Однак масивна антибіотикотерапія не завжди сприяє досягненню клінічної ремісії, тому смертність при цій патології залишається високою.

Якщо збудник захворювання ідентифікувати не вдалось або підозрюють мікроорганізм, що завжди дає негативний результат при бактеріологічному дослідженні, вимагається проведення більш агресивної схеми антибактеріаль­ної терапії (глікопептид + аміноглікозид). Особливо важко лікується інфекцій­ний ендокардит, позв'язаний з новими збудниками (наприклад, Legionella spp., Tropherma whippeli, Chlamidia spp).

Останніми роками в лікуванні інфекційного ендокардиту застосовується новий високоефективний глікопептидний антибіотик тейкопланін.

Проведені в Європі у різні роки дослідження показали, що тейкопланін більш ефективний при інфекційному ендокардиті, ніж інші антибіотики [37]. Тейкопланін застосовують при грампозитивній мікрофлорі, у тому числі ре­зистентній до метилцикліну, цефалоспоринів і карбапененамів. Він застосо­вується при інфекційному ендокардиті, сепсисі, остеомієліті, інфекції орга­нів дихання, виділення, перитоніті. Дозування тейкопланіну у дорослих: 1-й день — 6 мг/кг (400 мг) 2 рази на добу, з 2-го дня — 400 мг 1 раз на добу при ХНН і без коректування доз з 4-го дня.

При лікуванні хворих з опіками при інфекційному ендокардиті, виклика­них St. aureus, підтримуючу дозу збільшують до 12 мг/кг (800 мг).

Покази до ургентного хірургічного лікування інфекційного ендокар­диту [Європейське кардіологічне товариство, 2004]:

— СН внаслідок гострої недостатності мітрального клапана;

— персистуюча лихоманка та збереження бактеріемії більше 8 діб, незва­жаючи на адекватну антимікробну терапію;

— ознаки абсцесу, псевдоаневризми, фістули, розриву одної або декількох стулок клапана, порушення провідності, міокардита або інші симптоми не-контрольованого місцевого розповсюдження інфекції;

— наявність мікроорганізмів, які не піддаються елімінації антимікробни­ми препаратами (наприклад, гриби, Brucella та Coxiella) або викликають швид­ке руйнування серцевих структур (S. Lugdunensis);

— якщо розміри вегетацій на мітральному клапані більше 10 мм або вони збільшуються, незважаючи на антибіотикотерапію, теж показане хірургічне втручання.

Прогноз залежить від вірулентності збудника, наявності серцевих і тром-ботичних ускладнень. Смертність від ендокардиту складає близько 20%, від раннього ендокардиту протезованих клапанів — 40-80%. При стафілококово­му ендокардиті смертність знизилась з 50-60% до 15-13%.

Профілактика інфекційного ендокардиту

Показання до профілактики інфекційного ендокардиту при різних проце­дурах наведені в табл. 2.68; 2.69.

Таблиця 2.68

Медичні процедури, що потребують проведення антибіотикотерапії згідно з Рекомендаціями АСС/АНА [2008]

 

Стоматологічні процедури

Нестоматологічні процедури

• Видалення зубів • Лікування перидонтиту • Встановлення імплантатів або реіплантатів зубів • Встановлення підясенних ортодонтичних конструкцій (за винятком брекетів) • Інтралігаментарне введення знеболюючих препаратів • Профілактична обробка зубів та імплантатів з високою ймовір­ністю кровотеч

• Тонзилектомія або аденомектомія • Операції з пошкодженням слизової оболонки дихальних шляхів • Бронхоскопія з жорстким бронхоскопом • Склеротерапія варикозних вен стравоходу • Інструментальне розширення стравоходу • Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреато-графія при обструкції жовчновивідних шляхів • Операції на жовчних шляхах, на слизовій кишечника та передміхуровій залозі • Цистоскопія • Інструментальне розширення уретри

* ССЗ, які пов'язані з найбільш високим ризиком негативних наслідків ен­докардиту.

 

Поряд з цим антибіотикопрофілактика інфекційного ендокардиту прово­диться при різних процедурах (видалення зубів, маніпуляції в ротовій порож­нині, тонзилектомія, абдомінальні операції, катетеризація сечового міхура та інвазивні втручання на нирках, колоноскопія з біопсією, фібробронхоскопія, нефізіологічні пологи тощо).

Профілактика спрямована на запобігання високого ризику виникнення ін­фекційного ендокардиту (наявність протезів клапанів при вадах серця, син­дром Марфана). Менший, але все ж існує ризик розвитку цього захворювання з трансмітральною регургітацією, ураженням трикуспідального клапана і кла­пана легеневої артерії, гіпертрофічною кардіоміопатією, дефектом міжперед-сердної перетинки типу ostium secundum.

Певний клінічний ефект надає профілактична антибіотикотерапія при уро­логічних і стоматологічних втручаннях, ендоскопічних дослідженнях. З ме­тою запобігання розвитку інфекції перед цим дослідженням вводять ампіци­лін (3 г всередину до і 1,5 г після втручання). Важливою є стимуляція неспеци­фічної імунологічної реактивності організму.

Для профілактики інфекційного ендокардиту рекомендуються різні схеми введення антибіотиків (табл. 2.71)

Профілактику інфекційного ендокардиту не проводять при ІХС, ізольова­ному дефекті міжшлуночкової перетинки, АКШ в анамнезі, імплантованих ЕКС, пролапсі мітрального клапану без регургітації.