Травня(1 червня) — Преподобного Іоана, єпископа Готфського

Святитель Димитрій Ростовський в «Житіях святих» називає батьківщиною преподобного Іоана країну Готфську. Це була місцевість на півдні Кримського півострова, відома як Тавроскіфія. Населяли її готфи (за сучасною транскрипцією — готи) — племена східних германців, які з II ст. пересувалися в бік Північного Причорномор“я, а у III ст. досягли Босфорської держави й оселилися на південному узбережжі Криму. Тут вони змішалися з місцевими племенами скіфо-аланського, сарматського і таврського походження і у IV ст. прийняли християнство.

Тоді в Криму існували 4 християнські єпархії: Херсонеська, Босфорська, Сугдейсько-Фульська та Готфська, а кримські єпископи навіть брали участь у Вселенських Соборах. Отож у списках Константинопольської Патріархії довгий час була і Готфська єпархія, а у її створенні брав участь великий Константинопольський святитель Іоанн Золотоустий.

Та ще тоді, коли Крим був провінцією Візантійської імперії, туди вже переселялися греки. З них же і висвячувалося для Готфської єпархії і священство і архієреї, а самі готи практично ставали греками. Ця асиміляція була набагато сильнішою, аніж скіфо-аланська, тому й зазначає Є.Марков в «Очерках Крыма» (Спб., 1902), що турки, завоювавши Південний берег Криму, не знайшли жодного князівства, яке б іменувалося Готфським, всі вони вже були грецькими.

А тепер про преподобного Іоана Готфського. Серед кримських святих він, власне, перший кримський, тому що жив у VIII ст. і народився в Криму. Місце його народження — торговий порт Партеніт біля гори Аю Даг, що знаходиться недалеко від Гурзуфа. У XX ст. це було селище міського типу — Фрунзенське, але тепер йому повернута історична назва.

Рік народження преподобного Іоана невідомий, та добре відомо, що народився він за молитвами благочестивих батьків своїх Лева і Фотинії. Так само, як у давні часи народився пророк Самуїл, мати його — Анна «… була… в скорботі душі і молилася Господу, і гірко плакала, і дала обітницю, говорячи: «Господи (Всемогутній Боже) Саваофе! Якщо Ти зглянешся на скорботу раби Твоєї і згадаєш про мене і не забудеш раби Твоєї і даси рабі Твоїй дитя чоловічої статі, то я віддам його Господу (у дар) на всі дні життя його (і вина і сикера не буде він пити), і бритва не торкнеться голови його)» (І Цар. 1, 10-11).

І почув Господь молитву Анни: «Через деякий час зачала Анна, і народила сина, і дала йому ім’я: Самуїл, бо (говорила вона) від Господа (Бога Саваофа) я виблагала його» (І Цар. 1, 20).

Так і батьки преподобного Іоана вимолили для себе сина і посвятили його на служіння Господу. А він ще з юних літ віддався Богу через чернечі подвиги. Надійшов час, Іоан вирушив у подорож до Єрусалиму, і протягом трьох років, перебуваючи у постійній молитві, відвідував святі місця Сходу. Та й повернувся додому. За іншими джерелами, цю подорож він здійснив після обрання його єпископом.

На той час Візантією управляв імператор Костянтин Копронім, відомий своїм жорстоким іконоборством. У 754 р. єпископ Готфський (ім’я його невідоме) підписав постанову іконоборчого собору в Константинополі, за що був призначений митрополитом на кафедру Іраклійську. Таку він отримав нагороду від візантійського імператора. Коли той єпископ покинув Крим, християни Готфської єпархії більше не захотіли єпископа з Константинополя і вибрали свого, Іоана Готфського.

Та преподобний Іоан не відразу прийняв єпископський сан. Він відправився для рукоположення в Іверію (так тоді називалася теперішня Грузія), в країну, де з великим благоговінням шанували ікони. Там він був висвячений на єпископа Готфського католикосом Іверії і повернувся додому.

У 780 р. при візантійській імператриці Ірині єпископ Іоан надіслав патріарху Павлу сувій з викладанням віри (про шанування ікон), а після відходу Павла з престолу знову відвідав Константинополь. У Нікеї він узяв участь у роботі сьомого Вселенського собору, який відновив шанування ікон.

Повернувшись додому, єпископ Іоан дізнався, що його єпархіальне місто Дорі знаходиться в полоні у хазарського кагана, який знищив багато невинного люду в його єпархії. Єпископ Іоан очолив повстання проти хазарських завойовників, і вони були вигнані з Готфської землі. Та каган невдовзі повернувся і знову заволодів містом Дорі. Багато жителів було страчено, а єпископа Іоана віддано під варту. Однак вірні допомогли Іоану втекти аж за море. Він зупинився в Амастиді, що в малоазійській провінції Пафлагонії. Там він прожив чотири роки, дізнався про смерть хазарського кагана і сказав: «Через сорок днів я піду судитися з ним перед Христом».

Єпископ Іоан завжди відзначався своїми полум’яними проповідями і пророцтвами. Так воно й сталося. За 40 днів, 26 червня 790 р., коли він звертався до народу з повчаннями і настановами про душевне спасіння, наступив кінець його земного життя.

Згідно з заповітом святого Іоана, його тіло на кораблі було доставлено на батьківщину, в Партеніт, і поховано у храмі святих апостолів Петра і Павла, ним же побудованому, а в 1425 р. відновленому після розрухи митрополитом Готфським Даміаном. Про це свідчить напис на камені, знайденому на Південному березі Криму: «Этот всечестный и Божественний храм св., сл., всехвальных и первоверховных апостолов Петра и Павла был построен с основания в давние времена иже во святых отцем нашим архиепископом города и всей Готфии Иоанном Исповедником». На місці захоронення святого звершувалося безліч чудес. Пам’ять преподобного Іоана, єпископа Готфського, святкується ще 26 червня (9 липня) в день його кончини.