Січня (10 лютого) Преподобного Єфрема Печерського, єпископа Переяславського

Життя преподобного Єфрема Печерського, єпископа Переяславського вражає своїм подвижництвом і трагічністю. Народився він недалеко від теперішнього Переяслава-Хмельницького. Світське життя Єфрема було тісно пов’язане з двома синами Ярослава Мудрого — князями Ізяславом і Всеволодом. У свої 23 роки, будучи дужим і вродливим, він опинився при дворі великого князя Ізяслава і мав великі перспективи. Проте в цей час його насильно оскопили і він став наглядачем жіночої половини князівських палат. Та завдяки Божій обдарованості, високій освіченості і чистоті душевній Єфрем досить швидко став боярином, головним домоправителем князя Ізяслава і його улюбленцем. Йому стали доступними великі матеріальні блага, мирська честь і слава. Та не приваблювали вони його, душа прагнула іншого: «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують, і не крадуть» (Мф., 6, 19-20).

Стомлений гучним але марнотним життям при княжому дворі, прийшов Єфрем у Києво-Печерський монастир до преподобного Антонія. Прохання його було прозоре: прийняти до слуг небесного раю та покласти на нього святий ангельський образ чернецтва. За дорученням преподобного Антонія в його ж печері преподобний Никон здійснив чернечий постриг Єфрема. Це був 1054 рік. Гнів князя Ізяслава був настільки великим, що він заходився розганяти чернечу братію. Але, як написано в Патерику Печерському, завдяки «молінням Небесної Цариці Пресвятої Богородиці до Царя Слави Христа Бога» князь вчасно зупинився.

Побачивши, що за його постриг ненависник добра — диявол навів на святе стадо велику смуту, преподобний Єфрем озброївся проти нього боговгодним життям у печері, молитвами, постом та всенічним бдінням.

Але, як і преподобний Антоній, він горів бажанням бачити святі місця, вивчити життя небесних насельників — ангелів та почути від них корисні для душі слова і повчання. Мрія його здійснилася, і він вирушив до Константинополя. Проживши там 18 років в одному з найдавніших монастирів — Візантійсько-Студійському, Єфрем суворо дотримувався правил монастирського життя. На прохання преподобного Феодосія вивчив і списав статут Студійського монастиря. Після повернення зі святих місць взяв активну участь у запровадженні його в Києво-Печерській обителі.

Хоч і недовго преподобний Єфрем прожив у Печерському монастирі, але показав зразкове дотримання студійських правил.

Близько 1072 року за благословінням Божим він був висвячений на єпископа і призначений на Переяславську кафедру. У Переяславі Єфрем почав приділяти особливу увагу церковному будівництву на славу пресвятому Імені Божому. І Бог щедро допомагав йому у цій справі. Упродовж кількох років було споруджено велику церкву на честь Архістратига Михаїла, яка стала престольною для Переяславської єпархії. Було побудовано також храми святого Федора Тирона на єпископській брамі та святого Апостола Андрія Первозваного, небесного покровителя України. Про будівництво церков єпископом Єфремом і їх освячення повідомляє Руський літопис і навіть називає преподобного Єфрема митрополитом. Можливо, він і був митрополитом після смерті київського митрополита Івана ІІІ 1090 року. Та ще будучи єпископом, він уперше на Русі організував широку мережу церковно-лікарняних закладів, і не лише в Переяславі, а й по всій єпархії, забезпечуючи безплатне лікування хворих.

На жаль, попущенням Божим за гріхи наші багато зробленого преподобним Єфремом було знищено в XIII ст. ордами хана Батия. Але лікарні, створені на засадах християнського милосердя при церквах і монастирях, збереглися і протягом сторіч рятували людей. Тоді ж при церквах почали будувати лазні, щоб до святого причастя люди йшли чисті тілом.

Преподобний Єфрем зробив значний внесок і в нашу культуру. Історики Михайло Грушевський і Микола Костомаров стверджували, що авторство давньої пам’ятки слов’янського письменства «Чудеса Святого Миколая» належить Переяславському єпископу Єфремові. За його часів було започатковано Переяславський літопис як складову частину загальноруського. Пастирська служба преподобного Єфрема в Переяславі припала на князювання неповнолітнього Ростислава Всеволодовича, онука Ярослава Мудрого. Отже, в руках єпископа перебувала не тільки церковна, а й фактично світська влада.

Києво-Печерський патерик згадує його ім’я в числі учасників перенесення мощів преподобного Феодосія 1091 року до головної Лаврської церкви. Вважається, що йому належить служба і канон Святителю Миколі Чудотворцю.

Припускають, що кінець свого земного життя преподобний Єфрем прийняв 1098 року і був похований у церкві Архістратига Михаїла у Переяславі. Тепер його мощі спочивають у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської лаври, проте, коли вони були туди перенесені, невідомо. Преподобний Єфрем, єпископ Переяславський був канонізований 1643 року.

Портретні зображення преподобного Єфрема можна побачити у розписах того ж таки храму Архістратига Михаїла ХVІІІ-ХІХ сторіч. На території лікарняного містечка йому встановлено пам’ятник, створений скульптором Степаном Куцим, і споруджена каплиця. Переяслав-Хмельницька районна лікарня тепер носить ім’я преподобного Єфрема.

Пам’ять преподобного Єфрема відзначається ще в другу неділю Великого посту та 28 вересня (11 жовтня).