Невідкладна допомога та лікування суправентрикулярної ПТ наведені в алгоритмах 2. 59; 2. 60.

Алгоритм 2.59. Невідкладна допомога при суправентрикулярній ПТ зі стабільною гемодинамікою [Grauer К., Cavallaro D., 1996]

Крок 1

Вагусні проби (масаж каротидного синусу, проба Вальсальви, викликання блювотного рефлексу, присідання навпочіпки, пальцевий масаж прямої кишки)

Крок 2 а

Аденозин вводять в/в струминно впродовж 1-3 с у початковій дозі 6 мг. Якщо впродовж 1-2 хв ритм не відновився, доцільно ввести другу дозу (12 мг), при необхідності через 1-2 хв вводиться третя доза (також 12 мг)

Крок 2 б

При відсутності ефекту вводять верапаміл спочатку в дозі 2,5-5 мг в/в упродовж 2 хв, потім доцільно застосовувати препарат перорально 240 мг добу. Однак верапаміл не можна використовувати в лікуванні тахікардії невідомої етіології з широким комплексом QRS

Крок З

Застосування седативних засобів:

— триазолам — 0,125-0,25 мг;

— альпрозолам — 0, 25 мг;

— лорзепам — 1 мг

Крок 4

У лікуванні використовують також дигоксин, пропранолол, однак вера­паміл та аденозин більш ефективні.

Новий БАБ есмолол при в/в введенні такий же ефективний, як верапаміл. Не можна поєднувати верапаміл з БАБ (спричиняють брадикардію і навіть асистолію)

Крок 5

Якщо при суправентрикулярній ПТ гемодинаміка нестабільна, то негай­но проводять синхронізовану кардіоверсію

При введенні розчину АТФ на фоні прийому БАБ може виникати ризик пе­рехідного пригнічення синусового вузла з розвитком важкої брадикардії і на­віть асистолії після купування ектопічного ритму. Може також спостерігатись непередбачений ефект впливу АТФ на тонус судин у хворих з вазоспастичною стенокардією з можливим розвитком важкого ангінозного нападу. У випадку розвитку затяжного нападу стенокардії на тлі застосування АТФ антагоністом його є теофілін.

Верапаміл слід призначати тільки у випадках тахікардії з вузьким комплек­сом QRS. Призначення цього препарату при аберантних тахікардіях, коли при­чина аберації не встановлена, може викликати фатальною помилкою, оскільки при антидромній ПТ з подовженим комплексом QRS верапаміл не показаний.

Отже, комбінація верапамілу з БАБ може спричинити важку брадикардію, артеріальну гіпотензію і навіть асистолію, а введення антагоніста кальцію дилтіазему з БАБ є більш безпечним.

Однак в останніх рекомендаціях підкреслюється, що при масажі каротид-ного синуса може наступити перехідна ішемія мозку або інсульт. Масаж недо­цільно проводити при вислуховуванні шума над сонною артерією.

На основі рекомендацій щодо лікування суправентрикулярних аритмій Аме­риканського кардіологічного коледжу, Американського товариства кардіологів та Європейського товариства кардіологів [2003] нами складений алгоритм 2.60.

Алгоритм 2.60. Стандарти лікування ортодромної та антидромної суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії на тлі синдрому WPW [13]

І. Лікування ортодромної ПТ з вузьким комплексом QRS

Крок 1

1. Вагусні проби (проба Вальсальви, масаж каротидного синуса, викли­кання блювотного рефлексу, занурювання лиця в холодну воду)

2. АТФ — 10-30 мг або аденозин (аденокор) — 6-12 мг в/в болюсно впро­довж 1-3 с (блокує калієві канали)

Крок 2 а

Підвищення рефрактерного періоду допоміжних провідних шляхів серця:

— аміодарон (кордарон, аритміл) — 300-450 мг в/в струминно;

— чи соталол (гілукор) — 40 мг в/в струминно

Крок 2 б Застосування ААПІ С і ІА класів:

— пропафенон (пропанорм, ритмонорм) — 1-2 мг/кг маси тіла в/в струминно;

— дизопірамід — 150 мг в/в струминно;

— новокаїнамід — 0,5-1 г в/в струминно

Крок З

При частих нападах тахікардії проводять абляцію, деструкцію та хірур­гічне перерізання допоміжних провідних шляхів серця

II. Лікування антидромної ПТ з широким комплексом QRS

Крок 1

Вагусні проби

2. АТФ вводити небезпечно, оскільки після його застосування може ви­никати ФШ

Крок 2

Підвищення рефрактерного періоду допоміжних провідних шляхів серця: