Червня (15 червня) — великомученика Іоана нового, сочавського

Серед великого сонму українських святих, які дають нам приклади для наслідування, знаходиться і справжній угодник Божий Іоан Новий (Сочавський).

Народився Іоан у Трапезунді, великому портовому місті, на півночі Малої Азії поряд з Асирією і Великою Вірменією, зараз це Туреччина. Жителі Трапезунда займалися в основному мореплавством і торгівлею. Цим же займався і блаженний Іоан.

Одного разу, з великим запасом товарів, йому довелося піднятися на корабель, де господарем був іноземець родом із фрягів, так за старих часів називали генуезців.

Господар був віри не православної, з нелюдським норовом, грубий і немилостивий. Ворог людський — диявол, бачачи непорочне життя Іоана, став заздрити йому і робити всілякі перешкоди на шляху до спасіння. Його волею господар корабля став докучати блаженному Іоану сварками про православне благочестя.

Іоан і раніше, подорожуючи світом, завжди виступав оборонцем Православної віри. Мудрий і вправний у книжкових знаннях, він обов’язково перемагав фряга. А той з почуттям ненависті до Іоана задумав зробити йому зле. Коли корабель примчав до Аккермана (тепер — Білгорода-Дністровського), він навів градоначальнику міста, мусульманину за віросповіданням, страшний наклеп на блаженного Іоана. Мова йшла про те, що Іоан начебто хоче відмовитися від своєї віри і прийняти мусульманство. Почувши такі слова, градоначальник з радістю зібрав всенародні збори одновірців, запросив Іоана і запропонував йому оголосити перед зборами своє рішення. Іоан вмить зрозумів страшну підступність фряга і, піднявши подумки очі, покликав на допомогу Всевишнього, який у свій час сказав: «Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити і не обдумуйте; але що дасться вам, у той час те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий» (Мк. 13, 11).

Потім, безбоязно протягнувши до градоначальника руку, Іоан промовив: «Мені здається, що ти, очевидно, брешеш, о начальнику! Не говорив я, що хочу відректися від Христа мого, нехай не буде за мною цього, нехай не попустить Господь мій Ісус Христос коли-небудь навіть думки моєї про це, тому що це видумка ворога істини, батька твого сатани… Не приваблюй мене схилятися до неправди а, навпаки, дізнавшись від мене про таїнство істини, відкинь, прошу тебе, імлу, що лежить на душі твоїй і сподобись бути сином світла, засіяй яскравіше від сонця зіркою Божественного Хрещення. І не вважай за Бога сонце, яке видно на небі, але знай, що це — вогненне світило поставлене Творцем для служіння народам і створене в 4-й день. А творіння хіба може бути Богом?».

Сказавши це, Святий Іоан здійняв догори руки, підвів очі до неба та вигукнув так, щоб чули всі:

«Нехай не відречусь від тебе, Христа Спасителя мого, з безначальним твоїм Отцем і з Пресвятим Духом величального Бога!».

Все це мученик говорив твердим голосом і з радісним лицем, а мучитель, ледь стримуючи свій страшний гнів, наказав своїм слугам зірвати з блаженного одяг. Перед голим Іоаном було покладено багато палиць, які тут-же були приведені в дію.

Слуги градоначальника настільки жорстоко били страстотерпця Христового, що місце його мук швидко стало повністю закривавленим. Він же мужньо все переносив і тихо промовляв до неба: «Дякую тобі Владико, Боже, що сподобив мене кровію моєю очиститися від гріхів моїх, в які я впав по немощі людській після Святого Хрещення».

Слухаючи цю молитву, мучителі ще більше били блаженного до тих пір, доки він не замовк, а потім кинули в темницю. Наступного дня Святого мученика Іоана було знову приведено до градоначальника.

Страстотерпець став перед мучителем зі світлим лицем і радісною душею, чим нечестивий суддя був украй здивований і знову почав агітувати на своє. Та блаженний Іоан відповідав словами Святого Євангелія: «хто ж перетерпить до кінця, той спасеться»(Мк. 13,13), і говорив далі: «Якщо ти придумав для мене ще які-небудь муки, то чини їх мені, тому що перші нанесені мені тобою рани перетворились на ніщо».

Божевільний мучитель наказав слугам повторити вчорашні знущання, але з подвоєною жорстокістю. Навіть глядачі, люди різного віку, яких безліч зібралося дивитися на ці муки, не витримували дій жорстокого судді і криком вимагали припинити знущання.

Та вже не в змозі був зупинити свою зловісну руку іновірний мучитель і наказав прив’язати ноги блаженного до хвоста самого дикого коня та гнати його вулицями, поки матиме силу бігти. Ці неймовірні знущання бачили багато благочестивих людей, співчуваючи мученику. На завершення Святому Іоанові мечем було відтято голову. Чесне тіло було залишено на ніч на місці кончини. А вночі багато хто бачив дивне чудо, над тілом мученика горіло багато лампад і стояв вогняний стовп, а три світлоносних мужі творили священні піснеспіви.

Боголюбні християни поховали святе тіло спочатку біля своєї церкви, а потім перенесли до вівтаря, де останки перебували протягом 70 років. Чудесні видіння біля гробу, а також зцілення від святих мощей стали приводом для Господаря Молдововалахії перенести їх до столиці — Сочави, а Святий мученик Іоан Новий став іменуватися Сочавським.

Події ці відбулися за одними даними в XIV ст. (1330-1340 роки), а за іншими — в XV ст.

Свята Православна Церква канонізувала мученика Іоана в 1549 році, а день його пам’яті встановлено 2(15) червня.

Святий Іоан Новий (Сочавський) особливо шанується на Буковині, він є небесним покровителем людей, які займаються торгівлею.