Липня (8 серпня) — Преподобного Мойсея Угрина, Печерського у Ближніх печерах

Блаженний Мойсей був за походженням угорець (старослов’янською — угрин). Народився він у 983 році. Угорська земля на сто років раніше української була просвітлена Святим Православ’ям рівноапостольними братами Кирилом і Мефодієм. Тому князь Володимир свого часу запросив до Києва цілий ряд проповідників з Угорщини, серед яких були і три брати Угрини: Мойсей, Георгій та Єфрем. Вони були вихідцями із знатного роду, виховані в православній вірі і отримали високу на той час освіту.

Прибувши до Києва, всі троє потрапили на військову службу до благовірного князя Бориса, сина Великого князя Володимира — Хрестителя України-Руси. Всіх їх дуже любив князь та його дружинники, і за ратні подвиги були відзначені високими нагородами, а на Георгія князь Борис власноручно наклав золоту гривну.

Та ось, у 1015 році, помер святий Рівноапостольний князь Володимир, і на його місце в Києві сів один із синів — Святополк і почав міжусобну війну з братами, за що й отримав прізвисько Окаянний. Під час війни загинув князь Борис, проколотий списом, загинув і його слуга Георгій, також проколотий списом, тому що він своїм тілом закривав князя. А ще вороги відсікли йому голову, тому що не могли зняти золоту гривну.

З невідомих причин Єфрем Угрин не брав участі в бою. Потім він заснував Борисо-Глібський монастир у м. Торжок (Росія). Був канонізований як преподобний Єфрем Новоторзький (пам’ять 28 січня (10 лютого))

Після битви Мойсей один залишився серед живих і прийшов у Київ до Предслави, сестри князів-старотерпців Бориса і Гліба та князя Ярослава. Останній і вигнав Святополка з Києва і тому довелося тікати аж до Польщі, до свого тестя.

Та минув час, і за допомогою тестя, польського короля Болеслава Святополк знову опинився на київському престолі. Повертаючись до Польщі, король забрав із собою двох сестер Ярославових, а з ними й Мойсея Угрина. Воїни короля вели Мойсея в полон, пов’язаного за руки й ноги металевими ланцюгами, тому що був він надзвичайної сили й краси. П’ять років провів він на чужині в такому становищі. Перебуваючи в темниці, блаженний Мойсей ревно молився Господу і дав Йому обітницю: якщо повернеться додому живим, то стане ченцем, і дні, що залишилися, присвятить служінню Богу. Та Господь, випробовуючи віру і щирість бажань Мойсея, наслав на нього нові тяжкі спокуси.

Потрапив він на очі одній знатній польській вдові, яка мала велике багатство та владу. Чоловік її загинув у поході на Київ. Загорілася вона плотською похіттю та почала зваблювати Мойсея такими словами: «О, чоловіче! Для чого ти переносиш такі муки, яких, маючи розум, міг би позбутися?!».
«— Так Богові вгодно», — відповідав Мойсей.
«— Якщо ти мені скоришся, продовжувала спокусниця, я звільню тебе і зроблю великим і славетним на всю землю Польську і будеш володіти і мною, і всіма моїми багатствами.»

Блаженний Мойсей заперечив їй: «Хто з чоловіків, послухавши жінку, змінив коли-небудь своє становище? Першочоловік Адам послухав жінку і був вигнаний з раю. Сильніший від усіх Самсон, що переміг ціле військо, жіночими спокусами був переданий іновірцям і трагічно загинув. Соломон, що осягнув глибини премудрості, скорившись жінці, відійшов від святої віри і поклонився ідолам. Ірод, який мав безліч перемог, догоджаючи жінці, здійснив страшний гріх і відсік голову Іоану Предтечі. Тож яким чином я буду вільним, ставши рабом жінки, хоч її я ще не пізнав від дня свого народження?». А та продовжувала:
«— Я тебе викуплю і зроблю знаменитим, поставлю господарем над усім моїм домом і хочу мати тебе своїм чоловіком, лише виконай мою волю; не маю сил дивитися на твою красу, яка так марно гине.»

У відповідь від Мойсея вона почула: «Знай, що я не виконаю твого нечестивого бажання, тому що не потрібні мені ні влада над тобою, ні твоє багатство; для мене найвище за все — душевна й тілесна чистота!».

Боячись, що може позбутися такої краси, спокусниця прийняла інше диявольське рішення: викупити й насильно покорити Мойсея. Отак за 1000 злотих блаженний Мойсей опинився в повному володінні нечистивої вдови. Звільнивши Мойсея від кайданів, наділа на нього дорогий одяг, стала годувати вишуканими стравами і без усякого сорому тягнути його до свого гріховного ложа, та неприступним залишався Мойсей. Він посилив молитви і піст, приймаючи лише сухий хліб та воду. А ще зняв із себе той дорогий одяг, як це зробив колись Йосип, боячись гріха (описано у Старому Завіті — Буття 39). Посоромлена полячка вкрай розлютувалася та кинула святого в темницю, маючи намір заморити його голодом. А її довірені особи все вмовляли Мойсея одружитися на молодій пані: «Ти молодий, а ця вдова жила з чоловіком лише одне літо, найкраща за всіх, багатство її незліченне, а влада величезна. І князь не відмовився б від руки прекрасної багатої вдови».

Вони запевняли Мойсея, що шлюбне життя навіть патріархам не завадило догоджати Господу. Навіть слова Ісуса Христа наводили: «… залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю» (Мф., 19, 5), а також слова апостола Павла: «Якщо не можуть стримуватися — нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися» (І Кор., 7,9).

Блаженний Мойсей відповідав їм істинно й щиро: „Все це правда, друзі мої. Праведники спаслися і в шлюбному житті, але я грішний, спасатися їх жінкою не можу. Треба бути вірним слову своєму. Якщо я повернуся живим до Києва, ні з ким шлюб я не візьму, а стану чорноризцем. Христос сказав у Євангелії: «І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне» (Мф., 19, 29). І апостол Павло каже: «Неодружений турбується про Господнє, як догодити Господеві, а одружений турбується про мирське, як догодити жінці» (І Кор., 7, 32-33).

Запитую вас, кому вигідніше догоджати — жінці чи Господу? Розумні люди пишуть: «Слуги, слухайтеся господарів своїх, але в доброму, а не в поганому. Будьте ж упевнені, що земні задоволення не розлучать мене з Христом».

Почувши цю розмову, хитра вдова прийняла нове рішення. Вона наказала посадити блаженного Мойсея на прекрасного коня та в супроводі слуг водити по своїх містах і селах і говорити йому: «Все це твоє, якщо це тобі подобається, роби з ним, що захочеш». І всі отримали вказівку під час зустрічі кланятися новому панові. А він, сміючись над божевіллям вдови, сказав: «Даремно трудишся. А ні багатства, ні почесті не спокусять мене».
«— Чи ж пам’ятаєш ти, що купила за гроші я тебе і живим із рук моїх не випущу», — відповіла розлючена панна. Але у відповідь почула відважні слова преподобного:
«— Не боюся ніякого зла, тому що Бог зі мною.»

На той час до блаженного Мойсея за промислом Божим таємно пробрався чернець-ієрей зі Святої гори Афон і здійснив йому чернечий постриг. Як дізналася про це його жорстока власниця, то піддала Мойсея страшним тортурам і побиттю, заставляючи зняти чернечий одяг, який вже був залитий кров’ю блаженного.
«— Я вже ніколи не зможу відректися від чернецтва і любові до Бога і ніяке знущання ні вогнем, ні мечем, ні нанесенням ран не може примусити мене відректися від Бога і від великого ангельського чину», — така була відповідь Мойсея.

А посоромлена вдова, яка вже й страх Божий втратила, звернулася до короля Болеслава за порадою, а той одразу ж повелів прибути з бранцем до нього. Та, побачивши тверду віру блаженного, він припинив свої умовляння брати шлюб з найбагатшою, а надто, коли почув слова Господні з уст мужнього Мойсея: Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мф., 16, 26) а ти, який обіцяв мені почесті і славу, скоро й сам все залишиш і гроб прийме тебе вільним від усього. Точно так і ця жінка буде жорстоко вбита». Як сказав їм преподобний Мойсей, так незабаром воно й сталося. Та до цього жорстока жінка ще встигла здійснити своє останнє зло — оскопити преподобного.

Невдовзі Господь таки покарав їх обох за переслідування своїх вірних рабів. У 1027 році король Болеслав несподівано помер, і в народі пройшла велика смута, внаслідок чого було забито багато панів, у тому числі й безсоромну спокусницю.

Трохи відійшовши від страшних ран, преподобний Мойсей почав збиратися в дорогу. Збулася його мрія — і він прийшов у Києво-Печерський монастир у печеру до преподобного Антонія. Вірогідно, це був 1031 рік.

За велику доброчесність Господь наділив преподобного Мойсея даром зцілювати плотські пристрасті. У його руках завжди була палиця, без якої він не міг ходити, маючи страшні рани. Доторкаючись палицею до хворих, він звільняв їх від плотських спокус. У цьому удостовірився і преподобний Іоан Багатостраждальний, який молився до мощів преподобного Мойсея.

Свою кончину преподобний Мойсей передбачив зарання, а тому 26 липня 1043 року, причастившись Святих Христових Тайн, тихо відійшов до Господа. Його святі мощі знаходяться в Ближніх печерах і тим, хто приходить з вірою і молитвою, подають перемогу над блудними пристрастями. День його пам’яті ще відзначається 28 вересня (11 жовтня) та в другу неділю Великого посту.