Медико-тактична характеристика комплектів для надання першої медичної і долікарської допомоги

Існує два основні поняття, що визначають зміст лікувально- евакуаційних заходів при наданні медичної допомоги пораненим і хворим — вид медичної допомоги і обсяг медичної допомоги.

Вид медичної допомоги — це певний перелік (комплекс) ліку­вально-профілактичних заходів, що проводяться при пораненнях і захворюваннях особовим складом військ і медичною службою на полі бою, в осередках масових санітарних втрат і на етапах медич­ної евакуації.

Конкретний вид медичної допомоги визначається місцем на­дання, підготовкою осіб, які її надають, і наявністю відповідного обладнання і оснащення.

У процесі лікувально-евакуаційного забезпечення у військах передбачаються такі види медичної допомоги (табл. 8):

1) першої медичної;

2) долікарської (фельдшерської);

3) першої лікарської;

4) кваліфікованої;

5) спеціалізованої.

Перша медична допомога надається безпосередньо на місці по­ранення або в найближчому укритті самими військовослужбов­цями у порядку само- і взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, санітарами, водіями-санітарами і санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, що виділя­ються для рятувальних робіт в осередках масових уражень.

Долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшера­ми батальйонів у медичних пунктах батальйонів, що очолюються

Таблиця 8. Види медичної допомоги

 

фельдшерами (при масових санітарних втратах і в медичному пункті частини, у медичній роті бригади).

Перша лікарська допомога надається лікарями загальної практики в медичних пунктах частин і в медичних ротах бригад, а також у медичних пунктах батальйонів (дивізіонів), що очолю­ють лікарі (часто у військово-польовому пересувному госпіталі при масовому доправленні поранених і хворих).

Кваліфікована медична допомога надається лікарями-хірур- гами і терапевтами у військових польових пересувних госпіталях (невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги — у ме­дичних ротах бригад) і деяких лікувальних закладах госпіталь­них баз.

Спеціалізована медична допомога і лікування надається ліка- рями-спеціалістами у лікувальних закладах пересувних госпі­тальних баз оперативного командування і територіальних госпі­тальних баз МОЗ України.

Обсяг медичної допомоги — це сукупність лікувально-про­філактичних заходів, що проводяться пораненим і хворим на да­ному етапі медичної евакуації.

Обсяг медичної допомоги і терміни лікування поранених і хво­рих залежать від умов бойової, тилової і медичної обстановки.

Перша медична допомога спрямована на усунення причин, що загрожують життю пораненого (хворого) у даний момент і попе­редження розвитку тяжких ускладнень. Вона включає:

• витягування постраждалих із бойових машин, важко- доступних місць, осередків пожеж і з-під завалів тощо;

• гасіння палаючого одягу і запалювальних сумішей, що пот­рапили на тіло;

• надягання протигаза при перебуванні на зараженій місце­вості;

• тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі;

• уведення антидотів ураженим отруйними речовинами;

• усунення асфіксії через звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові і можливих сторонніх предметів, фікса­цію язика при його западанні, уведення повітроводу;

• уведення знеболювальних засобів за допомогою шприца-тю- бика;

• накладання асептичної пов’язки на рану або опікову повер­хню, а при відкритому пневмотораксі — оклюзійної пов’язки з використанням гумової обкладинки індивідуального перев’язу­вального пакета;

• іммобілізацію пошкоджених кінцівок із використанням та­бельних і підручних засобів;

• часткове санітарне оброблення відкритих ділянок шкіри і дегазацію прилеглого до неї одягу за допомогою індивідуального протихімічного пакета;

• застосування антибіотиків, протиблювотних та інших лі­карських засобів.

При наданні першої медичної допомоги, у першу чергу, вико­ристовуються індивідуальні засоби медичного захисту постраж- далого і тільки після цього — індивідуальні засоби того, хто надає допомогу, а також засоби із сумки медичної військової чи сумки санітара.

Своєчасне надання першої медичної допомоги має надзвичай­но велике значення. Досвід війн і збройних конфліктів показав, що близько 20 % усіх тяжкопоранених могли б вижити, якби їм своєчасно була надана допомога на полі бою, хоча б у порядку взаємодопомоги.

Долікарська (фельдшерська) допомога надається з метою бо­ротьби із загрозливими для життя наслідками поранення (захво­рювання), запобігання тяжким ускладненням. Як доповнення до першої медичної допомоги, вона включає:

ü усунення асфіксії (уведення повітроводу, штучна вентиля­ція легень за допомогою портативних апаратів, інгаляція кисню та ін.);

• контроль за правильністю і доцільністю накладання джгу­та, накладання джгута при кровотечі, що продовжується;

• накладання і виправлення неправильно накладених пов’я­зок;

• повторне введення знеболювальних засобів, антидотів за по­казаннями, застосування антибіотиків;

• покращення транспортної іммобілізації за допомогою та­бельних і підручних засобів;

• уведення серцево-судинних та інших лікувальних засобів за показаннями;

• повторне часткове санітарне оброблення відкритих ділянок шкіри та дегазація одягу, який прилягає до неї;

• зігрівання поранених і хворих, напування гарячим чаєм (за винятком поранених у живіт).