Травня (9 червня) — Перенесення мощів святителів Київських Кипріана та Фотія

Дивись за посиланнями 16 (29) вересня та (2 (15) липня)

Травня (9 червня) — Праведного Іоана Руського, сповідника

Батьківщина Святого праведного Іоана Руського — Україна, а точніше Херсонська губернія що знаходилася на її крайньому півдні.

Народився він приблизно в 1690 році у благочестивій православній сім’ї. За російсько-турецької війни 1711-1718 років він був воїном царської армії і захищав свою рідну землю. Ця війна для російської армії була зовсім невдалою, сам цар Петро І мало не загинув від рук турецьких воїнів.

Під час одного з боїв за визволення Азова солдат Іоан разом з тисячами своїх співвітчизників потрапив в татарський полон і був проданий в турецьке рабство до господаря Аги в поселення Прокопіон. Там проживало багато яничар, що були запеклими ворогами православних християн. Те, що бачив Іоан на театрі воєнних дій, його страхіття і жорстокість, загибель тисяч молодих воїнів, жінок, дітей і стариків, глибоко запали в душу майбутнього Святого. Перебуваючи в полоні, він постійно відчував на собі страшенний психологічний тиск, жорстокість і ненависть з боку турок, для яких він був «кіафом невірним».

Разом з ним в полоні перебувала величезна кількість російських солдат, багато з яких не витримували тяжкої неволі й відрікалися від віри Христової та приймали мусульманство.

Але зовсім іншим виявився наш земляк Іоан, він терпляче зносив знущання і тортури над собою. Через категоричну відмову прийняти мусульманську віру його жорстоко били палицями, палили чуб і шкіру на голові, кидали в гній, і в кінці кінців визначили жити йому серед тварин на конюшні. На всі ці муки в Іоана була одна відповідь: «В християнстві я народився християнином і вмру», і він достойно і смиренно витримував їх. Проживаючи на конюшні, він ніжно турбувався за тварин, а вони все це добре відчували і відповідно реагували. Господь, який бачив істинну віру Іоана і чув його душевну сповідь, заставив пом’якшити серце його господаря.

Ага почав відчувати прихильність до свого раба, а пізніше навіть полюбив його. Іоану було запропоновано нове і краще житло, однак зі своєї улюбленої конюшні він нікуди не пішов. Тут він проводив істинне християнське подвижницьке життя: ночі у молитвах, незважаючи на неспокійних сусідів та сморід від них. Коли конюшня наповнювалася його молитвами, сморід зникав, перетворюючись на духовні пахощі.

Таким чином, блаженний Іоан сам створив собі у стайні жорсткі умови мученицького життя згідно із канонами Святих Отців. Він дуже скромно харчувався, часом лише хлібом і водою, та й тим щедро ділився з греками, багато постився. Спав блаженний досить мало, сам здійснював Служби Божі і часто наспівував псалми Давидові. Вночі ходив до церкви Святого Георгія, яка знаходилась неподалік від дому господаря на вершині гори, і там щосуботи причащався Святих Христових Тайн.

Тимчасом, за благодаттю Духа Святого, яка, безумовно, перебувала у домі господаря Аги, той став багатіти і підніматися до рівня найвпливовіших людей у Прокопіоні. Він розумів, звідки йде благословіння на його дім, і всім про це розповідав. А коли, перебуваючи у головному духовному центрі мусульман Мецці, він отримав гарячий плов на своєму фамільному блюді, то був просто приголомшений дивом. Звістка про це чудо швидко розповсюдилася Прокопіоном та його околицях, і всі жителі стали шанувати Іоана, як улюбленого Господом праведника.

Ще декілька років прожив святий Іоан у тій же конюшні своїм праведним життям і захворів. В останній свій день 27 травня 1730 року він послав за православним священиком і той, боячись фанатичних турків, приніс у конюшню Святі Дари заховані в яблуці, їх і причастився святий Іоан. Похоронили його в Прокопіоні. За три з половиною роки після кончини було Божественне видіння священику, який сповідував і причащав святого Іоана, і могила його була відкрита. Тіло його знайшли нетлінним і благоуханним. Тоді ж його мощі було перенесено до церкви святого Георгія, в якій він молився. За деякий час за вказівкою султана була спроба спалити святі мощі та вони залишилися цілими і благоуханними, лише почорніли від диму.

У 1880 році на прохання отців Свято-Пантелеймонівського монастиря на Афоні туди була перенесена права рука святого праведника Іоана, яка там шанується нарівні з чесними мощами інших Святих.

Це було наслідком великої кількості чудес, які відбувалися біля святих мощів. Для прикладу, не так давно 11 серпня 1978 року жителька Кіпру Марія Спаке, яка вже 18 років була зігнута майже до землі і з великою вірою приїхала до святого Іоана, отримала благодатне зцілення. Тут же біля раки з мощами святого невидима рука притулилася до її спини і випрямила її. Палиця хворої, яка стала її не потрібною, залишилася біля раки.

Після турецько-грецьких військових сутичок у 1924 році православні жителі Прокопіона залишили місто і переселилися на грецький острів Евбею та забрали святі мощі з собою. Прокопіон тепер у Туреччині й носить назву Уркюб. А в Греції засновано поселення Новий Прокопіон. Протягом довгих років з 1930 до 1951 завершено спорудження нового храму на честь Святого Праведного Іоана, де й знаходяться його мощі. Сотні тисяч паломників відвідують цю святиню в Греції і поклоняються чесним мощам українського святого.