Способи витягування поранених із бойової техніки

 

Для витягування поранених із бойової техніки застосовують лямку. Існує три способи її накладання.

Перший спосіб — лямку накладають на верхній відділ тулуба. Кінці лямки проводять під верхніми кінцівками зі спини і пере­хрещують на основі грудей. Кінець лямки, який іде з-під правої верхньої кінцівки, підтягують до верхньої третини лівого стегна, охоплюють його задню і внутрішню поверхню і замикають карабі­ном за кільце цієї лямки. Так само закріпляють і другий кінець лямки, який іде з-під лівої верхньої кінцівки. Під час витягування пораненого під стегно, таз чи нижній відділ хребта разом з лямкою, накладеною вказаним способом, слід використовувати поясовий ремінь для зменшення тиску на ушкоджену поверхню тіла. Поясо­вий ремінь накладають на груди пораненого бляшкою вперед. Віль­ний кінець лямки, який знаходиться за спиною пораненого, про­пускають один раз під ременем у напрямку знизу — вгору.

Другий спосіб — лямку накладають на нижні кінцівки. У цьо­му разі кінці лямки кладуть праворуч і ліворуч верхньої третини стегна пораненого. Потім їх по черзі підводять під стегна і карабі­нами фіксують на кільці. Після цього санітар, узявшись за вільні кінці лямки, які йдуть від стегон, перехрещує їх на животі пора­неного і проводить кінець лямки, який йде від правого стегна, під ліву руку, а другий, який йде від лівого стегна, — під праву руку.

Третій спосіб — лямку, складену кільцем, надягають на пора­неного таким чином, щоб її карабіни щільно прилягали до спини (на рівні лопаток). А велику частину петлі просувають під руками і виводять уперед. Потім роблять перехрест лямки на груди, а час­тину, що залишилася, переносять за спину потерпілого. По черзі піднімають його верхні кінцівки так, щоб лямка опинилася під ними. Цей спосіб використовують у разі поранень нижньої части­ни тулуба.

Перенесення поранених на ношах

Фельдшер повинен досконало володіти практичними прийо­мами користування санітарними ношами, знати команди, що по­даються при роботі ланки санітарів-носіїв тощо.

Для розгортання нош з похідного положення санітари стають обличчям один до одного, розстібають ремені нош і, тримаючись за ручки, розкривають їх. Потім, упираючись коліном у кожну з розпірок, випрямляють їх.

Для згортання нош необхідно одночасно з двох боків відкрити клямки замків і потягнути за розпірки, щоб бруси нош зблизили­ся. Поставивши ноші ніжками догори, зсувають бруси нош до кінця, розправляють і складають полотнище. Закінчують згор­тання нош закріпленням їх ременями.

Для укладання пораненого на ноші подається команда “Ноші”, після чого санітари ставлять ноші поруч з пораненим головним кінцем біля голови. Якщо ноші до цього були згорнуті, то попе­редньо подається команда “Ланка, розгорнись”. Знявши з пора­неного речовий мішок і спорядження, укладають їх біля головно­го кінця нош так, щоб вони не заважали пораненому при перене­сенні.

Підняти пораненого із землі і покласти на ноші можна трьома способами.

Перший спосіб — підняття пораненого на руках. Опустив­шись на коліна, санітари за командою “Берись” обережно підні­мають пораненого на руках, а за командою “Опускай” кладуть його на ноші, додаючи пораненій частині тіла підвищене поло­ження і стежать, щоб місце поранення не зазнавало додаткового стиснення.

Другий спосіб — підняття за одяг — застосовується в тих ви­падках, коли пораненого, у зв’язку з тяжким станом, потрібно покласти на ноші і перенести якомога швидше. Однак, перш ніж скористатися цим способом, необхідно з’ясувати, чи немає у по­раненого переломів нижніх кінцівок. При наявності переломів застосовувати зазначений спосіб не можна.

Третій спосіб — накат — використовується в тих випадках, коли санітари перебувають у зоні автоматно-кулеметного вогню, і повинні діяти лежачи. Для цього ноші ставлять зі здорової сторо­ни пораненого. Один санітар нахиляє їх, а другий підсуває руки під пораненого і одночасно захоплює та утримує нахилений брус. Перший санітар, опустивши ноші, теж просовує руки під поране­ного, і обоє обережно, піднімаючи і просовуючи пораненого впе­ред, кладуть його на ноші.

Після того як поранений покладений на ноші, подається коман­да “По місцях”, що зобов’язує санітарів зайняти свої місця. Один стає до головного кінця, обличчям до пораненого, а другий — до кінця, де знаходяться ноги пораненого, спиною до нього. По ко­манді “На лямки” вони нахиляються, згинаючи коліна; для по­легшення перенесення пораненого на ручки нош, якомога ближче до полотнища, надягають петлі лямок. Після цього санітари бе­руться руками за ручки нош. За командою “Піднімай” санітари одночасно піднімаються.

Для початку руху з пораненим подається команда “Вперед”. Починати рух санітари повинні в певній послідовності: санітар, який стоїть попереду, робить крок уперед правою ногою, а другий санітар — лівою. Після цього вони обоє продовжують рух, ідучи обов’язково не в ногу.

Правила перенесення поранених у різних умовах

Поранених переносять на ношах ногами вперед, але при підйо­мі вгору — навпаки. Однак поранених у нижні кінцівки, навіть при підйомі вгору, потрібно переносити ногами вперед, що дозволяє по­силити прилив крові до голови. На крутих підйомах і спусках необ­хідно зберігати горизонтальне положення нош, для чого при русі вгору піднімають задній кінець, а при русі згори — передній.

Зазвичай круті підйоми і спуски долають посиленою ланкою, що складається з 3 чи 4 санітарів. При підйомі вгору посиленою ланкою санітар, який іде попереду, користується носильною лям­кою, тримаючись руками за ручки нош. Санітари, які йдуть поза­ду, несуть ноші на плечах, створюючи цим горизонтальне поло­ження пораненому.

Якщо під час руху виникає потреба повернутися кругом, то санітари повинні вміти це робити, не ставлячи ноші на землю. Санітар, який іде попереду, виставляє вперед напівзігнуту в коліні ногу, розгортаючи її при цьому коліном назовні. Поклав­ши потім ноші собі на стегно зігнутої ноги, рукою, що звільнила­ся, він перехоплює іншу ручку нош. Після цього санітар змінює положення другої руки і закінчує поворот, стаючи обличчям до іншого санітара. Потім так само робить поворот і другий санітар.

При перенесенні на ношах, надаючи відповідного положення пораненому, необхідно враховувати характер і тяжкість поранен­ня. Так, пораненого в щелепу, для уникнення затікання крові і блювотних мас у дихальні шляхи, кладуть униз обличчям на зі­гнуту в лікті руку, під яку підкладають речовий мішок.

При ушкодженні хребта пораненого переносять на ношах, по­верх яких закріплюють листок товстої фанери чи широку легку дошку, на яку і кладуть пораненого.

Усіх поранених відтягують і переносять обов’язково з особис­тою зброєю, яку потім передають командиру підрозділу чи здають разом з пораненим у медичному пункті, медичній роті.

Швидкість руху при перенесенні пораненого на ношах зале­жить від тренованості і фізичної підготовки санітарів, а також від тяжкості поранення, характеру місцевості і бойової обстановки. На рівній місцевості швидкість не повинна перевищувати 2— 2,5 км/год. Після кожних 300—500 м шляху ланка санітарів- носіїв, як правило, повинна мати 3—5-хвилинний відпочинок, під час якого ноші з пораненим опускають на землю.

Значно зменшується швидкість при перенесенні пораненого вночі, а також у тому випадку, коли санітарам доводиться працю­вати в захисному одязі чи в протигазі. За цих умов зупинки роблять частіше — через кожні 150—200 м, а відпочинок повинен бути тривалішим — до 10 хв. З порожніми ношами ланка сані- тарів-носіїв рухається зі швидкістю 4—5 км/год.

У бойовій обстановці часто доводиться користуватися само­робними ношами, виготовленими на місці з підручного матеріа­лу. Саморобні ноші можуть бути виготовлені з двох жердин, з’єднаних двома дерев’яними планками і переплетених носиль­ною лямкою, мотузкою чи поясними ременями.

Замість переплетення з лямок можна використовувати два звичайні мішки чи наволочки від сінника.