Аналіз, інтерпретація та узагальнення наукової інформації




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Аналіз, інтерпретація та узагальнення наукової інформації



Після збору необхідних джерел інформації починають наступний етап бухгалтерського наукового дослідження – аналіз, інтерпретація та узагальнення отриманої інформації, що міститься в них (рис. 12.7).

 
 

 


Рис. 12.7. Порядок аналізу, інтерпретації та узагальнення інформації у бухгалтерському науковому дослідженні

 


Отримавши ті чи інші джерела інформації, дослідник починає працювати з ними. Опрацювання джерела інформації є одним з найважливіших етапів наукового дослідження (рис. 12.8).

 

 


Рис. 12.8. Результати аналізу джерел наукової інформації у дослідженнях з бухгалтерського обліку

 

Цілі аналізу зібраної інформації можуть бути різними. Так, метою наукової роботи з джерелом інформації може бути:

– ознайомлення з його структурою;

– швидкий перегляд, читання окремих розділів;

– пошук відповідей на певні запитання, вивчення окремих матеріалів;

– реферування деяких уривків або всього тексту;

– розв’язання прикладів і задач, виконання контрольних тестів;

– заучування матеріалу напам'ять.


 

Необхідно переглянути всі види літературних джерел, зміст яких пов’язаний з темою наукового дослідження. Якщо такий перелік виявиться дуже великим, слід обмежити параметри бібліографічного пошуку. Коли з певного питання існує бібліографічний довідник, його треба використати, водночас перевіривши його повноту.

Вивчати літературу бажано в оригіналі й одразу робити повний бібліографічний опис. Знайдену інформацію треба ретельно відібрати, осмислити й оцінити, адже саме це стане основою для здобуття нового знання у процесі вирішення обраної наукової проблеми.

Зазвичай у наукових дослідженнях використовують не всю інформацію, що міститься у певному джерелі, а тільки ту, яка безпосередньо стосується проблеми і є найбільш цінною та корисною. Критерієм оцінювання вивченого є можливість використання його в науковій роботі.

Огляд літератури за темою дослідження демонструє вміння дослідника систематизувати джерела, критично їх розглянути, виділити суттєве, оцінити зроблене раніше іншими дослідниками, визначити головне в сучасному стані вивчення теми.

У процесі аналізу інформації дослідник має багаторазово опрацювати зібрані джерела інформації в доступному для нього темпі і в строки, визначені програмою наукового дослідження.

Робота дослідника зводиться, як правило, до двох дій: ознайомлювального читання джерела і творчого дослідження його змісту. На першому етапі дослідник занотовує назву джерела, авторський склад, назву видавництва і рік видання, знайомиться з анотацією, змістом і передмовою автора (якщо такі є). Варто звернути увагу й на те, чи є у науковій праці довідково-бібліографічний апарат. Досвідченому досліднику інколи достатньо такого загального ознайомлення, щоб зробити висновок: варто читати джерело інформації чи ні. Якщо прийнято рішення читати, то робити це доцільно двічі (рис. 12.9).

При першому читанні варто якимось чином відмічати ті найважливіші висловлювання, категорії, висновки, до яких дослідник має намір повернутися. Водночас тут доцільно фіксувати свої думки, які спонтанно виникли як реакція (контраргумент, антитеза) на прочитане.

 

 


Рис. 12.9. Порядок роботи з джерелами інформації

 

Усе це можна робити на полях джерела інформації, якщо це джерело, звичайно, належить досліднику. Якщо джерело інформації чуже, то можна скористатися закладками з паперу і на них робити нотатки.
Дехто може подумати, що читати джерело інформації двічі – це марна трата дорогоцінного часу, адже можна відразу або погодитись з тією чи іншою тезою автора джерела інформації, або ж заперечити її. Проте, як показує досвід, той, хто так діє, як правило, не застрахований від поспішних оцінок прочитаного. Інакше кажучи, досвід підтверджує, що варто читати двічі.

Мета другого читання – зрозуміти логіку джерела інформації, виокремити всі найбільш важливі положення, встановити зв'язки і взаємозалежності між ними і цим самим поглибити свої знання щодо обраної проблеми наукового дослідження. При другому читанні записи треба робити обов'язково.

 

Попереднє ознайомлення з джерелом інформації дає можливість визначитися щодо доцільності подальшого його опрацювання.

Дослідник переходить до ретельного опрацювання твору в цілому або окремих його частин. Цей етап роботи – активний, творчий процес. І для того щоб він був найбільш ефективним, максимально корисним, необхідно оволодіти культурою читання. Під культурою читання прийнято розуміти сукупність найбільш доцільних прийомів, які дають можливість читачеві без зайвих витрат часу добре засвоїти зміст джерела інформації.

Проте процес читання не можна плутати з процесом запам'ятовування тексту. Засвоїти прочитане – значить глибоко зрозуміти і серйозно продумати його, щоб думки автора стали власними думками, перетворилися на єдину систему знань з означеного питання. Процес поєднання знань і досвіду відбувається під час ретельного опрацювання твору і за умов якісного і всебічного знання проблеми дослідження.


Готового і однакового для всіх способу найбільш продуктивного читання не існує. Проте існують деякі загальні правила, які треба мати на увазі, приступаючи до роботи. Після швидкого ознайомлення з книгою дослідник, продовжуючи роботу з нею, має стежити за тим, де починається і де закінчується висвітлення того чи іншого питання, виявляти основні думки і зосереджувати на них увагу.

Виділити головні думки іноді допомагає шрифтове оформлення джерела інформації – виокремлення найбільш важливих положень і висновків автора особливим шрифтом: жирним, напівжирним, курсивом і т.п. У багатьох творах іноді слова і речення підкреслено. У процесі читання потрібно також звернути увагу на пунктуацію. Розділові знаки надають фразі, по-перше, більшої виразності і чіткості, по-друге, часто вказують на ставлення автора до того чи іншого питання. Те саме стосується і значення лапок. В одних випадках вони вжиті при цитуванні, в інших – для протиставлення власних і чужих думок.

При читанні твору можуть траплятися невідомі назви, імена, події. Незрозуміле або неправильно зрозуміле слово може ускладнити сприйняття попереднього або наступного тексту. У цьому разі його потрібно знайти в енциклопедичному або в інших відповідних словниках і виписати разом із поясненням. Це збагатить мову і сприятиме кращому засвоєнню матеріалу.
При опрацюванні джерела інформації необхідно звернути увагу на основні факти, події і теоретичні узагальнення, встановивши логічний зв'язок між ними, теоретично осмисливши прочитаний матеріал. Осмислювати потрібно, враховуючи історичну обстановку, ті умови, в яких цей твір писався, аналізуючи історичні документи і літературу, з'ясувавши актуальність основних думок.

Читаючи нормативні документи, книгу, статтю, тези чи іншу наукову працю, необхідно визначити, що з тексту варто переписати. Це може бути якийсь факт, подія, явище, що стосуються теми дослідження. Доцільно виписувати і статистичні дані, вони допоможуть відтворити динаміку розвитку економіки та її впливу на об’єкт дослідження.

Після того як дослідник проаналізував джерело інформації, він має з'ясувати для себе, що нового він отримав для розкриття обраної проблеми, з чим він згоден, а з чим – ні і чому. Це допоможе виробити чіткість, послідовність викладу власних думок.

Сприйняття тексту аналізованої інформації залежить від багатьох факторів: від зосередженості, техніки читання, настирливості, техніки фіксування прочитаного, ерудиції, загальної і конкретної проблеми, яка розкривається. Якщо у свідомості науковця відкладаються лише факти і події, а узагальнення і висновки чітко не сприймаються, то він має зосередитися на засвоєнні теоретичних положень. Якщо ж теоретичні положення сприймаються чіткіше, ніж мозаїка фактів і подій, необхідно опанувати фактичний матеріал, зосередитися на його аналізі.


 

У деяких випадках необхідно не лише зрозуміти інформацію, а й запам'ятати її на певний час. Кожен науковець повинен володіти мистецтвом запам'ятовування.

Існує декілька таких способів:

– механічний – заучування прочитаного;

– змістовий – заучування логічних зв'язків між окремими елементами;

– довільний – заучування із застосуванням різних мнемонічних прийомів;

– довільний – випадкове заучування окремих фрагментів тексту;

– повторення і запис.

Найбільш ефективними способами є – повторення і запис.

 

У процесі аналізу джерел інформації дослідник обов’язково має письмово фіксувати важливі для обраної теми дослідження дані. При цьому залежно від рівня фахової підготовки, досвіду, важливості джерела інформації, біологічних особливостей дослідника він може використовувати різні форми запису наукової інформації (рис. 12.10).

 
 

 

 


Рис. 12.10. Форми запису результатів аналізу та інтерпретації джерел інформації з метою їх узагальнення

 

План – це фактично послідовний перелік питань, що розглядаються в джерелі інформації. Він розкриває логіку джерела і може бути простим і розширеним, тобто більш докладним. Складання плану вимагає від дослідника вміння стисло і послідовно викладати свої думки.

Тези – це форма відображення основних ідей висновків, узагальнень, що містяться в кількох опрацьованих джерелах інформації. Тези складають, як правило, досвідчені дослідники. Причому робиться це переважно з метою підготовки доповіді чи статті.

Резюме – це коротка оцінка опрацьованого джерела інформації, зокрема характеристика мети, основного змісту, логіки, новизни та практичного значення висновків. Резюме як форму запису прочитаного використовують тоді, коли дослідник у своїй подальшій діяльності має намір давати лише загальну оцінку опрацьованого джерела інформації.

Найбільш повною, універсальною формою запису опрацьованого джерела інформації є конспект. Він містить у собі усі вище означені форми запису і становить собою короткий виклад найбільш важливих питань, що відображені у джерелі інформації.

При конспектуванні дослідник має можливість (і навіть зобов'язаний) висловлювати на полях або в тексті свої власні судження та аргументи з приводу тих чи інших положень джерела інформації. Універсальний характер конспекту як форми запису опрацьованого джерела полягає не тільки в тому, що він охоплює всі інші форми – план, тези, резюме, а й у тому, що виступає базою для всіх видів наукової творчості – підготовки курсових, кваліфікаційних та дипломних робіт, написання дисертацій, монографій тощо.

Анотація – це скорочений виклад змісту первинного документу з основними фактичними відомостями і висновками. Вона має повну змістову і частково формальну залежність від первинного документу. Анотацію наукового тексту розглядають як інтегральну модель документу, семантичні особливості якого подаються в максимально ущільненому вигляді без інтерпретації чи критичних зауважень. Анотація наукового тексту подає основні відомості й висновки, потрібні для початкового ознайомлення з документом.

Реферат – це стислий виклад змісту кількох наукових робіт, що стосуються певної проблеми. Основна мета реферату – передача цілісної інформації, одержаної з різних джерел. На основі кількох текстів потрібно створити один відповідно до теми реферату.

Цитата – це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки. Цитату обов’язково беруть у лапки. У цитаті не можна нічого змінювати, навіть розділових знаків.

Аналіз джерел первинної і вторинної інформації дає змогу об'єктивно описати існуючий стан обраної проблеми наукового дослідження. Проте аналіз інформації сам по собі не дає змоги зробити висновки, перевірити гіпо­тези і, таким чином, розв'язати завдання, що були поставлені на початку наукового дослідження. Для цього необхідно здійснити інтерпретацію проаналізованої інформації.


 

Наступний етап наукового дослідження – інтерпретація інформації. Це дослідницька діяльність, пов'язана з тлумаченням змістової сторони наукового твору на різних його структурних рівнях через співвіднесення з цілістю вищого порядку. Зміст досліджуваного наукового явища в інтерпретації виявляється через відповідний контекст на фоні сукупностей вищого порядку.

Предметом інтерпретації можуть бути:

– будь-які елементи наукового твору (фрагменти, мотиви, алегорії, символи і навіть окремі речення та слова), співвіднесені з відповідним контекстом твору або позатекстовою ситуацією;

– науковий твір як цілість, коли у творі й поза ним відшуковують те завуальоване, приховане, що з'єднує усі компоненти в одне ціле й робить твір неповторним;

– наукова цілість вищого порядку, ніж науковий твір, наприклад, творчість науковця, наукова школа, науковий напрям, науковий період.

Проце­дура інтерпретації має відповідати певним вимогам:

- характер оцінки та інтерпретації мають визначатися в загаль­них рисах уже на стадії розробки програми та концепції досліджен­ня, де окреслюються принципові характеристики досліджуваного об'єкта;

- слід максимально повно визначити об'єкт та відповідний предмет наукового дослідження;

- треба пам'ятати про багатозначність отриманої інформації і потребу її інтерпретації з різних позицій.

Процедура інтерпретації – це насамперед перетворення певних даних на логічну форму у процесі доказування гіпотез, які визначаються ще на стадії розробки програми дослідження, а включаються в роботу дослідника лише на стадії інтер­претації.

Характер поведінки гіпотез залежить від типу дослідження.

Зазначимо, що до яких би статистичних і математичних методів аналізу отриманої інформації не вдавався науковець, вирішальна роль в інтерпретації емпіричних даних належить концепції наукового дос­лідження, науковій ерудиції дослідника, тобто залежить від того, наскільки він зможе пра­вильно, глибоко і всебічно інтерпретувати отриманий результат.


Результати аналізу та інтерпретації джерел інформації мають бути узагальнені дослідником.

Дослідженням узагальнення наукової інформації займалися вчені різних галузей науки: філософи, педагоги, психологи, математики, економісти. Розглянемо й порівняємо їх тлумачення поняття “узагальнення інформації” (табл. 12.8).

Таблиця 12.8

Дефініції “узагальнення інформації”

Учений (учені) Визначення (пояснення) Джерело
Н. А. Маслов Із погляду логіки узагальнення інформації – це перехід від поняття з меншим об’ємом і більшим змістом до поняття з більшим об’ємом і меншим змістом Маслов Н.А. Логика : учебник / Н. А. Маслов. – Ростов н/Д.: Феникс, 2007. – 413 с.

Продовження табл. 12.8

Вчений (вчені) Визначення (пояснення) Джерело
Д. П. Горський, А. А. Івін, А. Л. Нікіфоров Узагальнення інформації – це розумова операція: перехід від думки про індивідуальне до думки про загальне, від думки про загальне до думок про більш загальне, а також перехід від окремих фактів, предметів і явищ до ототожнення їх у думках і утворення загальних понять і суджень про них Горский Д. П. Краткий словарь по логике / Д. П. Горский, А. А. Ивин, А. Л. Никифоров ; под ред. Д. П. Горского. – М. : Просвещение, 1991. – 208 с.  
В. А. Міжеріков, П. І. Підкасістий Під узагальнення інформації розуміється “розумовий перехід: 1. Від окремих фактів, подій до ототожнення їх у думках (Предмет → Думка). 2. Від однієї думки до іншої (Думка → Думка)” Мижериков В. А. Словарь-справочник по педагогике / авт.-сост. В. А. Мижериков ; под общ. ред. П. И. Пидкасистого. – М. : ТЦ Сфера, 2004. – 448 с.
С. Л. Рубінштейн Під узагальненням інформації можна розуміти основний шлях утворення понять. У процесі узагальнення інформації відбувається, з одного боку, пошук і позначення словом деякого інваріанта в різноманітті предметів, з іншого боку – упізнання предметів даного різноманіття Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер Ком, 1998. – 688 с.  
С. У. Гончаренко, С. Ю. Головін Узагальнення інформації – логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності… Узагальнення інформації застосовується при утворенні понять, суджень, теорій Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с. Головин С. Ю. Словарь практического психолога / С. Ю. Головин ; сост. С. Ю. Головин. – Минск : Харвест; 1998. – 619 с.
Л. С. Виготський Узагальнення інформації – це особливий спосіб відображення дійсності у свідомості людини Выготский Л. С. Избранные педагогические исследования / Л. С. Выготский. – М. : Изд-во АПНРСФСР, 1956. – 519 с.

 

Таким чином, узагальнення наукової інформації дає можливість орієнтуватися в різноманітті об’єктів, ідентифікувати конкретний об’єкт у їх різноманітті, структурувати і групувати об’єкти й бути рішенням для визначених проблем.

Узагальнення наукової інформації має кілька видів, і для того щоб визначити, за допомогою якого саме виду узагальнення буде відбуватися вирішення визначених проблем, розглянемо існуючі класифікації видів узагальнення.

У наукових дослідженнях у галузі бухгалтерського обліку можуть бути використані різні види узагальнення отриманої наукової інформації (рис. 12.11):

 
 

 

 


Рис. 12.11. Класифікація видів узагальнення наукової інформації у бухгалтерських наукових дослідженнях

 

Крім того, розрізняють узагальнення наукової інформації емпіричні й теоретичні.

В основі емпіричного узагальнення наукової інформації лежить операція порівняння. Проводячи порівняння однієї групи предметів, можна виділити їхні зовнішні, однакові загальні властивості, які можна позначити яким-небудь словом, яке в результаті може стати поняттям про цю групу предметів.

Теоретичне узагальнення наукової інформації здійснюється шляхом аналізу даних про який-небудь один предмет з метою виділення істотних внутрішніх зв’язків, які визначають цей предмет як цілісну систему.

Якщо для емпіричного узагальнення наукової інформації характерне тривале порівняння багатьох вихідних фактів для їхнього поступового узагальнення, то для теоретичного цього не потрібно. Теоретичне узагальнення наукової інформації будується на рефлексії, яка полягає в розгляді студентами підстав власних дій і їх відповідності умовам завдання, і на аналізі змісту завдання з метою виділення принципу або загального способу її розв’язання.

 

Контрольні запитання

1. Як вітчизняні та зарубіжні вчені трактують поняття “інформації”?

2. За якими ознаками класифікують інформацію?

3. Які види інформації розрізняють залежно від її нагромадження, використання, призначення?

4. Що таке “економічна інформація”?

5. Як класифікують наукову економічну інформацію, з якою працює дослідник?

6. Які є види друкованих джерел інформації, котрі можна використовувати у бухгалтерських наукових дослідженнях?

7. Що належить до первинних джерел наукової інформації?

8. Що розуміють під поняттям “вторинні джерела наукової інформації”?

9. Які основні вимоги ставлять до бухгалтерської інформації, котру використовують у наукових дослідженнях?

10. Що таке документи у бухгалтерських наукових дослідженнях?

11. Які основні критерії пошуку джерел інформації для проведення наукових досліджень з бухгалтерського обліку?

12. Як класифікують методи пошуку джерел інформації?

13. Що розуміють під способами пошуку джерел інформації для проведення наукових досліджень з бухгалтерського обліку?

14. Які основні коди УДК використовують в бухгалтерському обліку?

15. Що таке принципи пошуку джерел інформації?

16. Скільки і які етапи аналізу та інтерпретації інформації у бухгалтерському науковому дослідженні?

17. Які основні результати аналізу джерел наукової інформації у дослідженнях з бухгалтерського обліку?

18. Який порядок роботи з джерелами інформації?

19. Що розуміють під формами запису результатів аналізу та інтерпретації джерел інформації з метою їх узагальнення?

20. Як вітчизняні та зарубіжні вчені трактують поняття “узагальнення інформації”?

 

Тести

1. Вирішення науково-технічних проблем залежить:

а) на 40% від наявної інформації і на 60% – від інтуїції;

б) на 90% від наявної інформації і на 10% – від інтуїції;

в) на 80% від наявної інформації і на 20% – від інтуїції;

г) на 70% від наявної інформації і на 30% – від інтуїції.

 

2. Джерела інформації у наукових дослідженнях поділяють на:

а) усні, письмові;

б) усні, машинописні;

в) письмові, друковані;

г) рукописні (машинописні, писані); друковані.

3. Визначення кола питань, що будуть вивчатись; хронологічні межі пошуку необхідних джерел інформації; уточнення можливості використання зарубіжних джерел інформації – це:

а) критерії пошуку джерел інформації для проведення наукових досліджень з бухгалтерського обліку;

б) методи пошуку джерел інформації для проведення наукових досліджень з бухгалтерського обліку;

в) вимоги до пошуку джерел інформації для проведення наукових досліджень з бухгалтерського обліку;

г) способи пошуку джерел інформації для проведення наукових досліджень з бухгалтерського обліку.

 

4. Після збору необхідних джерел інформації починають наступний етап бухгалтерського наукового дослідження:

а) вивчення та дослідження отриманої інформації;

б) класифікація та вивчення отриманої інформації;

в) аналіз та інтерпретація отриманої інформації,

г) узагальнення та дослідження отриманої інформації.

 

5. Інформація – це:

а) певні дані про факти, події навколишньо­го середовища, їх параметри, якість і стан.

б) певні відомості про об'єкти, явища навколишньо­го середовища, їх параметри, якість і стан;

в) певні відомості про дії та події навколишньо­го середовища, їх параметри, якість і стан;

г) певні відомості про об'єкти та події навколишньо­го середовища, їх параметри, якість і стан.

 

6. Офіційні, наукові, науково-популярні, підручники, виробничі, довідкові, нормативно-виробничі, патентно-ліцензійні – це класифікація:

а) видів писаних джерел інформації, які можуть бути використані у бухгалтерських наукових дослідженнях;

б) видів публікацій, які можуть бути використані у бухгалтерських наукових дослідженнях;

в) різновидів наукових джерел, які можуть бути використані у бухгалтерських наукових дослідженнях;

г) різновидів друкованих джерел інформації, які можуть бути використані у бухгалтерських наукових дослідженнях.

 

7. При пошуку джерел інформації слід дотримуватись певних принципів щодо їх змісту, а саме:

а) актуальності, достовірності, об’єктивності, інформаційної єдності, релевантності даних;

б) точності, актуальності, правильності, інформаційної єдності, релевантності даних;

в) інформаційної єдності, релевантності даних, об’єктивності, формальності, новизни;

г) своєчасності, безперервності, актуальності, значимості, релевантності даних.

 

8. Результати аналізу джерел наукової інформації у дослідженнях з бухгалтерського обліку дають змогу:

а) визначити основні недоліки у поглядах фахівців на обрану проблему;

б) визначити доцільність, значення та перспективи подальших досліджень проблеми;

в) виявити здобутки науки бухгалтерського обліку, її досягнення і недоліки;

г) обрати програму дослідження.

 

9. Класифікація інформації за характером, призначенням, сферами виникнення та формами закріплення (фіксації):

а) планова, координаційна, облікова;

б) науково-технічна, управлінська, обліково-статистична;

в) контрольна, командна, повідомна;

г) універсальна, горизонтальна, науково-технічна.

 

10. Книга – це:

а) невеликого обсягу праця з оперативною інформа­цією;

б) наукова праця, у якій висвітлено результати всебічного вивчення певної проблеми чи теми;

в) видання, підготовлене або одним автором, або колек­тивом авторів;

г) досить об'ємне неперіодичне видання, в якому сконцентровані нагромаджені людством знання і досвід з певної галузі науки.

 

11. Ручний, за допомогою Інтернет, аналізу рукописних та друкованих джерел, автоматизований – це:

а) методи пошуку джерел інформації;

б) критерії пошуку джерел інформації;

в) вимоги до пошуку джерел інформації;

г) дії для пошуку джерел інформації.

 

12. Метою наукової роботи з джерелом інформації може бути:

а) ознайомлення з висновками наукової роботи;

б) швидкий перегляд змісту наукової роботи;

в) пошук відповідей на певні запитання, вивчення окремих матеріалів;

г) анотування деяких уривків або усього тексту.

 

13. Технічна, економічна та соціальна інформація – це класифікація інформації залежно від:

а) створення, аналізу, дослідження інформації;

б) нагромадження, використання, призначення формації;

в) функцій інформації;

г) якісних характеристик інформації.

 

14. Документом називається:

а) невеликого обсягу праця з оперативною інформа­цією;

б) праця, у якій висвітлені результати всебічного вивчення певної проблеми чи теми;

в) видання, підготовлене або одним автором, або колек­тивом авторів;

г) матеріальний об'єкт, що містить зафіксовану інформацію для її збереження і використання у науці і практиці.

 

15. Способи пошуку джерел інформації для проведення наукових досліджень у галузі бухгалтерського обліку:

а) участь у роботі тематичних семінарів і конференцій;

б) відсутність особистих контактів із спеціалістами з обраної проблеми;

в) вивчення наукової літератури суміжних галузей знань;

г) за допомогою поштового листування.

 

16. Досвідченому досліднику інколи достатньо загального ознайомлення, щоб зробити висновок – варто читати джерело інформації чи ні. Якщо прийнято рішення читати, то робити це доцільно:

а) чотири рази;

б) один раз;

в) двічі;

г) п’ять разів.

 

17. Економічна інформація – це:

а) певні дані про економічні факти, події навколишньо­го середовища, їх параметри, якість і стан;

б) сукупність відомостей про економічні процеси у виробничій і невиробничій сферах, які використовують для їх організації та управління;

в) загальнонаукове поняття, яке включає не тільки відомості, а й збір, збереження та переробку отриманих даних;

г) знання, відомості, дані, які отримують та нагромаджують у процесі розвитку науки та в практичній діяльності людей.

18. За способом фіксації інформації документи, які використовують у бухгалтерських наукових дослідженнях, поділяють на:

а) ручні, рукописні, друковані;

б) офіційні, ручні, електронні;

в) науково-популярні, ручні, рукописні;

г) письмові, друковані, електронні.

 

19. Вивчення структури фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання та його системи управління; встановлення взаємозв’язку та взаємозалежності умов діяльності суб’єкта господарювання та облікового процесу – це:

а) основні завдання, які необхідно виконати під час збору інформації на підприємстві у межах здійснення наукового дослідження;

б) основні функції, які необхідно виконати під час збору інформації на підприємстві у межах здійснення наукового дослідження;

в) основні завдання, які необхідно виконати під час аналізу інформації на підприємстві у межах здійснення наукового дослідження;

г) основні завдання, які необхідно виконати під час інтерпретації інформації на підприємстві у межах здійснення наукового дослідження.

 

20. Кожен науковець має володіти мистецтвом запам'ятовування. Існує декілька способів запам’ятовування:

а) навчальний, технічний, механічний, змістовий, довільний;

б) логічний, формальний, недовільний, повторення і запис;

в) механічний, змістовий, довільний, недовільний, повторення і запис;

г) мнемонічний, записування, формальний, недовільний.

 

Практичні завдання

1. У науковій літературі виділяють різноманітні ознаки класифікації інформації. Відобразіть у табличній формі найбільш поширені класифікаційні ознаки видів інформації.

2. Друковані джерела інформації – це друкована продукція, що пройшла редакційно-видавничу обробку, наприклад, підручники, посібники, журнали, брошури тощо. Відобразіть у табличній формі класифікацію друкованих джерел інформації, які можуть бути використані у бухгалтерських наукових дослідженнях:

Тип друкованого джерела інформації Характеристика

3. Пошук джерел інформації для проведення наукових дослі­джень є одним із ключових етапів наукового дослідження. Покажіть схематично ряд критеріїв, які необхідні для пошуку джерел інформації для наукових досліджень у галузі бухгалтерського обліку.

 

Рекомендована основна література

1. Про інформацію : закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 2657-12.

2. Горский Д. П. Обобщение и познание / Д. П. Горский. – М. : Мысль, 1985. – 208 с.

3. Добров Г. М. Наука о науке (введение в общее науковедение) / Г. М. Добров. – К. : Наук. думка, 1970. – 320 с.

4. Пономаренко В. С. Основи захисту інформації : навч. посіб. / В. С. Пономаренко, І. В. Журавльова, В. В. Туманов. – Х. : Вид. ХДЕУ, 2003. – 176 с.

5. Лудченко О. А. Основи наукових досліджень : навч. посіб. / О. А. Лудченко, Я. О. Лудченко, Т. О. Примак. – К. : Т-во "Знання", КОО, 2001. – 239 с.

6. Чкалова О. Н. Основы научных исследований / О. Н. Чкалова. – М. : Наука, 1978. – 120 с.

 

Рекомендована додаткова література

1. Operations, Processes, and Decisions. A Management Blog [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sameh.wordpress.com/2006/05/13/a7.

2.Establishing a management information system [Електронний ресурс] / Ramesh Babu, Y. P. Singh, and R.K. Sachdeva. – Режим доступу : http://www.fao.org/docrep/W5830E/w5830e0k.htm.

3.Types of Information Sources [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.library.uq.edu.au/how-to-guides/types-information-sources.

4. Баскаков А. Я. Методология научного исследования : учеб. пособ. для студ. вузов / А. Я. Баскаков, Н. В. Туленков. – К. : МАУП, 2002. – 214 с.

5. Краевский В. В. Методология научного исследования / В. В. Краевский. – СПб. : СПбГУП, 2001. – 148с.





Последнее изменение этой страницы: 2017-02-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.156.34 (0.037 с.)