Економічна сутність інвестицій

Економічна діяльність суб'єктів господарювання [Під терміном "суб'єкти господарювання" слід розуміти окремих підприємців, підприємства всіх форм власності, господарські товариства, усі види об'єднань]значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій.

Термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції — це вкладення капіталу з метою його подаль­шого збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування е компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси — вкладання капіталів і одержання прибутку — відбуваються в певному поточному часі, а саме: може бути послідовне вкладання капіталу, а потім одержання прибутку; паралельне вкладання капіталу й одержання прибутку; інтервальне вкладання капіталу, а потім через деякий час — одержання прибутку. У першому випадку прибуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі, у другому одержання при­бутку можливе до повного завершення процесу інвестування, у тре­тьому між періодом інвестування та одержанням прибутку минає пев ний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особ­ливостей інвестиційного проекту.

У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій країні його ідентифіковано з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвесту­вання можуть бути спрямовані на поповнення обігових коштів, прид­бання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).

Деякі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, а й у будь-якій іншій формі: май­на; немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комер­ційних та інших знань; виробничого досвіду; прав використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестування в певному періоді, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів ви­робництва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій без суми аморти­заційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції. Якщо ж сума валових інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо ця сума перевищує суму амортизаційних відрахувань, це свідчить про розвиток економіки.

Динаміка інвестування

Зі збільшенням обсягів чистих інвестицій збільшуються доходи. На обсяг інвестицій впливає багато факторів. Розглянемо основні з них. Обсяг інвестицій залежить від розподілу доходу на використання та заощадження.

В умовах низьких середньодушових доходів основна їх частина витрачається на споживання. Зі збільшенням доходів збільшується їх частина, спрямована на заощадження. Вона і є джерелом внутрішніх інвестиційних ресурсів. Залежність обсягу інвестицій від питомої ваги заощадженої частини доходів показано на рис. 1.

Рис. 1. Залежність обсягу інвестицій від питомої ваги заощадженої частини доходів

На обсяг інвестицій істотно впливає очікувана норма чистого прибутку. Як відомо, в умовах ринкової економіки прибуток є ос­новним мотивом інвестування. Зі збільшенням очікуваної норми чис­того прибутку збільшується обсяг інвестицій (рис. 2).

Рис. 2. Залежність обсягу інвестицій від очікуваної норми чистого прибутку

На обсяг інвестицій істотно впливає й ставка позичкового процен­та, оскільки у процесі інвестування використовується як власний, так і позичковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку пере­вищує ставку позичкового процента, то за інших рівних умов інвестування буде ефективним. Зі збільшенням ставки позичкового процен­та зменшується обсяг інвестицій, і навпаки (рис. 3).

Рис. 3. Залежність обсягу інвестицій від ставки позичкового процента

Очікуваний темп інфляції також істотно впливає на обсяг інвес­тицій. Чим вищий очікуваний темп інфляції, тим швидше знецінюєть­ся очікуваний прибуток після процесу інвестування. Цей фактор має вирішальне значення в разі довгострокового інвестування (рис. 4).

Рис. 4. Залежність обсягу інвестицій від очікуваного темпу інфляції

Класифікація інвестицій

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності класифікуються за певними ознаками.

1. За об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвес­тиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями розу­міють вкладання коштів (майна) у реальні активи — матеріальні та нематеріальні (іноді інвестиції в нематеріальні активи, що по­в'язані з науково-технічним прогресом, характеризують як інно­ваційні). Фінансові інвестиції — це вкладання коштів у фінан­сові інструменти (активи), серед яких превалюють цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі та непрямі. Пряме інвестування здійснюють інвестори, які безпосередньо беруть участь у виборі об'єктів інвестування та вкладанні в них коштів (майна, активів). Як правило, інвестори добре обізнані з об'єктом інвестування й володіють механізма­ми інвестування. Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники. Оскільки не всі інвестори мають необ­хідну кваліфікацію для ефективного добору об'єктів інвестуван­ня та управління інвестиціями, то певна їх частина купує цінні папери, які випускаються інвестиційними та фінансовими посе­редниками. Зібрані кошти посередники вкладають у найефек­тивніші на їхній погляд об'єкти інвестування, керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами-інвесторами.

3. За періодом інвестування інвестиції розподіляються на корот­ко- та довгострокові. Короткострокові інвестиції здійснюють­ся на період до одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифі­катів тощо. Довгострокові інвестиції здійснюються на період понад рік. Великі інвестиційні компанії розподіляють їх на чотири види з періодом інвестування: а) до двох років; б) від двох до трьох років; в) від трьох до п'яти років; г) понад п'ять років.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції при­ватні, державні, іноземні й спільні. Приватні інвестиції здійсню­ються фізичними особами, а також юридичними особами з при­ватним капіталом, державні — державними та місцевими органа­ми влади, державними (казенними) підприємствами з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів, іноземні — фізичними та юридичними особами іноземних держав, спільні — суб'єктами цієї держави та іноземних держав.

5. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції в цій державі та поза її межами. Внутрішні інвестиції здійснюються в об'єк­ти інвестування в межах цієї держави, а іноземні — поза її ме­жами. До других належить також придбання різних фінансових інструментів інших держав — акцій закордонних компаній, об­лігацій інших держав тощо.

Наведена класифікація інвестицій відбиває їх найсуттєвіші ознаки. У наукових джерелах зустрічаються й інші класифікації.

[Вверх] [Вниз]