Цивільна правоздатність і дієздатність юридичних осіб

Як суб’єкт майнових та особистих немайнових відносин юридична особа поділяється цивільною праводієздатністю. Цивільна правоздатність юридичної особи згідно із ст. 91 ЦК У виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису проїї припинення.

Юридична особа може мати такі самі права і обов’язки, як і фізична особа, за винятком тих прав і обов’язків, необхідною передумовою яких є природні властивості людини – це суть принципу загальної або універсальної правоздатності юридичних осіб.

У зміст цивільної правоздатності юридичної особи входить також здатність її мати особисті немайнові права та обов’язки: право на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність, ділову репутацію.

Цивільна дієздатність (ст. 92 ЦК). Юридична особа набуває цивільних прав і приймає на себе цивільні обов’язки через свої органи, кі діють відповідно до закону, інших правових актів і установчих документів. Органи юридичної особи формують і виражають її волю, тому саме через ці органи, за їх допомогою, їхніми діями, юридична особа здобуває цивільні права і бере цивільні обов’язки (загальні збори, виконавчий орган – правління, дирекція та ін.). Юридична особа бере участь у цивільному обороті через своїх працівників діями яких вона не тільки здійснює свої права і обов’язки, а також набуває і припиняє їх. Дії цих працівників згідно з законом вважаються діями самої юридичної особи.

	Особисті немайнові права юридичної особи
	Право на найменування
	Право на виробничу марку
	Право на знаки для товарів і послуг
	Право на честь гідність і ділову репутацію
	Право на таємницю кореспонденції
	Право на інформацію
Органи і представники юридичної особи

Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов’язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган, та особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Органи юридичних осіб залежно від їх видів можуть бути єдиноначальними або колегіальними. Так, відповідно до ст.14 Закону України “Про підприємства в Україні” управління підприємством здійснюється згідно з його статутом, на основі поєднання прав власника з господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Ці права можуть делегуватися раді підприємства (правлінню) або іншому органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника і трудового колективу.

Керівник підприємства наймається (призначається) власником або уповноваженим ним органом, з ним складається контракт (договір). Керівник підприємства самостійно розв’язує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших органів управління цього підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

Вищим органом таких видів господарських товариств, як акціонерне, з обмеженою або додатковою відповідальністю, є загальні збори акціонерів (учасників). Виконавчим органом є правління або дирекція, які діють як колегіальні органи юридичної особи. Правління (дирекція) обирається загальними зборами. Повноваження правління (дирекції) визначається Законом України “Про господарські товариства” та статутом відповідного товариства.

У кооперативних організаціях вищим органом управління є загальні збори, які обирають голову, а у великих кооперативах – також правління. Правління (голова) кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, що не віднесені до виключеної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.

Виступаючи від імені юридичної особи, орган виражає її волю, волю всього колективу, тому дії органів – це дії самої юридичної особи.

 

 

ВИДИ     ЮРИДИЧНИХ   ОСІБ

Юридичні особи публічного права

Юридичні особи приватного права

Господарські товариства

• акціонерне • з обмеженою відповідальність • з додатковою відповідальністю • повне • командитне

Товариство

Установа

Підприємство

• приватне, основане на власності фізичної особи • колективне, основане на власності трудового колективу • господарське товариство • оооосноване на власності об’єднань громадян • комунальне, основане на власності територіальної громади • державне, основане на державній власності • казенне • спільне, основане на базі об’єднання майна різних власників • основане на власності юридичної особи і громадян інших держав

Виробничі кооперативи

Селянські фермерські господарства

Об’єднання підприємств

• асоціації • корпорації • консорціуми • концерни

Політичні партії

Громадські організації

Фонди

Споживчі кооперативи і релігійні організації

Філії та представництва юридичних осіб

 

Юридична особа розширює масштаби своєї діяльності не лише при приєднанні до неї інших юридичних осіб, а й шляхом відкриття філій і представництв. Філія юридичної особи – це структурно і територіально відокремлена її частина, яка за своїм місцезнаходженням виконує всі або найголовніші функції самої юридичної особи: виробничу, наукову.

Представництво – теж частина юридичної особи, але воно здійснює лише деякі функції від імені юридичної особи поза її місцезнаходженням (укладає договори, дає згоду на оплату рахунків). Філії і представництва не мають прав юридичної особи. Керівник філії або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від юридичної особи.

Відповідно до ст.95 ЦК України юридична особа може відкривати філії і представництва у порядку встановленому законодавчими актами. Зокрема, створення філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємств, об’єднань, організацій та установ здійснюється у тому самому порядку, що його встановлено для створення цих організацій (ст.7 Закону України “Про підприємства в Україні”).

 

Припинення юридичної особи

 

Юридична особа може припинити свою діяльність в результаті передання свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок ліквідації.

Відповідно до ст.105 ЦК У учасники ЮО, суд або орган, що прийняв рішення про припинення ЮО, зобов’язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного деожавного реєстру відомості про те, що ЮО перебуває у процесі припинення. Учасники ЮО або орган, що прийняв рішення про припинення, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію, комісією з припинення ЮО (ліквідаційну комісію, ліквідатора) і встановлюють строки та порядок припипення ЮО. На комісію з припинення ЮО покладається обов’язок розмістити у друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення діяльності такої ЮО і про порядок та строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк може бути не менше двох місяців з дня публікації повідомлення. Комісія має вжити всіх можливих заходівщодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомити їх про припинення ЮО. Кредитори мають право вимагати від ЮО припинення або дострокового виконання зобов’язань, або відшкодування збитків. Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами комісія з припинення ЮО складає передавальний акт (у разі злиття або приєднання) або розподільчий бланк (у разі поділу).

Злиття, приєднання, поділ ЮО розглядається як припинення первісної ЮО з правонаступництвом, тобто права та обов’язки ЮО переходять до новостворених суб’єктів цивільно-правових відносин.

Ліквідація ЮО також є формою припинення її діяльності, але при ліквідації немає правонаступництва.

ЮО ліквідується у таких випадках:

1) за рішенням її учасників або органу ЮО, уповноваженого на це установчими документами;

2) у зв’язку із закінченням строку, на який було створено ЮО;

3) досягненням мети;

4) у зв’язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації ЮО;

5) за рішенням суду у разі здійснення діяльності без належного дозволу чи діяльноті, забороненої законом.

Порядок ліквідації ЮО визначається у ст. 111 ЦК У. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна ЮО, а також пред’явлені кредиторами вимоги та результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками ЮО або органом, який прийняв рішення про ліквідацію. Для виплати грошових сум кредиторам ЮО, що ліквідується, встановлена спеціальна черговість, яка визначена у ст. 112 ЦК У. Після затвердження розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний бланк, а майно ЮО, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам.

ЮО вважається ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.3 ст. 110 ЦК У, якщо вартість майна ЮО є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, ЮО ліквідується в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

 

		ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ
		Повне товариство – товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить
		Командитне товариство – товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном (повними учасниками)
		Товариство з обмеженою відповідальністю –товариство засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом
		Товариство з додатковою відповідальністю –товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом
		Акціонерне товариство –товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості
		Виробничий кооператив –добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків

 

Держава Україна як особливий суб’єкт цивільного права, територіальна громада і Автономна Республіка Крим як суб’єкти цивільно-правових відносин

 

У цивільних правовідносинах, крім фізичних та юридичних осіб, можуть брати участь також держава Україна, атономна Республіка Крим, територіаліні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права (ч.2 ст.2 ЦК У).

Держава, порівняно з іншими суб’єктами цивільних правовідносин наділена низкою особливостей:

1. Вона є владним суб’єктом публічних відносин;

2. Наділена суверинітетом на всій її території;

3. Є суб’єктом, який бере участь у цивільних правовідносинах безпосередньо через відповідні державні органи чи інших уповноважених осіб, які діють від імені держави;

4. Має відокремлене від інших суб’єктів майно;

5. Несе самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями;

6. Наділена праводієздатністю.

Територіальна громада – це жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Ознаки:

1) наділені спеціальною правоздатністю;

2) повинні діяти в інтересах осіб, які складають відповідну територіальну громаду;

3) діє в особі відповідних органів чи їх посадових (службових осіб);

4) набуває і здійснює цивільні права і обов’язки через органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні та обласні ради) у межах їхньої компетенції встановленої законом;

5) несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном.

Правовий статус Автономної Республіки Крим визначається розділом 10 Конституції України та іншими законами України, а також Конституцією АРК. АРК слід визнавати як автономне утворення, що є специфічним суб’єктом цивільних правовідносин. Специфіка полягає в тому, що АРК визнається особливим суб’єктом політико-правових відносин, що відповідно накладає відбиток на участь у цивільному обороті.