Класифікація друкованих джерел інформації, які можуть використовуватись у бухгалтерських наукових дослідженнях

Типи друкованих джерел інформації	Характеристика
Офіційні	Публікації законодавчих, нормативно-правових актів державних і господарських органів управління
Наукові	Результати наукових, експериментальних та інших досліджень у галузі бухгалтерського обліку
Науково-популярні	Відомості у галузі бухгалтерського обліку, призначені для ознайомлення з ними непро­фесійного загалу читачів
Підручники	Знання наукового і прикладного характеру, зведені у систему, призначені для науково-педагогічних цілей
Виробничі	Знання з організації та методики бухгалтерського обліку і аудиту для використання у практичній діяльності фахівцями
Довідкові	Містять коротку наукову і прикладну інформацію для ознайомлення практикуючих фахівців у галузі бухгалтерського обліку, а також для наукових досліджень
Нормативно-виробничі	Правила, норми і нормативи, технологічні вимоги, стандарти, призначені для використання у галузі бухгалтерського обліку
Патентно-ліцензійні	Право на використання інтелектуальної власності, трудову діяльність у галузі бухгалтерського обліку
Каталоги	Нормативно-виробничі довідники різних видів знань наукового прикладного характеру
Інформаційні	Систематичні відомості про видані праці з питань науки і практичної діяльності у галузі бухгалтерського обліку

 

Крім того, джерела наукової бухгалтерської інформації поділяють на:

первинні – в яких містяться результати наукових досліджень і розробок, нові наукові дані, ідеї, факти. На основі цих документів формується первинна інформація. Первинна інформація — це вихідні дані, які є результатом конк­ретних експериментальних досліджень, вивчення практичного дос­віду для підтвердження достовірності висновків і результатів дослі­дження. Найбільш поширеними і змістовними методами нагромадження первинної інформації є опитування, спостереження, експеримент, тестування, анкетування;

вторинні – де містяться аналітико-синтетичні і логічні матеріа­ли, які вже оброблені на основі первинних документів. На основі цих документів формується вторинна інформація. Вторинна інформація — це результат аналітико-синтетичної пе­реробки первинної інформації.

Види первинних та вторинних джерел наукової інформації, що можуть бути використані у наукових дослідженнях у галузі бухгалтерського обліку, наведено у табл. 12.6.

Таблиця 12.6

Види первинних і вторинних джерел наукової інформації

Види джерел наукової інформації	Первинні	Вторинні
Книжки, брошури	Монографії, довідники, матеріали конференцій, з'їздів, посібники, підручники	Бібліографічні, реферативні, оглядові видання, енциклопедії, словники, довідники
Періодичні видання	Журнали, бюлетені, газети, відомості	Бібліографічні (картотека), реферативні (збірники), експрес-інформація, офіційні бюлетені, інформаційні листки, каталоги
Спеціальні видання	Нормативно-технічні документи, нормативно- виробничі довідки, патентно-ліцензійні	Показники стандартів і технічних умов вітчизняних і зарубіжних винаходів
Рукописні видання	Наукові звіти, наукові доповіді, дисертації, автореферати дисертацій	Бюлетені реєстрації науково-дослідних розробок, збірники рефератів науково-дослідних розробок, реєстраційні та інформаційні картки

 

Одними із найважливіших джерел первинної наукової інфор­мації є посібники, підручники, наукові монографії, брошури, дисертації та їх автореферати, а також періодичні видан­ня.

Книга – це об'ємне неперіодичне видання, в якому сконцентровані нагромаджені людством знання і досвід з певної галузі науки.

Брошура – невелика за обсягом праця з оперативною інформа­цією.

Серед книг і брошур важливе місце посідають монографії, в яких висвітлено результати всебічного вивчення певної проблеми чи теми. Монографія може бути підготовлена як одним автором, так і колек­тивом авторів, наприклад:

Корягін М. В. Оцінювання вартості підприємства в системі бухгалтерського обліку: монографія / М. В. Корягін. – Л.: ТОВ “НВП “Інтерсервіс”, 2012. – 262 с.

Особливе місце серед книг, які використовують у сфері науко­вої інформації, посідають підручники і посібники – неперіодичні видання, в яких містяться систематизовані відомості наукового і при­кладного характеру, викладені у доступній формі як для викладачів, так і для студентів, наприклад:

Білик М. С. Облік, аналіз та аудит: навч. посіб. / М. С. Білик, А. Г. Загородній, Г. І. Кіндрацька, М. В. Корягін. – К.: Кондор, 2008. – 618 с.

Озеран В. Бухгалтерський облік на ринках споживчої кооперації: навч. посіб. / В. Озеран, П. Куцик, А. Волошин, Н. Трушина. – Л.: Вид-во Львів. комерц. акад., 2010. – 311 с.

Найбільш оперативним джерелом науково-технічної інформації є періодичні видання, які виходять через певний проміжок часу, з постійним для кожного року числом номерів, але не повторюються за змістом, маючи однакову назву. Традиційними видами періодич­них видань є журнали і газети. До періодичних належать також збірники наукових праць науковців ВНЗ, науково-дослідних інсти­тутів, наприклад:

– журнал “Бухгалтерський облік і аудит”;

– газета Бухгалтерія;

– збірник наукових праць “Вісник Львівської комерційної академії”.

Дисертація (від лат. dissertatio – дослідження, міркування) – наукова кваліфікаційна праця, що пройшла попередню експертизу і подана до захисту на здобуття наукового ступеня у спеціалізованій ученій раді.
Вона містить висунуті автором для прилюдного захисту науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризується єдністю змісту і свідчить про особистий внесок здобувача в науку.

Наприклад, дисертація канд. екон. наук, доц. М. В. Корягіна “Корягін М. В. Облік витрат і калькулювання собівартості продукції на хлібопекарних підприємствах (на матеріалах підприємств хлібопекарної промисловості споживчої кооперації України): дис. … канд. екон. наук: спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / М. В. Корягін. – Л., 1998. – 265 с.”

Автореферат дисертації (від лат. refero – доповідаю, повідомляю) – стислий виклад основних результатів дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня доктора чи кандидата наук, складений автором дисертації. Автореферати дисертацій призначені для ознайомлення наукового співтовариства з такими питаннями: актуальність, мета і завдання дослідження; новизна і вірогідність запропонованих методів і рішень; практична і наукова значущість положень, які виносяться на захист; апробація роботи й особистий внесок здобувача; обсяг і структура дисертації; реферативний виклад змісту роботи; список публікацій за темою роботи.

Наприклад, автореферат дисертації канд. екон. наук, проф. П. О. Куцика “Куцик П. О. Облік і контроль виробничих витрат в об'єднаннях кооперативної промисловості (на матеріалах споживчої кооперації України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / П. О. Куцик. – Л., 2000. – 17 с.”

Оскільки, більшість бухгалтерських наукових досліджень мають прикладний характер, важливим джерелом інформації для їх реалізації є документи.

Документом називається матеріальний об'єкт, що містить зафіксовану інформацію для її збереження і використання у науці і практиці.

Науковий документ є структурною одиницею інформаційних ресурсів. У повсякденній діяльності під документом розуміють будь-який папір, що має юридичну силу, щось засвідчує, надає якісь права чи обов'язки. Документ у науці – це матеріальний об'єкт з інформацією про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людей, яка закріплена створеним людиною способом передачі та збе­рігання у часі і просторі.

Документів класифікують за багатьма кри­теріями.

За способом фіксації інформації документи, які використовують у бухгалтерських наукових дослідженнях, поділяють на письмові, друковані та електронні (рис. 12.3).

 

Рис. 12.3. Класифікація документів

 

Документи також класифікують за видами:

1) нормативні документи;

2) бухгалтерські документи.

Серед нормативних документів, як джерела інформації у галузі бухгалтерського обліку, поділяють на:

– Закони України (Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV);

– Постанови Кабінету Міністрів України (“Про затвердження Порядку подання фінансової звітності” від 28.02.2000 р. № 419);

– накази Міністерства фінансів України (П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87; П(С)БО 2 “Баланс”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87; П(С)БО 16 “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318);

– внутрішні документи підприємства (Наказ про затвердження облікової політики підприємства, Положення про відрядження).

У свою чергу, бухгалтерські документи поділяють на:

– первинні (звіт про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт, розрахунково-платіжна відомість, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акт приймання давальницької деревини на розпилювання);

– звіти матеріально-відповідальних осіб (товарний звіт, матеріальний звіт, звіт касира);

– реєстри аналітичного і синтетичного обліку (реєстр депонованої заробітної плати, відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками, Головна книга,);

– звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів).

 

Наприкінці XX ст. створено світову систему Інтернет – всесвітнє об'єднання регіональних і корпоративних мереж, що ство­рюють єдиний інформаційний простір завдяки використанню стан­дартних протоколів передачі інформації. Інтернет змінив основи створення, розповсюдження і використання наукових знань у світі.

На сьогодні мільйони людей користуються Інтернет для оперативного пошуку інформації, перевірки та дискусії. Для більшості користувачів Інтернет є більш привабливим, аніж інші джерела інформації. Привабливість його полягає в тому, що користувачі мають доступ до інформації без будь-якої допомоги, участі чи керівництва іншої особи, її можна використати в будь-який час доби, не потрібно нікуди їхати, тим більше, що інформацію можна отримувати за потребою.

На сьогодні через Інтернет можна отримати доступ до більшості друкованих, а також частини писаних джерел інформації.

І все ж Інтернет не є універсальною заміною інших джерел інформації та засобів їх пошуку.

У чому ж вади Інтернет?

1. Не вся інформація розміщена на сторінках в Інтернеті. Наприклад, більшість бухгалтерських документів можна отримати лише у бухгалтерії конкретного підприємства.

2. Інформація Інтернет не завжди відповідає стандартам достовірності. Більшість матеріалів публікуються без рецензій, без перевірки і без урахування авторських прав.

З. Інформація Інтернет не має каталогізації (описання змісту, форми), а містить лише мінімальну структуру інформаційних матеріалів.

4. Інтернет не забезпечує ефективного пошуку інформації фундаментальних наукових досліджень, а більше підходить для обміну оперативною інформацією і спілкування.

Джерела інформації Інтернет класифікують на:

1) пошукові системи: глобальні пошукові системи Google (http://www.google.com), Yahoo (http://www.yahoo.com); українська МЕТА (http://meta.ua/); російські Rambler (http://www.rambler.ru/) та Yandex (http://www.yandex.ru/);

2) спеціальні бази даних: загальнодоступна інформаційна база даних Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку (http://www.stockmarket.gov.ua/ua/); база даних обов’язкової до оприлюднення інформації фондового ринку України Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку (http://www.smida.gov.ua/);

3) сайти-довідники, енциклопедії, досьє про персони, компанії, організації: сайти-довідники, наприклад Вікіпедія (http://ru.wikipedia.org/wiki/); ЛІГА.Досье (http://file.liga.net/); Кореспондент.net (http://files.korrespondent.net/);

4) безкоштовні та платні ресурси з нормативно-правовою інформацією:

Верховної Ради України (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi); ЛІГА.Закон (http://www.ligazakon.ua/);

5) офіційні сайти органів влади, установ, компаній, політичних і громадських організацій, серед яких: Верховна Рада України (http://portal.rada.gov.ua/);Кабінет Міністрів (http://www.kmu.gov.ua/control/); Президент України та його Секретаріат (http://www.president.gov.ua/);

6) форуми, чати, блоги тощо: Українська правда (http://forum.pravda.com.ua/), (http://blogs.pravda.com.ua/); ЛІГАБізнесІнформ (http://forum.liga.net/), (http://blog.liga.net/); Кореспондент.net (http://forum.korrespondent.net/), (http://blogs.korrespondent.net/);

7) сайти інформагентств, повністю відкриті для користувачів: УНІАН (http://www.unian.net/); ЛІГАБізнесІнформ (http://news.liga.net/); РБК-Україна (http://www.rbc.ua/).

Слід зазначити, що з розвитком електронних засобів інформації актуальність документальних джерел не знижується і потреба в них не зменшується.