Порядок накопичення наукових фактів та їх використання

Наукове вивчення передбачає здатність критично осмислювати наукову інформацію, оцінювати її переваги і недоліки, знаходити власні рішення, висовувати нові ідеї, проводити самостійно експерименти, накопичувати й аналізувати необхідні факти, узагальнювати їх, систематизувати, теоретично пояснювати та оформляти у вигляді наукової роботи.

 

 

У науці важливо не тільки встановити новий факт, а й дати йому пояснення з позицій сучасної науки, з’ясувавши його теоретичне, загальнопізнавальне або практичне значення. Для цього основним є накопичення наукових фактів з наступним їх використанням, оскільки під час здійснення наукового дослідження недостатньо встановити новий науковий факт, важливо дати йому пояснення з позицій науки, показати його загальнопізнавальне теоретичне або практичне значення, а також завчасно передбачити невідомі раніше нові процеси та явища.

 

 

Вітчизняні та зарубіжні вчені по-різному трактують поняття “науковий факт” (табл. 13.1)

Таблиця 13.1

Дефініція “науковий факт”

Автор	Визначення
Пуанкаре	Науковий факт – це довільна конструкція вченого, відокремлена прірвою від безпосередньої реальності “недоведених” фактів

Продовження табл. 13.1

Автор	Визначення
О. О. Андрєєв	Науковий факт – це базис емпіричного узагальнення
С. Д. Цехмістрова	Науковий факт – це складова частина наукових знань, якщо вони виступають у систематизованому узагальненому вигляді
С. Д. Гусарєв	Науковий факт – це певна форма знання, більш-менш логічно опрацьована, тобто та сторона або частина дійсності, що перетворилася на об'єкт дослідження і уточнена суб'єктом пізнання за допомогою засобів виміру, опису тощо
В. Ядов	Науковий факт – це не початок пізнання, а його висновок. Зазвичай такі факти вводяться у ту систему знання, з якої були здобуті початкові гіпотези
М. Ф. Юрій	Наукові факти включені у сукупні наукові знання і відображені у книгах, рукописах, наукових доповідях чи зафіксовані іншим способом

 

Наукові факти, здобуті дослідниками у галузі бухгалтерського обліку, повинні мати такі характеристики:

· новизна;

· точність;

· об'єктивність;

· достовірність.

Новизна наукового факту свідчить про встановлення принципово нового, не­відомого дотепер предмета, явища чи процесу. Це не обов’язково наукове відкриття, проте це нові знання про те, чого ми досі не знали. Наприклад, теоретичне обґрунтування процесу удосконалення бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості за допомогою автоматизації.

Точність наукового факту визначається об'єктивними методами та характеризує сукупність найбільш суттєвих ознак предметів, явищ, подій, їх кількісних та якіс­них визначень. Наприклад, уточнення суті категорії витрат з позиції бухгалтерського обліку й контролю.

Відбір наукових фактів має бути науково об'єктивним. Не можна відкидати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне застосування. Наприклад, відбір облікових регістрів як носіїв рахунків бухгалтерського обліку та визначальних елементів раціоналізації технологій ведення бухгалтерського обліку залежно від його форм (ручна, автоматизована).

Достовірність наукового факту характеризує його безумовне реальне існування, яке підтверджується за аналогічних ситуацій. За відсутності підтверд­ження немає факту і його достовірності. Достовірність інформації, її цільове призначення і характер дають підставу для достовірності нау­кових фактів. Достовірність наукових фактів залежить і від достовірності першоджерел, від їх цільового призначення і характеру їхньої інформації. Саме тому слід з’ясувати характер першоджерела, науково-професійний авторитет його автора. Наприклад, достовірність фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку підтверджується висновком незалежного аудитора.

 

Накопичення наукових фактів у процесі дослідження – завжди творчий процес, в основі якого лежать задум автора і його ідея. Відбір наукових фактів – це процес, який потребує цілеспрямованої праці. Віддзеркалення об’єктивних властивостей речей і процесів – це складові елементи основ наукового знання.

У бухгалтерському науковому дослідженні важливим є все. Концентруючи увагу на основних або ключових питаннях теми, що вивчається, не можна не зважати на побічні факти, які на перший погляд здаються малозначущими. Проте саме такі факти можуть приховува­ти в собі початок важливих відкриттів. Наприклад, побудова транспортної задачі як моделі обліку транспортних витрат дає можливість вивчити вплив інших факторів на формування собівартості перевезень.

Для дослідника недостатньо встановити новий факт, важ­ливо дати йому пояснення з позицій сучасної науки, розкри­ти його загальнопізнавальне, теоретичне або практичне зна­чення.

Накопичення наукових фактів є первинною ланкою в процесі пізнання – накопичення знань про об'єкт чи явище, аргументованість яких доведена, які стають складовою наукових знань лише після їх систематизації та узагальнення за допомогою понять, абстракцій, визначень.

Поняття є відображенням найбільш суттєвих і властивих предмету чи явищу ознак. Вони можуть бути загальними, частковими, збірними, абстрактними, конкретними, абсолютними і відносними. Зміст поняття – це сукупність поєднаних у ньому ознак та властивостей. Розкриття змісту поняття називається визначенням. Абстракція – це одна з основних операцій мислення, метод наукового дослідження, який полягає в тому, що суб'єкт, відокремлюючи які-небудь ознаки об'єкта, що вивчається, відволікається від інших, не враховуючи його неістотних сторін і ознак. Найбільш загальні абстракції: поняття про форму і зміст явища – у філософії; товарна вартість – у політекономії тощо.

 

Однією із форм втілення наукових фактів є цитати. Органічно вплетені у текст, вони стають невід’ємною його частиною. Цитати відіграють важливу роль у процесі аналізу і синтезу наукової інформації, а також слугують підтвердженням окремих результатів. Відштовхуючись від їх змісту, дослідник створює систему переконливих доказів, необхідних для об’єктивної характеристики предмета, явища чи процесу, які вивчаються. Кількість цитат визначається потребами теми, що досліджується.

Цитати використовують для того, щоб без перекручувань передати думку автора першоджерела, для ідентифікації поглядів при зіставленні різних поглядів і т.д. Вони слугують необхідною опорою авторові в процесі аналізу і синтезу інформації. Відштовхуючись від їхнього змісту, можна створити систему переконливих доказів, необхідних для об'єктивної характеристики певного наукового явища. Цитати можуть бути використані і для підтвердження окремих суджень здобувача. В усіх випадках кількість використовуваних цитат має бути оптимальною, тобто визначатися потребами розробки наукової теми.

Авторові потрібно встановити, чи доречно застосувати цитати у конкретному контексті, чи немає в них перекручувань змісту аналізованих джерел. Причини перекручувань можуть бути різними. В одних випадках з першоджерела можуть бути узяті слова, що не визначають основної суті поглядів його автора. В інших – цитати обмежуються словами, що містять тільки частину думки, наприклад, ту, яка більше відповідає інтересам науковця. Іноді в цитаті викладається погляд не на той предмет, що розглядається в даному контексті.

Поряд із прямим цитуванням часто вдаються до переказу тексту першоджерела. У цьому разі також не виключена ймовірність перекручування змісту, тому текст переказу треба ретельно звіряти з першоджерелом. Науковець має ретельно стежити за правильністю цитування. Неповна, неправильна, навмисне перекручена і підігнана під цілі науковця цитата зовсім не прикрашає його роботу і перекручує зміст цитованого джерела.