Пропаганда гігієнічних знань і здорового способу життя серед особового складу військ

Пропаганда гігієнічних знань і здорового способу життя осо­бового складу — це спрямований вплив на військовослужбовців словом і прикладом з метою формування у них свідомого відно­шення до збереження і зміцнення свого здоров’я, прищеплення навичок виконання особистої і громадської гігієни. Вона прово­диться з урахуванням характеру бойової діяльності, санітарного стану військової частини (з’єднання, об’єднання), захворюванос­ті особового складу.

В умовах сучасної війни, коли в районах бойових дій неминучі масові втрати особового складу військ і цивільного населення, ве­лике значення для санітарного благополуччя військ має виконан­ня санітарно-гігієнічних вимог під час очищення районів бойових дій від трупів загиблих військовослужбовців.

Ділянка для поховання повинна бути розташована не ближче 300 м від населеного пункту, на піднесених місцях з низьким сто­янням ґрунтових вод (не менше 0,5 м від дна могили). Поховання може бути окремим чи в братських могилах. На один труп виді­ляється 2 м² площі. В одній могилі не слід ховати більше 100 трупів. Нагробний пагорб робиться висотою не нижче 0,75 м, край його повинен виступати за межі могили.

Для дезінфекції трупів, померлих від інфекційних хвороб, за­стосовуються дезінфекційні засоби. З цією метою на дно могили насипають шар хлорного вапна товщиною 2—3 см, а труп загор­тається в тканину, просякнуту 5 % розчином лізолу чи ДТСГК або 10 % розчином хлорного вапна.

Таким чином, санітарний нагляд за умовами поховання по­мерлих і загиблих передбачає:

• контроль за виконанням санітарно-гігієнічних вимог під час вибору місця для поховання загиблих;

• контроль за виконанням правил поховання загиблих і по­мерлих військовослужбовців;

• проведення дезінфекції небезпечних у санітарно-епідеміч­ному відношенні матеріалів;

• забезпечення підрозділів (команд) для поховання і очищен­ня поля бою дезінфекційними засобами;

• контроль за станом здоров’я особового складу, який задія- ний у роботах з поховання загиблих.

Санітарний нагляд за лазнево-пральним обслуговуванням осо­бового складу виконанням військовослужбовцями правил особис­тої гігієни має важливе значення для збереження боєздатності і профілактики захворювань серед особового складу.

Організація лазнево-прального обслуговування особового скла­ду покладається на начальника речової служби і передбачає щотижневе миття військовослужбовців у лазні з обов’язковою змі­ною білизни, у разі потреби — і проведення дезінфекції і дезінсек­ції обмундирування і спецодягу, забезпечення милом і мийними засобами. Кухарі і пекарі, окрім того, щоденно приймають душ.

Миття хворих зі зміною білизни проводять залежно від медич­них показань, але не рідше одного разу на тиждень. Перед миттям у лазні фельдшер проводить медичний огляд. При виявленні пе- дикульозу проводиться дезінсекція обмундирування і особистих речей.

Санітарний нагляд за лазнево-пральним обслуговуванням пе­редбачає:

• контроль за організацією і регулярністю проведення миття особового складу в лазні;

• контроль за якістю прання, дезінфекції і дезінсекції натіль­ної і постільної білизни, обмундирування і хімічного чищення спеціального одягу;

• медичний нагляд за станом здоров’я особового складу, який обслуговує польові лазні і пральні.

Гігієнічне виховання здійснюється шляхом планової роботи з пропаганди гігієнічних знань і здорового способу життя, а також щоденне спілкування з особовим складом.

Форми колективної та індивідуальної виховної роботи повин­ні вибиратися залежно від загальноосвітнього рівня і психологіч­ного стану військовослужбовців.

Частина VI

ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОЇ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ

_____________________________________________________________

Sublata causa, tollitur morbus (effectus)!

Усунь причину, тоді мине й хвороба (наслідок)!

Епідеміологія — самостійна галузь медицини, що вивчає при­чини виникнення і закономірності поширення інфекційних хво­роб, а також розробляє способи боротьби з ними, можливості для їх запобігання і ліквідації.

Основний об’єкт епідеміології — епідемічний процес, тобто поширення інфекційних хвороб серед людей. Отже, епідеміоло­гія як наука про епідемічний процес вивчає теоретичні, методич­ні, практичні і організаційні основи профілактики інфекційних захворювань, розробляє систему протиепідемічних заходів, спря­мованих на ліквідацію осередків інфекційних захворювань, а та­кож висвітлює причини і умови розвитку епідемічного процесу, механізми його поширення на території і серед різних груп насе­лення.

Військова епідеміологія — це складник загальної епідеміоло­гії. Вона вивчає причини виникнення і поширення інфекційних захворювань у військах і розробляє заходи, спрямовані на запобі­гання їх розвитку серед військовослужбовців і на ліквідацію епі­демічних осередків, у тому числі у випадку застосування против­ником бактеріологічної зброї. Метою військової епідеміології є зниження загального рівня інфекційної захворюваності серед особового складу військ і запобігання переносу інфекційних хво­роб від військовослужбовців до іншого контингенту людей, і нав­паки — від місцевого населення до військовослужбовців.

Основними завданнями військової епідеміології є:

• розроблення організаційних основ військової епідеміології (структура, сили, засоби);

• обґрунтування теоретичних основ військової епідеміології, тобто вивчення причин, умов, механізмів розвитку і поширення інфекційних захворювань у військовослужбовців у мирний і воєн­ний час;

• всебічний аналіз виникнення і розвитку інфекційних захво­рювань;

• розроблення методів санітарно-епідеміологічної розвідки і обстеження осередків інфекційних захворювань;

• оцінювання ефективності проведення окремих протиепі­демічних заходів або їх комплексу;

• організація заходів, спрямованих на протиепідемічний за­хист військ, тобто запобігання виникненню і поширенню інфек­ційних хвороб серед особового складу військ і цивільного насе­лення;

• вивчення питань протибактеріального захисту при застосу­ванні противником бактеріологічної (біологічної) зброї і ліквіда­ція наслідків її застосування;

• розроблення методів управління протиепідемічним і проти­бактеріальним захистом військ.

Розділ 1

ЗАВДАННЯ І ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПРОТИЕПІДЕМІЧНОГО ЗАХИСТУ

ВІЙСЬК

 

В умовах сучасної війни, особливо при застосуванні противни­ком засобів масового ураження, можливе значне погіршення сані­тарно-епідемічної ситуації у зоні бойових дій і у військових підрозділах і частинах. Часта зміна умов розташування військ, вимушене перебування у неблагополучних за епідемічним станом районах, особливо у період активних бойових дій, велике фізичне навантаження особового складу військ, можливі порушення ре­жиму харчування, складнощі з дотриманням особистої гігієни та ін. — все це сприяє виникненню і поширенню епідемій.

Під час війн і воєнних конфліктів імовірна поява нових інфек­ційних захворювань, що не зустрічалися раніше або перестали реєструватись. Вони можуть дуже швидко охопити велику кіль­кість особового складу внаслідок деяких особливостей служби і побуту військ: сумісне розташування, харчування і водопоста­чання. Ці особливості військового колективу, при несвоєчасному проведенні заходів профілактики, можуть сприяти поширенню інфекційних захворювань. У той же час, організованість, висока дисципліна у військових колективах значно полегшує проведен­ня необхідних профілактичних і протиепідемічних заходів, за­безпечуючи їх дієвість і ефективність. При правильній організа­ції і чіткому виконанні протиепідемічних заходів, навіть у склад­них умовах бойової обстановки, можна досягти значних успіхів у запобіганні виникненню і поширенню інфекційних захворювань у військах.

Протиепідемічний захист — це науково обґрунтований ком­плекс заходів, виконання яких дозволяє успішно запобігти роз­витку інфекційних захворювань і ліквідувати або істотно знизити їх рівень серед окремих груп населення чи великих контингентів людей.

Протиепідемічні заходи у військах (силах) проводяться з ме­тою забезпечення епідемічного благополуччя у військових підроз­ділах, частинах і на кораблях. Вирішуючи завдання протиепі­демічного захисту військ, військова епідеміологія виробила ряд загальних наукових принципів. Основу їх складає профілактич­на спрямованість усіх заходів із захисту військ від інфекційних захворювань. Значного успіху можна досягти при комплексному проведенні профілактичної і протиепідемічної роботи відповідно до останніх досягнень медичної науки і практики. Ізоляція і ліку­вання інфекційних хворих на місці, тобто в районі їх виявлення, — це наступний важливий принцип військової епідеміології, ре­алізація якого забезпечує швидку локалізацію інфекційних за­хворювань і виключає поширеність їх на шляхах медичної еваку­ації. Обов’язковою умовою надійного захисту військ від інфек­ційних захворювань є єдиний підхід до виконання завдань із запобігання і ліквідації інфекційних захворювань. Виконання цього принципу військової епідеміології підкріплюється послі­довністю, спадкоємністю у роботі всіх ланок медичної служби військ (сил) з підтримання епідемічного благополуччя у військо­вих частинах (на кораблях). Особливо важливим положенням у системі протиепідемічного захисту військ є обов’язок усіх ланок медичної служби брати участь у профілактиці інфекційних за­хворювань і забезпечення відповідності змісту і обсягу заходів конкретній санітарно-епідемічній ситуації у військах і серед на­селення. Спеціалізовані військово-медичні підрозділи і заклади (санітарно-епідеміологічна лабораторія, санітарно-епідеміологіч­ні загони) є засобами посилення і методичного керівництва у здій­сненні профілактичних і протиепідемічних заходів у військах, органами санітарного нагляду за виконанням у частинах (на ко­раблях) санітарно-епідемічних норм і правил. На санітарно-епі­деміологічні заклади (підрозділи) покладається: надання прак­тичної допомоги командуванню і медичній службі військових частин з організації протиепідемічних заходів і контроль за їх проведенням; проведення спеціальних досліджень (бактеріоло­гічних, вірусологічних, санітарно-гігієнічних та ін.), методичне керівництво профілактичними і протиепідемічними заходами у військах (на кораблях), а також підготовка кадрів.

Для встановлення рівня захворюваності особового складу, ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів у вій­ськовій епідеміології застосовується статистичний метод. Він дозволяє визначити показник захворюваності особового складу, виявити різницю захворюваності за сезонами, протягом років у підрозділах, дає можливість оцінити ефективність профілактич­них заходів.

З метою вивчення впливу на епідемічний стан військ різних засобів і методів профілактики інфекційних захворювань, засто­совується експериментальний метод, який можна назвати епі­деміологічним досвідом; Для активного виявлення інфекційних хворих, бактеріоносіїв, що забезпечує можливість раннього про­ведення необхідних протиепідемічних заходів, військова епі­деміологія використовує методи бактеріологічних, імунологіч­них, вірусологічних та інших лабораторних досліджень.

До заходів, спрямованих на ліквідацію збудників інфекційних захворювань на об’єктах навколишнього середовища, належить де­зінфекція. Головним об’єктом профілактичної дезінфекції у війсь­ках є приміщення для особового складу і прилегла територія, при­міщення військової їдальні, туалети, місця збору сміття (відходів), лазні тощо. Залежно від характеру інфекційного захворювання може виникнути потреба у проведенні дезінсекції і дератизації.

Важливим заходом захисту особового складу від інфекційних захворювань є вакцинація (щеплення). Проведення запобіжних щеплень особовому складу Збройних Сил передбачено вимогами Статуту внутрішньої служби ЗС України. Щеплення здійснюють­ся планово і за епідеміологічними показаннями (при загрозі ви­никнення масових інфекційних захворювань або при виникненні їх у військових колективах).

Великого значення набуває вмілий маневр протиепідемічни­ми силами і засобами, а також вибір протиепідемічних заходів, що забезпечують найбільший ефект у конкретній ситуації. Реалі­зація викладених принципів, безперечно, відіграє важливу роль в успішному захисті військ від інфекційних захворювань і у під­триманні стійкого епідемічного благополуччя.

Протиепідемічні заходи передбачають запобігання і ліквіда­цію інфекційних захворювань у військах. Це досягається шляхом проведення комплексу заходів, спрямованих на нейтралізацію джерела інфекції, розрив механізму передачі інфекції і створен­ня несприйнятливості організму до інфекційних захворювань. Підґрунтям для планування і організації протиепідемічних за­ходів у військах є епідеміологічна діагностика. Епідеміологічна діагностика є системою методів виявлення причин і умов виник­нення і поширення інфекційних захворювань у військовому ко­лективі, а також розроблення науково обґрунтованих протиепі­демічних заходів, що включають санітарно-епідеміологічну роз­відку, спостереження, обстеження і епідеміологічний аналіз.

Велике значення для вивчення причин виникнення інфекцій­них захворювань має метод епідеміологічного спостереження. Санітарно-епідеміологічне спостереження передбачає система­тичне вивчення санітарно-епідемічного стану району дислокації частини, своєчасне виявлення осередків інфекційних захворю­вань і епізоотій, безперервний медичний контроль за умовами життя, побутом особового складу і санітарним станом об’єктів частини. Епідеміологічне спостереження повинно охоплювати всю територію розташування частини, проводитись активно і без­перервно. Основні завдання спостереження — це вивчення сані­тарно-епідемічного стану району дислокації військової частини, своєчасне виявлення в районі розташування військ осередків ін­фекційних захворювань і небезпечних для людини епізоотій, а також виявлення бактеріального забруднення навколишнього се­редовища (ґрунт, вода, повітря, харчові продукти та ін.), конт­роль за санітарним станом території, населених пунктів, де розта­шовуються війська, джерелами води та іншими епідеміологічно важливими об’єктами.

Методика обстеження осередків інфекційних захворювань

За появи інфекційних захворювань у частині проводиться епі­демічне обстеження. Його проводять для виявлення причин і умов виникнення епідемічного осередку і обґрунтування необхідності проведення заходів, спрямованих на його локалізацію і лікві­дацію.

Розрізняють епідеміологічне обстеження осередку з поодино­ким інфекційним захворюванням і осередку з численними захво­рюваннями (спалахи). Епідеміологічне обстеження осередку з по­одиноким інфекційним захворюванням включає:

■ опитування і обстеження хворого, з’ясування обставин, за яких виникла хвороба;

• уточнення епідемічної обстановки в частині і районі її дис­локації;

• опитування і обстеження контактних, визначення кількості людей, які могли бути заражені;

• огляд і обстеження об’єктів навколишнього середовища;

• аналіз і узагальнення отриманих матеріалів;

■ обґрунтування заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію осередку.

Під час опитування і обстеження хворого уточнюється дата початку захворювання, оцінюються умови, за яких могло відбу­тися зараження, вивчаються особливості життя і діяльності хво­рого, визначаються особи з підвищеним ризиком зараження, за ними встановлюється посилений медичний нагляд на термін мак­симального інкубаційного періоду. У необхідних випадках їм призначаються засоби екстреної профілактики. За результатами епідеміологічного обстеження заповнюється спеціальна “Картка епідеміологічного обстеження інфекційного захворювання”, яку направляють до санітарно-епідеміологічного закладу зони тери­торіальної відповідальності командування, а в частині проводять­ся протиепідемічні заходи.

Епідемічне обстеження осередку з численними захворювання­ми проводиться, як правило, начальником медичної служби час­тини разом із спеціалістами санітарно-епідеміологічних підроз­ділів (закладів).

Обстеження осередку включає:

• збір і підготовку вихідних даних про військовослужбовців, які захворіли;

• аналіз динаміки захворюваності особового складу в осередку;

• вивчення структури захворюваності за чинниками ризику;

• опитування і обстеження хворих і контактних, а також об­стеження об’єктів навколишнього середовища;

• узагальнення отриманих даних;

• усунення причин і умов виникнення осередку і обґрунту­вання протиепідемічних заходів.

Збір і підготовка даних про захворюваність у осередку здійс­нюється шляхом вибору їх із документів медичного обліку до таб­лиці за такою формою:

• номер за порядком;

• військове звання;

• прізвище, ім’я та по батькові хворого;

• підрозділ;

• дата захворювання (активного виявлення);

• дата ізоляції і госпіталізації;

• найвиразніші клінічні симптоми;

• діагноз.

Динаміка захворюваності в осередку аналізується шляхом по­будови графіка за днями (датами) захворювань. За графіком виз­начається дата початку спалаху, його характер (гострий чи хронічний), робляться висновки про час, місце і умови зараження хворих.

Вивчення структури захворюваності за чинниками ризику проводиться шляхом розподілу хворих за підрозділами, кате­горіями особового складу, їх приналежності до об’єктів харчуван­ня і водозабезпечення, розташування, спеціальністю та ін.

Для перевірки і уточнення висунутої гіпотези про причини і умови виникнення спалаху в осередку проводиться цілеспрямо­ване опитування хворих і здорових військовослужбовців. При цьому виявляються особливості служби і побуту військовослуж­бовців, які могли мати безпосереднє відношення до причини спа­лаху. Проводиться вибіркове або масове клініко-лабораторне об­стеження особового складу.

Для уточнення механізму передачі інфекції проводять обсте­ження об’єктів навколишнього середовища. Одержані дані оці­нюють, аналізують, роблять висновки про тип спалаху, конкретні причини і умови зараження особового складу, а також про межі епідемічного осередку. Відповідно до результатів обстеження, визначають перелік і обсяг заходів для ліквідації осередку, скла­дають план їх проведення.

Акт обстеження епідемічного осередку з додатком цифрових і графічних матеріалів подають начальнику медичної служби ви­щої ланки не пізніше 7—10 діб після ліквідації осередку.

Участьупроведенніепідеміологічногообстеженнязобов’язаний брати також середній медичний персонал. Залежно від займаної посади, останні беруть участь у проведенні всіх профілактичних і протиепідемічних заходів у військовій частині. Робота має прово­дитись у суворій відповідності до положень Статуту внутрішньої служби ЗС України. Характер і обсяг протиепідемічних заходів залежить від конкретних умов життя і діяльності військ, пори року, впливу зовнішнього середовища, завдань, що вирішують війська. Фельдшер бере участь у проведенні санітарно-епідеміо­логічної і бактеріологічної розвідки, а також епідеміологічного спостереження у районі розташування військової частини.

Функціональними обов’язками фельдшера є відбір і упаковка проб з різних об’єктів навколишнього середовища для лаборатор­ного дослідження у ході бактеріологічної розвідки. Від умілого, грамотного, правильного відбору матеріалів залежить результа­тивність специфічної індикації бактеріологічної зброї, застосова­ної противником, а відповідно і ступінь захисту особового складу від ураження цією зброєю.

На фельдшера покладається контроль за виконанням проти­епідемічних заходів щодо нового поповнення, що прибуває у час­тину. Він також веде спостереження за особами, які повертаються з відряджень і відпусток, сприяє обмеженню і усуненню контак­тів особового складу із місцевим населенням, якщо серед нього виявляються масові інфекційні захворювання. Фельдшер пови­нен виявляти інфекційних хворих і осіб, підозрілих на інфекцій­ні захворювання, організовувати заходи з термінової їх ізоляції. Він разом із санітарним інструктором, крім вищезгаданих за­ходів, організовує і здійснює проведення дезінфекції, дератизації і дезінсекції об’єктів. Крім цього, фельдшер відбирає відповідний матеріал для дослідження у хворих і на об’єктах зовнішнього се­редовища і направляє його, за розпорядженням лікаря, на дослі­дження у лабораторію, а також бере участь у організації санітар­ного оброблення військовослужбовців.

Санітарно-епідемічний стан частини і району її дій прийнято оцінювати як благополучний, нестійкий, неблагополучний і над­звичайний.

Благополучним санітарно-епідемічний стан частини вва­жається:

• при відсутності гострозаразних захворювань або у випадку їх появи при задовільному санітарно-гігієнічному стані військ;

• при відсутності умов для формування епідемічних осередків і поширення інфекційних захворювань серед особового складу (задовільний санітарно-гігієнічний стан частини);

• при появі поодиноких випадків інфекційних захворювань, характерних для цієї місцевості (за виключенням особливо небез­печних інфекцій (ОНІ);

• при відсутності застосування противником біологічної зброї і благополучному санітарно-епідемічному стані району діяльності військ.

Благополучним санітарно-епідемічний стан району діяль­ності військ вважається:

• при відсутності гострозаразних захворювань серед насе­лення;

• при появі поодиноких випадків інфекційних захворювань, що не є загрозою для військ;

• при відсутності факту застосування БЗ;

• при відсутності умов для масового поширення інфекційних захворювань (задовільний санітарно-гігієнічний стан території, об’єктів водопостачання, комунальний благоустрій).

Нестійким санітарно-епідемічний стан частини вважаєть­ся за наявності однієї з таких умов:

• виникнення поодиноких інфекційних захворювань, не ха­рактерних для цієї місцевості;

• незначне збільшення кількості спорадичних захворювань, що були раніше;

• поява групових захворювань без тенденції до подальшого по­ширення при задовільному санітарно-гігієнічному стані частини;

• розміщення особового складу в районі, санітарно-епідеміч­ний стан якого нестійкий або неблагополучний;

• незадовільний санітарно-гігієнічний стан частини.