Захист авторського права і суміжних прав у цивільно-правовому порядку.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторсь­кого права або суміжних прав передбачений цивільним, адміністра­тивним і кримінальним законодавством. Найчастіше, звичайно, за­стосовуються цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав. За захистом суб'єкти авторського права та суміж­них прав можуть звертатися в установленому порядку до суду та ін­ших органів відповідно до їх компетенції. Згідно із законом пору­шенням авторського права і суміжних прав, що дає підстави для су­дового захисту, є:

• вчинення дій, що порушують особисті немайнові права суб'єк­тів авторського права і (або) суміжних прав;

• піратство, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

• плагіат — оприлюднення чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

• ввезення на митну територію України без дозволу осіб примір­ників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фо­нограм, відеограм, програм мовлення;

• розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторсь­кого права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі;

• вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

• будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту ав­торського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, роз­повсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

• підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в елект­ронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів ав­торського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.

При порушенні авторського права і суміжних прав потерпілий має право:

• вимагати визнання та поновлення своїх прав;

• звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

• подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упу­щену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внас­лідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

• вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторсь­кого права і (або) суміжних прав, призупинення митних процедурі якщо е підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники тво­рів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

• брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виго­товленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторсь­кого права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України;

• вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засо­бах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

• вимагати від осіб, які порушують авторське право або суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у ви­робництві та розповсюдженні контрафактних примірників тво­рів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних за­собів захисту та про канали їх розповсюдження;

• вимагати вжити інших передбачених законодавством захо­дів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Якщо буде доведено, що авторське право або суміжні права особи порушено, суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої пору­шенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

• відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

• стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

• виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

• заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, ви­пуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних при­мірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та об­ладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтво­рення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення то­що, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

• вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) су­міжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у ви­робництві та розповсюдженні контрафактних примірників тво­рів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

 

Поняття наукового відкриття

A Інформація

У ст. 457 ЦК України зазначено, що наукове відкриття — це встановлення невідомих раніше, але об'єктив­но існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Суб'єкти наукового відкриття. Автором наукового відкриття є та фізична особа, незалежно від віку та дієздатності, інтелектуаль­ною творчою працею якої це відкриття було зроблено. У сучасних умовах більшість наукових відкриттів є наслідком колективної ро­боти вчених, які можуть бути визнані співавторами відкриття у ра­зі, якщо у відкритті є їхній творчий внесок.

Права авторів відкриття. У ст. 458 ЦК України зазначено, що автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Захист прав авторів наукових відкриттів здійснюється за допо­могою тих самих способів і в тому самому порядку, що і захист прав авторів винаходів, промислових зразків та інших об'єктів права ін­телектуальної власності.

 

Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок

A Інформація

Винахід — це технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону лише у тому разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним для викорис­тання.

Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки містить усі відомості, що були загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Держдепартаменту з питань інте­лектуальної власності (далі — Установи). За загальним правилом пріоритет винаходу встановлюється за датою надходження до Уста­нови заявки на винахід. Винахідницький рівень означає, що для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. Промислова придатність означає, що винахід може бути вико­ристано у промисловості, сільському господарстві, сфері охорони здоров'я та інших сферах діяльності.

Об'єктом винаходу може бути пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо.

Корисна модель — це конструктивне виконан­ня засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складо­вих частин. Правова охорона надається корисній моделі у разі, як­що вона є патентоздатною, тобто новою і промислова придатною. Корисна модель, як правило, стосується тих технічних нововведень, які за своїми ознаками дуже схожі на винаходи. Однак вони є менш значущими з точки зору внеску до рівня техніки, тому їх нерідко називають малими винаходами.

На відміну від винахо­ду, корисна модель не повинна мати винахідницького рівня. Коло об'єктів корисної моделі більш вузьке. Зокрема, об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Промисловим зразком є художньо-конст­рукторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Значення промислових зразків полягає у підвищенні споживчих якостей виробів їх конкурентоздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Виріб має задовольняти потреби споживачів з естетичної точки зору, бути красивим, мати виразну форму, колір, відповідати моді тощо. Також він повинен мати певні ергономічні властивості — простоту і зручність у користуванні. Дані умови реа­лізуються за допомогою художнього конструювання (дизайну). Зміст промислового зразка складає не технічне рішення, як у винаходу або корисної моделі, а художньо-конструкторське рішення виробу, що формує його зовнішній вигляд: автомобіля, літака, телевізора, іграшки тощо.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Правова охорона надається промисловому зразку, що є новим і промислова придатним.

Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок є автори винаходів та корисних мо­делей (винахідники), а також автори промислових зразків, які є фізичними особами. Суб'єктами можуть бути патентовласники — фізичні та юридичні особи, які не є авторами, однак одержали окре­мі патентні права за законом або договором.

До кола патентовласників, які не є авторами об'єктів промисло­вої власності, належать фізичні і юридичні особи, які одержують патентні права на основі закону чи договору, в тому числі правона­ступники авторів винаходів, корисних моделей і промислових зраз­ків. До даної групи належить і держава.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на про­мислові зразки» право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) чи, відповідно, промисловий зразок має робото­давець винахідника.

Однак згідно зі ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуаль­ної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юри­дичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.