Класифікація бухгалтерських теорій

Теорія	Основні положення
Обмінна	Була висунута у ХХ ст. Є. Є. Сиверсом і А. М. Вольфом, розвинена в подальшому М. А. Блатовим. Виокремлює три головних групи цінностей: речові, грошові й умовні. Під умовними розуміють зобов’язання провести сплату. Цінності розглядають як потоки у формі міни – обміну одних цінностей на інші, але обмін має бути завжди еквівалентним. Подвійний запис є природним наслідком обміну (міни)
Логічна або філософська	Передбачає виникнення причинно-наслідкових зв’язків (ХІХ ХХ ст. – Л. Гомберг, М.С. Помазков називав її філософською). Її сутність полягала в тому, що всі господарські операції розглядались незалежно від того, хто їх виконує (суб'єкт) і з яким майном ці операції проводяться (об'єкт). Автор вважав, що завданням облікових наук є дослідження господарської діяльності з метою з'ясування раціональності економіки
Балансова	Грунтується на рівності активу й пасиву (ХІХ ст. – Ф. Гюглі, І. Ф. Шерр). В основу обліку І.Ф. Шер поклав баланс. В основі балансу лежить рівняння капіталу, а сам баланс розуміється як засіб для розкриття стадій кругообігу капіталу. “Баланс, – писав він, – являє собою рівність між активом і пасивом, побудовану у формі рахунків у заключний день операційного періоду”
Теорія одного ряду рахунків	Використовує трактування дебету і кредиту будь-якого рахунку як якісно однорідних полів (М. Берлінер). Усі рахунки належать до одного ряду, в якому однаково відображають зміни на дебетовій стороні статті зі знаком (+), а на кредитовій – зі знаком (–)
Теорія двох Теорія двох рядів рахунків	Має на увазі, що значення дебету і кредиту змінюється залежно від того про який рахунок йде мова –активний чи пасивний (Ф. Гюглі, І. Шер, І. Крайбіг). У подвійній системі обліку виділялись два ряди рахунків: майнові та рахунки чистого капіталу. Майнові рахунки на дебетовій стороні містять відомості про збільшення, а на кредитовій – про зменшення складових частин майна. Рахунки чистого капіталу, навпаки, на дебетовій стороні містять дані про зменшення, а на кредитовій – про збільшення чистого капіталу
Теорія трьох рядів рахунків	Передбачає, що в основі обліку лежить рівність між активною майновою масою господарства (актив) і правами третіх осіб (пасив) та власника цього господарства (капітал), які поширюються на цю майнову масу. Така рівність визначається рівнянням А=П+К, яке одночасно є вираженням балансу господарства (Ф. Ляйтнер, Ж.Б. Дюмарше)

Продовження табл. 7.3

Теорія	Основні положення
Теорія абсо Теорія абсолютного балансу	Передбачає подвійний поділ засобів за складом і джерелами. Ця ідея цікава тим, що змушує сумніватися у відправній точці балансової теорії – подвійний запис випливає з балансу (М.С. Помазков)
Теорія Динамічног Теорія динамічного балансу балансу	Це періодичне вимірювання ефективності, тобто визначення показника рентабельності, передусім, рентабельності капіталу. Мета полягає в захисті пріоритетів власників. Усі розрахунки зводять до підготовки звітності, що відображає фінансовий результат, який може спотворювати (і спотворює) майнову оцінку (Е. Шмаленбах)
Теорія стат Теорія статичного балансу	Визначає, що у періодично заданому тимчасовому інтервалі проводиться інвентаризація активів власника, оцінка яких здійснюється за поточними ринковими цінами так, ніби ці активи в поточному періоді одномоментно продавалися. З розрахованої таким чином вартості активів віднімали кредиторські зобов'язання власника. Отриманий результат відображав поточне значення чистих активів і показував: по-перше, рівень стійкості фінансового стану організації; по-друге – рівень приросту чистих активів (капіталу власника) порівняно з відповідними показниками попереднього періоду
Теорія орТ Теорія органічного балансу	Розглядає кожну організацію як клітину “в організмі ринкового господарства” (Ф. Шмідт). Організація має передумови до отримання позитивного результату діяльності за її здатності до збереження свого економічного потенціалу. Тому центральна ідея полягає в тому, що при підвищенні цін на майно, що перебуває в розпорядженні організації, необхідно частину прибутку використовувати для підтримки його потенціалу на колишньому рівні

 

Усі ці теорії, так чи інакше конкуруючи, доповнюють одна одну і можуть допомогти проникнути у різноманітні проблеми, що виникають у рамках облікової науки. Велика кількість конкуруючих та взаємодоповнюючих теорій призводить до того, що, змінюючи теорію і, відповідно, методологію, яка витікає з неї, науковець у галузі бухгалтерського обліку здобуває нові знання.