Фінансові інструменти ринку інвестицій

Ринок інвестицій є основною частиною не тільки фінансового, а й за­гального економічного ринку. За допомогою ринку інвестицій знач­но полегшується втілення капітальних вкладень у матеріальні, інфор­маційні та науково-технічні об'єкти.

Ринок інвестицій за змістом є ринком капіталу, вкладеного у ви­робництво, а точніше, у бізнес. У ринковій економіці нарівні з держав­ним капіталом функціонує банківський, комерційний, колективний, сі­мейний, особистий та приватний.

Для успішного функціонування ринку капіталу ринкова економіка виробила певні фінансові інструменти. Основні з них — акції, обліга­ції корпорацій і місцевої влади, заставний кредит, а також середньо-та довгострокові казначейські зобов'язання. Охарактеризуємо ці фі­нансові інструменти в умовах функціонування ринкової економіки.

Акція — це зареєстроване право володіння частиною майна кор­порації, акціонерного товариства, підприємства й одержання частини прибутку. Акції випускаються корпораціями і підприємствами з метою залучення капіталу. Купуючи акції, фізична або юридична особа стає співвласником корпорації або підприємства, що їх випустило, і набуває зазначених прав. Для власника акція — це безстроковий цінний папір, вона не може бути пред'явлена корпорації (підприємству) для повер­нення грошей, якщо корпорація (підприємство) не ліквідується. Акції корпорації існують доти, поки існує корпорація. Якщо власник акцій незадоволений доходами або йому потрібні гроші, він може продати акції на вторинному ринку за ринковою ціною. Для власників акції — це єдиний вид цінних паперів, що дають можливість нарощувати капі­тал, якщо компанія процвітає. Існують два основні типи акцій — зви­чайні та привілейовані.

Звичайні акції крім зазначеного права співволодіння майном і одержання частини прибутку пропорційно до кількості акцій забезпечують їх власнику також право голосу у прийнятті найважливіших рішень і право бути обраним до керівництва корпорації. Одна акція один голос. Доходи за звичайними акціями виплачуються з чис­того прибутку, тобто після сплати податків залежно від розміру при­бутку У вигляді дивідендів. Недолік звичайних акцій полягає в тому, що дивіденди виплачуються після сплати відсотків за привілейовани­ми акціями. Розмір дивідендів визначається за залишковим принци­пом і може істотно коливатися. Крім того, при поділі майна внаслідок ліквідації компанії звичайні акції забезпечуються в останню чергу.

Привілейовані акції (префакції) дають право на одержання фіксо­ваного (при випуску) дивіденду, що звичайно обчислюється як відсо­ток номінальної вартості префакції, але не дають права голосу. При­вілей цих акцій полягає в тому, що виплачуваний відсоток не залежить від розподілу прибутку і виплачується з чистого прибутку перед вип­латою дивідендів за звичайними акціями. Якщо прибутку недостатньо, то виплата відсотків може бути затримана для нагромадження з по­дальшою виплатою разом з поточними відсотками при черговому ого­лошенні про виплату дивідендів. Існує кілька варіантів привілейо­ваних акцій.

Акції з привілеєм до активів. Під час ліквідації компанії номіналь­на вартість цих акцій виплачується цілком тоді, коли виплачено вар­тість звичайних акцій. Такий привілей стосується також усіх нагро­маджених дивідендів.

Префакції з відкликанням. Іноді корпорація залишає за собою право викупити префакції у власників за наперед обумовленою (і за­писаною в акційному сертифікаті) ціною. Наприклад, префакція номі­нальною вартістю 100 дол. за ціни відкликання 105 дол. Такі акції дають компанії значну гнучкість в управлінні фінансовою структурою капіталу. Момент викупу визначає компанія. Для власників акцій це не дуже зручно, і тому дивіденди за такими префакціями звичайно вста­новлюються вищі, ніж за акціями без відкликання.

Конвертовані префакції. Такі привілейовані акції можна пере­творювати на звичайні за бажанням їх власників. Це робиться в за­здалегідь обумовленій пропорції. Наприклад, акція номінальною вар­тістю 100 дол. обмінюється на 4 звичайні акції номінальною вартістю по 10 дол. Якщо ринкова ціна (на вторинному ринку) звичайної акції номінальною вартістю 10 дол. досягла, припустімо, 30 дол. з ди­відендами 3 дол. на акцію, то власникові зазначених конвертованих акцій вигідно обміняти їх на звичайні.

Префакції випускаються насамперед тому, що вони дають можли­вість мобілізувати капітал, не позбавляючи права володіння корпо­рацією (вони не мають голосу). Крім того, на відміну від облігацій їх не треба викуповувати в зазначений строк, а щодо префакцій з від­кликанням компанія сама вибирає строк викупу. Конвертовані префакції випускаються для того, щоб зробити їх привабливішими для інвесторів.

Облігації корпорацій — це боргові зобов'язання корпорацій, які випускають облігації з метою залучення позикового капіталу. Об­лігації звичайно випускаються корпорацією під заставу майна або активів. В окремих випадках облігації випускаються і без застави, але при цьому корпорація, що їх випускає, повинна мати або високий кре­дитний рейтинг, або поручництво солідної фінансової організації. Об­лігації випускаються під фіксований відсоток на певний строк, після закінчення якого облігація має бути погашена, тобто борг виплаче­ний. Іноді борг виплачується в роздріб. Звичайно термін дії облігацій корпорацій становить 10-30 років. Проте на практиці можуть вико­ристовуватись облігації з відкликанням, що дає корпорації право по­гасити облігації раніше обумовленого строку. Деякі облігації конвер­туються у звичайні акції за бажанням власників, що дає інвесторам певні переваги. Відсоток за такими облігаціями звичайно нижчий, ніж за неконвертованими. Облігації обертаються на вторинному ринку "через прилавок". Первинними покупцями облігацій корпорацій, як правило, є страхові компанії, пенсійні фонди.

Корпорація — емітент облігацій — виплачує відсотки з балансово­го прибутку, тобто до виплати податків безпосередньо після роз­рахунків з банками. Відповідно виплачувані компанією відсотки за облігаціями зменшують оподатковуваний прибуток. Отже, завдяки прогресивній шкалі оподаткування корпорація заінтересована мати більше облігацій, ніж звичайних акцій.

Кошти, зібрані від випуску облігацій, збільшують активи (і фізичний капітал) компанії, але не збільшують її акціонерного капіталу. Тому часто керівництво компанії за допомогою фінансових операцій вику­повує звичайні акції власної корпорації й анулює їх, а витрачені на викуп акцій кошти відшкодовує випуском облігацій. У результаті акти­ви не змінюються, акціонерний капітал зменшується, а частка голосів у керівництва збільшується.

Муніципальні облігації. Місцева влада випускає облігації з метою мобілізації коштів, необхідних для фінансування суспільних проектів: будівництва доріг, мостів, автовокзалів, аеропортів тощо. Відповідно по закону, що існує, наприклад, у США, відсотки за муніципальними облігаціями не оподатковуються. Тому інвестори охочіше купують об­лігації, а муніципальна влада сплачує малий відсоток, що вигідно для обох сторін. Відсоток за муніципальними облігаціями нижчий, ніж за казначейськими зобов'язаннями такої самої строковості. Власниками муніципальних облігацій звичайно є комерційні банки, компанії зі страхування майна і багаті приватні особи.

Казначейські зобов'язання і казначейські облігації уряду. Перші випускаються як середньострокові зобов'язання на строк від одного до 10 років, другі — на строк від 10 до 30 років. Це високо-надійні й високоліквідні цінні папери. Вони є фінансовим інструмен­том для оформлення державного боргу. Велике значення має вто­ринний ринок казначейських паперів. Щодня на цьому ринку у США обертається казначейських паперів на суму понад 50 млрд дол. Тільки такий потужний ринок може взяти на себе функцію регулю­вання економіки країни в цілому. Тому Центральний банк реалізує свою монетарну політику саме через цей ринок. Відсотки за казна­чейськими цінними паперами оподатковуються. Але інвестори охоче купують їх з огляду на надійність і ліквідність. Завдяки цим властивос­тям відсотки за казначейськими паперами, як правило, невисокі по­рівняно з іншими зобов'язаннями і найстабільніші в часі.

Заставний кредит — це, по суті, цільова позика під заставу май­на, на купівлю якого вона дається. Традиційно заставний кредит ви­дається під фіксований відсоток і амортизується повністю після закін­чення строку кредиту. Звичайно строк кредиту встановлюється на 20-30 років.

Ринок заставних кредитів найбільший на ринку капіталу.

[Вверх] [Вниз]