Стратегія залучення іноземних інвестицій

Нині Україна, безумовно, є державою, яка залучає іноземний капі­тал на свою територію і виходячи з тенденцій, що склалися, можна дійти висновку, що вона залишиться такою ще досить тривалий час. Тому недоліком Закону України "Про режим іноземного інвестуван­ня" є перехрещення двох названих підходів до формування правової бази. Більшість статей цього Закону містять формулювання "згідно з чинним законодавством" без конкретних посилань. У зазначеному Законі відсутні будь-які конкретні положення щодо найважливіших об'єктів регулювання, пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери й територій, що заплутує розв'язання проблем пільгового ре­жиму інвестування, а також положення про кваліфікаційний мінімум іноземної інвестиції, які, на наш погляд, були б необхідні для системи іноземного інвестування. У статті 1 розділу 1 Закону визначається тільки частка іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями (щонайменше 10 %).

Порядок переказу (трансферту) прибутків, доходів та інших коштів, одержаних унаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається тільки Національним банком України, а відповідного законодавчого акту, що прийнятий Верховною Радою України, не існує. Це ще один недолік існуючої в Україні законодавчої бази іноземного інвесту­вання.

Законодавча база процесу іноземного інвестування повинна охоп­лювати всі сторони цієї багатогранної діяльності. На сучасному етапі в Україні законодавче не визначено процеси іноземного кредитуван­ня, створення кредитних співтовариств, концесій, надання прав влас­ності на землю; не опрацьовано також механізми державного стра­хування іноземних інвестицій, створення страхових фондів. І хоча за­раз здійснюються певні заходи щодо створення автоматизованої інформаційної системи оперативного пошуку іноземних інвесторів, усе це перебуває в зародковому стані.

Виходом із цього становища, на наш погляд, є обґрунтування раціо­нальної інвестиційної політики, в якій чільне місце посядуть система державного регулювання й реформування структури власності на ос­нові приватизації та концепція технічного переустаткування промис­лового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів. Така концепція забезпечить підвищення інвестиційної активності, але за на­явності ряду наступних економічних передумов (рис. 36):

Ü Ü залучення іноземних інвестицій з урахуванням цілей та завдань структурної трансформації промислового комплексу, цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії;

Ü Ü збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, які формують вироб­ничий потенціал на новій науково-технічній базі;

Ü Ü ефективного використання інвестицій;

Ü Ü обґрунтування добору пріоритетних секторів матеріального ви­робництва, які визначають конкурентні позиції країни на світо­вих ринках;

Ü Ü створення динамічного експортного потенціалу, який може швидко адаптуватися до кон'юнктури зовнішнього ринкового середовища;

Ü Ü розвитку внутрішньої та зовнішньої продукції виробничо-техніч­ного призначення.

Рис. 36. Комплексний механізм залучення іноземних Інвестицій

Реальна наявність зазначених економічних передумов підвищення інвестиційної активності має стати достатньою основою для обґрунтованого визначення цілей залучення іноземних інвестицій у різні сфери вітчизняної економіки (насамперед в індустрію). Ми переко­нані, що основними цілями повинні бути такі:

° ° структурна перебудова промислового комплексу;

° ° сприяння досягненню сучасного технічного рівня розвитку на основі нових технологій;

° ° розвиток ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чис­тих технологій;

° ° збільшення обсягів експортного потенціалу України;

° ° подолання залежності економіки країни від імпорту;

° ° створення виробництв із використанням місцевих природних ре­сурсів;

° ° сприяння розвитку приватного сектора.

Досягти зазначених цілей можна за умови розробки й реалізації вітчизняної стратегії залучення іноземного капіталу. Особливо на­гальним і виваженим має бути розв'язання проблеми залучення іно­земних інвестицій у період важкої економічної кризи в Україні. При цьому дуже важливо зацікавити зарубіжних партнерів, знайти баланс наших та їхніх інтересів, реалізувати проекти, які економічно вигідні вітчизняним і закордонним партнерам.

Організаційною формою забезпечення процесу реалізації техноло­гічно передових інвестиційних проектів, на наш погляд, має стати ство­рення фінансово-промислових груп, акціонерних товариств. Ряд країн має інтегровані утворення (союзи), мета яких, з одного боку, — стиму­лювати збільшення обсягів виробництва національних товаровироб­ників, розвиток внутрішньої торгівлі, експорту, а з іншого — здій­снювати протекціоністську політику щодо інших країн.

Державна стратегія залучення іноземних інвестицій має спиратися на класифікацію галузей промисловості залежно від наявності потен­ційних джерел фінансування. Таких груп галузей (виробництв) мож­на виокремити кілька:

  галузі, розвиток яких забезпечується централізованими державними капіталовкладеннями;

  виробничі об'єкти переважно приватного капіталу;

  галузі (виробництва), які на даному етапі потребують кредитних субсидій;

  пріоритетні галузі для залучення та використання іноземних інвестицій;

  виробництва, участь іноземних інвесторів у фінансуванні яких має певні обмеження;

  галузі (виробництва), що є закритими для іноземного інвесту­вання через мотиви національної безпеки, збереження національ­ного багатства.

Україні, на нашу думку, підходить класична схема сучасного індус­тріального розвитку країни, яка складається з трьох етапів:

r r створення імпортозамінюючих виробництв;

r r формування конкурентоспроможного експортного потенціалу;

r r розвиток наукомістких галузей.

Така схема подальшого розвитку індустрії потребує органічного поєднання іноземного капіталу з національними ресурсами, обґрунтування та селекції сфер інвестування, експертної оцінки щорічної потреби в іноземних інвестиціях, визначення потенційної місткості українського ринку для іноземних інвесторів.

Практика показала, що за минулий період, коли використовувалися традиційні підходи до інвестування, іноземний капітал не справляв істотного впливу на ефективність функціонування промислового комплексу, його структурну перебудову, упровадження прогресивних технологій і технічне оновлення виробництва. Очевидно, нам необхід­но знайти економічний механізм, який дав би змогу збалансувати норму прибутку, рівень ризику, стимули та гарантії для залучення іно­земних інвестицій у процес приватизації й розвитку експортного по­тенціалу, забезпечив би бажаний кінцевий результат інвестування, тоб­то помітний внесок у розвиток економіки, підвищення ефективності її функціонування, упровадження сучасних технологій і методів управ­ління.

З огляду на викладене дуже важливо добрати пріоритети в інвес­тиційному процесі, які б забезпечили найвищий рівень його ефектив­ності. Це об'єктивно зумовлює необхідність здійснення таких за­ходів:

Ø Ø звуження напрямків інвестування та впровадження проектів з урахуванням існуючого інноваційного потенціалу;

Ø Ø включення в інвестиційний процес як державних, так і приватних ресурсів;

Ø Ø залучення іноземних партнерів до впровадження інвестиційних проектів, пов'язаних з використанням інноваційного та промис­лового потенціалу;

Ø Ø створення нових організаційних форм інтеграції фінансового та промислового капіталу;

Ø Ø розробки та впровадження регіональних програм інвестування.

При цьому іноземні кредити під державні гарантії необхідно спря­мовувати насамперед у пріоритетні сфери на фінансування інвести­ційних проектів, що забезпечують розвиток експортного потенціалу, і галузі, у яких строки окупності виробничих інвестицій порівняно малі.

Науково обґрунтований нами і рекомендований для практичного використання комплексний механізм залучення іноземних інвестицій спрямований на створення сприятливого інвестиційного клімату та підвищення інвестиційної активності. Стрижнем такого механізму є економіко-організаційний блок, який базується на обґрунтованій кон­цептуальній основі та стратегії залучення іноземних інвестицій, сис­темі пільг в оподаткуванні, визначенні пріоритетних напрямків ви­користання іноземних інвестицій, розширенні можливостей участі іноземних інвесторів у процесі приватизації та створенні спільних під­приємств (див. рис. 36).

[Вверх] [Вниз]