Поняття та характеристика бухгалтерських наукових шкіл

У сучасних умовах як свідчить наукова практика попри широкий доступ до наукової інформації значні можливості здобуття освіти, становлення відомого вченого рідко відбувається поза межами наукової школи. Фактичний потік інформації настільки великий, що одна людина у більшості випадків не в змозі опанувати його. Таке завдання допомагає виконати наукова школа (рос. наукова школа, англ. scientific school, нім. wissenschaftliche Schule, Richtung), яка є неформальною творчою співдружністю дослідників у межах певного наукового напряму, об’єднаних спільністю підходів до розв’язання проблеми, стилю роботи, мислення, ідей і методів їх реалізації.

Вітчизняні та зарубіжні вчені по-різному трактують поняття наукової школи (табл. 19.1).

Таблиця 19.1

Дефініція “наукова школа”

Автор	Дефініція
Вільна енциклопедія “Вікіпедія”	Наукова школа – це форма організації колективної наукової роботи працівників під керівництвом лідера школи, як правило, відомого вченого. Наукова школа є творчим колективом дослідників різних поколінь, об’єднаних загальною програмою і стилем дослідницької роботи, які діють під керівництвом визнаного лідера
Тлумачний словник	Наукова школа – це напрям у науці, пов'язаний єдністю спільних поглядів, наступністю принципів і методів
К. Ланге	Наукова школа – це неформальний науковий колектив, сформований навколо відомого вченого на базі наукової установи, який поєднує з метою колективної розробки певної наукової ідеї, проблеми, напряму низку окремих наукових колективів

Продовження табл. 19.1

Автор	Дефініція
Б. Кедров	Наукова школа – це структурна ланка сучасної науки, яка дає змогу концентрувати зусилля молодих учених під керівництвом засновника певного наукового напряму на вирішення певної, окресленої галузі актуальних наукових проблем
В. Гасилов	Наукова школа – це співтовариство вчених різних статусів, компетенції і спеціалізації, що координують під керівництвом лідера свою дослідницьку діяльність, зробили внесок в реалізацію і розвиток дослідницької програми і здатних активно представляти цілі і результати програми
Н. Родній	Наукова школа – це науковий колектив на чолі з науковим керівником, який є автором певної програми дослідження. Для наукових шкіл характерний певний стиль роботи, що залишається незмінним при зміні проблематики
А. Баєв	Коли виникає питання про школи в сучасній науці, то у пошуках відповіді природно звернутися до реальної ситуації. І тоді доводиться зробити висновок, що важко знайти структуру, яка повністю володіла б ознаками наукової школи, тобто єдністю проблематики, методів дослідження і тлумачення наукових результатів, і до того ж була б пов’язана з певною особою і географічною зоною
А. Богомолець	Для створення школи необхідний перш за все видатний учений, що має нову ідею узагальнюючого синтетичного значення. Проте цього замало,... необхідні співробітники. Коли вони заражаються ентузіазмом свого керівника, стають його учнями і впродовж багатьох років працюють над різними питаннями, проблеми, висунутої керівником, то школа поступово формується у процесі роботи над цією проблемою, в процесі оформлення цих робіт в єдине, гармонійне нове вчення

 

Наукова школа характеризується єдиною дослідною програмою, спільністю наукових поглядів і стилем наукової діяльності у певній науковій галузі знань. Це є об’єднання однодумців, що втілюють наукові дослідження у життя. У діяльності наукової школи реалізуються такі функції:

1) виробництво наукових знань;

2) поширення знань;

3) підготовка обдарованих фахівців.

 

 

Вважається, що мінімальним циклом існування наукової школи є період у три покоління:

1) засновник школи;

2) послідовники;

3) учні послідовника.

Ознаками наукової школи є:

1) багаторічна наукова продуктивність, що характеризується кількісними і якісними показниками;

2) широта проблемно-тематичного, географічного та хронологічного діапазонів функціонування наукової школи;

3) збереження традицій і цінностей наукової школи на всіх етапах її становлення та розвитку;

4) забезпечення спадкоємності дослідження;

5) розвиток атмосфери творчості, новаторства, відкритості для дискусій;

6) об’єднання у школу талановитих учених і постійне оновлення вчених і виконавців;

7) постійні комунікаційні зв’язки між учителем і учнями;

8) активна педагогічна діяльність;

9) офіційне визнання державою важливості наукових досліджень наукової школи;

10) ефективне засвоєння і дослідження вченими актуальних проблем з висунутих керівником наукових напрямів;

11) наявність ієрархічно структурованої наукової спільноти, яка розвивається у часі і просторі;

12) спрямованість на розробку нового, оригінального напряму в науці;

13) спільність наукових інтересів, принципів і методичних підходів при виконанні продуктивної програми досліджень;

14) наявність декількох поколінь учених (ланка “учитель – учень”), об'єднаних визнаним лідером;

15) підвищення наукової кваліфікації учасників школи.

Ключова фігура наукової школи – лідер. Лідером може бути видатний, авторитетний учений, який продукує ідеї (нові напрями дослідження), учений, який може об’єднати навколо себе однодумців.

Вважається, що лідером школи може бути тільки доктор наук (професор). У наукоій школі здебільшого має бути хоча б три доктори наук за однією спеціальністю чи пов’язаною тематикою. Від розвитку і цілеспрямованої наукової роботи у рамках наукових шкіл значною мірою залежить науковий імідж навчально-наукового закладу і якість підготовки студентів.

Є два шляхи формування наукової школи: еволюційний і комерційний. Еволюційний

передбачає поступове формування і розвиток наукового колективу і матеріальної дослідницької бази в рамках розвитку ВНЗ. Комерційний шлях передбачає запрошення стороннього лідера зі сформованим колективом, що вимагає ексклюзивних умов: потужної матеріальної бази та високої оплати праці.

Ознаками ефективного функціонування наукової школи є:

· визначення наукового напряму, актуальної профільної наукової теми, перспективи її розвитку;

· формування наукових підрозділів (інститут, відділ, лабораторія, центр) при університеті, факультетах, кафедрах;

· формування наукових колективів, ретельне планування наукових досліджень;

· створення сучасної матеріально-технічної дослідницької бази;

· наявність докторантури, аспірантури, інституту здобувачів;

· опублікування фундаментальних наукових праць: монографій, науково-методичних посібників, статей у фахових виданнях, зокрема міжнародних;

· наявність фахового наукового періодичного видання;

· щорічне проведення наукових заходів: симпозіумів, конференцій, семінарів.

Наукова школа концентрує величезну творчу енергію вчених, координує їхню діяльність в процесі наукового пошуку, максимально сприяє розкриттю творчих здібностей молодих науковців, їх вихованню і перетворенню на зрілих дослідників, ініціює нові напрями наукових пошуків.

Зазначимо, що поняття “наукова школа” є історичним.

Елементи колективної форми творчості і наукової

новизни типу cтосунків “учитель–учні чи послідовники” виникли ще в античну епоху. Прикладами давніх філософських шкіл можуть бути мілетська, піфагорійська, школа Платона та ін. У цьому ж контексті можна говорити про школу Г.Галілея (XVII ст.).

Наукові школи в сучасному розумінні виникли у XIX ст., коли набули поширення лабораторії, почали створюватися науково-дослідні інститути й наукові товариства, увійшли у практику колоквіуми, з’явилися спеціальні наукові журнали.

Такі зміни в організації наукових досліджень, які є закономірним наслідком дії соціально-економічних факторів, зближення науки з виробництвом привели до того, що форма колективної творчості виявилася домінуючою і необхідною для подальшого прогресу науки.

Однак, попри те, що розвиток наукового знання прямо пропорційно залежить від колективних досліджень, роль особистості керівника в них неоціненна. Народження наукової школи неможливе без появи видатного ученого з новою науковою програмою й методологією її реалізації, людини, яка поєднує в собі талант дослідника і вчителя. У процесі еволюції наукової школи запропоновані програми можуть розвиватись, розширюватись, об’єднуватись, накопичуватись. Це, в свою чергу, сприяє появі нових видатних учених з їх особистими, спеціалізованими науковими програмами і методологією наукового пошуку, створення нових наукових колективів.

Як правило, життя наукової школи припиняється зі смертю її засновника і керівника. Однак це не є аксіомою: там, де школа встигла створити нову ефективну методологію і виростити видатних учених, вона або зберігається і продовжується, або розпадається на декілька гілок з тим чи іншим ступенем спадкоємності та новизни цілей і завдань.

Вагомою є історична роль наукової школи, оскільки її вплив набагато довший за фактичне існування самої школи й ширший за її організаційні межі. Такий вплив наукової школи здійснюється не лише через ланцюжок учнів (послідовників), а й через те нове, що вносять її члени в розвиток людської думки.

У галузі бухгалтерського обліку можна

виділити декілька історичних етапів розвитку визначальних облікових наукових шкіл, які найбільше вплинули на формування світової облікової думки, у тому числі в Україні:

– XІХ ст. – італійська облікова наукова школа;

– XIX ст. – французька облікова наукова школа;

– друга половина ХІХ ст. і до наших днів – царська російська, радянська, а тепер українська облікові наукові школи;

– перша половина ХХ ст. – німецька облікова наукова школа.

– друга половина ХХ ст. і до наших днів – американська облікова наукова школа.