Отруйні речовини загальнотоксичної дії

Серед цих речовин може використовуватися синильна кисло­та, хлорціан і бромціан, оксид вуглецю і ціанід калію і натрію.

Токсичні речовині цієї групи потрапляють в організм в основ­ному інгаляційно. Можливе всмоктування розчинів крізь неуш- коджену шкіру і слизові оболонки, а також пероральні отруєння.

Механізм дії синильної кислоти і ціанідів вивчений досить до­кладно: вони блокують дихальні ферменти і тим самим спричиня­ють гостру гіпоксію тканин і органів.

Етапне лікування.

Перша медична допомога. На ураженого надягають протигаз і кладуть під маску відкриту ампулу з амілнітритом. У разі потре­би проводять штучне дихання і виносять потерпілого з осередку ураження.

Долікарська (фельдшерська) допомога складається з вищепе- релічених заходів з додатковим уведенням антидота, кордіаміну.

Перша лікарська допомога. Необхідне введення антидотів — хромосмону (20 мл), тіосульфату натрію (20 мл), 40 % розчину

глюкози (20 мл) внутрішньовенно; інгаляція кисню, за показан­нями — дихальні аналептики.

Кваліфікована і спеціалізована медична допомога. Першочер­гово виконується ШВЛ (апаратом), оксигенотерапія, повторне введення антидотів (хромосмон, тіосульфат натрію, нітріт натрію, глюкоза), ін’єкції дихальних аналептиків. Згодом уводяться ан­тибіотики (для профілактики пневмонії), десенсибілізувальні за­соби, вітаміни.

Спеціалізована допомога полягає у лікуванні ускладнень і за­лишкових проявів інтоксикації.

Отруйні речовини задушливої дії

До цієї групи належать хлор, фосген, дифосген, хлорпікрин, окиси азоту тощо. У теперішній час, незважаючи на постійне вдосконалення хімічної зброї, фосген розглядається зарубіжними фахівцями як імовірна ОР.

Зацікавлення отрутами задушливої дії проявляється ще й тому, що в мирний час зустрічаються випадкові отруєння хлором, окисами азоту і навіть фосгеном. Отруєння фосгеном можливі при пожежах, коли горять поліхлорвінілові матеріали (електроізоля­ція, пластик).

Основну небезпеку для ураженого задушливими ОР і хлором, після перенесеного набряку легень, представляють інфекційні ускладнення.

Найчастішим ускладненням є пневмонія, наслідками якої можуть бути абсцеси і гангрени легень.

Спостерігаються також сухі і ексудативні плеврити і бронхіти.

Іншими частими ускладненнями після перенесеного токсич­ного набряку легень є тромбози. Внаслідок відриву тромбів може раптово настати смерть від інфаркту міокарда або легеневої пнев­монії.

Етапне лікування.

Організація етапного лікування уражених ОР задушливої дії повинна базуватися, виходячи з таких положень:

• кожен уражений ОР задушливої дії, незалежно від його ста­ну, повинен розглядатися як тяжкохворий;

• на всіх етапах евакуації і на шляху пересування повинно бути забезпечене зігрівання хворого (закутування, грілки, тепле пиття);

• евакуацію постраждалого в лікувальний заклад слід завер­шити до кінця доби після ураження, так як в іншому разі ураже­ний буде вже нетранспортабельним;

■ уражені в стані вираженого набряку легень і зі значними порушеннями дихання і серцево-судинної системи є нетранспор­табельними;

• усі військовослужбовці, які перебували в осередку уражен­ня, повинні підлягати обсервації впродовж однієї доби та за від­сутності явищ інтоксикації можуть вважатися практично здоро­вими.

Перша медична допомога складається з надягання протигаза, вдихання протидимної суміші, найшвидшому винесенні за межі хімічного осередку. При подразненні очей необхідно промити їх водою з фляги. У випадку зупинки дихання проводять штучне ди­хання.

Долікарська (фельдшерська) допомога включає такі заходи: при подразненні кон’юнктиви і верхніх дихальних шляхів — про­мивання очей водою або 2 % розчином натрію гідрокарбона­ту, вдихання протидимної суміші; вдихання кисню протягом 5—10 хв, знеболення.

Перша лікарська допомога(невідкладна допомога): при на­бряку легень-оксигенотерапія з вдиханням парів спирту, введен­ня внутрішньовенно розчину глюкози і розчину кальцію хлори­ду, сечогінних, серцевих і дихальних аналептиків, знеболення.

Кваліфікована і спеціалізована медична допомога полягає в проведенні невідкладних заходів, спрямованих на боротьбу з ток­сичним набряком легень.

Отруйні речовини психотоміметичної дії

Психотоміметичні ОР — це хімічні сполуки різноманітної структури, здатні спричинити тимчасові розлади психіки у здо­рових людей.

Подібні гострі токсичні психози ще називають модельними, тому що вони імітують відомі психічні хвороби, зокрема шизо­френію.

Як самостійна група бойових ОР психотоміметики з’явилися у 1965 р. З військово-хімічної точки зору найбільший інтерес представляють похідні гліколевої (Бі-Зет) і лізергінової (ДЛК) кислот. Табельною ОР, що прийнята на озброєння у армії США, є Бі-Зет. Згідно з тактичною класифікацією, психотоміметики на­лежать до БОР, що тимчасово виводять зі строю. Але у великих дозах вони можуть спричинити незворотні (стійкі) психічні роз­лади і навіть смерть ураженого. Вони можуть плануватися для бойового застосування з метою дезорганізації штабів і військ, нейтралізації і взяття у полон живої сили військ противника без фізичного знищення.

Бі-Зет і ДЛК у бойових умовах можуть використовуватись у вигляді твердих аерозолів (димів). В організм вони проникають інгаляційним шляхом і через органи травлення. При будь-якому шляху надходження виникає однакова клініка.

Втрата боєздатності настає:

при концентрації у повітрі:

• Бі-Зет — ОД г/м³;

• ДЛК — 0,01 г/м³;

при потраплянні в організм:

• Бі-Зет — 10 мг;

• ДЛК — 0,1 мл.

Етапне лікування.

Надійним засобом профілактики інгаляційного ураження аерозолями психотоміметиків є протигаз. Окрім того, ураженим необхідно проводити часткове санітарне оброблення. Також пот­рібно вилучати у них зброю з метою запобігання ушкодженню оточуючих від неконтрольованого її використання.

Медикаментозне лікування проводять в умовах охоронного режиму. У даний час як табельний антидот проти ураження Бі-Зет використовують препарат аміностигмін, який за механіз­мом лікувальної дії є оборотним інгібітором холінестерази. Амі­ностигмін — антидот першої лікарської допомоги, випускається в ампулах по 1 мл 0,1 % розчину для внутрішньом’язового вве­дення. Повторне застосування можливе через 4—6 год. Виражену антипсихотичну дію (припиняє галюцинації, марення) справляє трифтазин. При тривалих психозах, поряд з трифтазином, реко­мендують застосування вітамінів групи В, аскорбінової і нікоти­нової кислот. З розвитком різко вираженої тахікардії (при от­руєнні Бі-Зет) уводять анаприлін (індерал, обзидан) по 1—2 мл 0,25 % розчинувнутрішньом’язовочивнутрішньовенно2—3 рази на добу з інтервалом між уведеннями 3—4 год.

Зміст медичної допомоги ураженим ОР Бі-Зет.

Перша медична допомога:

• надягання протигаза;

• часткове санітарне оброблення за допомогою ІПП;

• при психомоторному збудженні ввести промедол;

• вихід (винос) із осередку, вилучення зброї, фіксація до ношів.

Долікарська (фельдшерська) допомога:

• часткове санітарне оброблення;

• припинення психомоторного збудження — трифтазин, про­медол;

• при ослабленні серцевої діяльності — кордіамін.

Перша лікарська допомога'.

• часткове, а потім повне санітарне оброблення;

• введення (через 0,5—3 год) антидоту аміностигміну;

• анаприлін для припинення тахікардії;

• при гіпертермії — вологі обгортання;

• при психомоторному збудженні — промедол, морфін, триф­тазин;

• стимуляція серцевої діяльності (кордіамін, ефедрин), ди­хання — цититон за показаннями.

Кваліфікована медична допомога:

• повне санітарне оброблення;

• повторне введення аміностигміну або езерину, при стійких формах психомоторного збудження — гексенал, тіопентал-на- трію;

• анаприлін для зняття тахікардії;

• введення великої кількості рідини;

• симптоматичні засоби за показаннями (при затримці сечо­виділення — прозерин).