Склад і призначення Збройних сил України

 

Організаційна структура Збройних сил України

Збройні сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Організаційна структура Збройних сил України складається з Генерального штабу, трьох видів Збройних сил — сухопутних військ, повітряних сил, військово-морських сил і об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ і організацій, що не належать до видів Збройних сил (схема 1).

 

Міністерство оборони України

 

Генеральний штаб Збройних сил України

1. Сухопутні війська

2. Військово-морські сили

3. Об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи і організації, що не належать до видів Збройних сил

4. Повітряні сили

За функціональним призначенням, Збройні сили України склдаються з Об'єднаних сил швидкого реагування, Основних Н 1 оборони і Стратегічних резервів.

Збойні сили України:

1.Об’єднані сили швидкого реагування (призначені для негайного реагування на зміни воєнно-стратегічної обстановки і нейтралізації збройного конфлікту низької інтенсивності)

2.Основні сили оборони (призначені для застосування у збройному конфлікті середньої інтенсивності)

3.Стратегічні резерви (призначенні для відновлення і підсилення військ)

4.З’єднанння і військові частини, що не належать до функціональних структур

 

Повітряні сили (ПС) — новий вид Збройних сил, створений

Шляхом об'єднання Військово-Повітряних сил і Військ протиповітряної оборони. Повітряні сили — наймобільніший ВИД Збройниї сил. їхні з'єднання і військові частини призначені для захисту від ударів з повітря важливих об'єктів держави, угрупувань Збройних сил і нанесення ударів по угрупуваннях військ (сил) і об'єктах противника, висадки повітряних десантів, перевезення військ(вантажів) повітрям, а також для виконання спеціальних завдань.

До складу Повітряних сил належать такі роди авіації та військ: бомбардувальна, винищувальна, штурмова, розвідувальна,

транспортна авіація, зенітні ракетні та радіотехнічні війська.

Військово-морські сили (ВМС) забезпечують недоторканість морських і прибережних територій України і дозволяють їй зберігати статус розвинутої морської держави.

До складу Військово-морських сил належать надводні сили, морська авіація, берегові ракетні війська, війська берегової оборони і морська піхота.

Військові підрозділи, частини, з'єднання і об'єднання Сухопутних військ Збройних сил України

Сухопутні війська (СВ) — найчисельніший, комплексний за іПросиням і технічним оснащенням вид Збройних сил. Вони становлять основу Збройних сил України. За призначенням і обсягом покладених завдань, Сухопутним військам відводиться вирішальна роль у запобіганні та відбитті можливої агресії проти України.

Сухопутні війська призначені для: відбиття ударів сухопутних угрупувань агресора, утримання території, районів, рубежів, розгрому угрупувань військ противника.

За своїми бойовими можливостями вони здатні самостійно, або у взаємодії з іншими видами Збройних сил відбивати вторгнення сухопутних військ, великих повітряних і морських десантів противника, наносити одночасні масовані вогневі удари по противнику на всю глибину його оперативного шикування, проривати його оборону, здійснювати наступ високими темпами на велику глибину і закріплюватися на зайнятій території.

До складу Сухопутних військ належать такі роди військ: механізовані, танкові, аеромобільні війська, ракетні війська і артилерія, армійська авіація і війська протиповітряної оборони Сухопутних військ.

Механізовані війська є найчисельнішим родом Сухопутних військ Збройних сил України. Маючи високу бойову самостійність і універсальність, вони здатні виконувати завдання на різній місцевості і при будь-якій погоді.

Танкові війська, маючи потужний вогонь, високу рухливість і маневреність, використовуються переважно на головних напрямах:

• у наступі, як правило, у складі ударних угрупувань у першому чи другому ешелоні;

• в обороні — здебільшого у складі других ешелонів і резервів для нанесення контрударів (контратак) і завершення розгрому противника, що вклинився в оборону, а при призначенні в склад перших ешелонів — для посилення стійкості та активності оборони.

Аеромобільні військ а — високо мобільний рід Сухопутних військ, призначений для захоплення противника з повітря і виконання завдань в його тилу.

Ракетні війська і артилерія (РВ і А) є основними вогневими засобами Сухопутних військ. Ракетні війська призначені для ураження засобів ядерного і хімічного нападу, головних угрупувань військ, авіації на аеродромах, засобів протиповітряної оборони, пунктів управління, тилових та інших важливих об'єктів противника по всій глибині його оперативної побудови, а на приморських напрямках, крім цього, — для руйнування пунктів базування військово-морських сил противника і знищення його бойових кораблів і суден.

Армійська авіація призначена для авіаційної підтримки військ шляхом знищення наземних об'єктів противника на передньому краї та в глибині оборони, знищення повітряних десантів, Цінування місцевості, ведення повітряної розвідки і виконання ініідмпь усебічного забезпечення бою.

Війська протиповітряної оборони (ППО) організаційно входять до складу загальновійськових з'єднань і підрозділів. ПІНІЙ Є одним з найважливіших засобів боротьби з повітряним Противником.

Ці війська складаються із зенітно-ракетних, зенітних ракетні і артилерійських, зенітно-артилерійських, радіотехнічних частин і підрозділів. Війська ППО СВ призначені для:

• знешкодження повітряного противника на всіх можливих висотах його дій у будь-яку погоду;

• недопущення ведення противником повітряної розвідки;

• боротьби з аеромобільними військами і повітряними десантами;

• знешкодження вертольотів вогневої підтримки, діючих із засідок;

• своєчасного оповіщення військ про дії повітряного противника;

• прикриття угрупувань військ, пунктів управління, аеродромів, тилових та інших об'єктів.

Ва організацію системи матеріально-технічного забезпечення Поромних сил відповідає Об'єднання сил забезпечення.

Організаційно Сухопутні війська складаються з армійських корпусів, бригад, батальйонів, дивізіонів, рот, батарей, взводів, відділень та обслуги.

 

Сучасний загальновійськовий бій: характерні особливості, види і головні принципи

Єдиним засобом досягнення перемоги з'єднаннями, частинами і підрозділами в збройній сутичці з противником є бій.

Бій — головна форма тактичних дій військ, це організовані та ігоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі за короткий час.

Бій може бути загальновійськовим, повітряним, проти повітрям, морським і вогневим (схема 3).

Бій:

1. Повітряний

2. Загальновійськовий

ü наступ

ü оборона

3. Вогневий

4. Протиповітряний

5. Морський

Схема 3. Види бою

Складники бою і їх зміст наведені на схемі 4.

Складники бою

Удар:

ü За масштабами: тактичний;

ü Залежно від сил і засобів: вогневі і удари військами;

ü Залежно від кількості засобів: масовані, групові і поодинокі

Маневри:

Види маневрів

ü охоплення

ü обхід

ü вихід

ü маневр ударами і вогнем

Вогонь:

ü За тактичними завданнями: на знищення, подавления тощо

ü За видами зброї: вогонь із стрілецької зброї, танків, БМГІ (БТР), вогонь артилерії, мінометів тощо

ü За способами ведення: прямою наводкою, із закритих вогневих позицій тощо

ü За напруженістю стрільби: поодиеюкими пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, залповий тощо

ü За напрямком стрільби: фронтальний, фланговий тощо

ü За способами стрільби: з місця, із зупинки, з ходу та ін.

ü За видами вогню: по окремій цілі, зосереджений та ін.

Схема 4. Складники бою

Загальновійськовий бій становить основу корпусних і низку спільних (десантних, протидесантних) операцій. Він проводиться об'єднаними зусиллями з'єднань, частин і підрозділів різних родів Сухопутних військ і Повітряних сил, а на приморському напрямку і Військово-морських сил.

Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ.

До оборони війська переходять з метою відбиття наступу противника, нанесення йому втрат і створення умов для переходу своїх військ у наступ. Оборона може застосовуватися не тільки на початку, але й у ході бойових дій.

Наступ проводять з метою повного розгрому противника і заволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості. Найтиповішим є перехід у наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, з положення оборони.

Оборона і наступ тісно взаємопов'язані. Будь-яка оборона містить в собі елементи наступу, а наступ— елементи оборони.

Провідна роль у загальновійськовому бою належить механізованим і танковим підрозділам. Залежно від обстановки, вони можуть діяти в похідному, передбойовому і бойовому порядках.

Похідний порядок — шикуваня підрозділів для пересування в колонах. Він повинен забезпечувати:

• нисоку швидкість руху;

• швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки;

• найменшу уразливість від усіх видів зброї противника;

■ підтримання стійкого управління підрозділами.

Передбойовий порядок — шикування підрозділів для пересування в колонах, розчленованих по фронту та у глибину. Він повинен забезпечувати: швидке розгортання у бойовий порядок; високі темпи просування з подоланням загорож, зон ураження, районів руйнувань, пожеж і затоплень; найменшу уразливість від ударів усіх видів зброї противника.

Бойовий порядок — шикування підрозділів для ведення бою.

Він повинен відповідати завданню, задуму бою і забезпечувати:

• успішне ведення бою як із застосуванням тільки звичайної зброї так і в умовах застосування противником зброї масового ураження та інших засобів;

• використання бойових можливостей підрозділів;

• своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку(в районі); стійкість і активність у обороні;

• рішучі ураження противника на глибину його бойового порядку;

■ швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості;

• нарощування зусиль під час бою і здійснення маневру;

• можливість відбиття ударів противника з повітря;

• знищення аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп противника; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримання безперервної взаємодії та управління підрозділами.

 

Організаційна (навчальна) структура

Механізованого батальйоїгу

До складу механізованого батальйону (МБ) на бойових машинах піхоти (БМП) входять:

—управління батальйону: командування батальйону (командир батальйону, заступник командира батальйону, заступник командира батальйону з виховної роботи, заступник командира батальйону з МТЗ, інженер) і штаб батальйону (начальник штабу перший заступник командира батальйону, заступник начальника штабу, начальник зв'язку, інструктор);

— бойові підрозділи: три механізовані роти, танкова рота, мінометна батарея, гранатометний взвод, зенітно-ракетний взвод;

— підрозділи бойового забезпечення: розвідувальний взвод (РВ); вузол зв'язку (ВЗ); інженерно-саперний взвод;

— підрозділи матеріально-технічного забезпечення: рота забезпечення (РЗаб), що включає: управління роти, взвод матеріального забезпечення, взвод технічного забезпечення;

— підрозділи медичного забезпечення — медичний пункт батальйону.

Склад бойових підрозділів механізованого батальйону на бойових машинах піхоти:

• механізована рота;

• танкова рота;

• мінометна батарея;

• гранатометний взвод;

• зенітно-ракетний взвод.

До складу підрозділів матеріально-технічного та медичного забезпечення механізованого батальйону входять:

• рота забезпечення;

• медичний пункт батальйону: загалом особового складу — 9 чол. (начальник медичного пункту, санітарний інструктор-радіотелефоніст, три санітари, три водії-санітари і водій-електрик), автомобілі — 4 од. (АС-66—1 од., УАЗ-3962 — 3 од.).

Для ведення бойових дій в обороні для бригади призначається ділянка оборони, для батальйону —район оборони, а для роти і взводу — опорний пункт.

Ширина батальйонного району оборони — 3,5 км, глибина — ' 2,5 км. Рота займає опорний пункт 1—1,5 км по фронту і до 1км глибину, а взвод — до 400 м по фронту і до 300 м у глибину.

Побудова оборони батальйону (роти) включає бойовий порядок батальйону (роти), систему опорних пунктів і вогневих позицій систему вогню і систему інженерних конструкцій.

Бойовий порядок батальйону (роти) у наступальному бою повинен відповідати передбаченому завданню, задуму бою і забезпечувати:

· успішне ведення бою як із застосуванням звичайної зброї, так і в умовах застосування противником ядерної зброї та інших засобів ураження;

· найповніше використання бойових можливостей підрозділів;

· своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку (в районі);

· стійкість і активність при переході до оборони;

· рішуче ураження противника на якнайбільшу глибину його бойового порядку;

· швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості;

· нарощування зусиль під час бою і здійснення маневру;

· можливість відбиття ударів противника з повітря, знищення його аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп;

· найменшу уразливість підрозділів від ударів всіх видів зброї;

· підтримання безпосередньої взаємодії та управління підрозділів.

До елементів бойового порядку належать:

• підрозділи першого ешелону;

• підрозділи другого ешелону (загальновійськовий резерв);

• артилерійська група (артилерійський підрозділ);

■ підрозділ протиповітряної оборони;

• протитанковий резерв;

• рухомий загін загороджень.

Залежно від обстановки і придатних для посилення підрозділів до бойового порядку бригади можуть також входити передовий, спеціальний, обхідний, рейдовий, штурмовий загони і тактичний повітряний десант.

Контрольні питання для самоперевірки

1. Який склад Збройних сил України?

2. Які завдання покладені на Збройні сили України?

3. Які завдання і склад Повітряних сил ЗС України?

4. Призначення і склад Військово-морських сил ЗС України.

5. Призначення і склад Сухопутних військ ЗС України.

6. Сучасний загальновійськовий бій і його характерні особливості.

7. Які види загальновійськового бою ви знаєте?

8. Яка організаційна структура механізованого батальйону?

 

Розділ З