Пропафенон — 1-2 мг/кг в/в струминно впродовж 10 хв

Дизопірамід — 150 мг в/в струминно

Новокаїнамід — 0,5-1 г в/в струминно

Крок З

При частих і резистентних до лікування нападах тахікардії проводиться абляція, деструкція і хірургічне розрізання допоміжних провідних шляхів серця. Хворим з антидромною ПТ з широким комплексом QRS проводити негайну катетерну абляцію недоцільно

III. Лікування суправентрикулярної ПТ з широким комплексом QRS невідомої етіології

Новокаїнамід — 0,5-1,0 г в/в струминно

Соталол (гілукор) — 40 мг в/в струминно

Аміодарон (кордарон, аритміл) — 300-450 мг струминно

IV. Лікування суправентрикулярної ПТ з широким комплексом QRS невідомої етіології у хворих з дисфункцією ЛШ Крок 1

Аміодарон (див. вище)

Лідокаїн до 1 г/добу

Крок 2

Електрична кардіоверсія

Особливості невідкладної терапії суправентрикулярної ПТ з широким комплексом С^ЯБ

1. Для купування суправентрикулярної ПТ з широким комплексом (^118 при відсутності порушень гемодинаміки (згідно з даними нечисленних РКД) необхідно застосовувати внутрішньовенно прокаїнамід чи соталол.

З цією метою аміодарону надається перевага перед прокаїнамідом і со-талолом при лікуванні пацієнтів зі зниженою ФВ ЛШ або ознаками СН.

3. В окремих випадках проводиться альтернативна терапія аміодароном (наприклад, ПТ з передзбудженням шлуночків).

Якщо у хворого немає гемодинамічних порушень, можна застосовувати флекаїнід чи ібутилід внутрішньовенно в оптимальних дозах.

Для купування неритмічної тахікардії з широким комплексом (3118 (ФП з допоміжними передсердно-шлуночковими з'єднаннями) рекомендується БІТ.

Суправентрикулярні тахікардії у вагітних

Передсердні екстрасистоли реєструються під час вагітності в 50% випад­ків, вони добре переносяться; пароксизми суправентрикулярної тахікардії — в 3-4 випадках на 10 000 спостережень (останні у 20% пацієнток виникають значно частіше) [56].

У вагітних певні складнощі виникають від можливого небезпечного впли­ву ААП на плід, особливо в першому триместрі вагітності.

Невідкладна терапія при АВ (вузловій) ПТу вагітних включає:

1. Застосування вагусних проб, а при їх неефективності потрібно признача­ти аденозин (АТФ) в оптимальних дозах у 2-му та 3-му триместрах вагітності.

2. Якщо АТФ неефективний, необхідно використовувати БАБ (пропрано­лол чи метопролол).

3. АК верапаміл вводити внутрішньовенно небезпечно в зв'язку з можли­вим ризиком розвитку артеріальної гіпотензії у матері з подальшою гіпоксією плода.

4. У літературі є повідомлення про те, що електрична кардіоверсія най­більш безпечна при суправентрикулярній ПТ у відновленні синусового ритму під час усіх періодів вагітності.

Особливості і тактику лікування суправентрикулярної ПТ у вагітних роз­глянуто в табл. 2.100.

Таблиця 2А00

Рекомендації з тактики лікування суправентрикулярних тахікардій у вагітних

Профілактика аритмій серця у вагітних:

1. Препаратами першої лінії є дигоксин, БАБ (пропранолол, метопролол). Дигоксин є безпечним і його часто застосовують при суправентрикуляних аритміях у вагітних. Пропранолол і метопролол більш ефективні і безпечні, однак їх не слід призначати жінкам у першому триместрі вагітності. Крупні дослідження показали, що частота ускладнень у вагітних при застосуванні БАБ не більша, ніж у групі плацебо. Однак пропранолол при застосуванні в першо­му триместрі затримує внутрішньоутробний розвиток плода. Кардіоселектив-ні БАБ більш безпечні, вони менше впливають на периферичну вазодилатацію і тонус матки.

Якщо БАБ неефективні, то у вагітних з цими аритміями застосовують ААП III класу соталол. Цей препарат також застосовують при ФП і шлуноч-кових аритміях. Але досвід застосування цього препарату недостатній, тому його слід призначати тільки за показаннями і в мінімальних ефективних дозах.

3. ААП І С класу флекаїнід при вагітності протипоказаний, а пропафенон не слід застосовувати в першому триместрі вагітності (в 2-му та 3-му тримест­рах вагітності не зареєструвано негативного впливу препарату на плід).

4. ААП ІА класу хінідин відносно задовільно переноситься вагітними, але він інколи викликає у плода тробоцитопенію, токсичне враження 8-ї пари че- репномозкових нервів. Із цієї групи препаратів прокаїнамід застосовують тіль­ки для надання невідкладної допомоги.

5. Застосування ААП III класу аміодарону обмежують у вагітних з аритмі­ями. Цей препарат застосовують тільки у тому випадку, коли аритмії загрожу­ють життю вагітних при відсутності клінічних ефектів від інших медикамен­тозних засобів.

Профілактика. З метою вторинної профілактики аритмій серця при ССЗ застосовують АК (верапаміл, дилтіазем), БАБ (метопролол, атенолол, бісопро-лол), аміодарон (кордарон, аритміл) в оптимальних дозах. ААП І класу пропа­фенон можна застосовувати тільки коротким курсом лікування, тобто 2-4 тиж.