Припинення інвестиційного проекту

У цьому розділі мають бути передбачені шляхи виходу з програми на окремих стадіях реалізації інвестиційного проекту у разі настання несприятливих умов.

Можливості оперативного припинення інвестиційного проекту з найменшими втратами визначаються шляхом оцінювання ступеня його ліквідності. Під ліквідністю інвестицій розуміють їх потенційну здатність у короткий час і без суттєвих фінансових втрат трансформуватись у кошти. Ліквідність аналізують шляхом порівняння окремих активів різного ступеня ліквідності та суми інвестицій. Швидколіквідними й меншою мірою ризиковими вважаються проекти, де переважають активи, виражені в коштах, короткострокових фінансових вкладеннях, товарно-матеріальних запасах. Слаболіквідними єнезавершені капітальні вкладення, основні засоби, особливо їх пасивна частина (будівлі, споруди).

Ступінь ліквідності визначається не тільки за часом реалізації об'єкта інвестування на ринку, а й за розміром фінансових витрат і збитків, пов'язаних із закриттям інвестиційного проекту та поверненням коштів. Фінансові збитки у зв'язку з продажем об'єкта інвестування вважаються низькими, якщо їх рівень не перевищує 5% обсягу інвестиції; середніми, якщо цей показник становить 6-10%; високими, якщо врезультаті реалізації об'єкта втрачається понад 10 % вартості здійснених інвестицій.

[Вверх] [Вниз]

12.10. Фінансовий план і стратегія

Фінансування інвестиційного проекту

Цей розділ бізнес-плану є найважливішим і узагальнюючим. Він містить прогноз обсягів реалізації продукції, баланс грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів підприємства, графік досягнення беззбитковості. Цей розділ найбільше цікавить інвесторів та банківські установи, які надають кредити.

Виходячи з фінансового плану розроблюють стратегію фінансуван­ня інвестицій і план повернення коштів інвесторам. У багатьох випад­ках стратегію фінансування інвестиційного проекту виокремлюють у самостійний розділ.

Фінансовий план будується у вигляді порівняння майбутніх доходів та експлуатаційних витрат з виходом на валовий і чистий прибутки, грошовий потік.

Грошовий потік — це основний показник, що характеризує ефективність здійснення інвестицій. Він включає в себе чистий прибуток і суму амортизації, що є джерелом для повернення інвестору вкладе­ного капіталу.

На практиці план доходів і витрат можна побудувати у вигляді табл. 20, в якій на перший рік експлуатації інвестиційного об'єкта по­казники прогнозуються щомісячно, на другий рік — щоквартально, на третій і наступні роки — у цілому за рік.

Таблиця 20

План доходів і витрат, пов'язаних з експлуатацією інвестиційного проекту

Показник	1-й рік щомісячно	2-й рік щоквартально	3-й рік	і т. д.
сі­чень	лю­тий	і т. д.	І	II	і т. д.
1. Виручка від реалізації продукції
1.1. У тому числі ПДВ та інші платежі з обороту
2. Затрати на виробництво реалізованої продукції, у тому числі поелементно
2.1. Матеріальні витрати
2.2. Витрати на оплату праці
2.3. Відрахування на соціальні заходи
2.4. Амортизація основних засобів
2.5. Інші витрати
3. Валовий прибуток (p. 1 – р.1.1 – р.2)
4. Обов'язкові відрахування й платежі з прибутку
5. Чистий прибуток (р. 3 – р. 4)
6. Грошовий потік (р. 5 + р. 2.4)

Графік беззбитковості

Наступним етапом розробки фінансової стратегії у процесі складання інвестиційного бізнес-плану є побудова графіка беззбитковості. Він показує вплив на розмір прибутку таких трьох основних показників, як обсяг виробництва продукції, продажна ціна та собівартість реалізації продукції (включаючи умовно-постійні та змінні витрати).

За допомогою цього графіка можна визначити точку (поріг) беззбитковості, яка показує, при якому обсязі випуску й реалізації продукції (послуг) буде досягнута повна самоокупність господарської діяльності об'єкта інвестування. У міру збільшення обсягів продажу сума прибутку збільшуватиметься за рахунок того, що частина витрат (які називають умовно-постійними) залишатиметься незмінною.

Поріг беззбитковості можна визначити за формулою

де В — загальний випуск (кількість) продукції, при якому досягається беззбитковість виробництва;

ПВВ — умовно-постійні витрати на весь випуск;

Ц — ціна за одиницю продукції;

ЗВО — величина змінний витрат на одиницю продукції.

До умовно-постійних витрат належать затрати, що не залежать віл обсягу виробництва (амортизація основних засобів, орендна плата, ви­трати на адміністративно-управлінський апарат і т. ін.).

Змінні витрати — це затрати, що залежать від обсягу виробництва (на матеріали, паливо, енергію, на технологічні цілі, основну заробітну плату працівників і т. ін.).

Українськими законодавчими актами, зокрема типовими положеннями з планування, обліку та калькуляції собівартості продукції у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, не передба­чається поділ витрат під час їх планування та в обліку на постійні та змінні. Це створює певні труднощі у процесі визначення й аналізу порога беззбитковості через відсутність інформації про ці групи витрат. Тим складнішою видається ця робота під час прогнозування фінансових показників від майбутньої діяльності інвестиційного проекту, коли важко уявити, як формуватимуться ті чи інші витрати у разі зміни обсягів виробництва.

У цьому зв'язку науковцям доцільно було б розробити класифіка­тор ступеня залежності тих чи інших витрат від зміни обсягів вироб­ництва. З огляду на те, що практично немає суто постійних і суто змінних витрат, доцільно було б виразити залежність тих чи інших витрат від зміни обсягів у процентному відношенні. Використовуючи ці нормативи на практиці, можна визначити умовно-постійні та умов­но-змінні витрати, розрахувати й графічно зобразити умови досягнен­ня беззбитковості (рис. 25).

Рис. 25. Графік порога беззбитковості