Використання різних проб і спеціальних методів дослідження для діагностики аритмій і блокад серця

1. Холтерівське монітору'вання ЕКГ(ХМ ЕКГ) є найбільш інформативним методом вивчення аритмій серця, який дозволяє реєструвати ЕКГ в спокої, під час їжі, фізичних і психоемоційних навантажень протягом 24 год з автома­тичним аналізом порушень ритму серця. Цей метод дозволяє найбільш точно оцінювати ЧСС, кількість порушень ритму серця, їх розподіл протягом доби в залежності від наявності ішемії міокарду або без неї. ХМ ЕКГ дозволяє ре­єструвати пароксизмальні порушення ритму серця, розвиток ектопічних реци-прокних (re-entry) тахікардій, «вагусних» та «адренергічних» порушень ритму серця та провідності, здійснювати контроль за клінічною ефективністю ААП.

2. Проба з фізичним навантаженням (велоергометрія, тредміл) може про­вокувати виникнення аритмій серця під час навантаження і в ранньому віднов­люючому періоді внаслідок активації симпатоадреналової системи, збільшен­ня синтезу катехоламінів і ЧСС з розвитком гіпоксії міокарду та метаболічно­го ацидозу. Збільшення кількості екстрасистол під час навантаження при ви­сокій ЧСС або в першу хвилину після його закінчення свідчить про можливий зв'язок з ІХС, а «доброякісні» аритмії зникають під час навантаження і віднов­люються через 3-5 хв після його закінчення. Розвиток ПТ є абсолютним або відносним протипоказанням до виконання навантажувальних проб.

3. Проба з атропіном допомагає виявити вплив блукаючого нерва на харак­тер аритмії, коли вводять в/в 0,02 мг/кг атропіну сульфату з подальшою реє­страцією ЕКГ через 5, 15, 45 і 60 хв. При вираженій ваготонії ЧСС зростає до 40% і більше, а кількість екстрасистол зменшується або вони зникають.

4. Ортостатична проба дозволяє уточнити залежність аритмій від стану вегетативної НС. При переході в горизонтальне положення можуть виникати функціональні (вагусні аритмії), в вертикальне — аритмії можуть бути обумов­лені структурними ураженнями серця за рахунок активації симпатичної НС.

5. Добутамінова проба заснована на внутрішньовенному введенні препа­рату в дозі 250 мг до виникнення ектопічної аритмії в результаті збільшен­ня ЧСС, потреби міокарда в кисні і підвищенні AT. Коли виникає аритмія, то введення добутаміна припиняють.

6. Проба з пропранололом заснована на внутрішньовенному введенні пре­парату в дозі 0,1 мг/кг (але не більше 10 мг) з подальшою реєстрацією ЕКГ через 5, 15, 45 та 60 хв. При гіперактивності симпатичної НС негативний зу­бець Т стає позитивним і сегмент ST стає по ізолінії. Якщо негативний зу­бець Т залишається без змін або він поглиблюється, то це свідчить про орга­нічні зміни в міокарді.

7. Проба з ізопреналіном застосовується для провокації ектопічної актив­ності міокарда з виникненням аритмій. Пацієнту внутрішньовенно вводять 0,5 мг ізопреналіну з швидкістю 30-40 крапель за 1 хв. Під впливом препа­рату збільшується ЧСС, потреба міокарда в кисні, підвищується робота серця, збудливість міокарда і виникають аритмії серця (навіть ШПТ типу «пірует»).

8. Ендокардіальне ЕФД є еталонним методом діагностики суправентрику-лярних і шлуночкових порушень ритму серця, підбору ААП. Пацієнтам вво­дять один або більше багатоелектродних катетерів у різні камери серця. Одно­часна реєстрація імпульсів з багатьох точок дає змогу картувати послідовність збудження міокарда передсердь, АВ-вузла, шлуночків і виявити аномальні шляхи проведення імпульсів.

9. Черезстравохідне ЕФД проводять з метою оцінки функціонального ста­ну синусового вузла, АВ-проведення, наявності додаткових шляхів проведен­ня імпульсів, суправентрикулярних ПТ.

10. Реєстрація пізніх потенціалів застосовується для виявлення аритмоген-ного субстрату в міокарді. При цьому в ураженому міокарді визначають низь-коамплітудні високочастотні електричні сигнали наприкінці комплексу (ЗЯБ або на початку сегмента БТ, що свідчить про сповільнення проведення імпуль­су і може стати субстратом для повторного входу хвилі збудження. За допо­могою пізніх потенціалів шлуночків виявляють підвищений ризик фатальних аритмій після перенесеного ІМ.

11. Ехокардіографія дозволяє виявити функціональні або органічні зміни в міокарді. При функціональних змінах в міокарді вводять ААПІ А, ІС класу, при органічних (ремоделюванні серця) — аміодарон.

 

З метою диференційної діагностики різних форм СПТ можна використо­вувати схему, рекомендовану Американським та Європейським товариствами кардіологів.

Таблиця 2.95