ТОП 10:

Понижують амплітуду потенціалу дії та збільшують межовий потенціал, у зв'язку з чим збудливість міокарда передсердь і шлуночків зменшується.



ААП ІА класу трохи збільшують частоту синусового ритму, подовжують інтервал Р-С), розширюють комплекс ОЯБ, інтервал 0)-Т, пригнічують функцію синоатріального вузла з розвитком синусової брадикардії, викликають блокаду ніжок пучка Пса та АВ-блокаду дистального типу.

5. ААПІВ класу діють переважно на процес початку деполяризації клітин (систему Гіса-Пуркіньє та міокард шлуночків), практично не впливають на АВ-з'єднання і на функцію синусового вузла.

6. ААП І С класу пригнічують початкову деполяризацію, сповільнюють збудження в системі Гіса-Пуркіньє, міокарді передсердь і шлуночків, пригні­чують функцію синоатріального вузла, АВ-провідність.

Протипоказання до призначення ААП І класу: постінфарктний кардіоскле­роз, аневризма ЛШ, ГЛШ (товщина стінок > 14 мм), дисфункція ЛШ, ХСН. ААП II класу (БАБУ.

1. Знижують автоматизм синоатріального вузла та інших ектопічних вог­нищ.

Сповільнюють АВ-провідність і провідність по додаткових провідних шляхах (пучку Кента тощо).

Підвищують поріг фібриляції ішемізованого міокарда шлуночків.

4. Суттєво не впливають на рефрактерні періоди клітин системи Гіса-Пур­кіньє, міокард передсердь і шлуночків.

Більш детальна характеристика та особливості клінічної фармакології БАБ наведено в табл. 2.92.

Таблиця 2.92


Фармакологічні особливості окремих БАБ (згідно з Вгаип\уа1а, 2002)

ААПIII класу:

Блокують калієві, швидкі натрієві, повільні кальцієві канали, володіють бета- блокуючою та альфа-блокуючою дією.

Пригнічують автоматизм синоатріального вузла та ектопічних центрів.

Підвищують поріг ФШ.

ААП IV А класу (антагоністи кальцію):

Блокують повільні кальцієві канали.

2. Зберігають нормальну провідність у міокарді передсердь, шлуночків і додаткових провідних шляхах (пучку Кента).

Пригнічують тригерну активність серцевих волокон.

Підвищують поріг ФШ і передсердь.

Знижують автоматизм синоатріального вузла, АВ-з'єднаня та інших ектопічних центрів.


Дози ААП наведені в таблиці 2.93.

Бісопролол П 5-10 1-2
Карведилол П 1-2
Небіволол П 1-2 5-10
Антиаришмічні препарати НІ класу
Аміодарон П 200-400 600-1200
В/в
Соталол П 40-80 120-240
Бретилій В/в, в/м 2-3 100-150
Антиаришмічні препарати ІУкласу
Верапаміл П 40-80 120-240
В/в 2-3 100-150
Дилтіазем п 60-90 180-270

Примітка: П — перорально; В/в — внутрішньовенно; В/м — внутріш-ньом'язово. Насичуюча доза аміодарону складає в/в 150-300 мг, потім повільна інфузія 900 мг зі швидкістю 1 мг/хв протягом 6 год, підтримуюча швидкість введення 0,5 мг/хв протягом 18 год.

 

Практично всім ААП властива аритмогенна (проаритмогенна) дія.

Особливо небезпечна дія властива ААП ІА, 1С класів, при яких відбу­вається подовження інтервалу (З-Т, комплексу ОДБ, що в деяких випадках призводить до розвитку шлуночкової ПТ, «пірует»-тахікардії і навіть ФШ. Тому важливим напрямком в аритмології є вивчення предикторів (факторів ризику) аритмогенної дії ААП (табл. 2.94).







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.121.230 (0.005 с.)