Для профілактики рецидивів ФП кращим препаратом є аміодарон, який застосовують тривало у дозі 200-400 мг/добу.

Наводимо підсумкову табл. 2.104 по лікуванню ФП згідно з рекомендація­ми доказової медицини.

	Усім хворим з ФП, за винятком ізольованої доброякісної (lone) ФП або протипоказань, рекомендують проведення антикоагу-лянтної терапії, спрямованої на запобігання тромбоемболії	І А
	Вибір препарату для профілактики тромбоемболії повинен ґрун­туватись на визначенні абсолютного ризику інсульту і кровотечі, відносно ризику і користі для кожного пацієнта	І А
	Для хворих без проявів ураження клапанів серця при високому ризику інсульту рекомендують тривалий прийом перорально вар-фарину — антагоніста вітаміну К у підібраній дозі при досягненні МНВ від 2 до 3 ОД. Фактори високого ризику інсульту у хворих з ФП — попередні тромбоемболії (інсульт, транзиторна ішеміч­на атака або системна емболія) і ревматичний мітральний стеноз	І А
'3	Терапію варфарином рекомендують хворим, які мають більше од­ного фактору ризику (вік 75 років і старше, АГ, CH, ФВ ЛШ < 35% і цукровий діабет)	І А
ібоемболі	При підборі антикоагулянтної терапії визначати МНВ потрібно один раз на тиждень, а при досягненні стійкого рівня гіпокоагу-ляції — щомісячно	І А
а тпрол	Хворим з низьким ризиком і протипоказаннями до прийому анти-коагулянта варфарину застосовують аспірин у дозі 81-325 мг/добу	І А
шктпик	Для хворих з механічними протезами клапанів серця інтенсив­ність гіпокоагуляції повинна бути на рівні МНВ не менше 2,5.	IB
Профи	Профілактичну терапію антикоагулянтами рекомендують як при ФП, так і ТП	ІС
	Терапію аспірином або варфарином рекомендують для профілак­тики тромбоемболії у хворих на ФП при відсутності клапанної вади серця, що мають один і більше фактор ризику (вік від 65 до 74 років, жіноча стать, IXC). Вибір препарату повинен проводитись з урахуванням ризику ускладнень на фоні постійної антикоагу­лянтної терапії і побажань пацієнта	II а В
	У хворих з ФП, що не мають клапанного протезу, для виконан­ня хірургічної діагностичної процедури, яка має ризик кровотеч, можна перервати прийом антикоагулянта не більше ніж на один тиждень без застосування гепарину натрію	II а С
	Рівень МНВ 2 (в інтервалі 1,6-2,5) може розглядатись для первин­ної профілактики ішемічного інсульту і системних тромбоембо-лій у хворих віком 75 років і старше при підвищеному ризику кро­вотеч, але без явних протипоказань до прийому антикоагулянтів у хворих з помірним ризиком	II в С
Профілактика тромбоемболій	Коли у хворих з високим ризиком проведення хірургічних про­цедур виникає потреба переривання прийому антикоагулянта всередину на період більше одного тижня, нефракціонований або низькомолекулярний гепарин можна призначати п/ш, хоча його ефективність у таких пацієнтів сумнівна	II в С
У хворих з ФП після балонної ангіопластики КА або хірургіч­ної реваскуляризації для профілактики розвитку тромбів можна застосовувати аспірин (75-100 мг/добу) і/або клопідогрель (75 мг/ добу) одночасно з антикоагулянтом, однак прийом цих препаратів пов'язаний з підвищеним ризиком кровотеч	II в С
Тривалість застосування клопідогрелю визначається типом імп­лантованого стента (від1 міс. при імплантації простого металево­го стента до 3,6 або 12 міс — при імплантації інших типів стента, після чого прийом варфарину продовжують у якості монотерапії при відсутності рецидиву гострого коронарного синдрому). При призначенні варфарину в комбінації з клопідогрелем або аспіри­ном необхідно старанно контролювати дози препаратів	II в С
У хворих з ФП віком до 60 років при відсутності ССЗ або факторів ризику тромбоемболії (ізольована ФП) імовірність тромбоемболії низька. Необхідність використання аспірину для профілактики інсульту у таких хворих не встановлена	11 в С
Особливості профілактики тромбоемболічних ускладнень при ФП з тривалістю більше 48 год	При тривалості ФП 48 год і більше або при невідомій тривалості ФП рекомендують проводити антикоагулянтну терапію варфари-ном до досягнення МНВ від 2 до 3 протягом 3 тиж. до проведення кардіоверсії і 4 тиж. після кардіоверсії незалежно від способу її проведення	ІВ
При тривалості ФП 48 год проводять трансезофагеальну ЕхоКГ для оцінки наявності тромбів у ЛП і його вушку. Відбір антикоа-гулянтної терапії до і після кардіоверсії проводиться на стратифі­кації ризику тромбоемболії у хворого	II а С
Якщо при трансезофагеальній ЕхоКГ тромби в ЛП не виявлені, то кардіоверсію необхідно провести одразу після антикоагулянт-ної терапії нефракціонованим гепарином (спочатку в/в болюсно-го, потім —постійна інфузія до збільшення АЧТЧ в 1,5-2 рази від контрольного значення) і продовжувати її до того часу, поки піс­ля призначення варфарину МНВ не збільшиться до 2-3. Варфа-рин продовжують призначати протягом 4 тиж. після кардіоверсії	II а В
Доцільність використання у цих випадках низькомолекулярного гепарину не має достатніх підтверджень. Якщо при трансезофа­геальній ЕхоКГ виявлені тромби в ЛП, то призначають варфарин протягом 3 тиж. (МНВ 2-3) до кардіоверсії і 4 тиж. після неї або на більш тривалий час	II а С
	Зменшення ЧСС при ФП досягається за допомогою БАБ, АК вера-памілу та дилтіазему у хворих с персистуючою і постійною фор­мою аритмії без синдрому WPW	ІВ
Г 1	В/в введення дигоксину або аміодарону рекомендують для контролю ЧСС у хворих з ФП і СН, які не мають допоміжного провідного пучка	ІВ
троль ЧС(	Дигоксин ефективний при пероральному застосуванні у хворих на ФП для контролю ЧСС у спокої і показаний хворим з СН, дис­функцією ЛШ і особам, що ведуть малорухомий спосіб життя	1С
ологічний кон	Комбінація дигоксину з БАБ або АК верапамілом чи дилтіаземом показана хворим при ФП для контролю ЧСС у спокої і при фізич­ному навантаженні. Вибір препарату повинен бути індивідуаль­ним; необхідно уникати розвитку брадикардії	1С
Формат	Можна використовувати абляцію АВ-вузла при ФП з допоміжним шляхом проведення імпульса для контролю ЧСС, коли медика­ментозна терапія недостатньо ефективна або виникають серйозні побічні ефекти	11 а В
	В/в введення аміодарону застосовують для контролю ЧСС у хво­рих на ФП, коли інші ААП неефективні або протипоказані	И а С
	Якщо хворому з ФП з синдромом \YP\V електрична кардіоверсія протипоказана, то можна вводити аміодарон або прокаїнамід в/в	II а С
тму	Нечасті епізоди ФП на фоні переносимих ААП оцінюють як успішний результат терапії	II а С
>вого ри	Призначення ААП в амбулаторних умовах можливе у хворих на ФП при добрій переносимості засобу і відсутності ССЗ	II а С
ння синусе	Хворим з ФП на фоні відсутності органічних захворювань серця пропафенон призначають, починаючи з амбулаторного етапу, для профілактики пароксизмів	II а В
Підтрима	Катетерна абляція є альтернативою фармакологічної терапії для попередження зворотньої ФП з погано переносимою симптомати­кою у хворих з нормальними розмірами або незначним розширен­ням лп	II а С

Прогнозування ФП і ТП після успішної кардіовесії наведено в алгорит­ мі 2.70.