Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Зберігання автотранспортних засобів

Поиск

Специфікою цього договору є його публічність у разі, коли, зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 977 ЦК України).

Форма укладення цього договору письмова. Укладення договору та факт прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Певною специфікою наділяє законодавець зберігання транспорт­ного засобу у разі, коли це зберігання здійснюється боксом та гара­жем на спеціальних стоянках (ч. 2 ст. 977 ЦК України). У цьому разі зберігач зобов'язується не допускати проникнення у них сто­ронніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельними і гаражними кооперативами та їх членами, якщо в законі чи статуті цих кооперативів не вста­новлюється інше.

Договір охорони

Спеціальним різновидом договору зберігання, який виділяє ЦК України, є договір охорони (ст. 978 ЦК України). Специфікою цього договору є те, що його суб'єктом є не зберігач, а охоронець, яким може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Об'єктом даного права є майно або недоторканність особи. Договір охорони має сплатний характер.

Даний договір поділяється на два основних підвиди: договір охо­рони майна (як правило, нерухомого) та договір охорони особи (сек'юріті).

При цьому охоронець зобов'язується, на відміну від договору збе­рігання, де зберігач забезпечує схоронність майна, забезпечити не­доторканність особи чи майна, які охороняються. Певними особли­востями наділяються також і обов'язки володільця майна або особи, які охороняються. Вони наділяються двома основними обов'язка­ми: 1) виконувати передбачені договором правила особистої та май­нової безпеки; 2) щомісяця сплачувати охоронцю встановлену пла­ту.

 

Поняття, форми, істотні умови договору управління майном

A Інформація

Управління майном — це будь-які юридичні і фактичні дії, вчи­нювані з цим майном управителем від свого імені згідно з догово­ром. За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійс­нити від свого імені управління цим майном в інтересах установ­ника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ст. 1029 ЦК України).

Договір управління майном належить до реальних договорів, оскільки він вважається укладеним з моменту передачі майна упра­вителю. Цей договір є сплатним. У ньому мають бути зазначені роз­мір і форма плати управителя (ст. 1035 ЦК України). У договорі завжди повинен бути визначений строк управління, тому цей дого­вір є строковим (ст. 1036 ЦК України).

Договір управління майном може бути як на користь його учас­ників, так і на користь третьої особи (вигодонабувача).

Сторонами договору управління майном є установник управління — кредитор і управитель (боржник), а у випадках, передбачених договором, — третя особа — вигодонабувач.

Установником управління завжди є власник майна.

Управління може встановлюватися щодо будь-якої форми влас­ності — державної, комунальної, приватної (фізичних та юридич­них осіб).

Управління майном — це один із видів підприємницької дія­льності, оскільки спрямоване на отримання прибутку. У зв'язку з цим управителем може бути як фізична, так і юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ст. 1033 ЦК України).

Управитель має особисто виконувати покладені на нього обов'яз­ки з управління майном. Але у деяких випадках, чітко визначених законом, йому дозволяється передати свої повноваження іншій особі (замісникові) (ст. 1041 ЦК України).

Предметом договору управління майном є ті майнові блага, що переходять в управління і з приводу яких у суб'єктів виникають ци­вільні права та обов'язки.

До складу предметів управління майном належать підприємства як єдині майнові комплекси, окремі об'єкти, що належать до не­рухомого майна, цінні папери, майнові права та інше майно. Само­стійним предметом управління майном не можуть бути грошові ко­шти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошо­вими коштами прямо встановлено законом (ст. 1030 ЦК України).

Однією з основних вимог щодо предмета управління майном є не­обхідність його відокремлення від іншого майна установника управління і від майна управителя. З цією метою майно, передане в упра­вління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі і що­до нього має вестися окремий облік (ст. 1030 ЦК України).

У ЦК України детально зазначені істотні умови договору управ­ління майном, тобто такі умови, щодо яких сторони обов'язково мають досягнути згоди, інакше договір вважатиметься неукладеним. Істотними умовами цього договору є:

1) перелік майна, що передається в управління. Договір управ­ління майном буде вважатися неукладеним, якщо сторони не домо­вляться про предмет договору;

2) розмір і форма плати за управління майном. Договір управлін­ня майном є сплатним, і вказана умова характерна для сплатних договорів.

У ЦК України передбачено, що у разі, якщо сторони не визначи­ли строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років (ст. 1036 ЦК України).

 

Зміст договору управління майном

A Інформація

Зміст договірного правовідношення з управління майном склада­ють права та обов'язки його суб'єктів.

Власник має право передати своє майно в управління іншій особі без переходу до неї права власності.

Установник управління має право при укладенні договору вказа­ти, що отримувати всі вигоди буде третя особа (вигодонабувач).

Установник управління має право здійснювати контроль за дія­льністю управителя без втручання у його справи, пов'язані з управ­лінням. З метою контролю він має право отримувати звіти управи­теля в установлені договором строки.

Усі доходи від майна мають бути передані установнику або вказа­ному ним вигодонабувачу, тобто установник має право на всі доходи та інші вигоди від використання об'єкта управління.

Установник управління має право у будь-який час відмовитися від договору за умови сплати управителю певної плати.

У зв'язку з тим, що договір управління майном встановлюється на певний строк, установник має право витребувати своє майно, як­що управитель не віддає його добровільно.

Обов'язки установника полягають у такому. Він, зокрема, зобо­в'язаний сплатити управителю плату, передбачену договором, а та­кож відшкодувати необхідні витрати, зроблені ним у зв'язку з упра­влінням майном (ст. 1042 ЦК України).

У разі, якщо майно, яке передається в управління, обтяжене за­ставою, установник зобов'язаний попередити управителя про наяв­ність застави (ст. 1039 ЦК України). При непопередженні управи­тель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим май­ном.

Вигодонабувач має аналогічні, що й установник, права та обо­в'язки, якщо договір укладений не на користь установника, а на ко­ристь третьої особи — вигодонабувача. Вигодонабувач також має право у будь-який час відмовитися від отримання вигоди за догово­ром. У цьому разі договір управління припиняється, якщо інше не зазначено у ньому.

Управитель має такі права:

1) з метою забезпечення стабільності управління майном — ви­магати усунення будь-яких порушень його прав на майно, що перебуває в його управлінні (п. 2 ст. 1037), тобто скористатися способа­ми захисту права власності і законного володіння (ст. 396 ЦК Укра­їни).

2) право на плату — таке положення є цілком виправданим. За­інтересованість управителя у наданні якісних послуг з управління майном ґрунтується, як правило, на оплатності таких дій.

3) право на відшкодування необхідних витрат, яких він зазнав при управлінні майном. Відрахувати вказану суму він має право безпосередньо з доходів від використання майна за умов, якщо це прямо передбачено договором.

Управитель зобов'язаний:

1) здійснювати управління майном відповідно до умов договору;

2) управляти майном особисто, крім випадків, коли передача управління іншій особі зумовлена договором або цього вимагають інтереси установника управління чи вигодонабувача у разі немож­ливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління (статті 1038, 1041 ЦК України);

3) отримати згоду установника управління на відчуження майна, переданого в управління, або укладання щодо нього договору заста­ви (ст. 1037 ЦК України).

Управитель майна зобов'язаний інформувати своїх контрагентів про те, що він є не власником майна, а лише управителем. Якщо та­кої вказівки немає, у тих правочинах щодо майна, що вчиняються у письмовій формі, управитель зобов'язується перед третіми особами особисто (ст. 1038 ЦК України).

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 296; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.14.50 (0.011 с.)