Організація медичного забезпечення механізованої роти

Медичне забезпечення роти здійснює санітарний інструктор. За розпорядженням командира роти. В кожному взводі додатково призначається стрілець-санітар з числа солдатів. Санітарний інс­труктор роти керує роботою ротних і приданих начальником ме­дичного пункту батальйону (МПБ) (фельдшером батальйону) санітарів. У їх діяльності в одних випадках переважає функція надання пораненим і хворим першої медичної допомоги (стріль- ці-санітари взводів і санітари МПБ), в інших — збір і винос (вивіз) поранених і хворих з поля бою, завантаження на транспорт і ви­вантаження з нього (санітари відділення збору і евакуації поране­них медичної роти).

Однак незалежно від того, в якому підрозділі (медичному пун­кті, медичній роті) працює санітар чи санітар-носій, він повинен бути готовим і до роботи в бойових порядках військових підроз­ділів. Йому необхідно мати такі практичні навички:

• уміння швидко знаходити поранених, надавати їм першу медичну допомогу;

• витягувати поранених з ушкодженої бойової техніки (тан­ки, бойові машини);

• відтягувати в найближче, захищене від вогню противника, місце і позначати їх умовними позначками;

• виносити поранених і хворих на підручних засобах, лямках, ношах та ін. до транспортних засобів;

• завантажувати (вивантажувати) поранених на різні види транспорту;

• проводити найпростіші санітарно-гігієнічні і протиепі­демічні заходи в підрозділах, а також заходи медичної служби із захисту особового складу підрозділів від ЗМУ та ін.

Санітарний інструктор роти в бою діє безпосередньо в бойо­вих порядках роти:

• організовує роботу стрільців-санітарів взводів і приданих йому санітарів;

• особисто бере участь у розшуку поранених і хворих, у надан­ні їм першої медичної допомоги;

• вживає заходів щодо їх захисту від вторинних уражень у “гніздах” поранених і позначає місця укриття умовними познач­ками або радіосигнальними приладами.

Окрім того, санітарний інструктор:

• організовує евакуацію поранених до медичного пункту ба­тальйону;

• вказує легкопоранєним найбезпечніший шлях до місця сто­янки санітарного транспорту — на пост санітарного транспорту (ПСТ) або на МПБ.

Санітарний інструктор роти проводить медичну розвідку райо­ну дії (розташування) роти, контролює виконання особовим скла­дом роти правил особистої гігієни, санітарний стан району розта­шування роти, якість питної води, приготованої їжі і продуктів, що надходять на постачання роти. Окрім того, він забезпечує осо­бовий склад роти індивідуальними перев’язувальними пакетами, аптечками індивідуальними (АІ), індивідуальними протихіміч­ними пакетами і таблетками для знезараження води у флягах, своєчасно одержуючи все це у МПБ.

Разом з тим санітарний інструктор роти бере участь у ряту­вальних роботах в осередках масового ураження, організовує на­дання само- і взаємодопомоги пораненим, своєчасно поповнює витрачене медичне майно особового складу і санітарів. При засто­суванні противником бактеріальних засобів, він, за вказівкою на­чальника МПБ, проводить у роті екстрену профілактику інфек­ційних захворювань антибіотиками.

За особами, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання, отруйних речовин і бактеріальних засобів, але зберегли боєздат­ність, санітарний інструктор проводить медичний нагляд, конт­ролює якість спеціального оброблення особового складу роти, ви­явленим хворим надає першу медичну допомогу і, з дозволу ко­мандира роти, відправляє їх до МПБ.

Санітарний інструктор роти також проводить низку заходів з військово-медичної підготовки: навчає особовий склад роти при­йомам само- і взаємодопомоги при пораненнях і захворюваннях, прийомам витягування поранених з ушкодженої бойової техніки, виносу їх в укриття, правилам користування засобами профілак­тики уражень іонізуючим випромінюванням (радіозахисні засо­би), отруйними речовинами (антидоти, індивідуальні протихіміч­ні пакети), бактеріальними препаратами та іншими засобами з індивідуальної аптечки військовослужбовців.

Про кількість поранених і хворих і про допомогу, необхідну для організації медичного забезпечення роти, санітарний інс­труктор доповідає командиру роти і фельдшеру МПБ, підтримую­чи з ними постійний зв’язок.

Для успішного проведення вищезазначених заходів і виконан­ня посадових обов’язків, санітарний інструктор повинен знати завдання роти, місце розташування постів санітарного транспор­ту ПСТ і МПБ, порядок їх роботи під час бою, мати потрібне ме­дичне оснащення.

Обов’язки і оснащення стрільця-санітара взводу і санітарного інструктора роти

Медична служба в механізованій роті представлена санітар­ним інструктором. Йому підпорядковані три стрільці-санітари (по одному на взвод). Стрілець-санітар повинен:

• знати завдання свого взводу, місце командира взводу;

• безперервно спостерігати за появою поранених на полі бою і доповідати про них командиру взводу;

• розшукувати поранених на полі бою, надавати їм першу ме­дичну допомогу, вміло використовувати захисні і маскувальні властивості місцевості для за,хисту поранених, позначати ці міс­ця відповідними знаками;

• знати і правильно використовувати медичне оснащення і підручні засоби для надання першої медичної допомоги.

Оснащення стрільця-санітара:

ü сумка санітара (СС);

• лямка медична носильна (лямка медична спеціальна);

• нарукавний знак Червоного Хреста.

Санітарний інструктор повинен:

• знати завдання роти, наявність поранених і хворих у підроз­ділах, місце розташування медичного пункту батальйону і поря­док його переміщення;

• проводити медичну розвідку району розташування і бойо­вих дій роти;

• організовувати надання першої медичної допомоги на полі бою та особисто надавати допомогу пораненим і хворим;

• організовувати розшук, вивіз (винос) поранених з поля бою (осередків масового ураження) і вживати заходи для евакуації їх до МПБ і до медичної роти;

• виявляти хворих, надавати їм першу медичну допомогу і відправляти до МПБ або медичної роти;

• проводити, за вказівкою начальника медичної служби бри­гади, екстрену профілактику пораненим і хворим при застосуван­ні противником бактеріальних засобів;

• перевіряти виконання військовослужбовцями правил осо­бистої гігієни, санітарний стан району розташування роти;

• отримувати у МПБ медичне майно і видавати індивідуальні засоби надання першої медичної допомоги і профілактики особо­вому складу роти;

• навчати особовий склад роти прийомам надання першої ме­дичної допомоги шляхом само- і взаємодопомоги;

ü доповідати командиру роти і начальнику МПБ про кількість поранених і хворих і про допомогу, необхідну для організації ме­дичного забезпечення роти.

Оснащення санітарного інструктора роти:

• сумка медична військова (СМБ);

• лямка медична носильна — 2 шт.;

• лямка медична спеціальна (Ш-4) — по 1 на 2 штатні одиниці техніки на колісному чи гусеничному ходу;

• нарукавний знак Червоного Хреста;

• ключ для відкриття люків танків і бойових машин піхоти (БМП);

• кишеньковий електричний ліхтар;

• наручний годинник;

• знаки для позначення “гнізд” поранених.

Як і весь особовий склад роти, санітарний інструктор і стріль - ці-санітари оснащені особистою зброєю (вона може використо­вуватися медичним складом тільки у випадках, регламентова­них відповідними Женевськими конвенціями), протигазами, загальновійськовими захисними комплектами, малими сапер­ними лопатами, аптечкою індивідуальною, індивідуальними перев’язувальним і протихімічним пакетами, засобами для зне­зараження води.

Надання першої медичної допомоги на полі бою

Для будь-якої рани характерні порушення цілості шкіри або слизових оболонок, кровотеча і біль. У бою рани можуть бути на­несені різноманітними снарядами, кулями (кульові рани), оскол­ками артилерійських снарядів, авіабомб, мін, гранат (осколкові рани), багнетом, ножем (колоті і різані рани), а також “вторинни­ми снарядами”, тобто предметами, що одержали достатній запас кінетичної енергії від вибухів боєприпасів (рвано-забитірани).

За характером ранового каналу рани бувають наскрізними, сліпими, дотичними. При наскрізному пораненні снаряди прохо­дять наскрізь через ділянку поранення. При цьому на шкірі утво­рюються два отвори: вхідний із втягнутими всередину ранового каналу краями і вихідний з краями, вивернутими назовні (зазви­чай він більший вхідного). При сліпих пораненнях снаряди за­стряють у тканинах. При дотичних пораненнях рановий канал має форму жолоба з дефектом тканин, дном якого будуть глибше розміщені тканини.

Найнебезпечнішими ускладненнями рани на полі бою є крово­теча, зумовлена пошкодженням кровоносних судин, і шок, що на­стає при великих пораненнях м’яких тканин і переломах довгих трубчастих кісток. У пізніші терміни може розвинутися інфекція: гнійна, гнилісна і особливо тяжка — анаеробна (газова гангрена, правець). Небезпеку розвитку інфекції в рані приховує в собі будь- яке поранення, оскільки всі вогнепальні поранення вважаються первинно інфікованими. Мікроби туди заносяться снарядами з об­ривками одягу, а також потрапляють із шкіри, що оточує рану.

При наданні першої медичної допомоги потрібно:

• зупинити кровотечу з пошкоджених великих кровоносних судин;

• захистити рану від подальшого потрапляння інфекції, для чого необхідно використати пакет перев’язувальний індивідуаль­ний (ППІ);

• запобігти виникненню у пораненого шоку, для чого при пе­реломах довгих трубчатих кісток і великих ранах м’яких тканин проводять іммобілізацію.

Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ) використо­вують таким чином:

1) розірвати по надрізу прогумовану оболонку і зняти її;

2) із складки паперової оболонки вийняти шпильку і зняти об­гортку пакета;

3) лівою рукою притримати кінець бинта і розгорнути його до головки бинта;

4) правою рукою притримати головку бинта і розгорнути пов’язку, залишаючи кожну подушечку складеною удвічі (у разі масивного опіку або рани розгорнути подушечку повністю);

5) не торкаючись подушечками сторонніх предметів, накласти їх на рану або опік боком, який не прошито кольоровими нитками;

6) у разі наскрізного поранення — рухому подушечку поперед­ньо пересунути так, щоб подушечками можна було закрити оби­два отвори рани;

7) прибинтувати подушечки, а кінець бинта закріпити шпилькою.

Перша медична допомога при ураженнях хімічною і бак­теріологічною зброєю. Для надання першої медичної допомоги на полі бою при ураженнях хімічною і бактеріологічною зброєю, а також проникною радіацією від вибухів ядерних боєприпасів, кожний військовослужбовець має індивідуальну аптечку (АІ). Її вміст укладений у пластмасову коробку з гніздами всередині.

АІ призначена для запобігання або зниження уражаючої дії чинників сучасних видів зброї, а також для надання першої ме­дичної допомоги при появі ознак ураження. В аптечці є лікуваль­ні засоби, що вживаються за командою (розпорядженням) коман­дира, або самостійно залежно від наявності уражень і з урахуван­ням конкретних обставин. АІ-1 містить:

1) будаксим — 1—2 шприци-тюбики з червоним ковпачком по 1 мл препарату в кожному;

2) резервне місце;

3) промедол — 1—2 шприци-тюбики з білим (безбарвним) ков­пачком по 1 мл 2 % препарату. Застосовують при сильному болю, спричиненому переломами, великими ранами, здавлюванням тканин і опіками;

4) цистамін — радіозахисний засіб у таблетках по 0,2 г, міс­титься у 2-х восьмигранних пеналах рожевого кольору (по 6 таб­леток у кожному);

5) доксицикліну гідрохлорид — у 2-х чотиригранних пеналах без забарвлення (у кожному пеналі 2 капсули по 0,1 г препарату). Це антибіотик широкого спектра дії. Застосовують вміст одного пенала при небезпеці ураження бактеріальними засобами, збуд­никами інфекційних захворювань, а також при пораненнях і опі­ках. Вживається за ЗО хв до входу в осередок бактеріального зара­ження. Повторне вживання (вміст другого пенала) — через 12 год;

6) препарат “П-6” — у пеналі жовтого кольору 6 таблеток. Це профілактичний антидот ФОР. Вживається по 2 таблетки за ЗО хв до входу в осередок хімічного зараження. Повторне вживання — через 12 год;

7) диметкарб — протиблювотний засіб у пеналі із синім цилін­дричним корпусом 6 таблеток по 0,42 г.

Препарати, що містяться в шприца-тюбиках, можна вводити собі самому (самодопомога) або за допомогою товариша (взаємо­допомога).

Для введення ліків, необхідно взяти шприц-тюбик за основу ампули в одну руку, а вказівним і великим пальцями другої руки — за ребристу частину ковпачка, повернути ковпачок за часовою стрілкою і, одночасно надавлюючи, повернути його по канюлі в бік ампули тюбика до кінця. Завдяки цьому мандрен вільним кін­цем проколює ампулу шприца-тюбика. Після цього потрібно зня­ти ковпачок і ввести голку внутрішньом’язово в ділянку стегна, сідниці або в інше зручне місце. Після введення голки, слід вида­вити вміст ампули і, не розслаблюючи пальців, витягнути голку.

Схема розміщення препаратів у АІ-1

1. Засіб, який застосовують у разі отруєння ФОР

2. Резервне місце

3. Знеболювальний засіб

4. Радіозахисний засіб (гніздо парне)

5. Протибактеріальний засіб (гніздо парне)

6. Резервне місце

7. Протиблювотний засіб

Для медичного забезпечення особового складу військ викорис­товується також аптечка індивідуальна-2 (АІ-2), до якої вкладено:

1) знеболювальний засіб у шприці-тюбику, гніздо № 1;

2) засіб, який застосовують у разі отруєння ФОР, гніздо № 2, пенал червоного кольору. Вживати по 1 таблетці за сигналом цивільної оборони. У разі посилення- ознак отруєння вжити ще таблетку. Дітям до 8 років на одне вживання дають 1/4 таблетки, а від 8 до 15 років — 1/2 таблетки;

3) протибактеріальний засіб № 2 (сульфадиметоксин), гніздо № 3, великий безбарвний пенал. Вживати після зараження при виникненні шлунково-кишкових розладів по 7 таблеток за одне вживання в першу добу, по 4 таблетки в наступні дві доби. Ді­тям до 8 років у першу добу на одне вживання дають 2 таблетки, а від 8 до 15 років — 3,5 таблетки. У наступні дві доби дітям до 8 років дають 1 таблетку на вживання, а від 8 до 15 років — 2 таблетки;

4) радіозахисний засіб № 1 (цистамін), гніздо № 4, два пенали малинового кольору. Вживати у разі загрози опромінення 6 таб­леток, запиваючи водою. За повторної загрози опромінення через 4—5 год вжити ще 6 таблеток. Дітям до 8 років на одне вживання дають 2 таблетки, а від 8 до 15 років — 3 таблетки;

5) протибактеріальний засіб № 1 (тетрацикліну гідрохлорид), гніздо № 5, два безбарвних пенали з квадратними корпусами. Вживати у разі загрози чи бактеріального зараження, а також якщо є рани та опіки, — вміст одного пенала (5 таблеток), запива­ючи водою. Вміст другого пенала (5 таблеток) прийняти через 6 год. Дітям до 8 років на одне вживання дають 1 таблетку, а від 8 до 15 років — 2,5 таблетки;

6) радіозахисний засіб № 2 (калій йодистий), гніздо № 6, пенал білого кольору. Вживати дорослим і дітям зі свіжим молоком по 1 таблетці щоденно протягом 10 діб після радіоактивних опадів;

7) протиблювотний засіб (етаперазин), гніздо № 7, пенал бла­китного кольору. Вжити одну таблетку відразу після опромінен­ня, а також якщо з’явиться нудота Дітям до 8 років на одне вжи­вання дають 1/4 таблетки, а від 8 до 15 років — 1/2 таблетки.

Зберігання. Аптечки зберігають в опалюваних приміщеннях на відстані не менше ніж 1 м від джерела тепла за температури 1—20°С.

Окрім індивідуальної аптечки, для надання першої медичної допомоги на полі бою при ураженнях ОР усі військовослужбовці забезпечуються індивідуальним протихімічним пакетом (ІПП). Він призначений для руйнування (дегазації) отруйних речовин,

Схема розміщення препаратів у АІ-2

(вживати за інструкцією)

1. Знеболювальний засіб
2. Засіб, який застосовують у разі отруєння ФОР
3. Протибактеріальний засіб № 2
4. Радіозахисний засіб № 1	4. Радіозахисний засіб № 1
5. Протибактеріальний засіб № 1	5. Протибактеріальний засіб № 1
6. Радіозахисний засіб № 2	7. Протиблювотний засіб

що потрапили на відкриті ділянки шкіри і одяг (часткове санітар­не оброблення).

Нині існує декілька видів індивідуальних протихімічних па­кетів.

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) призначений для часткового санітарного оброблення відкритих ділянок тіла, уражених крапельно-рідкими отруйними речовинами або бак­теріальними засобами. ІПП-8 містить універсальний дегазатор у скляному флаконі місткістю 200 мл і марлеві серветки. Вказана кількість дегазатора забезпечує оброблення приблизно 1500— 2000 см² відкритих ділянок тіла (обличчя, шиї, рук). Вміст паке­та з інструкцією про застосування запаковано в поліетиленову обгортку. Маса пакета — 330 г.

При раптовому застосуванні противником хімічної зброї необ­хідно: надягти протигаз і плащ у вигляді накидки, розкрити пакет, змочити ватномарлевий тампон вмістом флакона, затримати дихан­ня, заплющити очі і, тримаючись лівою рукою за клапанну короб­ку, зняти лицьову частину протигаза з підборіддя, а правою рукою швидко протерти шкіру обличчя підлицьовою частиною протигаза. Сухим тампоном зняти надлишки дегазуючої рідини, починаючи з шкіри біля очей, надягти протигаз, зробити різкий видих, розплю­щити очі; змочити дегазуючою рідиною тампон, протерти ним шию, долоні, комір, обшлаги рукавів, зовнішню поверхню лицьової час­тини протигаза; закрити флакон і покласти його у сумку для проти­газа. Оброблення шкіри дегазуючою рідиною ІПП-8 проводити не пізніше 5 хв з моменту потрапляння крапель ОР на шкіру.

При надягненому протигазі потрібно: розкрити пакет, змочи­ти тампон дегазуючою рідиною і рівномірно протерти шкіру шиї, рук, знову змочити тампон і протерти комір і обшлаги рукавів (за­хоплюючи тампоном зовнішню і внутрішню поверхні), зовнішню поверхню лицьової частини протигаза; сухим тампоном зняти надлишки дегазатора зі шкіри шиї і рук; закрити флакон і по­класти його у сумку для протигаза.

Індивіду альнийпротихімічнийпакет(ІПП-9)—цемодернізо- ваний варіант пакета ІПП-8, від якого він відрізняється тим, що універсальний дегазатор знаходиться у пластмасовому флаконі, закритому спеціальною пробкою з.отворами малого діаметра. Че­рез них, при натисканні на пробку (флакон при цьому переверта­ють пробкою вниз), дегазатор витікає на прикріплену до пробки гумову прокладку, якою проводять оброблення відкритих діля­нок тіла (обличчя, шиї, рук). Відсутність серветок у ІПП-9 пояс­нюється тим, що оброблення поверхні шкіри, забрудненої отруй­ними речовинами, за допомогою марлі сприяє зараженню через серветки пальців рук того, хто надає допомогу потерпілому.

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-10). Цей варіант ІПП прийнятий останнім часом на забезпечення замість ІПП-8 і ІПП-9. ІПП-10 призначений для попереднього захисту особового складу від ураження отруйними речовинами і дегазації відкри­тих ділянок шкіри і одягу.

Своєчасне (до зараження) нанесення дегазуючого розчину на відкриті ділянки шкіри дозволяє відкласти наступну їх дегазацію на 15 хв після зараження.

ІПП-10 складається з алюмінієвого балончика, що містить 185 мл дегазуючої речовини і пробки-пробійника. Пакет розрахо­ваний для проведення двох оброблень при температурі зовніш­нього повітря від -20 до +40°С. Маса пакета — 240 г.

При користуванні індивідуальними протихімічними пакета­ми необхідно запобігати потраплянню дегазуючих розчинів в очі. Ці речовини вогненебезпечні і отруйні.

Порядок використання ІПП

І. Потрапляння ОР на шкіру і одяг:

1) витягти суху серветку з кришки коробки;

2) зняти краплі ОР зі шкіри;

3) витягти малий балон, проколоти його шипом;

4) змочити серветку в рідині і протерти нею уражену ділянку шкіри (берегти очі);

5) змочити рідиною уражені ділянки одягу і протерти їх стін­кою балона;

6) поливання і протирання повторити декілька разів, вико­ристати всю рідину;

7) взяти великий балон, вийняти скляну ампулу і розбити її ударом нижньої частини об ребро коробки;

8) потрусити балоном 15—20 разів;

9) проколоти стінку балона шипом і рідиною обробити уражені ділянки шкіри і одяг так само, як рідиною малого балона;

10) видалити сухою серветкою краплі ОР зі зброї, протерти її використаними чохлами (серветками) балонів: спочатку малого, а потім — великого.

II. Біль у носі, горлі, грудях.

Роздавити головку маленької ампули і нюхати її, доки силь­ний біль не припиниться.

Для знезараження води з невідомих водойм використовуєть­ся прилад “Родничок” ТУ 64-2-374-86 (призначений для знезара­ження води із прісних водойм).

Вийняти пристрій із футляра, зняти кришку мундштука і взя­ти його в рот. Протилежний кінець опустити у воду. Пити до втаму- вання спраги. Після використання закрити мундштук кришкою.

Пристрій потрібно зберігати у футлярі із закритою пробкою.

Використовувати до затруднения просмоктування води.

Увага! Не застосовувати у солоній і морській воді! Зберігати за температури 5—40°С.

Правила використання шприца-тюбика

1. Витягнути шприц-тюбик із АІ.

2. Лівою рукою взяти за ребристий обідок канюлі, а правою — прокрутити корпус (за годинниковою стрілкою) до упору. Таким чином, проколюється мембрана.

3. Зняти ковпачок, що захищає голку.

4. Тримати канюлю за ребристий обідок і, не стискаючи паль­цями її корпус, увести голку в м’які тканини стегна, сідниці або плеча (можна крізь одяг).

5. Стиснути пальцями корпус тюбика і видавити вміст шпри- ца-тюбика.

6. Не розтискаючи пальців, витягнути голку шприца-тюбика.

7. Закріпити порожній шприц-тюбик на видному місці на одязі потерпілого.