Основні положення бухгалтерського обліку як науки, запропоновані

Лукою Пачолі

№ з/п	Положення	Характеристика
	Теоретичне тлумачення подвійного запису	Без вживання термінів “дебет” і “кредит” створив персоналістичну модель обліку і заклав основи для його юридичного тлумачення, що було підтверджено в роботах Е. Дегранж і Дж. Чербоні
	Персоналістична модель обліку	Привела до можливості самостійного розгляду таких абстрактних бухгалтерських категорій, як дебет і кредит. Тим самим створювалися умови для виділення бухгалтерського обліку в самостійну науку
	Бухгалтерський облік розглядався як самостійний метод	Ґрунтувався на застосуванні подвійного запису і застосовується для відображення господарських процесів
	Подвійний запис на рахунках	Розглядається як система (план) обліку. На його думку, організація системи (плану) не могла бути постійною, а повинна була залежати від мети, поставленої адміністрацією
	Моделювання, що грунтувлося на комбінаториці	Дає змогу побудувати загальну модель, у рамках якої будь-яке облікове завдання тлумачиться як окремий випадок

 

З моменту появи подвійного запису і до ХVІ ст. бухгалтерський облік набув вигляду стрункої і логічною системи, що включала в себе: інвентарний рахунок, прибутково-видаткові операції та розрахунки між боржниками та їх кредиторами. Та оскільки обсяги обліку зростали, виникла потреба у подальшому вдосконаленні облікових операцій.

Італієць Ф. Гаратті (1688) ввів запропонований Ж. П. Саварі (1676) поділ систематичного запису на синтетичні рахунки (основні книги) і аналітичні рахунки (допоміжні книги) і доповнив форму новим регістром систематичного запису – реєстраційним журналом, який використовують у сучасному бухгалтерському обліку.

Представники французької школи, розвиваючи ідеї італійських авторів, зробили свій внесок в розвиток бухгалтерського обліку. М. ван Дамм (1606) запропонував ввести первинні документи як єдину підставу для всіх бухгалтерських записів. Це був важливий крок на довгому шляху становлення бухгалтерського обліку у відомому нам сучасному вигляді. Відтоді первинний документ є основою обліку господарської операції. Досі є чинним класичне правило відомого німецького автора В. Швайкера (1549): немає документа, немає бухгалтерського запису.

Інший француз М. Тома (1631) удосконалив структуру хронологічних записів: щоб зробити журнал більш зручним для відображення складних статей, у нього були введені дві колонки для сум – частковиха і загальних. Далі А. Мендес (1803) та Е. Дегранж (1802) обґрунтували важливість введення хронологічних і систематичних записів. Зокрема, А. Мендес обґрунтував правило: підсумок оборотів за журналом має дорівнювати підсумку дебетових і підсумку кредитових оборотів за Головною книгою.

У XVII ст. бухгалтерський облік було доповнено балансом як звітною формою. Балансом називали форму звіту про господарську діяльність, яка містила в собі опис матеріальних цінностей, майнових та інших прав суб'єкта з описом джерел їх надходження або виникнення.

 

 

Якщо в XІV–XVI ст. були лише перші ознаки існування бухгалтерського обліку як науки, то у XVIII–XIX ст. перетворили він стає ґрунтовною класичною науковою дисципліною. У другій половині XIX ст. – на початку XX ст. майже всі європейські держави переживали складний період у своєму історичному розвитку. Це був час буржуазно-демократичних і соціальних потрясінь у Європі, що мали вплив на розвиток культури, освіти і науки. Крім того цей період характерний значним розвитком бухгалтерської наукової думки у різних країнах світу, про що свідчить поява великої кількості наукових праць з обліку.

Саме в ці роки у своїх наукових працях учені поступово дійшли висновку, що бухгалтерський облік є наукою. Були визначені предмет і об’єкти бухгалтерської науки, уточнені її методи, науково обґрунтовані категорії обліку, здійснена їх класифікація, розроблені методологічні основи бухгалтерської науки. На це вплинули певні історичні події (рис. 7.4).

Кожна епоха висуває своїх учителів. Спочатку це були італійці, потім їх змінили французи, німці. Пізніше всі погляди були звернені до американців, які зуміли створити свою школу бухгалтерського обліку. Найбільш яскраві її представники – А. Лерч (1866–1936), Р.Х. Монтгомері (1872–1953), В.Е. Патон (1889–1991), Д. О. Мей (1875–1961) – відомі в усьому світі.

 

В епоху величезних політичних, економічних і технічних змін, що відбуваються у світі, роль бухгалтерського обліку непомірно зростає. Збільшується потреба в отриманні все нової і нової інформації в найрізноманітніших сферах діяльності, про які гадки не мали кілька років тому. Технічні прийоми ведення обліку у різних країнах у зв'язку з розширенням світових економічних зв'язків, виникненням великої кількості міжнародних корпорацій, стали потребувати вдосконалення щодо стандартизації.

 

 

Рис. 7.4. Передумови перетворення бухгалтерського обліку в науку

 

На початок 70-х років XX ст. відмінності в облікових системах стали заважати, що зумовило виникнення ідеї стандартизації бухгалтерського обліку. Серед промисловців, банкірів, інвесторів з’явилося свого роду гасло: “Бухгалтери всіх країн, єднайтеся!” І 29 червня 1973 р. було утворено міжнародний комітет з розробки бухгалтерських стандартів. До комітету увійшли представники 14 країн світу (рис. 7.5).

 

Рис. 7.5. Країни – члени Міжнародного комітету з розробки

бухгалтерських стандартів

Основне завдання розробників – запропонувати світовому співтовариству зразок ведення бухгалтерського обліку. Метод дістав назву гармонізації. При цьому жодного силового впливу не застосовували, гармонізацію впроваджували у практику тільки шляхом переконання.

Початком процесу стандартизації в Україні можна вважати прийняття Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, прийняту в міжнародній практиці систему обліку і статистики відповідно до вимог розвитку ринкової економіки, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326. Нині перед науковцями і практиками бухгалтерського обліку в Україні стоїть нове ​​завдання – перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), що розробляються Комітетом з Міжнародних стандартів. Це завдання зумовлене ​​не тільки інтеграцією України у світову економіку, а й необхідністю успішного ведення бізнесу.

Сучасний бухгалтер займається не тільки веденням рахунків, але й іншою діяльністю, що включає планування і прийняття рішень, контроль, оцінювання та аналіз господарської діяльності. Сучасний бухгалтер має задовольняти потреби тих, хто використовує облікову інформацію, незалежно від того внутрішніми чи зовнішніми споживачами цієї інформації вона є. Бухгалтерський облік не є “метою в собі”.

Щоб гідно оцінити професію бухгалтера та її внесок у підвищення ефективності господарської діяльності, Міжнародний конгрес бухгалтерів у 1946 р. затвердив герб бухгалтера, запропонований знаменитим французьким ученим Ж. Б. Дюмарше (рис. 7.6).

 

Рис. 7.6. Герб бухгалтера

 

На гербі, визнаному як інтернаціональну емблему рахункових працівників, зображено сонце, ваги і крива Бернуллі, і написано девіз: “Наука, довіра, незалежність”. Сонце символізує висвітлення бухгалтерським обліком фінансово-господарської діяльності, ваги – баланс, а крива Бернуллі – символ того, що облік, виникнувши одного разу, існуватиме вічно.

У багатьох дослідженнях з бухгалтерського обліку порушується питання “є бухгалтерський облік наукою чи ні”. Вирішенню даного питання присвячена значна кількість праць професора Ф.Ф. Бутинця, який дає на нього чітку позитивну відповідь і виокремлює характерні особливості, якими наука бухгалтерський облік відрізняється від інших наук:

1) є комплексною наукою, яка може бути віднесена до спеціальних, міжгалузевих, функціональних наук;

2) має свій предмет дослідження;

3) має свої специфічні об’єкти і методи дослідження;

4) має специфічну активну спрямованість на практику.

Складність бухгалтерської науки зумовлена складністю господарських процесів, що відбуваються у світі. Тому для її вивчення, на думку відомого вченого А. Хейльброннера, потрібно мати “витривалість верблюда і терпіння святого”.