Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю

Інформація

 

Специфіка шкоди, завдана життю та здоров'ю фізичної особи, полягає в тому, що вона не може бути відшкодована в нату­рі та оцінена у грошовому еквіваленті. Тому об'єктом відшкодуван­ня буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, яких зазнала фізична особа внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат зако­нодавець відносить заробіток (дохід), втрачений потерпілим внас­лідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатнос­ті, а також витрати, викликані необхідністю посиленого харчуван­ня, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезуван­ня, стороннього догляду тощо (ч. 1 ст. 1195 ЦК України), а також витрати на поховання (ст. 1201 ЦК України) та ін. Однак цей пере­лік є орієнтовним і на випадок, коли потерпілий має інші втрати, пов'язані з відповідним ушкодженням здоров'я, тоді він має право вимагати їх відшкодування. У разі заподіяння ушкодження здоров'ю фізичної особи вона має право на відшкодування моральної шкоди, завданої таким ушкодженням.

Тут слід доводити наявність причинно-наслідкового зв'язку не лише між протиправним діянням та каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а й при­чинно-наслідковий зв'язок між цими ушкодженнями здоров'я і втратою життя та зазначеними майновими втратами.

Певними особливостями наділена і виназаподіювача шкоди у цьому деліктному зобов'язанні. Як і за загальними правилами, вина заподіювача презюмується аж поки він не доведе свою невин­ність. Однак у разі, коли ця шкода завдається незаконними діян­нями органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування (статті 1173-1175 ЦК України), судо­вих та правоохоронних органів (ст. 1176ЦК України), джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187ЦК України) та в деяких інших ви­падках, прямо передбачених законом, вона відшкодовується неза­лежно від вини особи, яка завдала цю шкоду. В окремих випадках, прямо передбачених законодавством, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внас­лідок непереборної сили, також підлягає відшкодуванню (ч. 3 ст. 1166ЦК України).

У разі смерті потер­пілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, наро­джена після його смерті (ч. 1 ст. 1200 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується:

1. Дитині, яка має право на відшкодування шкоди до досягнення
нею вісімнадцяти років, а у разі, якщо вона є учнем або студен­том, — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років;

2. Чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, — довічно;

3. Інваліду, якого потерпілий зобов'язаний був утримувати, від­шкодування виплачується впродовж строку його інвалідності;

4. Одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо во­ни не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестра­ми, внуками померлого, відшкодування виплачується до досягнен­ня останніми чотирнадцяти років;

5. Іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потер­пілого, відшкодування виплачується протягом п'яти років після його смерті.

Зазначеним особам впродовж зазначеного строку відшкодовуєть­ся шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпіло­го з вирахуванням частки, що припадала на нього самого та праце­здатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Окрім розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпіло­го, особи, яким завдано шкоди смертю годувальника, мають право вимагати відшкодування моральної шкоди, пов'язаної зі смертю го­дувальника (ч. 2 ст. 1168 ЦК України), витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника — особі, яка зробила ці витрати (ст. 1201 ЦК України).

 

 

. Виконайте

Практичне завдання 1

? Питання для самоперевірки

1. Дайте поняття зобов’язань із заподіяння шкоди.

2. Які елементи зобов’язань із заподіяння шкоди?

3. Розкрийте зміст деліктної відповідальності.

4. В чому полягають особливості не договірної відповідальності?

5. Назвіть загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди.

6. Розкрийте відшкодування моральної шкоди.

7. Розкрийте:

- відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;

- відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду;

- відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування;

- відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності;

- відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування;

- відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною фізичною особою, особою, цивільна дієздатність якої обмежена, особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними;

- відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами;

- особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

8. Як враховується вина потерпілого і матеріальне становище фізичної особи, яка завдала шкоди при визначенні розміру шкоди?

 

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК РЯТУВАННЯ АБО СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЗДОРОВ’Ю, ЖИТТЮ, МАЙНУ ТА БЕЗПІДСТАВНОГО НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА

 

& Прочитайте

Л –

Поняття зобов'язань, що виникають внаслідок усунення загрози житло, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи

A Інформація

 

На підставі зобов'язання, яке виникає у зв'язку з рятуванням здоров'я, життя та майна фізичної особи, а також майна юридичної особи, боржник-особа, здоров'я, життя або майно якої рятувалося, зобов'язана відшкодувати кредитору-особі, яка зазнала шкоди під час рятівних дій, шкоду, яка є наслідком таких дій.

Нормативно-правовою підставою для виникнення цього виду зобов'язань є статті 1161, 1162 ЦКУкраїни, відповідно до яких осо­ба, яка без відповідних повноважень здійснювала дії щодо рятуван­ня в умовах, що виключали можливість попередження про загрозу пошкодження здоров'я, життя або майна, має право вимагати від­шкодування шкоди, яка виникла у майновій сфері рятувальника і є наслідком рятувальних дій.

Суб'єктами таких зобов'язань можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, кожен з яких, у свою чергу, може бути у зобов'я­заннях як кредитором, так і боржником. Потерпілими можуть бути як дієздатні, так і обмежено дієздатні особи. За недієздатних або об­межено дієздатних право на вимогу відшкодування шкоди реалізу­ється їх законними представниками (ст. 242 ЦК України).

Юридична особа може виступати потерпілою лише тоді, коли рішення про запобігання загрози майну приймається її органом.

Для виникнення цього виду зобов'язань потрібні такі умови:

1) наявність шкоди у потерпілого (рятівника);

2) реальна, наявна (а не ймовірна або удавана) загроза шкоди
життю, здоров'ю або майну боржника, яка водночас виключає мож­ливість попередження про це боржника та вимагає термінових дій (наприклад пожежа);

3) здійснення потерпілим дій щодо рятування життя, здоров'я, майна;

4) причинний зв'язок між шкодою, що виникла у потерпілого, та
його діями щодо усунення загрози.

У разі рятування здоров'я та життя шкода, завдана рятівни­ку, який без відповідних повноважень рятував здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується дер­жавою у повному обсязі (ст. 1161 ЦК України).

Необхідність дій щодо рятування людського життя може виника­ти за таких обставин:

1) небезпека, що загрожує загибеллю або ка­ліцтвом громадянину, що склалася внаслідок його власних необережних або навмисних дій;

2) небезпека, що виникла внаслідок про­типравних дій третіх осіб, яка спрямована як проти особи або майна того, кого рятують, так і об'єктивно створює загрозу його життю (на­приклад, внаслідок пожежі, аварії на підприємстві тощо);

3) небезпе­ка, створена внаслідок шкідливого впливу стихійних сил природи (землетрус, повінь);

4) загроза життю громадянина виявилася на­слідком бездіяльності осіб, які зобов'язані оберігати людей від мож­ливої небезпеки (наприклад, рятівники водних станцій).

Інакше вирішується питання відшкодування шкоди в зо­бов'язаннях, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи (ст. 1162 ЦК України). Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповід­них повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, що має істотну цінність, відшкодовується державою в повному об­сязі.

Отже, для того щоб у держави виникало зобов'язання у повному обсязі відшкодувати шкоду, що виникла у зв'язку з рятуванням від реальної загрози майна іншої особи, треба, щоб:

1) шкода, завдана рятівникові, полягала в ушкодженні здоров'я або смерті фізичної особи (рятівника);

2) загроза майну мала реальний характер;

3) майно іншої особи мало істотну цінність.

Зобов'язання, які виникають внаслідок рятування чужого жит­тя, здоров'я або майна, є одним із різновидів зобов'язань, що вини­кають із ведення чужих справ, але не є аналогічними зобов'язан­ням, що виникають із діяльності без доручення.