Лютого (24 лютого) — Благовірного князя Всеволода, у святому хрещенні Гавриїла

Святий благовірний князь Всеволод, Псковський чудотворець народився в Новгороді в 1091 році. Він був старшим сином великого князя київського Мстислава і внуком Володимира Мономаха. У святому хрещенні був названий Гавриїлом. За тодішнім звичаєм він отримав чисто церковну освіту. Юний князь дуже добре знав Святе Євангеліє, гарно вивчив Псалтир і Часослов. Дитинство його минуло у славному, багатому, волелюбному Новгороді Великому.

Преподобний Нестор-літописець у «Повісті минулих літ» вперше згадує про Всеволода Мстиславича під 1117 роком: «Привів Володимир Мстислава з Новгорода. І дав йому отець Білгород, а в Новгороді посів Мстиславич (Всеволод), син його, внук Володимирів».

Досить тяжко довелося управляти Новгородським князівством юному і недосвідченому Всеволоду, бо лютував жорстокий голод. Князь Всеволод показав тоді своє велике милосердя та високу людяність, проявив істинно християнську турботу про голодних і хворих.

На допомогу стражденному народу він витратив усі свої грошові запаси і, як тільки міг, підтримував знедолених новгородців.

За час свого княжіння в Новгороді благочестивий князь відзначився спорудженням на славу Господню християнських храмів. Так, у 1119 році він розпочав будівництво кам’яного храму на честь святого великомученика Георгія в 3-х верстах від Новгорода на лівому високому березі ріки Волхов. Пізніше біля нього було засновано Свято-Юріївський чоловічий монастир.

У 1127 році на Торговій площі міста завдяки зусиллям князя Всеволода виріс храм на честь Святого Іоана Предтечі. Для цього храму князь придбав дорогоцінні ікони, Святе Євангеліє та Богослужбові книги. При Всеволоді в Новгороді на утримання храмів існувало мито зі всіх видів торгівлі.

З 1122 року князь Всеволод був одружений з дочкою Чернігівського князя Святослава-Панкратія, майбутнього Києво-Печерського преподобного Миколи Святоші (пам’ять 14(27) жовтня).

За вказівкою свого батька Мстислава, князь Всеволод разом зі своїми братами Ізяславом та Ростиславом у 1131 році здійснив успішний військовий похід на чудь і наклав на неї велику данину.

Та наступив 1132 рік, і його події преподобний Нестор описав так: «Преставився благовірний князь Мстислав Володимирів син, зоставивши княжіння брату своєму Ярополкові»; і далі: «У тім же році Ярополк привів Всеволода Мстиславича з Новгорода і дав йому Переяславль. Та зранку він осів у ньому, а до обіду його вигнав Юрій, стрий його».

Річ у тім, що Переяславське князівство вважалось першим після Київського і батькові брати, тобто Всеволодові дядьки, в першу чергу Юрій (прозваний Довгоруким), захвилювалися, як би Ярополк не готував Всеволода замість себе. Владолюбний Юрій сам мріяв про київський престол, і треба сказати, що хоч і через 17 років, але це йому вдалося. Коли ж Юрій терміново прибув до Переяслава, смиренний князь Всеволод чітко зрозумів, що рішення Ярополка приведе до братовбивчої війни. Не бажаючи проливати братської крові, він залишив Переяслав і повернувся до Новгорода. Та, незважаючи на те, що раніше новгородці не хотіли відпускати Всеволода, тепер зовсім змінилися і вже не хотіли його приймати. Невдовзі вони таки схаменулися і князь зі смиренням прийняв їхнє запрошення. Проте і новгородці вже були іншими, і його княжіння стало іншим. Всеволоду вже не дозволили управляти князівством самостійно, тепер він повинен був радитися з посадниками, яких вибирав народ. Вони й змусили Всеволода йти походом на Ростов і Суздаль і похід цей виявився вкрай невдалим.

Повернувшись додому з поразкою, блаженний князь разом з єпископом Новгородським, колишнім Києво-Печерським чорноризцем Нифонтом (пам’ять 8 (21) квітня) почали спорудження чудового кам’яного храму Святого Климента. Та завершити це будівництво князю не вдалося. У 1136 році в Новгороді спалахнули чергові заворушення, і смиренний князь разом з дружиною та дітьми опинився в ув’язненні в єпископському домі на цілих сім тижнів.

Після звільнення з-під варти новим князем Новгородським Святославом Ольговичем, Всеволод прибув до Києва і отримав від Яро-полка на княжіння — Вишгород. Та й тут він пробув недовго, бо ж вічні опоненти новгородців — псковичі запросили його до себе.

Великою справою благовірного князя Всеволода у Пскові була побудова там першого кам’яного храму в ім’я Живоначальної Трійці, замість дерев’яного, що існував там ще з часів давніх. Княжив він у Пскові трохи більше року. Серйозно захворів і відійшов від земного життя (безумовно, до райських поселень) у четвер сирної седмиці — 11 лютого 1138 року. Князь Всеволод, якого так гірко оплакували псковичі, прожив 46 років. З великими почестями його тіло було поховано в церкві святого великомученика Димитрія Солунського. Князівський меч і щит були поставлені на його домовину заради укріплення похвали місту Пскову.

Святі мощі благовірного князя були знайдені нетлінними через 54 роки і сталося це 27 листопада 1192 року. Тоді ж князь Всеволод з’явився у видінні одному богобоязливому чоловікові з наказом: «Оголоси владі, щоб перенесла мощі мої в храм Святої Трійці; там хочу лежати. Господь Ісус Христос передав мені місто Псков, щоб я беріг його».

Тому святі мощі було перенесено в ним же збудований Свято-Троїцький храм, в якому був освячений на честь нього приділ. Тепер — це кафедральний собор і перебудувався він у XVII ст.

У 1284 році біля раки з мощами святого князя звершилося чудо уздоровлення розслабленого псковського посадника Єлисея. Після молебна над ним та окроплення святою водою, він сам піднявся і самостійно повернувся додому. У 1363 році паламарю, який спав у притворі храму, приснився князь Всеволод і повелів вдень винести ікони з храму та сказав, що наступної ночі Господь покаже чудо над його мощами. І дійсно, вночі стеля храму впала, майже не заподіявши ніякої біди святим мощам, святі ж ікони були збережені.

22 квітня 1834 року святі мощі благовірного князя Всеволода було покладено в нову срібну раку і перенесено з приділу в головний собор. Біля них було звершено багато зцілень тих, хто приходив до них з вірою в Господа Ісуса Христа і в допомогу святого князя.

На іконах псковський чудотворець зображується в повний зріст з храмом Святої Трійці на руці або з мечем, на якому є напис латиною: «Честі моєї нікому не віддам».

Пам’ять благовірного князя Всеволода святкується ще:
22 квітня (5 травня) — в день перенесення мощів;
27 листопада (10 грудня) — в день їх знайдення.