Основні напрямки іноземного інвестування

Конкретні пріоритетні напрямки іноземного інвестування в еконо­міку України визначалися на основі врахування національних ін­тересів і дотримання таких принципів: орієнтації на виробництво товарів, які зумовлюють підвищення життєвого рівня; забезпечення розвитку науково-технічного прогресу та конкурентоспроможного виробництва; перебудови структури економіки. Обґрунтовуючи пріо­ритетні напрямки іноземного інвестування безпосередньо у вироб­ничу сферу, треба виходити з того, що добрані для цього виробництва повинні істотно впливати на забезпечення нормального функціо­нування народногосподарського комплексу та зумовлювати приско­рення технологічного переоснащення промислового виробництва. На першому етапі такого обґрунтування було добрано паливно-енерге­тичний комплекс, металургійний комплекс, комплекс хімічної та на­фтохімічної промисловості, лісопромисловий комплекс.

Великомасштабні прямі іноземні інвестиції для паливно-енерге­тичного комплексу можуть здійснюватися через приватизацію його об'єктів, викуп пакетів акцій діючих підприємств, а також у процесі спільного інвестування будівництва нових систем магістральних га­зопроводів; шляхом активізації використання наявного потенціалу енергоресурсів, комплексної модернізації діючих і створення нових виробничих потужностей на базі сучасної техніки і прогресивної технології, зниження негативного впливу паливно-енергетичного комп­лексу на навколишнє середовище на основі екологічно чистих техно­логічних процесів.

Аналіз засвідчує доцільність спільного інвестування в діючий наф­тогазовий комплекс України, в якому у світових цінах прибутковими є нафто- й газодобування. Сировина має стабільний попит на світових ринках, але задоволення потреб внутрішнього й зовнішнього ринку зумовлює необхідність спільного інвестування нових сучасних вироб­ництв на базі більш повної комплексної переробки ресурсів вугле­водневої та коксохімічної сировини, ресурсів сірки та полімінеральних руд, а також установок для поглибленої переробки нафти і на­рощування потужностей для випуску полімерних матеріалів і виробів з них. Розрахунки підтверджують високу ефективність реконструкції нафтогазового комплексу України. До перспективних інвестиційних проектів належать розвідування та видобуток нафти й газу в Пол­тавській, Івано-Франківській, Чернігівській областях і шельфі Чорного моря, а також використання газу метану вугільних пластів у Донець­кому басейні.

Основними факторами, які впливатимуть на іноземних інвесторів у добувних та сировинних галузях, слід вважати можливість участі у приватизації, зменшення розміру податку на прибуток та рівня екс­портного мита.

Значних капітальних вкладень потребує чорна та кольорова мета­лургія України. Проведений порівняльний аналіз цін та витрат пока­зав, що більшість її виробництв є прибутковими у світових цінах. Збитковими є тільки видобування залізної руди та виробництво метизів. Наша держава має бути зацікавлена у пріоритетному вкладанні іноземного капіталу в подальший розвиток процесів киснево-конвер­торного виплавлення сталі з безперервним розливом, нарощування виробництва прокату із захисним покриттям.

Україна повинна сприяти залученню іноземних інвестицій також у легку та текстильну промисловість (технічне переустаткування бавов­няних і трикотажних підприємств).

Порівняно з промислове розвиненими країнами в нашій індустрії допускається нічим не виправдана величезна перевитрата палива, ме­талу, деревини та інших видів ресурсів у розрахунку на одиницю кінцевої продукції. Економія первинних ресурсів дає змогу значно перекрити пов'язані з цим первинні витрати. Тому доцільно здійсню­вати спільне інвестування в нарощування обсягів випуску машин і обладнання для запровадження енергозберігаючих технологій та більш комплексної переробки вихідної сировини мінерального походження.

Доцільно реконструювати підприємства агропромислового комп­лексу, а також виробництва, що працюють на задоволення його по­треб, на основі глибокої комплексної переробки сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції, зменшення її втрат і поліпшення якості товарів. У цьому зв'язку ефективними мають стати оновлення та модернізація підприємств переробної і харчової промис­ловості, упровадження нових технологій зберігання продукції. Прове­дений аналіз показав, що іноземного інвестування потребують вироб­ництва з випуску ефективних хімічних засобів захисту рослин, тари та пакувальних матеріалів для агропромислового комплексу, обладнан­ня для масложирової, м'ясо-молочної та інших галузей харчової про­мисловості, техніки для фермерських господарств.

Економічно та соціальне виправданим треба вважати залучення іноземного капіталу для розвитку комплексу виробництв товарів на­родного споживання та надання послуг населенню. Ефективним ста­ло б спільне інвестування збільшення потужностей з випуску меблів, шпалер і паперових виробів, пряжі, тканин, товарів зі шкіри, нарощу­вання виробництва електропобутових товарів.

До реально можливих об'єктів спільного інвестування належать об'єкти будівельної індустрії України, і насамперед незавершеного будівництва. Це аргументується тим, що незавершене будівництво в нас має постійну тенденцію до зростання, і за останні п'ять років його обсяги збільшились майже втричі. Великі наднормативні обсяги не­завершеного будівництва існують майже в усіх галузях індустрії, особливо в електротехнічній, хімічній і нафтохімічній промисловості, а також у машинобудуванні.

У цілому для будівельної індустрії України характерні техніко-економічна застарілість проектів, маловиправдані великі терміни будів­ництва виробничих об'єктів і низький рівень ефективності капіталь­них вкладень. У середньому лише один з десяти інвестиційно-буді­вельних проектів відповідає світовим стандартам. Можна запропону­вати такі форми спільного з іноземними партнерами інвестування: їх участь у приватизації незавершених будівельних об'єктів через кон­курси, аукціони; створення акціонерних товариств, спільних підприємств, спеціальних бірж, комерційних банків за участю зарубіжних фірм.

Дослідженнями доведено, що на особливу увагу заслуговує інвес­тиційне співробітництво із зарубіжними партнерами у сфері військово-промислового комплексу України. З огляду на стан нашого бюд­жету практично важко визначити остаточні терміни технічного пере­обладнання цього надскладного комплексу та одержання певного прибутку від його конверсії у близькому майбутньому. Тому, на наш погляд, доцільна участь іноземних партнерів у приватизації майна комплексу за погодженням з Кабінетом Міністрів України. За оцінка­ми фахівців, із загального обсягу оборонних підприємств України з часткою військової продукції понад 30% реально може бути прива­тизовано більше половини. Залучення іноземного капіталу для здійс­нення конверсії оборонного комплексу може відбуватися в таких формах (напрямках): імпорту технологій "подвійного призначення"; створення інтегрованих підприємств сфери військового та цивільно­го бізнесу в літако- та суднобудуванні; розробки та впровадження проектів адаптації до цивільних цілей військової електроніки, радіо­техніки, виробництва засобів і систем зв'язку. Приватизацію в обо­ронному комплексі слід здійснювати через конкурси й аукціони для західних інвесторів.

Потрібно ретельніше дослідити можливості розвитку на основі спільного міжнародного інвестування таких прибуткових (за світови­ми цінами) галузей, як шинна, гумово-азбестова, лакофарбувальна промисловість, виробництво автомобілів, тракторів, обладнання для підприємств комунального господарства, виробництв з глибокої пере­робки деревинної сировини (целюлозно-паперової промисловості).

Важливим напрямком використання іноземних інвестицій в Україні має бути їх вкладання у створення сучасної інфраструктури як необ­хідного атрибуту міжнародної інвестиційної діяльності. Це насампе­ред транспорт, технічно оснащене складське господарство, телекому­нікації, а також об'єкти так званої ділової інфраструктури — офіси, ділові центри, побутовий сервіс. Ця галузь має відносно короткий термін окупності капітальних вкладень і, по суті, матеріальною осно­вою для подальшої ділової активності іноземного капіталу.

Отже, створення й ефективне функціонування механізму залучення іноземного капіталу з метою всеосяжного реформування та реконст­рукції промислового комплексу України має спиратися на такі про­цеси:

1) виокремлення та врахування переваг і недоліків сторін залучен­ня іноземних фінансових коштів;

2) прогнозовану оцінку (з подальшим її уточненням) необхідних для України обсягів іноземних інвестицій за основними напрям­ками їх використання;

3) узагальнення існуючих в інших країнах систем залучення іноземних інвестицій у розвиток (реформування) національних економік та їх провідних секторів задля можливого використання в Україні окремих ефективно діючих елементів таких систем;

4) змістово-елементне обґрунтування комплексного механізму за­лучення іноземних інвестицій.

Саме викладений за такою схемою сучасний механізм, за нашим переконанням, може бути використаний в Україні задля фінансового забезпечення структурної трансформації, насамперед її промислово­го комплексу.

Контрольні питання та завдання

1. Перелічіть переваги та недоліки залучення іноземних інвестицій в Украї­ну.

2. Які сфери народного господарства України потребують інвестицій у пер­шу чергу?

3. Які форми інвестування найбільше поширені в розвинених країнах світу?

4. Що ви знаєте про досвід інвестування у слаборозвинених країнах?

5. Охарактеризуйте методи залучення іноземного капіталу.

6. Які механізми залучення іноземних інвестицій існують у світі?

7. Назвіть системи стимулювання іноземних інвесторів.

8. Які системи й методи державного регулювання інвестицій можна вико­ристати в Україні?