Загальна характеристика страхового ринку, його структура та правові засади регулювання

♦ Страховий ринок - це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу.

У деяких публікаціях наводиться ширше поняття страхового ринку. Іноді під цим поняттям розуміють усі форми надання страхового захисту. Це твердження є суперечним. Адже коли збитки відшкодовуються за рахунок централізованих фондів, відносини купівлі-продажу не виникають. Немає їх і тоді, коли з цією метою формуються та використовуються кошти з фондів самострахування.

Існує також думка, що під страховим ринком слід розуміти
сукупність його суб'єктів і страхових послуг, які є предметом купівлі-
продажу. Можливо, з теоретичного погляду таке визначення не
досить коректне, проте воно набуло певного визнання, особливо
серед практиків._________________________________________

Тема 12

Страхувальники

 

Юридичні особи

Фізичні особи

Рис. 12.4. Організаційна структура страхового ринку Ринкова економіка характеризується свободою й різноманітними формами підприємницької діяльності при збереженні за державою права на встановлення найважливіших загальних правил ринкового господарювання та особливих правил в окремих галузях, це відображається в законодавстві щодо окремих видів діяльності, зокрема страхування. Отже, страхування як фінансова категорія є інструментом регулювання ринкової економіки й водночас як вид діяльності - є об'єктом регулювання з боку держави, що сприяє створенню упорядкованої структури страхового ринку (рис. 12.4). Український страховий ринок порівняно з провідними країнами, де він розвивається протягом кількох століть, ще молодий і перебуває у стадії формування. Тому його частка у вітчизняній економіці ще доволі мала.

# Страховий посередник -страховий брокер чи агент, через
якого укладається договір страхування і вирішуються окремі
питання щодо врегулювання претензій.

♦ Страхові брокери - юридичні особи або громадяни, які
зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької
діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність
у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою,
яка має потребу у страхуванні як страхувальник. ________

Страхування і страховий ринок ₄29

Страхові брокери - громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

? Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

? Сюрвейер - експерт чи агент, який здійснює огляд застрахованого майна (суден, вантажів) і робить висновок щодо його стану, розміру пошкодження в разі аварії тощо.

? Аджастер (диспашер) - спеціаліст з розрахунків аварій та розподілу загальної аварії між: учасниками морського перевезення.

В Україні періодом створення страхового ринку вважають початок 90-х років. Саме тоді виникли перші приватні страхові компанії, які поклали край тотальній монополії Держстраху. Серед них: "Омета-Інстер", "Ризик", "Скайд", "Саламандра", "Аско-Прометей" та інші.

На український ринок починають приходити провідні та досить відомі іноземні компанії, що діють переважно через спільну страхову діяльність. Так, з'явився альянс "Омета-Інстер" - "Ллойд" (Англія), ~ Українсько-ізраїльське товариство "Страхова компанія "Система резервних фондів", пряме представництво відкрила австрійська фірма "Safe invest".

Зародження й розвиток страхового ринку України має багато спільного з аналогічними процесами в інших постсоціалістичних країнах. Проте нашій країні притаманні й деякі специфічні риси.

Із законодавчим упровадженням у колишньому Радянському Союзі деяких елементів ринкової економіки (особливо з появою у 1988 році Закону "Про кооперацію") почали створюватися перші страхові кооперативи, їхня частка в загальних обсягах страхування була незначною - не більше 1 %. Проте існування кооперативів протягом 1988 - 1989 років мало велике значення, оскільки дало змогу набути першого досвіду роботи в ринкових умовах, посприяло \ підвищенню кваліфікації кадрів. Під страховий захист почали брати

Тема 12

"нетрадиційні" для Держстраху СРСР ризики, зокрема вантажі, відповідальність за невиконання угод третіми особами тощо. З моменту зародження страхового ринку альтернативні страховики починають ретельно ставитися до змісту страхових продуктів (послуг), що пропонуються в розвинених країнах Заходу. Завдяки цьому і в Україні почав зростати асортимент страхових послуг, виник інститут перестрахування. Коли 1990 року рамки законодавства в напрямку розвитку ринкових відносин було розширено, почали створюватися перші комерційні страхові компанії.

+ Перший етап формування страхового ринку України (1990-

1993 pp.) характеризувався такими особливостями:

О Створення порівняно великих страхових організацій союзного значення з широкою мережею периферійних філій, у тому числі й в Україні, що перетворилися згодом на самостійні юридичні особи. Так, скажімо, виникла теперішня компанія АСКА.

© Створення комерційних страхових організацій на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху СРСР і Індержстраху СРСР. За масштабами своєї роботи, обсягом відповідальності недержавні страхові компанії не можна було порівняти з організаціями колишнього Держстраху, економічна база яких формувалась впродовж 70 років, завдяки чому їх представництва було створено практично в усіх населених пунктах України. З метою формування конкурентного середовища на страховому ринку та приведення організаційної форми державної та комерційної страхової діяльності у відповідність до страхового законодавства України у 1991 році було створено Національну страхову компанію "Оранта", головним засновником якої з боку держави виступив Фонд державного майна.

© Створення страхових компаній комерційними, торговель
ними, банківськими та іншими підприємницькими структу
рами. Ці суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку
про необхідність здійснення страхування. Оскільки на
страховому ринку ще не було великих надійних компаній, то
структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх
страховиків для власного обслуговування. Надалі страхові
компанії такого типу почали працювати універсально, не
обмежуючись потребами своїх засновників.
Страхування і страховий ринок ₄зі

О Створення так званих кептшних страховиків при галузях, підгалузях, сферах виробництва. З розвитком ринкових відносин у різних сферах виробництва постала потреба створити обслуговуючу, комерційну інфраструктури. Тому поряд з банками, торговельними посередниками, зовнішньоекономічними фірмами почали засновуватись і страхові компанії, які на перших порах брали на себе внутрішньогалузеві ризики. Характерною особливістю таких компаній було те, що на їх роботу істотно впливали міністерства, відомства, державні корпорації тощо.

© Створення страхових компаній з метою суто трастової діяльності - "гри на інфляції". Хоча частка зазначених компаній становила не більш як 3-5% ринку, вони свого часу завдали великої шкоди багатьом своїм клієнтам, не повернувши їм належних коштів, а також і страховим компаніям, підірвавши довіру громадян до них.

Отже,

період 1990-1993 років характеризувався" "бурхливим зростанням кількості страхових компаній Г відсутністю єдиної нормативно-правової бази у сфері страхування.

+ Після виходу у травні 1993 року Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування" (далі -Декрет) та створення восени 1993 року Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю почався другий етап розвитку страхового ринку України (1993-1996 pp.). У цей період:

У Було впроваджено єдиний державний реєстр страхових

компаній і видано ліцензії. У Страхову діяльність визначено як виключний вид діяльності. При цьому здійснювати страхову діяльність стало можливим лише за тими видами, які підлягали ліцензуванню.

У Було передбачено обов язкову звітність страховиків за результатами року.

У Установлено певну залежність між: обсягами максимального

зобов 'язання та розмірами страхових резервів. Діяльність страхового ринку протягом 1994-1995 років за умов, визначених Декретом, можна схарактеризувати так: © посилення спеціалізації роботи страховиків;

Тема 12

® збільшення сфери страхування, поява і розвиток нових його видів, таких як страхування вантажів, особисте страхування від нещасних випадків, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідальності за виробничими ризиками. Було зроблено перші кроки в медичному страхуванні. Водночас високий рівень інфляції зумовлював популярність так званого змішаного страхування життя з урахуванням інфляції. Проте цей вид страхування не мав достатньої законодавчої та методологічної бази. Тому коли 1995 року припинилася гіперінфляція, численні страхові компанії збанкрутіли, і багато їхніх вкладників не отримали належних виплат;

© завдяки законодавчому регулюванню страхової діяльності відчутно підвищилася фінансова дисципліна страховиків. Було впроваджено облік резервів, розроблено категорії активів, у межах яких страховики розміщували ці резерви, упорядковано взаємовідносини страховика з його філіями та представництвами, установлено необхідні форми спеціальної звітності. І найголовніше -розпочався нагляд за страховою діяльністю.

Але у той же час Декрет мав і певні недоліки:

> неврегульованість системи страхування життя як окремої специфічної галузі страхування;

У відсутність системи чітких нормативів платоспроможності;

У нехтування загальноприйнятими у світі поняттями про технічні і математичні резерви, які забезпечують надійність покриття зобов'язань страховиків;

У недосконалість регулювання у сфері перестрахування та діяльності страхових посередників;

У недостатня визначеність договірних відносин між: страховиком й страхувальником.

+ 3 ухваленням Закону України "Про страхування" (березень 1996 р.) та перереєстрацією страховиків у 1997 році в Україні почався третій етап розвитку страхового ринку.

Закон установив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов'язкового страхування. Основні напрями реформування страхових відносин були такими:

*" Збільшення з 1 січня 1997 року статутного фонду страхових компаній до 100 000 євро (екю), а для страховиків з іноземним капіталом - до 500 000 євро (екю).

Страхування і страховий ринок 433

*" Обов'язковий поділ страхових компаній на ті, які здійснюють страхування життя, та ті, які проводять страхування за видами іншими, ніж страхування життя.

• *" Встановлення нової системи формування резервів. Підвищення вимог до кваліфікації фахівців у тих галузях, де брак професіоналізму завдає особливо великої шкоди, перестрахування, медичне страхування, страхові посередники, аварійні комісари тощо.

*" Закон дав визначення і таким чином легалізував багато страхових понять, таких як страховий продукт, аварійні комісари, актуарії, страхові посередники (брокери та агенти).

*" Конкретизовано вимоги до договорів і правил страхування.

*" Істотного реформування зазнала система ліцензування. Укр-страхнагляд застосував нову інструкцію, що наближає цей процес до європейських норм і спрямована на підвищення ступеня захищеності страхувальників. В їх основу покладено рекомендації Комітету зі страхування при Європарламенті.

*" Розроблена і затверджена спеціалізована бухгалтерська звітність, що дає змогу ефективно аналізувати і виявляти тенденції розвитку національного страхового ринку.

+ На даний момент Україна вступила у четвертий етап створен-ня страхового ринку. Це пов'язано із прийняттям нової редакції Закону України "Про страхування".

Згідно до останньої редакції Закону від 4.10.2001р., страховики, які займаються страхуванням життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя. Причому, порядок, умови та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих витрат встановлюються Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України.

Щоб підвищити фінансову надійність страховиків, потрібно створити законодавче підґрунтя, по-перше, для розміщення тимчасово вільних коштів, а по-друге, для підвищення статутного фонду до 1 млн. евро в 2004 році. Для страховиків, що займаються страхуванням життя, - 1,5 млн евро. Звичайно, слід очікувати, що Постанова про розміщення тимчасово вільних коштів допоможе страховикам ефективніше розпоряджатися страховими резервами, маючи гарантії держави. Великі надії покладаються також і на посилення державного нагляду за страховою діяльністю. Адже оперативний контроль фінансових показників дасть змогу; державним службам відстежувати кожну операції, виконувану

434 Тема 12

страховою компанією, і завдяки цьому постійно впливати на діяльність страховиків, а при потребі зупиняти операції, не прийнятні з погляду державного органу управління. Багато уваги приділено роз'яснювальній роботі, що має на меті впроваджувати страхування серед населення та юридичних осіб. Визначено також завдання у сфері підготовки кадрів і розвитку науково-дослідної бази. Загалом зазначені заходи створили передумови для сталого розвитку страхової справи в Україні.

Як свідчить статистика, страхування - чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. За 2001 рік страховики України зібрали 3031 млн. грн. страхових премій з добровільних і обов'язкових видів страхування, що у 1,4 раза перевищує показники 2000 року. З урахуванням офіційного рівня інфляції обсяги ринку страхових послуг зросли цілком реально. Проте питома вага страхових платежів у всьому ВВП ще невелика (1,3 %), що значно менше не лише, ніж у розвинених країнах Європи, а й у Росії, Польщі, Угорщині. Із загальної суми страхових премій, отриманих українськими страховиками протягом 2001 року, на добровільні види страхування припадало 88,4 %, а питома вага, страхових надходжень за окремими галузями страхування розподілилася так: майнове страхування - 73,3%; страхування відповідальності - 8,0%; особисте страхування - 7,1%, зокрема 0,5% зі страхування життя.

Майже 90 % загального обсягу страхових послуг припадає на юридичні особи. Решту становлять послуги, надані за договорами, укладеними безпосередньо з громадянами. Проте спостерігається швидке нарощування страхових операцій з фізичними особами.

Обсяг виплат страхових сум та страхових відшкодувань за 2001 рік досяг 402,2 млн., або 13,9%. Найбільший рівень виплат припадає на особисті види страхування.

Позитивним є зміна тенденції у сфері страхування життя, де зараз відбувається значний підйом.

Останнім часом також значно поширилися зв'язки українських страхових компаній із зарубіжними партнерами, особливо із країнами СНД. Завдяки цьому збагатився вітчизняний досвід у страховій справі, зокрема в організації підприємницької діяльності страховиків.

Відповідно до Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001р. № 98, в основу розвитку страхового ринку України покладаються такі принципи:

Страхування і страховий ринок

•^ верховенство права- правове регулювання страхової діяльності;

■/■ системність - узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обґрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;

+ конкурентність - держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у проведенні діяльності, створює сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;

+ стабільність - забезпечення сталого, надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;

+ обмеження присутності держави на страховому ринку - д ер-жава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається у діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;

+ мотивація діяльності страховиків і страхувальників - держава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи зацікавлені у страхових послугах, а страхові компанії - в наданні цих послуг;

+ довіра - внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку, основана на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.

Основними джерелами страхового права України є Конституція України, законодавчі акти Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України та центральних органів державної влади.

Система законодавства України, що регулює страхову діяльність, включає значну кількість нормативно-правових актів, які розподіляються:

оэ" за сферою дії на:

<=> загальне законодавство про підприємництво;

Тема 12

<=> спеціальне законодавство про страхову діяльність (як окремий

вид підприємництва).

v& за колом осіб на:

=> законодавство загальної дії, яке поширюється на всіх осіб у сфері страхування;

■=> відомче законодавство (нормативні акти Укрстрахнагляду, Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг), яке поширюється на учасників страхового ринку;

О локальні нормативні акти, дія яких поширюється на внутрішні відносини того учасника страхової діяльності, у межах компетенції якого видано цей акт, а в передбачених законом випадках - на відносини цього учасника зі споживачами.

♦ Страхова діяльність - це врегульована нормами права

господарська діяльність страхової організації, як правило, з

метою отримання прибутку, яка здійснюється на підставі

ліцензії, виданої уповноваженим державним органом з питань

нагляду за страховою діяльністю.

Методом регулювання діяльності учасників страхового ринку

(тобто суб'єктивного впливу держави на суб'єктів страхових

правовідносин) є державний нагляд за страховою діяльністю.

Державно-правове регулювання діяльності у сфері страхування визначається декількома напрямками:

> пряма участь держави у становленні системи страхового
захисту майнових інтересів, що обумовлюється необхідністю:

- надання гарантій соціального захисту визначеним групам

населення і проведенням деяких видів обов'язкового страхування за рахунок бюджетних коштів;

- визначення правил і порядку участі держави у страхуванні не-

комерційних ризиків для захисту інвестицій, у тому числі й іноземних, та страхуванні експортних кредитів;

- надання гарантій фінансовим ресурсам страховиків, що

розміщуються у формі державних цінних паперів;

- створення цільових резервів, що компенсують неспроможність

окремих страхових організацій при виконанні ними зобов'язань за договорами довгострокового страхування життя і пенсійного страхування.

> законодавче забезпечення становлення і захисту національного
страхового ринку, яке має комплексний характер і може бути
виділене як окрема комплексна галузь законодавства, що включає в
Страхування і страховий ринок 437

себе нормативно-правові акти, які регулюють діяльність у сфері страхування.

Як інститут цивільного права страхування регулюється нормами не тільки Цивільного кодексу України, а й р"яду інших спеціальних законів. Але сама страхова діяльність як вид господарської діяльності, яка ґрунтується на масиві приватноправових і публічно-правових відносин, регулюється цілим комплексом різних нормативно-правових актів, починаючи від Закону України "Про страхування" і закінчуючи наказами й інструкціями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Сюди ж варто було б віднести локальні та внутрішньо-фірмові акти, що діють тільки в межах і на території конкретної юридичної особи.

> державний нагляд за страховою діяльністю, який здійснюється
з метою дотримання вимог законодавства України про страхування,
ефективного розвитку страхових послуг, захисту прав та інтересів
страхувальників, страховиків, інших зацікавлених осіб і держави.

Система державного нагляду за страховою діяльністю повинна забезпечувати:

- організацію основ страхового нагляду в Україні, у першу

чергу, шляхом удосконалення діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг;

- створення нормативних актів нагляду за страховою діяль-

ністю, вироблення єдиних методичних принципів організації і здійснення страхової діяльності;

- визначення спеціальних вимог до страхових організацій,

установлення ліцензування страхової діяльності і сертифікації діяльності страхових брокерів;

- установлення єдиних кваліфікаційних вимог до керівників та

фахівців страхових організацій, актуаріїв та аварійних комісарів.

> захист добросовісної конкуренції на страховому ринку,
попередження і припинення монополізму.

Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюється органами законодавчої, виконавчої та судової влади, а саме: Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, державною податковою адміністрацією України, антимонопольним комітетом України, національним банком України, державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.