Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Січня (21 січня) — Преподобного Григорія, чудотворця Печерського, у Ближніх печерахСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Блаженний Григорій прийшов у Києво-Печерський монастир тоді, коли преподобний Антоній, перебуваючи у великих подвигах, молився і вдень і вночі, постився і виконував обітницю повного мовчання. До Святої Печерської обителі його прийняв преподобний Феодосій, який на той час займався розбудовою монастиря. Преподобний Феодосій навчив Григорія основам життя чернечого — в першу чергу послуху, смиренню та безкорисливості. Швидко засвоївши ці добродійства, Григорій став старанним послушником, але найбільше до душі йому припала молитва. У 1064 р. він прийняв чернечий постриг від самого Феодосія Печерського і став ще більше трудитися заради спасіння своєї безсмертної душі. Блаженний Григорій у духовному житті досягнув таких успіхів, що міг творити чудеса і бачити майбутнє. Та особливо він прославився молитовним даром. А ще володів великою силою проти бісів, тому й повставали вони проти Григорія та всіляко намагалися завадити йому підносити свої гарячі молитви до Господа. Але, знаючи силу Григорія, під час зустрічі з ним вони ще здалеку кричали: «О, Григорію! Ти проганяєш нас молитвою твоєю!». Нічого іншого не знайшла нечиста сила проти нього, як підмовити лихих людей обікрасти Григорія. А в келії його був лише один скарб — книги. Для нього вони були надійним джерелом духовної мудрості. Якоїсь ночі прийшли ті лиходії до його келії та підстерігали, коли ж він піде на Утреню, щоб здійснити крадіжку його скарбу. Але ж Григорій не спав. Він невпинно молився і почув прихід зловмисників, та й за них почав молитися: «Боже, подай сон рабам Твоїм, оскільки натомилися вони, даремно догоджаючи ворогові!». Його молитва була почута, і сон здолав крадіїв на цілих п’ять днів і п’ять ночей. Аж тільки після цього блаженний Григорій покликав братію і розбудив своїх незваних гостей: «Доки будете марно чатувати, бажаючи мене обікрасти? Розійдіться вже по домівках!» А ті, підійнявшись, не змогли йти, бо зовсім охляли з голоду. Тож блаженний ще й нагодував їх, та й відпустив. Але міський воєвода, дізнавшись про те, що сталося, притягнув крадіїв до суворої відповідальності. Засумував блаженний Григорій, що через нього страждають бідні, хоч і негідні, люди, та й поспішив до воєводи. Не пожалів він йому декілька дорогоцінних книг у подарунок, лише б випросити волю тим винуватцям. Майже всі інші книги продав, а гроші роздав убогим зі словами: «Щоб не потрапили в біду ті, хто ще захоче їх украсти, бо ж говорить Господь: «Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що нестаріють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить. Бо де скарб ваш там і серце ваше буде» (Лк., 12, 33, 34). Тим часом крадії заради чуда, що сталося з ними, розкаялися і поступили своєю волею на служіння Печерській обителі. Проте ворог людський не облишив своїх злих починань і задумав зробити преподобному Григорію нову біду. Григорій мав невеликий сад з плодоносними деревами, і туди завітали нові крадії та нарвали повні мішки яблук. Але, завдавши їх на плечі, не змогли зрушити з місця. Так і стояли з тими мішками непорушно аж два дні і дві ночі. Нарешті почали кричати: Отче святий Григорію, відпусти нас! Ми каємося у своїх гріхах і більше не будемо красти». Почувши крики відчаю, ченці пішли і схопили крадіїв. Але також не змогли зрушити їх з місця. Ті стояли з мішками на плечах, як стовпи. На запитання, коли сюди прийшли, відповідали, що стоять тут вже два дні і дві ночі. Стало зрозумілим, що ні ченці, які щодня приходили у сад, не бачили їх, ані ті не бачили ченців. «Якби ми вас бачили, то слізно просили б відпустити, а тепер просимо ублагати старця Григорія звільнити нас» — такими були прохання тих грішників. Коли ж прийшов Григорій, то промовив до них: «Оскільки в неробстві перебували ви все життя ваше, крадучи чужу працю, а самі працювати не хотіли, то й віднині стійте тут без діла до кінця днів своїх». Але, зглянувшись на їхні сльози і почувши їхню клятву працею годувати себе та інших, Григорій сказав: «Благословен Бог! Віднині працюватимете на святу братію і від своєї праці на їхні потреби приноситимете». Так і ці крадії залишилися доглядати монастирський сад до кінця днів своїх. А диявол не полишав своїх чорних намірів і знов прислав трьох бажаючих спокусити блаженного Григорія. Двоє з них сказали Григорію, що третій засуджений на смерть через повішення на дереві, і просили, щоб блаженний щось дав, щоб викупити його від смерті. «Якщо й дам щось, то все одно він помре», — сказав Григорій, зрозумівши брехню прохачів. Все так і сталося, як сказав провидець. Виніс він їм свої книги, що ще залишилися, та й віддав, кажучи: «Візьміть, а якщо не знадобляться, то повернете мені». Зраділи ті, що продадуть книги та матимуть добрі гроші, а ще й вирішили накрасти вночі яблук з його саду. Отож, як наступила темрява, то вони закрили Григорія в печері, де він молився, та й заходилися красти яблука. Той же, на якого вони брехали, що засуджений на повішення, поліз на яблуню. Але, зірвавшись і падаючи донизу, зачепився одежею за гілляку і вдавився, бо ж його спільники розбіглися. Григорій, якого братія знайшла лише на ранок і визволила з печери, так промовив до спійманих крадіїв: «Ось як збувся ваш задум! Та ж Бога не можна зневажати! Якби ж ви мене не закрили в печері, то я зняв би його, і він би не вмер. Ворог навчив вас облудою чіплятися за марнотне, то тим ви і позбавилися ласки». Як і їхні попередники — слуги нечестивого, і ці двоє закінчили своє життя в Печерській обителі. Безліч чудес здійснилося за час земного життя преподобного Григорія, але треба розповісти і про його смерть, бо вона також була особливою. Якось він вийшов до Дніпра набрати води, а туди саме прибули князі Ростислав Всеволодович і його брат Володимир Мономах, маючи намір відвідати Печерський монастир і отримати благословення перед боєм з половцями. Княжі слуги, побачивши старця, почали насміхатися з нього, вживаючи непристойних слів. Збагнув преподобний, що смерть над ними усіма нависає, і почав їм говорити: «О, діти! Тоді, коли вам треба жалітися і прохати всіх, щоб за вас молилися, ви чините лихе і Богові невгодне. Краще б вам оплакувати свою погибель та каятися у своїх гріхах, щоб мати втіху у день Страшного Суду, бо присуд вже вам є — всі ви разом з князем своїм приймете смерть у воді. Це був страшний Божий присуд, переданий вустами святого Григорія тим воякам, які перед вступом на поле бою оскверняють себе гріхом, виганяють із своїх сердець страх Божий і стають рабами диявола. Тим часом князь Ростислав, почувши слова преподобного, не взяв їх до серця, бо ж страху Божого не мав. Навпаки, він зрозумів це, як дорікання йому, що вміє добре плавати, не усвідомивши, що це було істинне пророцтво святого. Князь прийняв страшне рішення: зв’язати ченцеві руки й ноги, повісити на шию тяжкий камінь і кинути у води Дніпра. Так преподобного Григорія було утоплено і сталося це 1093 р., у 8-й день січня. Братія шукала його два дні, та так і не знайшла. А на третій день його виявили у своїй келії. Він лежав зв’язаний із каменем на шиї, одяг його був ще мокрий, тіло — наче живе, а обличчя світилося. Оскільки келія була замкнена, всі зрозуміли, що треба дякувати Господу, який творить дивовижні чудеса заради своїх угодників. Князь Ростислав, здійснивши свій страшний гріх і зовсім не відчуваючи своєї провини, опанований гнівом, навіть не пішов до монастиря. Брат же його Володимир прибув до чернечої оселі заради молитви і благословення перед битвою. Так і сталося: коли біля Трипілля (тепер Київська область) зіткнулися війська і наші почали втікати, то Володимир перетнув річку Стугну благополучно, а Ростислав разом зі своїми зухвалими вояками потонув. І тут збулося пророцтво преподобного Григорія чудотворця Печерського, з якого сміялися засліплені гордістю Ростиславові вояки, «бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється і вам» (Мф., 7, 2). Всі ж, хто кривду чинять, повинні добре збагнути притчу Господню про несправедливого суддю та вдовицю, яка часто приходила до нього і говорила: «Захисти мене від суперника мого» (Лк., 18, 3) А Господь обов’язково помститься за рабів своїх, бо ж говорить він: «Мені відомщення, Я віддам» (Рим., 12, 19). Син Господній справедливо застерігає всіх нас: «Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих; бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного» (Мф., 18, 10). А ми, що посіємо, те й пожнемо… Пам’ять преподобного Григорія відзначається ще в другу неділю Великого посту та 28 вересня (11 жовтня).
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 304; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.226.93.22 (0.007 с.) |