Суб'єкти та об'єкти права на географічне зазначення

Суб'єктами права на географічне зазна­чення є виробники товарів, особливі властивості, певні якості, репу­тація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє від­ношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виро­бів, технологічних процесів або географічних місць.

Правами інтелектуальної власності на географічне зазначення є:

1) право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;

2) право на використання географічного зазначення;

3) право перешкоджати неправомірному використанню гео­графічного зазначення, в тому числі забороняти таке викорис­тання.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороня­ється безстрокове за умови збереження характеристик товару (по­слуги), позначених цим зазначенням. Реєстрація найменування місця походження товару здійснюється за заявкою одного чи кіль­кох юридичних або фізичних осіб до Установи. Якщо найменування вже зареєстроване, будь-яка особа, яка перебуває в тому самому гео­графічному місці, що і перший заявник, і виробляє товар з тими самими властивостями, може подати до Установи заявку на надан­ня йому права користування зареєстрованим найменуванням. Реєс­трація в установленому порядку є підставою для видачі відповідно­го свідоцтва.

Правова охорона надається географічному зазначенню походжен­ня товару, щодо якого виконуються такі умови:

1) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

2) воно вживається як назва даного товару чи як складова час­тина цієї назви;

3) у вказаному цією назвою географічному місці наявні харак­терні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

4) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людсь­ким фактором;

5) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару вироблялася та/або перероблялася в межах зазначеного географіч­ного місця.

Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю

A Інформація

 

Відпо­відно до ст. 505 ЦК комерційна таємниця — це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого во­на належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була пред­метом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Законодавство визначає перелік тих видів інформації, що не мо­жуть становити комерційну таємницю. До такої інформації, зокре­ма, належать:

1) установчі документи;

2) документи, що дають право здійснювати підприємницьку діяльність;

3) відомості за встановленими формами звітності про фінансо­во-господарську діяльність та інші відомості, необхідні для пере­вірки правильності обчислення, сплати податків та інших обо­в'язкових платежів;

4) документи про платоспроможність;

5) відомості про чисельність, склад працівників, їхню заробітну плату та умови праці;

6) документи про сплату податків та інших обов'язкових пла­тежів, а також відомості про забруднення навколишнього природ­ного середовища, порушення антимонопольного законодавства, не­дотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що запо­діює шкоду здоров'ю населення.

Термін дії охорони прав на комерційну таємницю за ЦК України обмежується лише строком існування сукупності ознак комерційної таємниці. Права на комерційну таємницю діють доти, поки зберіга­ється фактична монополія особи на конфіденційну інформацію, що лежить в основі комерційної таємниці. Комерційна таємниця не по­требує офіційного визнання її охороноспроможності, державної ре­єстрації та виконання інших формальностей, а також сплати дер­жавних зборів чи мита. Водночас комерційна таємниця має відпо­відати таким вимогам:

1) інформація, що становить комерційну таємницю, не відома іншим особам;

2) відсутній вільний доступ до інформації на законній підставі;

3) вжито заходів для охорони конфіденційності інформації.

Суб'єкти прав на комерційну таємницю та їх права. Комер­ційною таємницею вважається лише та інформація, що стосується підприємницької діяльності. Тому суб'єкти підприємницької діяль­ності є суб'єктами прав на комерційну таємницю.

Відповідно до ст. 506 ЦК України суб'єктами прав на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які право­мірно визначили інформацію комерційною таємницею.

Відповідно до п. 1 ст. 506 ЦК України майновими правами на ко­мерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таєм­ниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошен­ню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Право на комерційну таємницю означає для власника такої ін­формації право її засекречування від широкої публіки та право ви­магати від інших осіб утримання від використання незаконних ме­тодів для одержання інформації, що становить комерційну таємни­цю. Водночас, якщо інформація, що становить комерційну таємницю, отримана іншою особою на законних підставах, хоча б і без дозволу власника прав на неї, така особа не може вважатися поруш­ником.

Для охорони прав на комерційну таємницю власник прав може вживати будь-які способи захисту конфіденційності інформації. Зо­крема, до трудових договорів і контрактів з працівниками може включатися окрема умова про зберігання конфіденційності певної ін­формації і відповідальність за її порушення. Можливе також оформ­лення спеціального зобов'язання щодо нерозголошення комерційної таємниці. Крім того, застосовуються різні технічні засоби охорони приміщень, захисту телефонних переговорів від прослуховування то­що, але в межах чинного законодавства. Охороною комерційної таєм­ниці вважається також страхування ризику розкриття конфіденцій­ності інформації, що становить комерційну таємницю.

За ЦК України комерційну таємницю мають охороняти також державні органи. Зокрема, за ст. 507 цього Кодексу органи держав­ної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання, а також від розголошення інформацію, що є комер­ційною таємницею і яка надана їм з метою отримання встановлено­го законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки.

 

. Виконайте

Практичне завдання 1

? Питання для самоперевірки

1. Дайте поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності.

2. Які об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності?

3. В чому суть захисту права інтелектуальної власності судом?

4. Назвіть джерела авторського права.

5. Які об’єкти і суб’єкти авторського права?

6. Що таке співавторство?

7. Назвіть особисті немайнові і майнові права автора.

8. Що таке суміжні права?

9. Розкрийте захист авторського права і суміжних прав.

10. Дайте поняття наукового відкриття.

11. Що таке винахід, корисна модель, промисловий зразок?

12. Яким чином оформити права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки?

13. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми.

14. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

15. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин.

16. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування.

17. Право інтелектуальної власності на торговельну марку.

18. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення.

19. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

 

 

ЗОБОВ’ЗАЛЬНЕ ПРАВО ТА ЗОБОВ’ЗАННЯ. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР.

 

& Прочитайте

Л –