Етапи становлення та розвитку фінансової науки в СРСР



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Етапи становлення та розвитку фінансової науки в СРСР



Період становлення науки про фінанси в СРСР виявився досить тривалим. Він характеризувався несприятливими для розвитку науки умовами і охопив 20-і - середину 50-х років минулого століття. Специфічними для цього періоду були на­ступні риси. По-перше, розробка питань фінансової науки і її викладання у вузах до 30-х років значною мірою знаходились під впливом фінансових теорій XIX - початку XX ст. (за термінологією марксистів, "старих теорій буржуазної фінансо­вої науки"). По-друге, чимало питань фінансової науки та її викладання вирішувались за аналогією з проблемами політич­ної економії. По-третє, водночас цей процес супроводжувався ревізією ортодоксального марксизму під лозунгами його по­дальшого творчого розвитку. По-четверте, у 30-50-і pp. станов­лення радянської фінансової науки проходило під вирішаль­ним впливом поглядів Й.В. Сталіна і супроводжувалося наса-


___________ ТЕМА 2. Становлення та розвиток фінансової науки...

дженням догматизму в теорії та волюнтаризму в практиці гос­подарювання.

Багаті надбання зарубіжної та російської фінансової на­уки у 20-і роки XX ст. в СРСР ще не були втрачені. Дослідження та викладання фінансової науки ґрунтувались в основному на працях відомих дореволюційних фінансистів І.І. Янжула, І.Х. Озерова, 1.1. Патлаєвського, В.О. Лебедева, Л.В. Ходського та їх послідовників Д.П. Боголєпіва, А.І. Буко-вецького, Ф.А. Менькова, М.М. Соболева, К.Г. Воблого та ба­гатьох інших. Вони виступали прихильниками теорії "задово­лення колективних потреб" і з цих позицій трактували сутність та функції фінансів. Очевидно, це теоретико-методо-логічне підґрунтя послужило надійною основою вражаючих успіхів НЕПу. До речі, у 20-і роки ще не склалося апологетич­ного відношення до теоретичної спадщини К. Маркса та Ф. Енгельса. Ще у 1929 р. професор А.І. Буковецький писав: "УК. Маркса і Ф. Енгельса нема особливого інтересу до фінан­сового господарства. Вони не бажали на ньому зупинятися, як на надбудові". У такій специфічній формі вчений обстоював думку, згідно якої фінанси вважалися надбудовною кате­горією. Подібний підхід, хоч не завжди так прямолінійно, був характерний також для Н.Н.Любимова, В.П.Дяченка, Д.А.Ал-лахвердяна, Г.М.Точильникова та ін.

Водночас представники марксистської економічної теорії здійснювали її ревізію. Однією з її цілей було пристосування докорінно переглянутих ортодоксальних положень марксизму до розвитку фінансової науки. Враховувались нові соціально-економічні умови перехідного періоду від капіталізму до соціалізму і державного соціалізму. Основні напрямки цієї ревізії такі.

По-перше, утвердження концепції можливості перемоги соціалізму в окремо взятій країні без підтримки міжнародного пролетаріату в найближчій перспективі. При цьому відкида­лись первісні розрахунки на світову революцію, колишнє жор-


Теорія фінансів

стке пов'язування успішного будівництва соціалізму з перемо­гою пролетаріату індустріально розвинених країн.

По-друге, докорінно переглядались принципові положен­ня К.Маркса і Ф.Енгельса про несумісність товарного виробе ництва і обігу, товарно-грошових відносин, закону вартості з соціалізмом. Такий перегляд мав принципове значення, оскільки фінанси нерозривно пов'язані з грошовими відноси­нами, мають грошовий характер.

По-третє, "відмирання" держави, з якою фінанси ор^ ганічно пов'язані, відсувалося на невизначено тривалий час і виходило за межі не лише перехідного періоду, але й соціалізму. Як і в попередніх випадках, історична доля фінансів та фінансової науки виявлялися зовсім іншою, ніж це передбачалося у прогнозах К.Маркса і Ф.Енгельса.

По-четверте, замінялися тверезі судження про вивчення класиками марксизму деяких окремих питань, пов'язаних з управлінням фінансовим господарством, апологетичними твердженнями про всебічну розробку питань фінансової на­уки у працях К.Маркса, Ф.Енгельса, В.І.Леніна.

Тісний зв'язок фінансової науки з політичною економією і невирішеність багатьох важливих питань в обох науках та їх викладанні обумовили одночасне паралельне розв'язання про­блем методом аналогії. Насамперед це стосувалося предмета двох зазначених економічних наук і навіть права на їх існуван­ня в умовах соціалізму. Добре відома тривала гостра дискусія серед радянських учених про політичну економію у вузькому і широкому розумінні слова, про предмет, методи та інші теоре-тико-методологічні проблеми економічної теорії. Розпочав­шись ще на початку 20-х pp., вона фактично завершилася ли­ше в середині 50-х pp. Помітними віхами на шляху цієї дис­кусії були: диспут з питання про предмет політекономії на засіданні Комуністичної академії (1925), дискусії середини -другої половини 20-х pp. про методи дослідження політеко­номії, листопадова (1951) економічна дискусія, підготовка і вихід у світ (1954) першого видання підручника політичної


___________ ТЕМА 2. Становлення та розвиток фінансової науки...

економії під грифом Інституту економіки АН СРСР. Підруч­ник містив три розділи: 1) Докапіталістичні способи вироб­ництва, 2) Капіталістичний спосіб виробництва, 3) Соціалістичний спосіб виробництва. Він визначив трактуван­ня теоретико-методологічних питань політекономії, змісту і форм планового господарства на наступні десятиріччя. Міцно утвердилося панування політичної економії соціалізму як са­мостійної наукової та навчальної дисципліни, особливого розділу політичної економії у широкому розумінні слова.

Відповідно у процесі становлення радянської фінансової науки було подолано суб'єктивістський підхід до фінансів, згідно з яким вони трактувалися лише як довільні ор­ганізаційні форми і методи використання державою грошей, і здійснено перехід до тлумачення фінансів як об'єктивних гро­шових відносин. У викладанні питань радянських фінансів також відбувся перехід (з 1932 р.) від їх вивчення як додатку фінансової теорії до особливої фінансової науки.

На нараді робітників фінансових кафедр (Москва, 1931 р.) було зроблено висновок про докорінні відмінності радянських фінансів від фінансів капіталістичних країн. Це положення доповнилось твердженням про корінні переваги радянських фінансів.

На думку д.е.н. В.Є.Маневича, розвиток теорії радянських фінансів у 30-ті роки XX ст. характеризувався такими важли­вими моментами. По-перше, в предмет фінансової науки включались фінанси галузей і підприємств. По-друге, розкри­вався тісний взаємозв'язок фінансів і кредиту. По-третє, підкреслювався зв'язок радянських фінансів з суспільним відтворенням, тобто виробнича основа радянської фінансової системи. По-четверте, розглядалась роль фінансової системи у плановому управлінні суспільним відтворенням.

Таким чином, принципова відмінність аналізу питань фінансів і фінансової науки в радянській і західній немарк-систській літературі обумовлювалась його базуванням


 




Теорія фінансів

відповідно на ревізованій марксистській політекономії, зод­ного боку, і економікс - з іншого.

Ще в середині 20-х pp. Д.П.Боголєпов сформулював чоти­ри основні пункти розходжень з буржуазною наукою у підході до вивчення фінансів. Вони подані як необхідність вивчення фінансів у тісному зв'язку з: 1) економічною системою і дер­жавними організаціями; 2) світовим господарством; 3) політичною економією і вченням про державу; 4) класовою точкою зору. Звідси випливав висновок про необхідність розрізнення фінансів буржуазного суспільства і фінансів пе­рехідного періоду до соціалізму. Щодо фінансів соціалізму іфінансової науки в умовах соціалізму, то необхідність їх існу­вання заперечувалась, як пережитків капіталізму.

Критичне подолання догматичної точки зору про не­сумісність соціалізму і товарно-грошових відносин, утверд­ження положення про необхідність активного і широкого ви^ користання товарно-грошових відносин у відповідності з їх новим соціально-економічним змістом в умовах соціалізму зумовили єдність поглядів радянських учених на необхідність фінансів при соціалізмі.Вона пов'язувалась з двома обов'яз­ковими об'єктивними причинами:

♦ наявністю товарного виробництва, товарно-грошових
відносин;

♦ завданнями і функціонуванням соціалістичної держави,,
"Товарно-грошові відносини, товарне виробництво, -

підкреслював Е.О.Вознесенський, - є необхідною умовою, функціонування фінансів у розвинутій формі, яка стає іма­нентною необхідністю в умовах державно-монополістичного капіталізму і соціалізму". Поза грошовими відносинами са­мостійно не функціонують такі категорії, як державний кре­дит, державний бюджет, доходи і витрати, позика, відсотки іт.д. Фінанси виражають систему грошових відносин з приводу формування державних доходів та їх використання.

Другий період у розвитку радянської фінансової науки при­падає на другу половину 50-х - кінець 80-х pp. XX ст. Звичайно,


___________ ТЕМА 2. Становлення та розвиток фінансової науки...

у межах його можна виділити окремі підетапи. Проте для нього в цілому характерні ряд спільних положень. До них належать: історичний підхід до з'ясування проблем; безпосередня обумов­леність фінансів існуванням держави в умовах розвитку товар­но-грошових відносин; твердження про відсутність єдиного спільного для різних суспільних способів виробництва поняття фінансів; розрізнення фінансів капіталістичних і соціалістич­них держав як принципово відмінних; відмінності у поглядах на суть і функції фінансів, їх місце в системі розширеного відтво­рення тощо у межах пануючої марксистської парадигми та ін.

Врешті-решт з радянської фінансової та політекономічної літератури щезли визначення єдиної фінансової науки, єди­них фінансів. їх замінили визначення окремо фінансів капіталістичних країн і фінансів соціалістичних країн, як принципово різних. Під першими розуміли сукупність еко­номічних відносин, що опосередковують створення, розподіл і використання фондів грошових засобів у процесі перероз­поділу національного доходу. Другі ж визначались як су­купність економічних відносин, що виникають у зв'язку з пла­номірним утворенням, розподілом і використанням фондів грошових засобів у процесі розширеного соціалістичного відтворення. При цьому стало ритуальним положення про те, що економічна природа фінансів соціалістичних країн визна­чається соціалістичною системою народного господарства, яка базується на суспільній власності на засоби виробництва, при­родою і функціями соціалістичної держави. Зусилля вчених спрямовувались на пошук і обґрунтування принципових відмінностей та переваг фінансів соціалістичних країн перед фінансами капіталістичних країн.

Нині досить розповсюджені хибні уявлення про розвиток фінансової науки в СРСР та інших країнах державного соціалізму. Зокрема, цей розвиток тлумачать як безваріантні, безпроблемні, одноманітні за сутністю дослідження. Звідси робиться висновок про безплідність і псевдонауковість ра­дянської фінансової науки. Насправді в обидва зазначені вище


Теорія фінансів

періоди її розвитку в межах марксистської парадигмиіснува­ли спірні питання, з яких точилися теоретичні дискусії. В рет-роспективі можна досить чітко визначити ті центральні про­блеми, навколо яких розгорталися обговорення. У 20-і pp. - це методологія теоретичних підходів до розгляду суті і функцій фінансів та фінансової науки в умовах перехідного періоду. У 30-50-і pp. продовжувався розгляд суті радянських фінансів як принципово відмінних від фінансів капіталістичних дер­жав. У межах цього загального підходу визначився ряд дис­кусійних питань. Серед них: фінансові відносини - це грошові фонди у розпорядженні держави чи система виробничих відносин, пов'язаних з утворенням та використанням грошо­вих фондів; фінанси - вираження лише грошових відносин чи сукупності економічних відносин; фінанси - розподільчі чи перерозподільчі відносини та ін. Впродовж 60-80-х pp. такими питаннями були класифікація економічних наук і місця в ній фінансової науки, функції радянських фінансів, місця креди­ту, природа оборотних засобів та ін.

Сильною стороною аналізу проблем фінансів у радянській спеціальній літературі був вихід на пізнання економічних за­конів і закономірностей. У фінансово-кредитному словнику (1964) задачі фінансової науки щодо виявлення суті фінансів і їх ролі у суспільному виробництві визначені так: "Розглядаю­чи фінанси як особливу сферу економічних відносин, а, отже, і як складову частину всієї системи цих відносин, властивих да­ному суспільству, фінансова наука показує підпорядкування фінансів закономірностям розвитку даної суспільно-еко­номічної формації, розкриває їх специфічні закономірності в ме­жах загальних закономірностей, характерних для відповідної формації, виявляє зворотний вплив фінансів на економіку, роль фінансів у становленні та розвитку певного суспільного і політичного ладу ".

Особливість дискусій серед радянських учених із зазначе­них вище питань полягала в тому, що по кожному з них вста­новлювалась пануюча точка зору поряд із "периферійними" у


___________ ТЕМА 2. Становлення та розвиток фінансової науки...

межах загальної марксистської парадигми. Остання слугувала тим каркасом, який утримував у внутрішній єдності теоретич­ну конструкцію фінансів, незважаючи на окремі спірні погля­ди вчених.

Відмітною ознакою української спеціальної фінансової літератури був аналіз фінансів капіталістичних держав, особ­ливо теорії і практики оподаткування, у працях відомих вітчизняних учених В.П.Степаненка, В.Л.Андрущенка, В.М.Федосова, В.М.Суторміної, В.М.Лінникова та ін.

Структура фінансовоїнауки

Поряд із з'ясуванням питань про суть, предмет, завдання фінансової науки важливим було також розкриття її внутрішньої структури - складових частин, їх змісту, взаємозв'язків і взаємодії. З одного боку, вчені давали досить стандартний набір частин фінансової науки і аналізували їх зміст. Професор М.І.Мітіліно такими окремими частинами вважав історію фінансового господарства, теорію державного або фінансового господарства (фінансову теорію), фінансову статистику, фінансове право і фінансову політику. "Не всі зга­дані галузі фінансової науки однаково нині розвинулись, не всі вони однаково самостійні, - зауважив український вчений, -але всі вони вже ясно і стало позначилися й як частини входять у зміст кожного більш-менш великого та повного курсу фінан­сової науки".

У вітчизняних науковців помітним було тяжіння до трак­тування фінансової теорії в дусі класичної політекономії. Про­фесор М.М.Соболєв вважав, що теорія у всіх науках повинна розкривати причинну залежність одних явищ від інших і вста­новити цю залежність у вигляді наукових законів. Згідно з цим, фінансова теорія повинна розкривати причини, що вик­ликають до життя фінансові явища, показати закономірність, тобто постійну повторюваність цих явищ в історії, і повинна формулювати на цій основі наукові закони у галузі фінансово­го господарства. М.М.Соболєв, по суті, виходів ? історичного


Теорія фінансів

характеру цих законів. "Фінансова теорія, - писав він , - по­винна з'ясовувати залежності фінансових явищ від побудови народного господарства кожної епохи і від побудови держави".

З другого боку, порядку слідування частин фінансової на­уки, їх взаємному "зчіпленню" переважна більшість вчених, очевидно, не надавала великого значення. Виняток становила позиція АЛ.Буковецького, який до складу фінансової науки включив фінансові описання, фінансову історію, фінансову ста­тистику, фінансове право, фінансову теорію і фінансову політи­ку. На його думку, перші чотири частини фінансової науки є для фінансової теорії, з одного боку, допоміжними дисципліна­ми, а з іншого - методами дослідження. 'Тільки попередня роз­робка і розвиток фінансового описання, фінансової статистики, фінансової історії і фінансового права, - наголошував учений, -дають можливість побудувати фінансову теорію".

Фінансове описання - це збирання фінансових фактів, описання фінансових інститутів, що діють у різних країнах. А.Буковецький образно порівнював цей перший етап і першу частину фінансової науки із заготівлею цеглин та іншого будівельного матеріалу для майбутньої наукової конструкції. Вона неможлива без попередніх описань. Водночас учений критично ставився до позиції тих зарубіжних теоретиків, особливо німецьких, які описання, систематизацію фінансо­вих інститутів намагалися видати за вінець наукової роботи.

Друга частина фінансової науки - фінансова історія - по­винна з'ясовувати еволюцію фінансового господарства і фінансових інститутів. Учений підкреслював, що марксистсь­ке вивчення фінансової науки не можна здійснити поза історією. "З'ясувати значення для фінансових інститутів еко­номічного базиса, встановити вплив на фінансові інститути суспільних класів і соціальних груп, зрозуміти діючі фінансові системи можливо лише при уважному вивченні фінансової історії", - таким був висновок А.Буковецького.

Досить докладно розглядались і інші складові частини фінансової науки, особливо фінансове право. При цьому для


___________ ТЕМА 2. Становлення та розвиток фінансової науки...

вчених характерним було розуміння спільності та відміннос­тей позитивногоі нормативного аспектів фінансової науки

при співставленні фінансової теорії і фінансової політики. Фінансова теорія з'ясовує те, що є у даний момент, і намічає те, що може бути, наголошували вчені. Завдання ж фінансової політики - приведення в життя нових фінансових інститутів, визначення найбільш раціональних заходів, що забезпечують державі та іншим органам, які ведуть фінансове господарство, збирання необхідних їм засобів, а також вибір найбільш раціональних способів витрачання уже отриманих ресурсів. Якраз із розрізнення позитивного і нормативного аспектів фінансової науки випливали неодноразові застереження вче­них про недопустимість спроб підміни фінансової політики фінансовою теорією, і навпаки.

У "Финансовой энциклопедии" (1924) професор Ленінградського університету І.Ф.Цизирєв запропонував де­що відмінний від традиційного погляд на фінансову науку, фінансове право і фінансову політику. Він вважав їх трьома необхідними, але дуже різними способами (прийомами) на­укового розгляду фінансових проблем. "У науково-фінансовій літературі, - писав учений, - вони звичайно представлені у мішаному вигляді, так що в одному й тому ж творі,... можна ви­явити елементи всіх цих трьох наукових прийомів... Від цього інколи значно знецінюються наукові результати дослідження".

У подальшому радянська фінансова наука відійшла від розгляду фінансового описання, фінансової історії, фінансово­го права, фінансової теорії, фінансової політики як складових частин фінансової науки. Проте в період 90-х pp. XX ст. відбу­вається повернення до розгляду фінансової науки, фінансово­го права і фінансової політики як важливих напрямів дослідження фінансових проблем.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.50.201 (0.007 с.)