Різноманітність визначень поняття “витрати”, запропоновані науковцями

№	Автор	Термін	Визначення терміна
	Макконелл, Брю [38, с.197]	Економічні витрати	Це платежі, які фірма має зробити, або доходи, які фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відвести ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах
	Сопко В.В. [66, с.341]	затрати	Використані у процесі виробництва різні речовини та сили природи на виготовлення нового продукту
собівартість	Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту
затрати виробництва	поєднання термінів “затрати” і “собівартість”

 

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під іншою або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її шапку і (або) бокову частину.

При поділі таблиці на частини можна шапку або бокові частини заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово “Таблиця __” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці __” із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені у змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Перелікиза потреби можуть бути наведені всередині

пунктів абопідпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру українськоїабетки з дужкою, або, не нумеруючи, – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Наприклад, для розрахунку кошторису загальновиробничих витрат вихідними даними є:

а) структура організації управління цехами, їх штатні розклади;

б) норми витрат:

- палива й енергії для опалення;

- освітлення;

- інших загальновиробничих потреб;

в) норми амортизаційних відрахувань;

г) розрахунок витрат на охорону праці.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приміткиза необхідності містять пояснення змісту

тексту,таблиці або ілюстрації. Їх розміщують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації,яких вони стосуються.Одну примітку не нумерують. Слово “Примітка” друкують з великоїлітери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова “Примітка” ставлятькрапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки. Наприклад:

Примітка. До непрямих витрат згідно з П(С)БО 16 “Витрати” належать витрати, які неможливо віднести безпосередньо на конкретний об’єкт калькулювання собівартості.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки. Наприклад:

Примітки:

1. Прямі витрати – витрати, що відносяться на конкретний вид продукції

2. Непрямі витрати – витрати, які неможливо віднести на конкретний вид продукції.

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях,допускається оформляти виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою. Нумерація виносок — окрема для кожної сторінки.

Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення. Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією завдовжки 30–40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують за машинописного способу через один інтервал, за машинного способу — з мінімальним міжрядковим інтервалом. Наприклад, цитата в тексті: “Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) формується відповідно до ПБО 16 “Витрати”*”.

Відповідне подання виноски:

*Згідно із П(С)БО 16, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, розподілених загальновиробничих та наднормативних виробничих витрат.

 

Формули та рівняннярозміщують безпосередньо після

тексту, в якомувони згадуються, посередині сторінки.Вище і нижче кожної формули або рівняння потрібно залишити не менш якодин вільний рядок.

Формули і рівняння у науковій роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією у межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Наприклад:

З _1ТП= (∑ q * z)/ (∑ q * p), (14.1)

де q – кількість продукції в натуральних одиницях;

z – витрати на одну гривню продукції, грн.;

p – ціна за одиницю продукції, грн.;

З _1ТП – затрати на 1 грн. реалізованої продукції, грн.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок можна тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак “х”. Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

 

Посиланняв тексті наукової роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками. Можна наводити посилання на джерела у виносках, при цьомуоформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за перелікомпосилань із зазначенням номера.Наприклад:

“Собівартість продукції – це синтетичний показник, що характеризує виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства до виробництва й виробництво продукції (робіт, послуг) [6, с. 331–336]”.

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: монографія / Л. А. Лахтіонова. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.

або відповідне подання виноски:

[6] Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: монографія / Л. А. Лахтіонова. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: “... у розділі 4...”, “... дивись 2.1...”, “... за 3.3.4...”, “... відповідно до 2.3.4.1...”, “... на рис. 1.3...” або “... на рисунку 1.3...”, “...у таблиці 3.2...”, “... за формулою (3.1)...”, “... у рівняннях (1.23)”, “... у додатку Б...”.

Додатки слід оформляти як продовження наукової роботи на її наступних сторінках або у вигляді окремої частини,

розміщуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті самої роботи. Кожен додаток треба починати з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Якщо додаток (додатки) оформлюють як окрему частину наукової роботи, такий додаток (додатки) повинен мати титульний аркуш. Титульний аркуш такої частини оформлюють так: після номера частини мають бути надруковані великими літерами слово “ДОДАТОК __” та його назва (якщо є) або слово “ДОДАТКИ”.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, 3, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначають як додаток А. Додатки повинні мати спільну з рештою наукової роботи наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатку Д; Ж. 1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатку Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є в тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Г.З – третій рисунок додатку Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатку А; формула (А.1) – перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1).