Організація проектування та ліцензування

З уведенням у дію Закону України "Про підприємства в Україні" та в результаті роздержавлення істотно збільшилась кількість малих підприємств, персональних творчих майстерень, госпрозрахункових груп, що займаються проектуванням.

Багато таких підприємств не мають стабільної структури й постій­ного технічного керівництва, а їх виробничий персонал здебільшого працює за сумісництвом. Якість проектної документації таких під­приємств перебуває на дуже низькому рівні.

Нерідко такі підприємства, майстерні, ГІП, ГАП розроблюють проек­ти на свій розсуд без обґрунтованих технічних рішень і техніко-економічних показників, не дотримуючись державних будівельних норм щодо погодження та затвердження проектної документації. Часто не виконуються інженерно-технічні вишукування, у проектах відсутні за­ходи для захисту підземних частин будівель і споруд від підтоплення, пальові фундаменти проектуються без передпроектного попередньо­го випробування паль.

Саме тому відповідними законами України передбачено ліцензу­вання окремих видів будівельної діяльності.

Проте слід підкреслити, що ліцензування в будівництві має суто кваліфікаційний характер — ліцензію можуть отримати тільки під­приємства або фізичні особи, які технічно й професійно спроможні виконувати заявлені види робіт. Виконати ж таку оцінку на підставі документів, які заявник відповідно до нового положення має подати до органу з ліцензування, просто неможливо. До того ж фактично й нікому її проводити: один-два фахівці — це в кращому разі те, на що можуть розраховувати місцеві органи за умови утримання їх на дер­жавному чи місцевому бюджеті.

Протягом 1996—1998 pp. Держбуд України спільно з Держстан­дартом України створили Систему сертифікації продукції буді­вельного комплексу (УкрСЕПРО), у якій акредитовано близько 20 органів з сертифікації та понад 100 випробувальних лабораторій. Практика роботи із сертифікації показала, що вона дає змогу постійно здійснювати кроки в напрямку поліпшення якості й техніч­ного рівня продукції, захисту вітчизняного виробника за рахунок де­якого обмеження імпорту товарів, для виробництва яких Україна має власний потенціал.

З огляду на викладене Держбуд України підтримав ініціативу Держ­стандарту України щодо необхідності детального роз'яснення п. 12 відомого Указу Президента України здерегулювання підприємниць­кої діяльності, який встановлює, що "товари (продукція), крім продуктів харчування, якість та відповідність яких підтверджена сертифікатами, що видані за межами України згідно з міжнародними стандартами ISO та іншими міжнародними стандартами, не потребують повторної сертифікації в Україні".

Така редакція п. 12 Указу Президента України обмежує можливості вітчизняного виробника, не враховує вимоги законодавства України щодо безпеки конкретної продукції, робить неконтрольованими шля­хи надходження в Україну неякісної чи навіть небезпечної (за наши­ми вимогами) продукції.

Усе сказане стосується розвитку структури будівництва, підпри­ємницької діяльності, яка не може здійснюватися без капітальних вкладень. Для цього необхідні бюджетні кошти й іноземні інвестиції. Зрозуміло, що проблема відшукання такого додаткового подвійного імпульсу розвитку економіки через будівельні інвестиції має бути роз­в'язана. Аналітичний принцип будівельних інвестицій можна сфор­мулювати так: первинне збільшення доходу, що спричинене їх зрос­танням, призводить до піднесення квоти споживання, що сприяє на­ступному прирощенню доходу й черговому повторному зростанню добробуту. Множниковий ефект впливає не тільки на зростання до­ходу, а й на нарощування додаткових інвестицій будівельних органі­зацій з метою задоволення зростаючого споживчого попиту. За допомогою реалізації будівельних інвестицій та підприємництва на роз­виненій інфраструктурі Україна підноситиме власну економіку.

В економічно розвинених країнах понад три чверті капітальних вкладень становлять будівельні інвестиції в нові споруди, реконструк­цію та розширення виробничих потужностей. Завдяки їх реалізації самоінвестується специфічна будівельна галузь. Одноразовий харак­тер будівельних інвестицій сприяє піднесенню ринкової кон'юнктури та стабілізації економічного циклу.

Контрольні питання та завдання

1. Роль і значення будівельного комплексу в економіці.

2. Охарактеризуйте сучасний стан будівельного комплексу України.

3. Проблеми проектування та ліцензування в будівельному комплексі.

ЦІННІ ПАПЕРИ

ТА ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

Розвиток інвестицій постійно потребує мобілізації й розподілу фі­нансових коштів.

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право во­лодіння грошима, визначають відносини між особою, яка їх випусти­ла, та їх власником. Крім того, вони передбачають можливість випла­ти доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також передання гро­шових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Відповідно до законів України можуть випускатися такі види цін­них паперів: акції, облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифі­кати, векселі та ін.

Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, який за­свідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства» підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає його власникові право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Облігації засвідчують внесення їх власником коштів і підтверджу­ють зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів у передбачений строк з виплатою відсотків (якщо інше не пе­редбачено умовами випуску).

Казначейські зобов'язання — це цінні папери на пред'явника, які поширюються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власником коштів до бюджету й дають пра­во на одержання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депо­нування коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після встановленого строку депозиту й відсотків по ньому.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зо­бов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселеутримувачу).

Облік акцій власної емісії

Акціонерне товариство випускає акції в розмірі його статутного фонду. Під час реєстрації товариства в його засновницьких докумен­тах (установчій угоді, статуті) мають бути визначені загальна сума ста­тутного фонду, кількість акцій (простих чи іменних), їх номінальна вартість. Додатковий випуск акцій чи збільшення їх номінальної вар­тості може відбутися тільки після повної сплати раніше випущених акцій шляхом внесення відповідних доповнень у засновницькі доку­менти.

На суму зареєстрованого статутного фонду в бухгалтерському об­ліку робиться такий запис:

Дт. pax. 75 "Розрахунки з учасниками";

Кт. pax. 85 "Статутний фонд".

Оплата акціонерами викуплених акцій може здійснюватись як у грошовій, так і в будь-якій іншій формі. Порядок записів такий:

Дт. 50 "Каса", 51 "Розрахунковий рахунок", 52 "Валютний раху­нок" — на суму внесених коштів;

Дт. 01 "Основні засоби", 04 "Нематеріальні активи", 05 "Матеріали", 41 "Товари" — на вартість внесених цінностей;

Кт. pax. 75 "Розрахунки з учасниками" — на суму, що відповідає номінальній вартості акцій;

Кт. pax. 88, субрахунок "Емісійний доход" — на суму перевищення продажної (курсової) вартості акцій над номінальною.

Якщо акції реалізуються за ціною нижче номінальної вартості, різ­ниця списується за рахунок раніше створеного емісійного доходу або відноситься на зменшення залишкового прибутку товариства.

Акціонерне товариство може викупляти в акціонерів акції власної емісії з метою їх подальшого продажу або анулювання. Для обліку викуплених акцій використовується рахунок 56 "Грошові документи", субрахунок "Власні акції, викуплені в акціонерів". У момент придбан­ня акцій цей рахунок дебетується в кореспонденції з кредитом ра­хунків 50 "Каса", 51 "Розрахунковий рахунок".

Подальша реалізація викуплених акцій відображується в обліку за дебетом рахунків коштів і кредитом рахунку 56 "Грошові документи", субрахунку "Власні акції, викуплені в акціонерів".

У разі анулювання викуплених акціонерним товариством акцій має бути зменшений його статутний фонд з відповідним внесенням змін у засновницькі документи. На суму акцій, що підлягають анулюванню, дебетується рахунок 85 "Статутний фонд" і кредитується рахунок 56, субрахунок "Власні акції, викуплені в акціонерів".

Якщо під час купівлі-продажу курсова вартість акцій не відповідає номінальній, різниця відноситься в дебет або кредит рахунку 88, суб­рахунку "Емісійний дохід". Дебетується цей субрахунок у тому разі, коли акцію продано за ціною нижче номіналу або придбано за ціною вище номіналу. Записи у кредиті субрахунку "Емісійний дохід" проводяться в разі продажу акції за ціною вище номінальної вартості або викупу акцій власної емісії за нижчими цінами, ніж номінальні.

На суму нарахованих акціонерам дивідендів дебетується раху­нок 81 "Використання прибутку" та кредитуються такі рахунки:

pax. 70 "Витрати на оплату праці", якщо акціонери є працівника­ми цього підприємства;

pax. 75 "Розрахунки з учасниками", якщо акціонери є засновни­ками господарського товариства;

pax. 76 "Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами" в інших випадках.

Дивіденди нараховуються та виплачуються за підсумками роботи за рік. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі виплати дивідендів товариство повинне сплатити в бюджет податок на дивіденди в розмірі ЗО % нарахованої суми, що в обліку відображується в дебеті рахунку 68 "Розрахунки з бюдже­том" і кредиті рахунку 51 "Розрахунковий рахунок". У наступному звітному періоді ця сума зараховується до оплати податку на прибу­ток, який нараховується в обліку за дебетом рахунку 81 "Використан­ня прибутку" і кредитом рахунку 68 "Розрахунки з бюджетом".