Березня (10 квітня) — Преподобномученика Євстратія Печерського, у Ближніх печерах

Ім’я Євстратій у перекладі з грецької мови означає «добрий воїн». Преподобний Євстратій Печерський був справді добрим воїном, але перемагав він мечем духовним, тобто молитвою та подвигами суворих чернечих обмежень.

Преподобний Євстратій народився в Києві, походив із знатної родини і був досить багатим. Відчувши велике бажання прийняти чернечий образ, він зрозумів, що треба поривати назавжди з мирськими справами та зі своїм багатством. Отож і роздав він все своє майно убогим, залишивши лише дещицю своїм ближнім, аби вони роздавали ще й після нього. А коли й сам зубожів зовсім, то прийшов до Києво-Печерського монастиря та й став послушливим ченцем-постником. Своїм власним смиренням він підкоряв не тільки свою плоть, а й ворогів безплотних. Він добре пам’ятав, як старанно молився, сорок днів постався і смиряв себе Сам Ісус Христос. Такими ж чеснотами озброїв себе і преподобний Євстратій.

Проте у 1096 році страшне лихо огорнуло Київ. «Літопис Руський» повідомляє: «У двадцятий день того ж місяця, у п’ятницю, о першій годині дня прийшов удруге Боняк безбожний, шолудивий, до Києва, потайки, хижак, зненацька…». Надто потерпів від хана половецького Києво-Печерський монастир, багато з братії було вбито, багато потрапили в полон, у тому числі ченці Никон і Євстратій. Блаженний Євстратій щиро підтримував полонених, наставляючи їх: «Браття! Оскільки вас хрещено і в Бога віруєте — не будемо відступниками своєї обітниці, даної в святому Хрещенні. «Христос відкупив нас від прокляття закону» (Гал., 3, 13), та породивши водою і Духом, зробив нас своїми синами і спадкоємцями. «Чи живемо — для Господа живемо; чи вмираємо — для Господа вмираємо; І тому чи живемо, чи вмираємо — завжди ми Господні» (Рим., 14, 8.).

Незабаром преподобний Євстратій разом з іншими полоненими був проданий у місто Корсунь (Херсонес) якомусь іудею. І було їх разом 50 бранців: 30 — монастирських та 20 — з Києва. Одразу постало питання відречення від віри християнської. Богопротивний хазяїн почав морити їх голодом та всіляко над ними знущатися. Невільники вирішили, що краще померти, аніж відректися від Ісуса Христа.

Невдовзі вони померли від голоду і спраги: одні за три дні, інші за чотири, дехто за сім днів, а хто міцніший — за десять. А як минуло 14 днів, то залишився один Євстратій і зовсім неушкоджений, бо з юних літ звик поститися. Окаянний хазяїн зрозумів, хто є причиною втрати золота, що він заплатив за невільників, і загорівся бажанням негайно помститися Євстратію. Він не міг терпіти опору свого бранця, його непохитності у вірі і проповіді мучеництва серед інших. Для помсти був вибраний Великий День Христового Воскресіння. І познущався іудей над святим Євстратієм досхочу. Йшов 1097 рік…

Як розповідає Святе Євангеліє про наругу, що вчинили над Господом нашим Ісусом Христом і як познущались над Ним, так і злостивий хазяїн прибив блаженного Євстратія цвяхами до хреста, а той дякував Богові за все і прожив так ще й п’ятнадцятий день. Іудеї ж казали йому: «Нині наситись законним харчем і живий будеш. Бо Мойсей, Закон прийнявши від Бога, нам дав. І в книгах сказано було «… повішений, і не оскверняй землі твоєї» (Втор., 21, 23). На це чернець відповів: «Нині сподобив мене Бог великої благодаті прийняти мучеництво і мовив мені, як колись розбійникові: «сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк., 23, 43). Адже Він сам знищив прокляття закону і подав благословіння. Це про нього сказав Мойсей: «життя твоє буде висіти перед тобою…» (Втор., 28, 66). І казав Давид: «… пробили руки і ноги мої…» (Пс., 21, 17) та ще «Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб» (Пс., 21, 19). А про цей день говорить: «Цей день, його ж сотворив Господь, радіймо й веселимося в нім!» (Пс., 117, 24) і ти ж та іудеї, які з тобою, сьогодні заплачете і заридаєте, коли доведеться давати відповідь перед Богом за кров мою та за всіх християн. Бо Господь ненавидить суботи ваші і оберне святкування ваші на голосіння, бо переможеним буде начальник вашого беззаконня».

Почувши, що розіп’ятий Євстратій ганьбить його, іудей знову розпалився гнівом, вхопив списа та й пробив його так, що блаженний одразу ж віддав свою душу Господу. І було видно, як на вогненній колісниці, запряженій вогненними кіньми, вознеслась душа преподобного Євстратія на небо. А голос грецькою промовив: «Це добрий житель небесного граду!» Жорстокий хазяїн зняв святе тіло з хреста і кинув у море, де сотворилось безліч чудес. Віруючі довго його шукали, та не знайшли, бо не хотів той святий слави від людей, а від Бога. Та на загальне здивування святі мощі волею Господньою були забрані звідти і виявилися в Ближніх Антонієвих печерах рідної Євстратію Києво-Печерської обителі, де перебувають і донині.

Недовго довелося чекати, доки збудуться пророчі слова преподобного Євстратія про кару за його кров. Того ж дня надійшов указ грецького царя, який зобов’язував вигнати всіх іудеїв, відібрати їхнє майно, а старійшин повбивати. Причиною такого рішення було те, що один з надто маєтних та надто відважних іудеїв охрестився, і цар невдовзі зробив його навіть єпархом. Той же, отримавши посаду, таємно відрікся від Христової віри. Цим вчинком він додав сміливості іудеям у Грецькому царстві, і ті почали купувати християн до себе в рабство. Коли ж нечестивого єпарха було викрито, то майно відібрано, а його з іншими корейськими іудеями вбито. Того ж, що розіп’яв блаженного Євстратія, повісили. Ці слова Святого Письма були про нього: «І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде» (Пс., 7, 17).

Розповідь про святого Євстратія закінчимо стислим, але значущим твором українського поета кінця XVII — початку XVIII ст. Івана Величковського, прадіда українського святого преподобного Паїсія Величковського (пам’ять — 15(28) листопада).

Преподобному Євстратію Печерському:

Кто может Христу сице быть подобный,
Яко Евстратий преподобный?
Христос бысть за ны на кресте распятый,
За него же взаем распят ся Евстратий.

Пам’ять преподобного Євстратія відзначається ще в другу неділю Великого посту та 28 вересня (11 жовтня).