Диференційоване лікування різних форм міокардитів наведено в алгоритмі 2.24.
Содержание книги
- Дисфункція або розрив папілярних м'язів.
- Вплив інотропних засобів і вазодилататорів на гемодинаміку
- Аспірин і статини призначають усім хворим на іхс.
- Активація РААС із збільшенням синтезу ангіотензину II та альдостерону.
- IV — поява набряку диска зорового нерва, що приєднується до кожної із зазначених змін і свідчить про крайній ступінь вираженості злоякісної АГ.
- Незворотні або слабозворотні ураження органів-мішеней.
- Нові дані з доказової медицини щодо лікування хворих на гіпертонічну хворобу
- Лікування гіпертонічної хвороби згідно з рекомендаціями доказової медицини
- Ефективність і тактики застосування ангіпертензивних препаратів при АГ
- Комбінована терапія резистентної форми гіпертонічної хвороби
- Диференційоване застосування антигіпертензивних препаратів при різних захворюваннях і синдромах
- Нові напрямки в лікуванні гіпертонічної хвороби
- Кардіальний Механізм у відповідь на збільшення чсс, оцк, підвищення скоротливості міокарда (збільшення фракції викиду).
- Найбільш ефективним вазодилататором при гх є нітропрусид натрію. Діу-ретики і баб використовують тільки при розшаровуючій аневризмі аорти, ІМ.
- При гіпертонічній енцефалопатії не рекомендується використовувати клофелін та аміназин, оскільки важко оцінити зміни симптоматики.
- II. Об'єктивні дані не виявляють патологічних змін з боку серця, легень і нс. Визначають лабільність пульсу, АТ, систолічного шуму на верхівці, сила тонів серця збережена або частково послаблена
- Стандарти лікування НЦД представлені в алгоритмі 2.15.
- Етіотропна антибактеріальна терапія.
- Однак масивна антибіотикотерапія не завжди сприяє досягненню клінічної ремісії, тому смертність при цій патології залишається високою.
- Некоронарогенні захворювання серця
- Алкогольна дкмп у західних країнах розглядається як основна причина розвитку дкмп, не пов'язаної зі спадковістю та іхс.
- Алгоритм 2.19. Стандарти критеріїв діагностики гіпертрофічної кардіоміопатії
- Гарячка, схуднення, пульмоніт, полінейропатія
- Вплив лікарських препаратів (пеніцилін, тетрациклін, доксорубіцин, сульфаніламіди, трициклічні антидепресанти, фенотіазини), а також кокаїну, метилдопи.
- Далаські критерії гістологічної діагностики міокардиту
- Диференційоване лікування різних форм міокардитів наведено в алгоритмі 2.24.
- Лікування міокардитів у залежності від причини виникнення
- У більшості хворих визначається синусова тахікардія, окрім уремічних міокардитів.
- При міоперикардитах проводять імуносупресорну терапію (циклофос-фан, азатіоприн або колхіцин), яка вважається резервною.
- Мітральний стеноз (стеноз лівого атріовентрику-лярного отвору)
- Алгоритм 2.31. Стандарти критеріїв діагностики мітральної недостатності
- Порушення ендокарду та ендотелію в зонах міксоматозної трансформації з формуванням тромбоцитарно-фібринозних тромбів.
- Аускультативні критерії: грубий систолічний шум у II міжребер'ї справа, який проводиться на артерії шиї та в міжлопаткову ділянку, II тон над аортою послаблений
- Рентгенологічні критерії: визначається гіпертрофія ЛШ, аортальна конфігурація серця, розширення аорти
- II. Мітральний стеноз у поєднанні з помірною аортальною недостатністю
- Рекомендації по веденню вагітних з клапанними вадами серця
- Класифікація вроджених вад серця
- Межі відносної тупості серця зміщуються вправо, можливо вгору
- Відкрита артеріальна протока
- Межі відносної тупості серця збільшуються вправо
- Клініка та діагностика захворювання наведені в алгоритмі 2.41.
- Міграція надшлуночкового водія ритму
- Дифузний міокардіофіброз. Передсердна пароксизмальна тахікардія. СН і стадії, II фк.
- Інколи порушується правило загального дільника
- Понижують амплітуду потенціалу дії та збільшують межовий потенціал, у зв'язку з чим збудливість міокарда передсердь і шлуночків зменшується.
- Принципи підбору антиаритмічної терапії при постійних або часто рецидивуючих аритміях
- Аап і класу застосовують при неорганічних захворюваннях серця, аап III класу — при органічній патології серця
- Критерії діагностики ПТ наведені в алгоритмах 2.53-2.58.
- Використання різних проб і спеціальних методів дослідження для діагностики аритмій і блокад серця
- Рекомендації з невідкладної допомоги при гемодинамічно стабільній спт з правильним ритмом
Алгоритм 2.24. Лікування різних форм міокардитів (затверджено на Конгресі кардіологів України, 2004)
/. Гострий ізольований міокардит:
Етіологічне лікування
Препарати інтерферону, антибактеріальні препарати тощо
Бета-адреноблокатори
Нестероїдні протизапальні препарати
Системна ензимотерапія
Метаболічна терапія
7. Симптоматичне лікування:
а) антиаритмічні препарати;
б) дезагреганти;
в) діуретики
II. Шдгострий і хронічний ізольований міокардит:
Бета-адреноблокатори
Нестероїдні протизапальні препарати
Системна ензимотерапія
Метаболічна терапія
5. Симптоматичне лікування:
а) антиаритмічні препарати;
б) дезагреганти;
в) діуретики
///. Гострий дифузний міокардит:
1. Етіологічне лікування: препарати інтерферону, противірусні й антибактеріальні препарати тощо
Бета-адреноблокатори й/або інгібітори АПФ чи БРА II
Діуретики
Дезагреганти й/або антикоагулянти
Антиаритмічні препарати
Системна ензимотерапія
Метаболічна терапія
На даному етапі також можливе застосування:
• гормонів — як імуносупресорів при ідіопатичному міокардиті;
• симпатоміметиків для підтримки параметрів гемодинаміки при симптомах гострої важкої серцевої недостатності й кардіогенного шоку.
IV. Шдгострий дифузний міокардит:
Курсове лікування гормонами й/або цитостатичними препаратами (при відсутності персистування вірусу)
Бета-адреноблокатори
Інгібітори АПФ або БРА II
Діуретики
Дезагреганти й/або антикоагулянти
Антиаритмічні препарати
Системна ензимотерапія
Метаболічна терапія
V. Хронічний дифузний міокардит:
Курсове лікування гормонами й/або цитостатичними препаратами
2. Симптоматичне лікування ХСН:
а) бета-адреноблокатори;
б) інгібітори АПФ або БРА II;
в) діуретики;
г) дигоксин
3. Профілактика ускладнень:
а) дезагреганти й/або антикоагулянти;
б) антиаритмічні препарати або імплантація кардіовертера-дефібрилятора;
в) імплантація електрокардіостимулятора
Метаболічна терапія
Системна ензимотерапія
За кордоном було проведено РКД з доказової медицини, яке охопило більше 200 хворих з міокардитом, підтвердженим біопсією і дозволимо зробити такі висновки:
1. При аналізі результатів позитивного ефекту від призначення преднізолону у поєднанні з циклофосфамідом переваг не виявлено.
2. Ефективність застосування НПЗП теж не доведена. У багатьох країнах НПЗП (саліцилати, диклофенак, індометацин, бруфен) в лікуванні міокардитів не застосовуються. їх призначення обґрунтоване при появі ознак перикардиту. Переконливих доказів застосування амінохінолових препаратів (плакве-ніл, делагіл) при хронічному перебігу міокардита теж поки немає. Вивчаються можливості застосування імуномодуляторів специфічних противірусних препаратів, моноклональних антитіл проти антигенів Т-лімфоцитів.
3. В проведеному РКД ІСТ у хворих на гострий міокардит з ФВ < 45% показано, що після застосування імуносупресивної терапії покращення наступило у 61% хворих. У хворих на гострий міокардит, які отримували допоміжну загальноприйняту терапію (дигіталіс, діуретики, інгібітор АПФ) преднізолон разом з циклоспорином чи азатіоприном, результати лікування були кращі, ніж в групі пацієнтів з призначеною базовою терапією. Доведено, що призначення високих доз імунодепресантів при довготривалій терапії (використання протягом 6 міс. метилпреднізолону або азатіоприну) суттєво знижувало запальну інфільтрацію в міокарді. Відомі вчені вважають за доцільне призначати імуносу-пресивну терапію тільки при важкому міокардиті коротким курсом лікування.
Є повідомлення про ефективність імуноглобулінів при міокардиті, однак у рандомізованих дослідженнях їх ефект не підтвердився.
 Диференційоване лікування міокардитів розгянуте в таблиці 2.77.
|
