Види цивільно-правових відносин

Інформація

 

Регулятивні та охоронні відносини.

Регулятивні відносини – це правовідносини, через які здійснюється регулювання нормальних економічних відносин (власності, товарно-грошових) та особистих немайнових відносин. За їх допомогою відбувається правомірна діяльність фізичних та юридичних осіб, вони виникають із договорів, односторонніх правочинів.

Охоронні відносини – є цивільно-правовою формою усунення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового й економічного або особистого становища. Вони виникають із правопорушень, суб’єктивних прав і заподіяння шкоди потерпілим.

Абсолютні та відносні правовідносини.

Абсолютні відносини – мають місце тоді, коли уповноваженому суб’єкту протистоїть необмежене коло осіб, від яких уповноважена особа може вимагати виконання певних обов’язків, у тому числі утримуватися від порушення її прав та законних інтересів. Таким є право власності, де саме власник може вимагати від усіх інших утримуватися від дій, які порушували б його право власності.

Відносні правовідносини – тут конкретно визначено обидві сторони – уповноважену і зобов’язану, які мають комплекс прав та обов’язків. Це зобов’язальні правовідносини, правовідносини щодо реалізації засобів цивільно-правового захисту тощо.

Активні та пасивні цивільні правовідносини.

Активні правовідносини – до них належать зобов’язальні відносини. В них боржник зобов’язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші, тощо.

Пасивні правовідносини – зобов’язана сторона повинна утримуватися від порушення суб’єктивного права уповноваженої сторони. До них належать відносини власності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайнові відносини з приводу честі, гідності, тощо.

Речові та зобов’язальні відносини.

Речові – відображають, закріплюють приналежність матеріальних благ певному суб’єкту, можливість його впливу на річ та захисту її від посягань будь-яких третіх осіб. Їх об’єктом є майно. Це відносини власності.

Зобов’язальні – відображають динаміку майнових стосунків суб’єктів цивільно-правових відносин для передачі майна, виконання робіт, надання послуг, використання продуктів інтелектуальної власності. Їх об’єктом є дії.

5. Особисті немайнові відносини – об’єктом є немайнові блага: честь, гідність, авторство та інші.

Здійснення суб’єктивних цивільних прав

Інформація

 

Під здійсненням цивільного права потрібно розуміти реалізацію тих можливостей, які передбачені змістом суб’єктивного цивільного права. Здійснення суб’єктивного права може відбуватися шляхом вчинення як фізичних так і юридичних дій. Наприклад, власник користується майном (фактична дія), що належить йому, або продає його (юридична і фактична дія). На підставі ч.1 ст. 12 ЦК У особа здійснює своє цивільне право вільно, на власний розсуд. Це означає, що особа може на власний розсуд як здійснювати суб’єктивне право, так і використовувати його частково або не використовувати взагалі.

Гарантією права особи на вільне здійснення нею цивільного права є положення ч. 2 ст. 12 ЦК У, згідно з яким нездійснення особою свого цивільного права не є підставою для припинення цього права, крім випадків, встановлених законом.

Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Допускається не лише відмова від майнового права, а й передача його іншій особі за відплатним чи безвідплатним договором (ч. 3, 4 ст. 12 ЦК У).

Згідно із ч.5 ст.12 ЦК У щодо кожної особи, яка володіє цивільним правом, припускається, що вона сама здатна визначити сутність права, доцільність та характер його здійснення. Тут гарантією здійснення права на свій розсуд є презумпція добросовісності та розумності його здійснення, котра діє аж до того часу, поки інше не буде встановлено рішенням суду.

 

Межі здійснення цивільних прав

A Інформація

 

Вимоги до здійснення цивільного права такі (ст.13 ЦК У):

1. Його здійснення має відбуватися в межах, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Цивільне законодавство встановлює заборону завдавати шкоди іншим особам, довкіллю, культурній спадщині, конкурентам, суспільству тощо і визначає наслідки недотримання цієї вимоги.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб, завдати шкоди довкіллю, культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися «моральних засад суспільства» - народних звичаїв, положень релігії що домінує у суспільстві, офіційної ідеології суспільства, відображеної у Конституції України.

5. Не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція, стосується певної групи цивільних відносин, що складається у сфері підприємницької діяльності.

Виконання цивільних обов’язків

A Інформація

 

Цивільний обов’язок – це адресована зобов’язаній особі вимога певної поведінки, що відповідає умовам договору, закону, іншим нормам цивільного права. Він може бути також визначений як міра належної поведінки зобов’язаної особи. На підставі ч. 2 ст. 14 особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї, що ґрунтується на таких засадах цивільного права, як неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, свобода договору, свобода підприємництва, справедливість, добросовісність та розумність.

Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальності, які встановлені договором або актами цивільного законодавства. Засоби заохочення – у вигляді позитивних стимулів (надбавка до суми платежу за дострокове виконання роботи); засоби відповідальності – засоби «негативного впливу» (штраф, порука або застава).

Згідно із ч. 4 ст. 14 ЦК У підставами звільнення від виконання цивільних обов’язків слугують умови договору і акти цивільного законодавства.

 

Порядок і способи захисту цивільних прав. Самозахист.

Інформація

 

Захист – це передбачений нормами права можливий вплив на суспільні відносини, які зазнали протиправного впливу з метою поновлення порушеного, невизнаного чи оспореного права. Для особи право захисту полягає у можливості використання в межах, визначених законом засобів самозахисту, а також у можливості звернення до відповідного державного, громадського органу або уповноваженої особи за захистом свого цивільного права чи інтересу. Будь яка заінтересована особа має право порядку, встановленому законом, звернутися до суду за охороною свого права і захистити його відповідним способом, передбаченим законом, який встановлює, зокрема такі способи захисту цивільних прав (ст. 16 ЦК У):

- Визнання цих прав;

- Визнання правочину не дійсним;

- Відновлення становища, що існувало до порушення права;

- Припинення дій, які порушують право;

- Примусове виконання обов’язку в натурі;

- Компенсація моральної шкоди;

- Зміна правовідношення;

- Припинення правовідношення;

- Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Для самозахисту, як способу захисту цивільних прав, характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси самотужки, своїми власними діями без звернення до суду або іншого органу, який здійснює захист цивільного права. Самозахист цивільних прав – це здійснення уповноваженою особою не заборонених законом дій фактичного порядку, спрямованих на охорону його особистих або майнових інтересів. Формами самозахисту є:

1) необхідна оборона;

2) завдання шкоди у стані крайньої необхідності;

3) притримання майна кредитором.

 

. Виконайте

Практичне завдання 1

? Питання для самоперевірки

 

1. Дайте визначення цивільним правовідносинам.

2. Які особливості цивільних правовідносин?

3. Назвіть елементи цивільних правовідносин.

4. Охарактеризуйте суб’єкти й об’єкти цивільних правовідносин.

5. Що складає зміст цивільних правовідносин?

6. Які види цивільно-правових відносин?

7. Охарактеризуйте здійснення суб’єктивних цивільних прав.

8. Які межі здійснення цивільних прав.

9. Що є характерним для виконання цивільних обов’язків?

10. Назвіть способи захисту цивільних прав.

11. Що таке самозахист цивільних прав?