Перевезення. Транспортне експедирування.

 

& Прочитайте

Л –

 

Види перевезень та їх правове регулювання

A Інформація

 

Зобов’язання з надання послуг виникають з транспортних договорів. У ст. 6 Закону України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. визначено загальні основи господарської діяльності підприємств транспорту. Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація та ремонт шляхів здійснюють залізниці, пароплавства, порти (пристані), автомобільні, авіаційні, дорожні підприємства, якщо це передбачено їх статутами та надають послуги на основі державних контрактів і договорів про перевезення пасажирів і вантажів.

Транспортні договори поділяються на основні та допоміжні. Основні транспортні договори опосереднюють головну сферу взаємвідносин транспортних організацій та клієнтури (договори про перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, договори буксирування). Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під’їздних колій, подачу і забирання вагонів).

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти залежно від видів транспорту, якими вони здійснюються, поділяються на:

- залізничні;

- внутрішніми водними шляхами (річкові);

- морські;

- повітряні;

- автомобільні.

Перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезеннями у прямому сполученні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту – перевезеннями у прямому змішаному сполученні.

У ЦК України (ст. 908-928), ГК України (ст. 306-615) визначено загальні норми щодо договорів про перевезення пасажирів і вантажів. На залізничному транспорті діє Закон України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р., Статут залізниць України від 6 квітня 1998 р., на річковому – Статут внутрішнього водного транспорту СРСР від 15 жовтня 1955 р., на морському – Кодекс торговельного мореплавства України від 9 грудня 1994 р., на повітряному – Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. умови перевезення пасажирів, вантажів та багажу автомобільним транспортом і відповідальність сторін за ці перевезення визначаються Законом України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 р., Статутом автомобільного транспорту УРСР від 27 червня 1969 р.

 

Зміст, укладення та оформлення договорів про перевезення вантажів

A Інформація

 

За договором про перевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавстом чи договорм строк і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір про перевезення конкретного вантажу є реальним, оскільки він важається укладеним у момент здачі вантажу транспортній організації для перевезення. Послуга за перевезення надається за плату, причому обидві сторони наділяються у договорі правами та обов’язками. Договір про перевезення – оплатний і двосторонній.

Сторнами у договрі перевезення вантажу є перевізник і відправник. Перевізниками вважаються ті транспортні організації, які мають права юридичної особи та яким надано право укладати договори перевезення безпосередньо або через свої підрозділи транспортними статутами (кодексами). Відправниками вантажів можуть бути як організації (юридичні особи), так і громадяни, яким вантаж належить або на праві оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Крім перевізника та відправника, учасником перевезення є також одержувач вантажу. Вантажодержувач перебуває у договірних відносинах з вантажовідправником (з поставки, контрактації, купівлі-продажу) і вже на основі цих договорів повинен прийняти доставлений йому перевізником вантаж.

Договір перевезення вантажу можна розглядати як договір на користь третьої особи (одержувача) для якої виникають не лише права (наприклад, вимагати від перевізника видачі вантажу), а й передбачені транспортними правилами обов’язки (прийняти вантаж, здійснити доплату за перевезення).

Перевезення вантажу оформляється спеціальним транспортним документом, який супроводжує вантаж і по суті є письмовою формою договору. Таким документом при перевезеннях вантажів залізничним і річковим транспортом є накладна, автомобільним – товарно-транспортна накладна, морським – коносамент.

Договір морського перевезення вантажу може бути укладений за умови надання для перевезення всього судна, його частин або певних суднових приміщень. Такий договір називається рейсовим чартером, або цертепартією, він є консенсуальним договором.

Чартер застосовується і для перевезення пасажирів, багажу, вантажів та пошти повітряним транспортом. Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартеру.

Договір перевезення вантажу укладають шляхом зустрічних дій обох сторін: подачі перевізником транспортного засобу і пред’явлення відправником вантажу разом із заповненим на кожну відправку транспортним документом (наприклад, накладною). У ньому зазначаються головні умови договору перевезення: найменування учасників, характеристика вантажу, дата прийняття його перевезення.

Перевізник маж право перевірити ці документи щодо їх точності. Основний перевізний документ супроводжує вантаж і в пункті призначення видається одержувачеві разом з вантажем.

 

Виконання договорів про перевезення вантажів, відповідальність сторін.

A Інформація

 

За договором про перевезення вантажу транспортна організація – перевізник повинна:

1) доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві);

2) подавати під навантаження справні вагони й контейнери, придатні для перевезення певного вантажу, очищені від залишків вантажу і сміття, а в разі потреби – промиті та продезинфіковані;

3) при морських перевезеннях вантажів перевізник повинен зазделегідь, до початку рейсу, привести судно в мореплавний стан: забезпечити технічну придатність судна до плавання, належним чином спорядити його, укомплектувати екіпажем і забезпечити всім необхідним, а також привести трюми та всі інші приміщення судна, де перевозиться вантаж, у такий стан, який забезпечував би приймання, первезення, перевезення та збереження вантажу;

4) належного опломбування перевізних засобів. Завантажені криті вагони та цистерни пломбуються пломбами залізниці, коли транспортні засоби завантажував відправник;

5) перевізник повинен забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу;

6) перевізник повинен своєчасно виконати свій обов’язок з доставки вантажу до пункту призначення та видачі його одержувачеві;

Видача вантажу одержувачеві – завершальний процес перевезення. Перевізник повинен повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Одержувач повинен прийняти вантаж від перевізника і вивезти його зі станції (порту) призначення, повністю розвантажити вагони, цистерни та контейнери.

За фактом укладення договору перевезення вантажу певні права та обов’язки виникають у відправника вантажу:

1) відправник повинен пред’явити вантаж до перевезення у належному стані, у справній тарі та упаковці, відповідно до державних стандартів і технічних умов, які забезпечують повну його схоронність;

2) відправник водночас з пред’явленням вантажу подає перевізникові необхідну кількість примірників правильно заповнених транспортних документів, а також додає до них усі документи, необхідні для додержання санітарних, митних, карантинних та інших правил;

3) відправник повинен, за загальним правилом, повністю і раціонально завантажити їх;

4) своєчасно завантажувати подані їм транспортні засоби;

5) відправник зобов’язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Фактичною підставою відповідальності за порушення зобов’язань є склад цивільного правопорушення.

Головні обов’язки перевізника за договором про перевезення полягають у тому що він повинен забезпечити цілість і схоронність вантажу та доставити його одержувачеві в обумовлений строк. цей обов’язок виникає з моменту прийняття його до перевезення і до видачі одержувачеві в пункті призначення. Порушення цього обов’язку призводить до відповідальності за втрату, нестачу, псування чи пошкодження вантажу, яка передбачена транспортними статутами (кодексами).