Загальне поняття ринку і класифікація ринків

Фінансовий ринок у сучасній ринковій економіці є одним з найважли­віших сегментів загального ринку і має складний, синтетичний харак­тер. Перед тим як досліджувати його властивості, структуру, інстру­менти, треба спочатку розглянути загальну категорію ринку.

Сучасна ринкова економіка становить винятково складний госпо­дарський організм, який складається з величезної кількості вироб­ничих, комерційних, фінансових, інституціональних та інформаційних структур, що взаємодіють в економічному просторі на основі розга­луженої системи правових норм бізнесу і об'єднуються в єдине по­няття — ринок.

Ринок можна трактувати у вузькому і широкому значеннях слова. У вузькому значенні ринок — це місце, де продаються і купуються то­вари. Тут безпосередньо зустрічаються продавці, які доставили товар на ринок, і покупці, які мають гроші; тут внаслідок домовленості вста­новлюються ціни і кількість товару, який в обмін на гроші одразу пе­реходить з рук продавця в руки (і у власність) покупця.

До основних характеристик цього ринку належать:

ö ö взаємодія продавців і покупців;

ö ö попередня наявність товарів у продавців і грошей у покупців;

ö ö встановлення цін і кількості товарів у процесі домовленості;

ö ö перехід товару у власність покупця.

Внаслідок розвитку господарсько-правової інфраструктури еконо­міки, засобів комунікації та прогресу загальної комерційної культури бізнесу в капіталістичних країнах деякі з перелічених характеристик втратили визначальне значення. Тому загальне визначення ринку, згідно з П. Самуельсоном, звучить так: "Ринок — це упорядкована структура, за допомогою якої взаємодіють продавці й покупці товару, щоб визначити його ціну і кількість".

У цьому визначенні істотними є взаємодія продавців і покупців за допомогою певної упорядкованої системи спілкування й визначення ціни і кількості товарів через таку взаємодію.

Несуттєвими для сучасного ринку, особливо для окремих його типів, виявилися попередня наявність товарів у продавця і грошей у покупця і перехід товару згідно з угодою у власність покупця.

Ринок у широкому значенні слова є системою організації економі­ки, що виникла внаслідок природного розвитку, еволюції економічних відносин. Іншими словами, ринок — це загальна форма взаємо­зв'язку суб'єктів економічної діяльності, за допомогою якої від­бувається переливання товарів, робочої сили і капіталів відповідно до змін їх прибутковості в різних точках економічного простору. Вод­ночас у ринковій економіці ринок — це сукупність соціально-економічних відносин у сфері виробництва, розподілу, обміну, споживання продукції, товарів, послуг, що ґрунтуються на принципах підприємницт­ва й еквівалентності обміну за цінами угоди, контрактних умовах тру­дового наймання, рівноправності різних форм власності, конкуренції. У політико-економічному значенні ринок — це пропозиція і попит на товари в масштабі світового господарства (світовий, зовнішній ри­нок) та країни (національний, внутрішній ринок). Суспільне відтворен­ня забезпечується системою видів ринків — ринками товарів і послуг, засобів виробництва, робочої сили, позичкових капіталів, інвестицій, цінних паперів, інтелектуальної праці та ін. (рис. 15).

Рис. 15. Види ринків у ринковій економіці

Визначення ринку в широкому і вузькому значеннях слова не є поняттями-антиподами, вони не виключають один одного. У ринковій економіці, що розвивається нормально, ці поняття споріднені, тобто ринок у широкому значенні слова закономірно містить у собі ринок у вузькому значенні слова.

Класифікація ринків різноманітна, оскільки в основу градації можуть бути покладені різні критерії. Так, якщо ринок — це взаємозв'язок еко­номічних суб'єктів, то форми цього взаємозв'язку можуть різнитися за­лежно від об'єкта угод, їх призначення, часу здійснення тощо. Звідси виникає чітка ієрархія ринкових зв'язків. Використовуючи певні прин­ципи побудови ієрархічних структур, можна не тільки відобразити сис­темні взаємозв'язки різних типів і видів ринку, а й простежити основні напрями їх генезису. Класифікація ринків (рис. 16) дає можливість виз­начити їх місце, зокрема й у нашому дослідженні фінансового ринку, охарактеризувати основні етапи їх історичного розвитку, а також роз­глянути можливі напрями їх подальшої еволюції.

Рис. 16. Узагальнена класифікація ринків

Відповідно до наведеної класифікації за цільовим призначенням ринки поділяються на споживчім інвестиційні; за строками здійснен­ня операцій — коротко-, середньо- й довгострокові; за об'єктами угод — товарів і послуг, робочої сили і капіталів; за типами това­рів — споживчих товарів, інвестиційних товарів і особливого то­вару — грошей, або грошовий; за типами капіталів — грошового ка­піталу, позичкового, фінансового та фіктивного.

Можна продовжити класифікувати ринки капіталів за формами операцій. Можна також виокремити приватну тезаврацію і державне резервування як операції на ринках грошового капіталу, депозитні і позичкові угоди, що укладаються на ринках позичкових капіталів, а та­кож пайові, позикові, контрактні операції на фінансових ринках. Існу­ють також різноманітні види матеріальних носіїв відносин на ринках капіталів: стандартні золоті зливки, банкноти центральних банків, чеки, векселі, кредитні картки, депозитні сертифікати, акції, облігації та інші цінні папери. Наведена класифікація дає можливість досить точно визначити місце фінансових ринків у ринковій економіці.

[Вверх] [Вниз]