Загальна характеристика світового фінансового ринку



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика світового фінансового ринку



Прискорений процес інтеграції, що розпочався приблизно в 60-х роках XX ст. і на сучасному етапі виявився в розши­ренні та зміцненні зв'язків між національними фінансовими ринками, зумовив виникнення міжнародного фінансового ринку. Його суб'єктами стали великі транснаціональні ком­панії та банки. Фінансові послуги банків своїм клієнтам мо­жуть надаватися за межами країни, де розташовані банківські установи. Умови таких послуг стають вигіднішими, ніж ана­логічні на національному ринку, що приваблює клієнтів.

Інтеграція національних фінансових ринків поступово приводить до їх глобалізації, що виявляється у взаємозалеж­ності ринків, а не тільки в їх взаємодії. Поняття глобалізації фінансів дає уявлення про світ як про взаємопов'язаний і взаємозалежний інтегрований ринок, який не має кордонів. Фінансовий ринок, що діє в просторі міжнародних еко­номічних відносин, називають "міжнародним фінансовим ринком". Нині міжнародний фінансовий ринок є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів, але тенденція до глобалізації не означає, що зникають локальні ринки окремих країн або стирається різниця між ними. На­приклад, швейцарський банкір Дьоріг Ханс-Ульріх вказує, що фінансова глобалізаціяозначає загальне зближення, подібність та ідентичність цін та якості одного й того самого фінансового продукту в один і той самий час.

Міжнародний фінансовий ринок має на меті забезпечення перерозподілу між країнами тимчасово вільних фінансових ресурсів та одержання від цих операцій певного зиску, а також забезпечення міжнародної ліквідності. Функціонування світо­вого фінансового ринку дає змогу країнам швидко отримувати на вигідних умовах наднаціонального ринку таку кількість фінансових ресурсів, яка сприяла б їхньому економічному


ТЕМА 8. Міжнародні фінанси

розвитку. На міжнародному фінансовому ринку обертаються активи, які або є іноземними (емітовані нерезидентами, відповідно до законодавства певної країни), або емітовані поза юрисдикцією будь-якої країни.

Міжнародний фінансовий ринок є механізмом купівлі-про-дажу фінансових активів і відповідного задоволення попиту та пропозиції суб'єктів міжнародних економічних відносин на грошовий капітал. Він розміщений у фінансових центрах та поза ними. Усі операції здійснюються телефоном, факсом або ж за допомогою інших сучасних систем зв'язку. Він функціонує через систему міжбанківських кореспондентських зв'язків і є результатом об'єктивної тенденції до інтер­націоналізації національних фінансових ринків провідних промислово розвинутих країн.

З організаційної точки зору міжнародний фінансовий ринок - це сукупність уповноважених банків, брокерських фірм, ва­лютних бірж, транснаціональних компаній та інших юридич­них осіб, які здійснюють свою діяльність та впливають на ньо­го.

За ступенем впливу на ринок банки та компанії, які пра­цюють на ньому, поділяються на активних і пасивних учас­ників ринку.

Активними учасниками є великі банки та фінансові ком­панії, яким належить переважний обсяг усіх фінансових угод на ринку. За рахунок здійснення значної частини операцій во­ни встановлюють поточний рівень валютного курсу або відсоткових ставок, тобто "роблять ціни", тому їх ще назива­ють створювачами ринку (від англ. market makers). При визна­ченні таких банків (компаній) головним є не абсолютний їхній розмір, а частка в операціях ринку, тобто спроможність вста­новлювати ціну і впливати на ринок.

Як правило, активними учасниками ринку стають банки (компанії), які мають великі грошові активи, надійну репу-


Теорія фінансів


ТЕМА 8. Міжнародні фінанси.


 


тацію, розвинуту мережу зарубіжних відділень і філій, знач? ний обсяг міжнародних розрахунків. Певне значення також має державна політика валютних обмежень, політика банків, атакож стан телекомунікації в регіоні їх розташування.

Основною функцією активних учасників ринку є котиру­вання для дрібніших банків; останні можуть прийняти або не прийняти ці котирування. Тобто вони формують ціни шляхом здійснення операцій один з одним та з меншими банками, які є учасниками ринку.

Пасивні учасники ринку - це дрібніші банки та компанії, які використовують для своїх операцій встановлені курси. Оскільки вони не є активними гравцями на ринках і "беруть ціну", то їх ще називають користувачами ринку (від англ. mar­ket users). Незважаючи на те, що сукупний обсяг їхніх опе­рацій на ринку може бути достатньо великим, частка кожного з них - незначна.

Головними гравцями на світовому фінансовому ринку є банки, які здійснюють 85-95% угод між собою на міжбанківському ринку та з торгово-промисловою клієнту­рою. Через брокерські фірми (в тому числі біржі) здійснюється близько 30% операцій світового фінансового ринку. З кінця 60-х років XX ст. зростає роль великих ком­паній на світовому фінансовому ринку.

Світовий (міжнародний) фінансовий ринок поділяється на централізованийта децентралізований.Централізований світовий фінансовий ринок представлений валютними біржа­ми. Його також називають біржовим ринком. На децент­ралізованому (позабіржовому) світовому ринку торгівля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційні системи, те­лефоном. На сучасному етапі спостерігається процес гло­балізації централізованого фінансового ринку. Прикладом цього є угода про злиття лондонської та франкфуртської фон-


дових бірж. До цієї угоди приєднується також американська, яка в Європі представлена через електронну біржу у Брюсселі.

Залежно від здійснюваних на світовому фінансовому рин­ку операцій (валютних, кредитних або інвестиційних), ринок має відповідні сегменти: валютний ринок, кредитний ринок іринок цінних паперів. Водночас кредити та інвестиції поділя­ють за терміном реалізації майнових прав на короткі (до одно­го року) і тривалі, тобто виникають сегменти: ринки грошей та капіталів.

Валютний ринок - найбільший за величиною сегмент світового фінансового ринку, на якому об'єктом купівлі-про-дажу є валюта, термін реалізації майнових прав на яку не пере­вищує року. Кредитний ринок - ринок індивідуалізованих боргових зобов'язань. Ринок цінних паперів - це сукупність суспільних відносин з приводу емісії й обертання цінних па­перів, які мають похідні інструменти. На світовому ринку значну роль у забезпеченні міжнародної ліквідності відіграє також золото як валютний і сировинний метал, операції з купівлі-продажу якого формують ринок золота. Грошовий ри­нок включає валютний ринок і короткострокові боргові зо­бов'язання. Ринок капіталів - це ринок зобов'язань з терміном понад один рік і довгострокових цінних паперів.

Кожний із сегментів має справу з певним типом фінансо­вих активів, що відображає умови купівлі-продажу тимчасово вільних грошей. Кожний сегмент світового фінансового ринку є, власне, окремим фінансовим ринком з характерною спе­цифікою, особливостями функціонування, правилами укла­дання угод із фінансовими активами тощо. Проте фінансовий ресурс одного ринку може, у свою чергу, бути й об'єктом купівлі-продажу для іншого ринку. Тому, розглядаючи виділені сегменти ринку окремо, слід пам'ятати, що вони тісно пов'язані між собою.


 




Теорія фінансів


ТЕМА 8. Міжнародні фінанси


 


8.3. Характеристика структури світового фінансового ринку

Валютний ринок

Міжнародні фінансово-економічні відносини можливі ли­ше за умови існування такого особливого ринку як валютний. Даний сегмент світового фінансового ринку набуває стрімко­го розвитку з виникненням новітніх інформаційних техно­логій та сучасних засобів телекомунікації. Нині система ва­лютних ринків є найбільшою й найліквіднішою у світі. Вона працює цілодобово та розширюється територіально.

Міжнародний валютний ринок - це система економічних та організаційних взаємовідносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів у іноземній валюті.

Валютний ринок охоплює ту особливу сферу фінансової діяльності, де об'єктом купівлі-продажу й інструментом здійснення цих операцій є валюта різної національної принад лежності. Ціною ж на валютному ринку є або валютний курс, або процентний доход.

Валютний курс - це ціна, за якою може бути продана або куплена валюта однієї країни, виражена у валюті іншої країни, тобто це певне співвідношення для валют, які можна обміняти одна на одну. Валюта може обмінюватися на іншу лише за умови її конвертованості.

Конвертованість - це гарантована спроможність грошової, одиниці вільно обмінюватися на валюти інших країн за кур­сом, що формується у встановленому порядку, а також мож­ливість її вільно переміщуватися через кордон.

Учасниками (суб'єктами) валютних відносин можуть бути: національні й комерційні банки, казначейства, валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж, юридичні й фізичні особи. За характером виконуваних операцій і ступе­нем їх ризику всі суб'єкти валютного ринку можна поділити на групи: інвестори, позичальники, спекулянти, посередники,

ХЄДЖЄРИ, ПІДПРИЄМЦІ. (л> ; •!


Інвестори валютного ринку вкладають свій або позичений капітал у валютні цінності з метою отримання доходу.

Хеджери валютного ринку проводять захисні операції від несприятливої кон'юнктури валютного ринку.

Спекулянти валютного ринку отримують доход від різниці в курсах, купуючи-продаючи валюту.

Посередники валютного ринку створюють умови для діяль­
ності всіх суб'єктів валютного ринку. г

Позичальники валютного ринку продають валютні цінності з метою отримання фінансового капіталу.

Підприємці валютного ринку здійснюють операції з валю­тою для забезпечення своєї комерційної діяльності.

З характеристики основних учасників валютного ринку зрозуміло, що на валютному ринку купують і продають валю­ту не лише для здійснення платежів, а й для інших, наприклад спекулятивних, операцій.

На кон'юнктуру валютного ринку впливають:

? обсяг ВНП;

? темпи зростання промислового виробництва;

? рівень безробіття;

? індекс оптових і роздрібних цін;

? стан основних статей платіжного балансу;

? динаміка відсоткових ставок.

Міжнародний кредитний ринок

Основний доход банків від операцій за кордоном фор­мується за рахунок надання кредитів. Найчастіше кредити ви­даються зарубіжним філіям банків, розміщеним у багатьох країнах світу.

Міжнародний кредит - це переміщення позичкових капіталів з одних країн в інші на умовах оплати та повернення у визначені строки.

За сутністю та багатьма характеристиками міжнародний кредит схожий на кредити, що надаються всередині країни, але кредитор і позичальник є резидентами різних країн.


Теорія фінансів


ТЕМА 8. Міжнародні фінанси


 


Залежно від особи, що надає позички, міжнародні кредити бувають: банківськими, фірмовими, урядовими, міжнародних організацій.

Фірмовий кредит - це комерційний кредит на міжнарод­ному ринку, коли розрахунки між імпортером та експортером здійснюються в борг.

Урядовий кредит виникає при інвестуванні однією країною іншої або при розміщенні урядових цінних паперів на міжнародному ринку капіталів.

Найбільшу частку кредитного ринку становлять банківські кредити, коли однією із сторін кредитних відносин є банк. Кредит надається по змінних (плаваючих) відсоткових ставках, які переглядаються щоквартально або раз на півріччя відповідно до зміни базових ставок. Базовими називаються се­редні ставки, за якими першокласні банки, що мають значну частку операцій на ринку, надають позики іншим першокла­сним банкам шляхом розміщення в них депозитів.

На міжнародному ринку в банківському кредитуванні ча­сто кредити надають у евровалютах, евровалютами прийнято вважати кошти в операціях банків у валюті, яка не є офіційною на території розташування банку. Кредити банків у евровалютах, ставки по яких визначаються на євроринках, на­зиваються еврокредитами.

Найбільші банківські єврокредити найчастіше надаються в межах банківських синдикатів і пулів. Синдикований кредит - це кредит, який фінансується групою банків. При такому виді кредитування банки мають можливість, незалежно від їхнього розміру, брати участь у кредитуванні та рівномірніше розподілити свої ризики, а позичальники - отримати значну суму коштів, яку за інших умов отримати неможливо.

Особливе місце займають кредити міжнародних фінансо­вих інститутів. Такі кредити надаються переважно через МВФ, СБ, ЄБРР, регіональні банки розвитку та ін. Кредиту­вання суб'єктів міжнародних фінансів такими інститутами відбувається через певні механізми й певними способами.


Кредитування країн - членів МВФ здійснюється за допо­могою звичайного, спеціального та пільгового механізмів кре­дитування.

Звичайний механізм кредитування передбачає викорис­тання загальних ресурсів МВФ, до яких належать внески дер­жав до фонду та запозичені кошти.

Спеціальний режим кредитування - це надання фінансо­вих ресурсів членам МВФ на умовах компенсаційного і над­звичайного фінансування та фінансування платіжного ба­лансу.

Пільговий режим кредитування - передбачає надання пільгових позик та грантів членам фонду з метою фінансуван­ня структурної перебудови в країні.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.171.146.141 (0.024 с.)