Рентгенологічні критерії: визначається гіпертрофія ЛШ, аортальна конфігурація серця, розширення аорти

При аортальній недостатності визначають «бичаче серце», УО може дося­гати 200 мл, а ХОК — 25 л/хв (приблизно як у бігуна-марафонця під час бігу).

Багато років єдиною скаргою може бути відчуття пульсації та серцебиття, особливо в лежачому положенні. Хворі дуже погано переносять екстрасис­толію, оскільки збільшується об'єм ЛШ після паузи за рахунок регургітації крові. Водночас пацієнти добре переносять фізичні навантаження, оскільки вазодилатація у працюючих м'язах і тахікардія зменшують ступінь аортальної регургітації.

Зниження ДАТ менше 50 мм рт. ст. є ознакою вираженого ступеня вади. З ін­шого боку, ДАТ вище 90 мм рт. ст. свідчить про незначну аортальну недостат­ність (якщо немає симптомів СН).

Після виникнення стенокардії напруги середня тривалість життя стано­вить близько 4 років, а після проявів ознак СН — приблизно 3 роки.

Лікування основного захворювання: застосовують сечогінні препарати, інгібітори АПФ, БАБ, серцеві глікозиди, при ФП — антикоагулянти, антиагре-ганти, статини тощо. При аортальній недостатності застосування ніфедипіну, амлодипіну, каптоприлу, празозину сприяє зменшенню регургітації, покращує показники функціонального стану ЛШ і клінічного покращення стану хворих і нормалізації АТ. Призначення глікозидів теж може бути ефективним у дея­ких хворих з ознаками СН. Показаннями до оперативного лікування аорталь­ної недостатності є III—IV стадії вади, ознаки ХСН III—IV ФК (за класифіка­цією NYHA), непритомність, ангінозний біль у серці, лівошлуночкова недо­статність, виражена кардіомегалія. ЕхоКГ-показання до операції: КСР > 55 мм, КДР > 75 мм, ФВ < 50% (рівень доказів В).

При гострій аортальній недостатності призначають вазодилататори (нітро-прусид натрію, нітрати, інгібітори АПФ) у комбінації з петльовими діурети-ками [23].

У переважної більшості пацієнтів важка стадія аортальної недостатності корегується імплантацією протезу клапана в умовах штучного кровообігу.

Комбінована аортальна вада

Аортальний стеноз у поєднанні з недостатністю складають комбіновану аортальну ваду серця. У хворих з комбінованою аортальною вадою серця ви­значаються клінічні та інструментальні ознаки як стенозу, так і недостатності. Комбінована аортальна вада серця буває: 1) з перевагою стенозу; 2) з перева­гою недостатності; 3) без явної переваги.

При цьому виникають скарги, характерні для обох вад. У другому міжребер'ї праворуч від краю грудини вислуховується як систолічний, так і діастолічний шуми, виникають ознаки гіпертрофії та дилатації ЛШ. Якщо у хворих пере­важає стеноз, то систолічний і пульсовий AT знижені; якщо переважає аор­тальна недостатність, то вони зростають. Під час ЕхоКГ і рентгенологічного досліджень при комбінованій ваді визначають критерії як стенозу, так і недо­статності. При переважанні аортального стенозу визначають обмежене пост-стенотичне розширення ділянки висхідної частини аорти. Якщо переважає аортальна недостатність, то визначається дифузне розширення аорти.

При комбінованій ваді серця, на відміну від ізольованих, менша вираже-ність задишки й ознак застою крові в легенях і менша вираженість периферій­них ознак аортальної регургітації. Досить надійними ознаками переваги аор­тальної недостатності є характерні зміни пульсу, виражений III тон, високий CAT і при аортальному стенозі властивості пульса протилежні, CAT низький.

Поєднані мітрально-аортальні вади серця

Зустрічаються такі поєднання мітрально-аортальних вад серця:

Мітрально-аортальний стеноз.

Мітральний стеноз у поєднанні з аортальною недостатністю.

Мітрально-аортальна недостатність.

В кожному із цих поєднаних мітрально-аортальних вад серця можливі З варіанти: