Стандарти лікування НЦД представлені в алгоритмі 2.15.

Алгоритм 2.15. Стандарти лікування нейроциркуляторної дистонії [13] Крок 1

Emiompotmi заходи (лікування вогнищ хронічної інфекції, гормональ­них розладів, виключення професійних шкідливостей, інтоксикацій). Усу­нення шкідливих звичок (тютюнопаління, надмірного вживання алкого­лю), збільшення фізичної активності, нормалізація маси тіла, обмеження кількості кухонної солі та насичених жирів у їжі. Проводиться аутотренінг, психотерапія, дихальна гімнастика, намагатися нормалізувати умови праці й побуту, налагодити сон, обмежити вживання тонізуючих продуктів (кави, чаю), уникати переїдання

Крок 2

Застосування заспокійливих чи антидепресивних засобів:

— корвалол, новопасит, седасен, екстракт валеріани, валокардин, персен;

— фітотерапія (валеріана, глід колючий, звіробій звичайний, собача кро­пива, м'ята перцева тощо);

— транквілізатори (мепробамат, діазепам, феназепам, оксазепам, амізил, мебікар, фенібут, хлордіазепоксид, мілдронат) 2-3 тиж.;

— антидепресанти (амітриптилін — 75 мг/добу, ципралекс — 10 мг/добу) після консультацій психіатра

Крок З

Корекція частоти серцевих скорочень і артеріального тиску при се-

редньотяжкому та тяжкому перебігу захворювання:

1) при тахікардії та систолічній АГ кращими препаратами є бета-адрено-блокатори, котрі застосовуються протягом 1-3 міс:

— метопролол, атенолол — 50-100 мг/добу;

— надолол — 40 мг/добу;

— пропранолол (анаприлін, обзидан) — 60-120 мг/добу;

— бісопролол — 5-10 мг/добу

2) при брадикардії:

— ніфедипін пролонгованої дії — 10-20 мг/добу;

— каплі Зеленіна

3) при зниженні артеріального тиску:

— адаптогени (женьшень, елеутерокок, пантокрин);

— кофеїн (кава, зелений чай), екстракт гінкго білоби або танакану по 1 драже 3 рази на день;

— теопек 0,3 г/добу

Крок 4

Корекція мозкового кровообігу та порушень метаболічних процесів за допомогою церебропротекторів:

— кавінтон (вінпоцетин) по 1-2 табл. З рази на день упродовж 1-2 міс; -— цинаризин (стугерон) по 25-50 мг 3 рази на день упродовж 1-2 міс;

— пірацетам (ноотропіл) по 0,4-0,8 г 4 рази на день упродовж 1-2 міс;

— серміон по 10 мг 3 рази на день протягом 2 міс;

— при нейровегетативних симптомах і кризах призначають а-адрено-блокатор піроксан по 15-30 мг усередину або по 1-2 мл 1% р-ну в/м

Крок 5

Фізіотерапевтичне та санаторно-курортне лікування:

Гальванізація, бальнеотерапія, масаж, електрофорез з бромом, кальці­єм і магнієм, ЛФК, лазеро-магнітотерапія, голкорефлексотерапія, електро­сон, лікувальна фізкультура. Можна рекомендувати лікування на курортах Південного берегу Криму в нежаркі пори року, гірських курортах на висоті 800-1000 м над рівнем моря, місцевих курортах і лісній місцевості.

 

Однак слід відзначити, що ефективних лікарських препаратів для лікуван­ня НЦД не має. Велике значення має фізична реабілітація — регулярні фізичні тренування (ходьба, біг, плавання, їзда на велосипеді). Із метаболічних засобів можна застосовувати цитопротектори триметазидин та мілдронат.

Прогноз для життя — сприятливий і НЦД не призводить до органічного ураження серця, однак в 50% вона погіршує якість життя. В 30% гіпертензив-ний синдром переходить у гіпертонічну хворобу.

Профілактика. Здоровий образ життя є основою попередження НЦД. Велике значення мають достатні фізичні навантаження, усунення шкід­ливих звичок (тютюнопаління, надмірного вживання алкоголю), правиль­не виховання в сім'ї, боротьба з вогнищами інфекції, у жінок — своєчас­на корекція гормональних порушень. Загальна профілактика передбачає проведення оздоровчих заходів, фізкультуру.

ІНФЕКЦІЙНИЙ ЕНДОКАРДИТ

В останні десятиріччя спостерігається зростання захворювання на інфек­ційний ендокардит. Чоловіки страждають на це захворювання в 2-3 рази час­тіше, ніж жінки. Середній вік таких хворих складає 50 років.

Визначення. Інфекційний ендокардит — це поліетіологічне інфекційне захворювання ендокарду запального характеру з локалізацією збудника пере­важно на аортальних та інших клапанах серця і рідше — на пристінковому ендо­карді, яке супроводжується бактеріемією та ураженням різних органів і систем.

Етіологія. Збудниками інфекційного ендокардиту є зеленящий стрептокок (55-65%), рідше золотистий і білий стафілокок, ентерокок, кишкова паличка, синьогнійна паличка, протей, патогенні гриби, хламідії, віруси, мікоплазми, рикетсії. Ендокардит, викликаний пневмококом, р-гемолітичним стептококом В, С, зустрічається рідко. Роль вірусів при цьому захворюванні не доведена.

Патогенез інфекційного ендокардиту складний і до кінця не вивчений. Ін­фекційний ендокардит є самостійним захворюванням, а не проявом генералі-зованого сепсису.

Основні ланки патогенезу інфекційного ендокардиту:

1. Відбувається запалення ендокарду, мікротромбоутворення і розвиток сполучної тканини. Створюються вегетації на аортальних клапанах, ендокар­ді, сосочкових м'язах, які утримують тромбоцити, фібрин, еритроцити, за­пальні клітини і колонії мікроорганізмів. Потім виникають роз'ятрення, роз­риви, руйнування клапанів з розвитком абсцесів, аневризм синуса Вальсальви, утворення внутрішньосерцевих фістул.