Міжнародні розрахунки та операції валютного ринку

Через механізм валютних ринків здійснюються міжна­родні розрахунки, спекулятивні операції, диверсифікація ва­лютних резервів, страхування валютних ризиків, регулювання валютних курсів, державне регулювання економіки.

Грошові вимоги й зобов'язання, що виникають між різни­ми суб'єктами міжнародних фінансів, реалізуються через сис­тему механізмів міжнародних розрахунків і міжнародних платіжних угод.

Міжнародні розрахунки - це економічні відносини з приво­ду обміну валют на валютних ринках, що здійснюються пере­важно у безготівковій формі шляхом відповідних записів на банківських рахунках в уповноважених банках. Від форм та умов міжнародних розрахунків залежать швидкість і гарантія платежу, а також сума витрат, пов'язаних із здійсненням роз­рахунків. Якщо міжурядовими угодами встановлюються за­гальні принципи міжнародних розрахунків, то в конкретних зовнішньоекономічних контрактах мають чітко формулюва­тися їхні платіжні умови.

Правила й порядок здійснення міжнародних розрахунків за торговельними та неторговими операціями встановлюють­ся в міжнародних платіжних угодах. Часто такі угоди є складо­вими інших договорів, наприклад, торговельних або кредит­них угод.

Під дією механізмів міжнародних розрахунків і міжнарод­них платіжних угод укладаються зовнішньоекономічні дого­вори, в яких особливу увагу приділяють вибору платіжних умов, що залежить від політичного стану країн - учасників угоди, співвідношення сил контрагентів у конкретній угоді, традицій та звичаїв міжнародної торгівлі даним товаром.

Основними платіжними умовами зовнішньоекономічних договорів є спосіб платежу та форма розрахунків, які мають бути сформульовані в договорі достатньо повно й чітко.

ТЕМА 8. Міжнародні фінанси

Способи платежу визначають співвідношення часу опла­ти за товар та його фактичної поставки. Основними способами платежу є авансування, платіж у кредит, готівковий платіж, кредит з опціоном, тобто з правом вибору готівкового плате­жу.

Авансові платежі передбачають оплату імпортером товару авансом, тобто кошти випереджають рух товарів, за які здійснюється платіж. У міжнародній практиці авансові пла­тежі застосовуються в торгівлі дорогоцінними металами, ядер­ним паливом, зброєю.

Розрахунок у кредит - це міжнародні розрахунки, за яких оплатні операції здійснюються після переходу товару у власність імпортера, тобто експортер виступає кредитором. Комерційний кредит може передбачати надання вексельного кредиту (виставлення тратти), розстрочки платежу або креди­тування за відкритим рахунком.

Кредит з опціоном (правом вибору) готівкового платежу передбачає відстрочку платежу за придбаний товар, якою мо­же скористатися імпортер, але з позбавленням знижки, що на­дається за умов готівкового платежу.

При готівкових платежах товар оплачується повністю. Формами розрахунків тут можуть бути чек, переказ, переказні векселі, банківські перекази, акредитив, інкасо, система відкритих рахунків, пластикові картки.

Чек як засіб платежу в міжнародній торгівлі використо­вується у розрахунках за поставлений товар, при остаточному розрахунку за товари (послуги), при погашенні боргу, в регу­люванні грошових відносин у разі штрафних санкцій, а також у розрахунках за неторговими операціями. Форма та реквізи­ти чека визначаються нормами національного й міжнародного права. Для міжнародних платежів неторгового характеру ви­користовують дорожні чеки та єврочеки.

Єврочек - це чек у євровалюті, який виписується банком і оплачується у будь-якій країні - учасниці угоди "Єврочек".

Теорія фінансів

ТЕМА 8. Міжнародні фінанси

 

Єврочек оплачується за умови пред'явлення його власником гарантійної картки. Чек можна використати для отримання готівки, для безготівкових платежів і в інших формах розра­хунків.

Для розрахунків за зовнішньоекономічними угодами ши­роко використовуються векселі, які бувають простими (соло вексель) та переказними (тратта).

Міжнародні векселі використовуються аналогічно вексе­лям країни, що є кредитором за таким векселем, як самостійна форма розрахунку або як платіжний інструмент в інших фор­мах розрахунку (інкасо, акредитив, відкритий рахунок).

Банківський переказ у міжнародних угодах - це розра­хункова банківська операція, здійснювана шляхом направлення платіжного доручення від одного банку до іншого за межі країни. Основою банківського переказу є заява клієнта банку, який бажає перевести свої кошти. На основі цієї заяви банк складає платіжне доручення іноземному банку.

Інкасо в міжнародних угодах здійснюється шляхом банківських розрахункових операцій. Суть таких операцій по­лягає в отриманні банком, на основі розрахункових доку­ментів і за дорученням свого клієнта (експортера), грошей, які сплачує йому імпортер за відвантажені на його адресу товари (послуги). Міжнародні розрахунки у формі інкасо регулюють­ся Уніфікованими правилами по інкасо, прийнятими Міжна­родною торговою палатою (1978 p.).

Акредитив у міжнародних угодах - це доручення імпорте­ра своєму банку сплатити гроші за придбаний товар тільки за умови пред'явлення експортером комплексу товаророзпоряд-чих документів, що підтверджують факт відвантаження това­ру згідно з умовами угоди.

Акредитивна форма міжнародних розрахунків регу­люється Уніфікованими правилами та звичаями для докумен­тарних акредитивів (публікація Міжнародної торгової палати № 500 в редакції 1993 p.).

Система відкритих рахунків - являє собою механізм відкриття бухгалтерських записів експортера й імпортера про­тягом обумовленого у контракті терміну та закриття їх по сплаті та поставці. Застосовується переважно в міжнародних розрахунках за товари, поставлені на консигнацію, а також при продажу запасних частин до раніше поставлених машин та обладнання.

Пластикова картка - це персоніфікований платіжний інструмент, який надає особі, що нею користується, мож­ливість безготівкової оплати товарів та(або) послуг, а також отримання готівки у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматах (банкоматах). Деякі види карток можуть викорис­товуватися за межами країни банка-емітента.

Фінансові розрахунки між країнами здійснюються більшістю з названих способів платежу та фіксуються й обліковуються у балансах міжнародних розрахунків Останні, залежно від поставлених завдань, відображають або всю су­купність розрахункових відносин країни, або якусь їх частину.

Баланси міжнародних розрахунків у грошовій формі відоб­ражають перерозподіл суспільного продукту, масштаби, структуру та характер міжнародних відносин країни з іншим світом, її позиції на світових ринках фінансових і матеріаль­них активів.

Методику складання балансу міжнародних розрахунків постійно вдосконалює та уніфікує МВФ, що розробляється щодо систем побудови платіжних балансів провідних країн із внесенням деяких модифікацій. Для опрацювання національ­ної класифікації статей балансу використовується методика, розроблена МВФ.

У міжнародних розрахунках основними видами балансів є розрахунковий, платіжний та баланс міжнародної заборгова­ності.

Розрахунковий баланс - це статистична таблиця, яка відо­бражає співвідношення грошових вимог і зобов'язань даної

Теорія фінансів

ТЕМА 8. Міжнародні фінанси

 

країни щодо інших країн. Такий баланс, розрахований за пев­ний період, відображає зміни в стані заборгованості та вимог даної країни лише за цей період,

Баланс міжнародної заборгованості даної країни, або ба­ланс її міжнародних грошових вимог і зобов'язань, - це розра­хунковий баланс на певну дату, що показує співвідношення всіх зобов'язань і вимог даної країни незалежно від того, коли вони виникли. У США такий баланс має назву "баланс міжна­родних інвестицій".

Платіжний баланс - найпоширеніший вид балансів в обліку міжнародних розрахунків. Він відображає попит і про­позицію щодо іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку на певний момент або за визначений період шляхом співвідношення грошових вимог і зобов'язань даної країни до інших країн, термін яких настав.

Валютний стан країни можна оцінити, проаналізувавши її платіжний баланс. Стан платіжного балансу впливає на ди­наміку валютних курсів і на валютну політику країни.

На міжнародному валютному ринку здійснюється досить широкий спектр операцій. Під валютними операціями ро­зуміють операції, пов'язані з переходом права власності на ва­лютні цінності або переміщення валютних цінностей між суб'єктами ринку. Операції валютного ринку поділяються на конверсійні та депозитно-кредитні.

Депозитно-кредитні валютні операції - це операції з купівлі-продажу валюти шляхом розміщення іноземної валю­ти на банківських депозитах на обумовлений термін і прид­бання банківських інвалютних позик на різні строки. Залежно від строку виконання умов депозитні операції поділяються на строкові, короткострокові та до запитання, а кредитні операції - на коротко-, середньо- і довгострокові.

Конверсійні валютні операції - це обмін рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Переважно за­вдяки здійсненню таких операцій складаються умови для фор-

мування валютного курсу. Ці операції - найпоширеніші фор­ми валютних операцій на міжбанківському валютному ринку. Конверсійні операції за терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти поділяються на касові та строкові операції.

Касові валютні операції, або операції з негайною постав­кою, полягають в обміні валюти на умовах її поставки банка­ми-контрагентами не пізніше другого робочого дня з дня укла­дення угоди за курсом, зафіксованим у момент укладання уго­ди. Касові операції на такій умові ще називають спот-опе-раціями. Стандартно операції "спот" здійснюються між двома валютними дилерами ринку поточних операцій. Різниця між котируванням на купівлю та продаж зветься спред і є єдиною платою за здійснення операції. Комісійні на даному сегменті валютного ринку, як правило, не стягуються. Такі операції да­ють змогу контрагентам здійснювати обмін однієї валюти на іншу й отримати максимальну вигоду від цього. До 5 % опе­рацій цього ринку пов'язані з угодами, які обслуговують ре­альний рух товарів і капіталів, а 95 % операцій - це спекуля­тивний обіг коштів.

Особливі характеристики міжнародного ринку касових операцій:

? доступність (ринок працює шість днів на тиждень цілодобово);

? швидкість (термін укладання угоди становить 20-60 с);

? ліквідність (різноманітність коштів, що обертаються на ринку дає змогу в будь-який момент обміняти необ­межену кількість валюти);

? доступність інформації (широке використання елек­тронних систем зв'язку дає змогу майже всім учасни­кам ринку дізнаватися про події одночасно; крім того, економічні показники ринку регулярно публікуються);

? прогнозованість (доступність інформації призводить до передбачуваності можливого розвитку ринкової кон'юнктури).

Теорія фінансів

ТЕМА 8. Міжнародні фінанси

 

Строкові валютні операції - це операції з купівлі-иродажу валюти з терміном оплати більше двох банківських днів, не ра­хуючи дня укладення угоди. Вони можуть здійснюватися на організованому фінансовому ринку - біржі (ф'ючерси, ф'ючерсні операції) та поза ним (форварди, форвардні опе­рації). Характерною особливістю для всіх строкових операцій є те, що вони оформлюються контрактами. Останні самі мо­жуть стати об'єктом купівлі-продажу впродовж визначеного часу (з дня підписання до дня виконання). За механізмом здійснення строкові операції умовно можна поділити на фор­вардні, "своп", ф'ючерсні та валютні опціони.

Форвардні валютні операції - це угоди з обміну валют за наперед узгодженим курсом, які укладені сьогодні, але відбу­ватимуться в майбутньому. Курс, за яким здійснюються фор­вардні операції, відрізняється від курсу за поточними опе­раціями на величину форвардної маржі у вигляді премії або дисконту. Визначаючи курс форвардної операції, як правило, вказують тільки величину премії або дисконту, оскільки розмір дисконту (знижки) або премії стабільніший за курс "спот".

Форварди укладаються на термін до одного року з фіксо­ваними датами виконання в 1, 2, 3, 6 і 12 місяців. Ці строкові операції, як правило, закінчуються поставкою активів, що обу­мовлювалися в угоді. Форвардні операції здійснюються у виг­ляді операцій банків з клієнтами та на міжбанківському ринку.

Ф'ючерсні валютні операції - різновид строкових опе­рацій, головною метою яких є отримання різниці в цінах (кур­сах) активів на момент закінчення угоди та хеджування (стра­хування) поточних активів або зобов'язань від зміни їхніх цін. Суть ф'ючерсних операцій полягає в купівлі-продажу валюти за певний проміжок часу (від 3 днів до 3 років) шляхом укла­дання контракту, в якому фіксується майбутня ціна.

Посередником між продавцем і покупцем та гарантом ви­конання зобов'язань стає клірингова (розрахункова) палата

валютної біржі. Клірингова корпорація, яка обслуговує біржу, здійснює облік і зберігання валюти, що підвищує безпеку та швидкість розрахунків. До початку операції на рахунку клієнта в кліринговій компанії блокується певна (невелика) сума, яка є гарантією виконання угоди, при закритті позиції сума повертається клієнту.

Ринки ф'ючерсів і форвардів мають ряд недоліків і пере­ваг, зумовлених особливостями операцій, що виконуються на них (табл. 5).

Таблиця 5 Порівняльна характеристика ф'ючерсних і форвардних операцій

 

Ф 'ючерсна угода	Форвардна угода
Не закінчується поставкою валюти, яка бу­ла об'єктом угоди	Закінчується поставкою валюти, що зазнача­лась в угоді
Торгівля здійснюється на біржах через її брокерські фірми	Торгівля здійснюються у вигляді операцій банків з клієнтами та на міжбанківському ринку
Операції на ринку ф'ючерсів можливі з не­великими сумами	Мінімальна сума для укладання контракту приблизно 500 тис. дол США
Продаж або купівля валюти здійснюється, як правило, за резервні валюти (долар США, евро, єна, фунт стерлінгів)	Набір валют практично не обмежений
Може використовуватися невеликими фір­мами та іншими дрібними інвесторами ва­лютного ринку	Форварди використовуються здебільшого великими зовнішньоторговельними фірмами
Торгівля здійснюється стандартними лота­ми (угодами)	Укладаються індивідуальні угоди клієнта з банком
Стандартизованість ф'ючерсної угоди пе­редбачає її укладення в конкретні терміни, на конкретний обсяг та за визначеними умовами поставки	Форвардна угода дає можливість вибору не­обхідного терміну обміну валют, суми фор­варду, інших умов
За ф'ючерсною угодою гарантом є біржа	Гарантією виконання форвардної угоди є банк
Умови виконання контрактів узгоджені з роботою біржі, кількість розрахункових днів якої обмежена	Виконання угод на міжбанківському ринку здійснюється за взаємною домовленістю сторін
Торгівля фінансовими ф'ючерсними конт­рактами здійснюється голосом на централі­зованій регульованій біржі	Торгівля форвардами здійснюється за допо­могою телефону, факсу та інших сучасних систем зв'язку
Величина витрат, пов'язаних з укладенням угоди на ринках, де прийнята практика від­критого оголошення, звичайно дуже низька	Витрати на укладення індивідуального конт­ракту, як правило, дорожчі порівняно зі ста­ндартизованими ф'ючерсами

 

Теорія фінансів

ТЕМА 8. Міжнародні фінанси

 

Для міжбанківських відносин на валютному ринку харак­терні операції "своп", які інколи розглядають як різновид фор­вардної операції.

Валютні операції "своп" - це комбінація операцій спот та форвард, з однією і тією ж валютою. Валютна своп-операція -це купівля-продаж двох валют на умовах негайної поставки за фіксованим курсом з одночасною зворотною угодою на пев­ний термін з тими самими валютами. Такі операції дають змо­гу покрити валютний ризик та отримати можливий доход у майбутньому.

Своп-операції найчастіше використовують з метою стра­хування валютних ризиків. Адже ситуація, коли валюта не мо­же бути купленою або проданою, але може бути отриманою або наданою в кредит на період "своп", майже повністю усуває валютний ризик. У банківській практиці такі операції можуть здійснюватися також для обміну зобов'язаннями або вимога­ми, диверсифікації та поповнення валютних резервів. Цент­ральні банки використовують свопи при здійсненні валютних інтервенцій. Угоди "своп" широко використовуються також в операціях із золотом.

Валютний опціон - це угода, за якою покупець має право (а не обов'язок!), а продавець - зобов'язання купити-продати певну кількість валюти в обмін на іншу за наперед визначеним курсом у певні строки. Покупець опціону повинен сплатити досить високу надбавку (премію), щоб заохотити іншу сторо­ну підписати таку угоду. Опціонні операції вигідні за курсових коливань, що перевищують розмір премії.

Власником опціону є особа, яка придбала опціон на купівлю ("опціон кол") чи на продаж ("опціон пут") валюти. Продавець опціону, відповідно, є особою, яка продає таке пра­во. Власник опціону при сприятливому валютному курсі ре­алізує право купити (продати) валюту за умовою опціону, а при несприятливому - не реалізує, втрачаючи суму (премію), сплачену за придбання опціону.

На європейському валютному ринку опціони реалізують­ся виключно в день закінчення терміну дії контракту, на аме­риканському - в будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Основною метою операцій з опціонами є хеджування та спекуляція, як практично у кожній строковій операції.

Валютні спекуляції - це операції валютного ринку, роз­раховані на отримання прибутку від зміни валютних курсів, що супроводяться валютним ризиком. Спекулянти валютно­го ринку, очікуючи на пониження або підвищення курсу ва­люти, укладають відповідні строкові угоди. Спекуляцією на­зивають також маніпулювання термінами здійснення міжна­родних розрахунків в очікуванні зміни валютного курсу, відсоткових ставок, оподаткування, введення або відміни ва­лютних обмежень, погіршення платоспроможності боржни­ка. Спекулятивними операціями є також операції з валютно­го арбітражу.

Валютний арбітраж - це операції з купівлі чи продажу валюти та подальша контроперація з метою отримання при­бутку за рахунок різниці в курсах валют на різних ринках або за рахунок курсових коливань протягом певного періоду. При здійсненні таких операцій спекулянти намагаються купити ва­люту дешевше, а продати дорожче.

Різні валютні операції здійснюються на різних сегментах світового ринку. Наприклад, торгівля валютою в основному зосереджена на міжбанківському валютному ринку (Forex), строковими угодами на біржі Chicago Mercantile Exchange (СМЕ) та в позабіржовий час на позабіржовому електронному ринку (GLOBEX), ф'ючерсними угодами з хеджування різно­манітних портфельних інвестицій - переважно в Нью-Йорку на New York Board of Trade (NYBOT).

;ф---

Теорія фінансів

ТЕМА 8. Міжнародні фінанси

 

8.5. Міжнародні валютні системи та фінансові

Інституції

Міжнародні валютні системи, міжнародні інституції та ре­гулювання міжнародних фінансів є сферами міжнародних фінансів, які зумовлені процесами глобалізації та інтеграції світової економіки. Глобалізація як процес розбудови міжна­родних відносин диктує цінності, на основі яких мають розви­ватися суспільства, нації та міжнародні організації. Поступові хвилі глобалізації, розвиток інтеграції фінансових ринків та інституціональні нововведення породжують системи міжна­родних законів та інституцій, що утворюють міжнародні ва­лютні системи.

Міжнародні валютні системи - це сукупність правил і ме­ханізмів, що складаються на основі інтернаціоналізації госпо­дарських зв'язків і повинні забезпечувати співвідношення різних валют у міжнародних відносинах. Тобто валютні системи по­кликані встановлювати "правила гри" для всіх країн, еко­номіка яких є відкритою.

На сучасному етапі держави організовують у певних пра^ вових формах і залежно від складу країн-учасниць такі види валютних систем, як національні, регіональні та міжнародну. Юридично діяльність цих систем регулюються державними правовими актами, що мають узгоджуватися з нормами міжнародного права. Національна валютна система організо­вується однією країною. Регіональні та міжнародна валютні системи функціонують у межах міжнародних інтеграційних угруповань і були створені як інструменти економічної інтег­рації, що поступово розвиваються, змінюються й вдосконалю­ються залежно від економічних потреб окремих країн та світо­вої спільноти.

Практика свідчить, що валютні системи повинні ґрунту­ватися та змінюватися на основі міжнародних угод і не по­винні існувати де-факто (коли не існує писаних правил).

Відсутність належного державного контролю та регулювання валютних систем може ставити під загрозу добробут країн.

Існує кілька базових понять, пов'язаних з функціонуван­ням валютних систем будь-якого виду, що є їх основними складовими (елеменами). До елементів міжнародної валют­ної системи належать:

? одна або кілька резервних національних чи колектив­них валют;

? міжнародні платіжні засоби та активи;

? режим конвертації валют (валютні паритети, валютні курси);

? механізм і форми міжнародних розрахунків;

? міжнародні ринки та ринки золота;

? регламентація й уніфікація законодавства, яке забез­печує функціонування міжнародних валютних сис­тем;

? статус міждержавних організацій та інститутів, які ре­гулюють валютні відносини, а також банківських уста­нов, які здійснюють міжнародні розрахунки й валют­но-кредитні операції.

Історію розвитку міжнародної валютної системи можна поділити на три етапи: біметалізму, золотого стандарту та па­перово-валютного стандарту. Кожен з етапів розвивається на основі попереднього та має свої проміжні підетапи. Еволюція міжнародної валютної системи заснована на нормах міжна­родного валютного регулювання, які приймаються в різні періоди розвитку суспільства.