Протиепідемічний захист на етапах медичної евакуації. Загальна характеристика протиепідемічних сил і засобів

 

Виконання завдань протиепідемічного забезпечення військ є обов’язком усього особового складу медичної служби збройних сил. Однак зміст і обсяг комплексу протиепідемічних заходів, що проводяться різними ланками медичної служби, неоднакові і виз­начаються завданнями, умовами діяльності, кваліфікацією ме­дичного персоналу і його оснащенням. Для організації і кваліфі­кованого проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів створено нову організаційно-штатну структуру закладів, призначених ще й для надання методичної і практичної допомоги військовим лікарям з питань санітарно-гігієнічного та протиепі­демічного забезпечення, здійснення санітарного нагляду у війсь­ках. Визначено головні напрями вдосконалення і функціонуван­ня системи державного санітарно-епідеміологічного нагляду в ЗС України і протиепідемічного захисту військ. В основу здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду покладено принцип тери- торіальності з чітким розмежуванням відповідальності медичної і санітарно-епідеміологічної служб ЗС України і створено санітар­но-епідеміологічну управлінську вертикаль.

До складу санітарно-епідеміологічної управлінської вертикалі (служби) входять:

• санітарно-епідеміологічне управління ДОЗ МО України;

• Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду ЗС України;

• регіональні санітарно-епідеміологічні загони;

• територіальні санітарно-епідеміологічні загони;

• санітарно-епідеміологічні лабораторії.

Санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи у роті проводить санітарний інструктор, у батальйоні — фельдшер (начальник ме­дичного пункту батальйону). У військових частинах протиепі­демічну роботу організовує начальник медичної служби, здійс­нюють — військові лікарі. При цьому важливі завдання поклада­ються на працівників середньої медичної ланки. Вони контролюють умови життя і побуту особового складу, проводять дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію, роблять щеплення, здій­снюють санітарне оброблення особового складу.

До складу санітарно-епідеміологічних закладів на воєнний час входять санітарно-контрольні пункти (СКП). Вони розгорта­ються на основних вузлах залізничних ліній, у морських і річко­вих портах, на військово-автомобільних дорогах, у аеропортах. Головним призначенням СКП є забезпечення санітарно-епідеміо­логічного контролю за станом ешелонів і команд військовослуж­бовців, які рухаються залізничним, водним, автомобільним, повітряним транспортом. СКП виконує функції протиепідеміч­них перешкод на шляхах пересування військ з метою запобігання заносу інфекцій у війська або з військ на територію країни. За­вданнями СКП є:

• контроль за санітарно-епідемічним станом ешелонів;

• проведення санітарного оброблення ешелонів (у разі потреби);

• затримання для обсервації військовослужбовців (у разі пот­реби);

• ізоляція інфекційних хворих і проведення всього комплек­су протиепідемічних заходів.

Профілактична робота у військових частинах здійснюється силами санітарно-епідеміологічної лабораторії (СЕЛ) гарнізону. Очолює СЕЛ начальник лабораторії — лікар-епідеміолог. До її складу входять: лікар-радіолог, лікар-токсиколог, лікар-гігієніст, бактеріолог, лаборант, санітарний інструктор-дезінфектор, сані­тарний інструктор-дозиметрист, санітар, водій-електрик, опера­тор ПЕОМ і санітар. Спеціалісти СЕЛ здійснюють методичне і практичне керівництво роботою медичного складу частин з про­ведення протиепідемічних заходів.

До завдань, що покладаються на СЕЛ, входять:

• проведення санітарно-епідеміологічної розвідки і спостере­ження;

• участь у проведенні бактеріологічної розвідки з проведен­ням специфічної індикації бактеріальних засобів;

• проведення поточних санітарно-гігієнічних і мікробіологіч­них досліджень;

• проведення експертизи води і продовольства на вміст радіо­активних і отруйних речовин;

• епідеміологічне обстеження осередків інфекційних захво­рювань у частинах та підрозділах району обслуговування з ор­ганізацією заходів щодо їх локалізації та ліквідації;

• здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду за розта­шуванням, харчуванням, водопостачанням, лазнево-пральним обслуговуванням, умовами військової праці військовослужбов­ців, а також за похованням загиблих у бою;

• здійснення контролю і надання методичної допомоги при організації і проведенні санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у частинах і підрозділах;

• організація і проведення повного санітарного оброблення поранених, уражених і хворих, які надходять до медичної роти бригади;

• надання методичної допомоги при впровадженні суворого протиепідемічного режиму в медичній роті бригади і ВППГ;

• здійснення епідеміологічного аналізу інфекційних захво­рювань військовослужбовців у підрозділах і частинах районів об­слуговування;

• організація і проведення протиепідемічних заходів у части­нах, розташованих у районі обслуговування.

Для виконання поставлених завдань СЕЛ укомплектована не­обхідними технічними засобами. Вона має у своєму розпоряджен­ні санітарно-епідеміологічну лабораторію на автомобілі, рухомі дезінфекційно-душові установки (ДДУ), ручну дезінфекційну апаратуру (автомакси, гідропульти, прилади для розпилення ін­сектицидів та ін.). Рухомі ДДУ використовуються для оброблен­ня осередків інфекційних захворювань.

Регіональні і територіальні санітарно-епідеміологічні загони (СЕЗ) — це спеціалізовані медичні заклади ЗС України, на які покладено методичне керівництво і контроль за проведенням у військах санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Спе­ціалісти цих загонів організовують і проводять санітарно-епі­деміологічну розвідку, вивчення і аналіз інфекційної захворюва­ності у військах і серед оточуючого населення, виявляють особли­вості патології на території дислокації військ. Вони безпосередньо беруть участь у локалізації і ліквідації епідемічних осередків і по­одиноких випадків захворювань на ОНІ.

У складі СЕЗ працюють кваліфіковані спеціалісти: епідеміо­логи, бактеріологи, гігієністи, вірусологи, радіологи, токсиколо­ги, хіміки та ін. У своїй роботі вони використовують наявні на оснащенні санітарно-епідеміологічні лабораторії на автомобілях (ПМЛ — польові медичні лабораторії), дезінфекційно-душові ус­тановки на автомобілях (ДДА) та іншу дезінфекційну техніку, а також польові укладки з лабораторним майном. Залежно від бо­йової і медичної обстановки, всі СЕЗ можуть працювати в одному місці. Частина їх сил і засобів може бути використана для прове­дення санітарно-епідеміологічної розвідки і посилення медичної служби частин і з’єднань.

Якщо поблизу військової частини немає військових санітар­но-епідеміологічних закладів, то при потребі звертаються за до­помогою до санітарно-епідеміологічних станцій району, на тери­торії якого розташована військова частина. У свою чергу війсь­кові протиепідемічні заклади зобов’язані надавати допомогу цивільним медичним закладам.

Протиепідемічний захист на етапах медичної евакуації

Протиепідемічний захист на етапах медичної евакуації ор­ганізується і проводиться з метою:

• недопущення зараження поранених, уражених і хворих, а також усього особового складу етапу медичної евакуації;

• своєчасного виявлення, ізоляції і лікування інфекційних хворих;

• ізоляції і спостереження за особами, підозрілими на інфек­ційні захворювання;

• правильної і своєчасної їх евакуації в інфекційний госпіталь з дотриманням правил запобігання поширенню інфекції.

Одним з найважливіших завдань є запобігання внутрішньо- госпітальним зараженням поранених, уражених і хворих, які проходять лікування на даному етапі. Комплекс заходів, що здій­снюється з цією метою, об’єднано в поняття “протиепідемічний режим”. Він включає заходи із запобігання контакту інфекцій­них хворих з пораненими і соматичними хворими.

В умовах протиепідемічного режиму важливого значення на­буває регулярне проведення поточної дезінфекції; забезпечення хворих білизною, постіллю, посудом і засобами догляду; окреме розміщення хворих з урахуванням механізму передачі інфекцій; наявність баків для замочування білизни і посуду, для дезінфек­ції випорожнень хворих, а також мішків для зберігання одягу; знезараження кухонного, столового і чайного посуду; санітарне оброблення хворих, які доправлені до ізолятора; створення умов для виконання хворими і обслуговуючим персоналом правил осо­бистої гігієни; заборона допуску сторонніх осіб.

На всіх етапах медичної евакуації поранені і хворі повинні підлягати ретельному медичному сортуванню з метою виявлення і ізоляції осіб, підозрілих на інфекційні захворювання. Виявле­них осіб розміщують у ізоляторах.

Ізолятори розгортають у окремому приміщенні, яке повинно бути ізольованим. З цією метою можуть бути використані намети, але не менше двох — для хворих на повітряно-крапельні інфекції і шлунково-кишкові.

У ізоляторі мають бути: туалет, санпропускник, необхідний посуд, медичний інструментарій, дезінфекційні засоби. До робо­ти у ізоляторі залучають медичний персонал середньої і нижчої медичної ланки, який обізнаний з правилами догляду за хворими на інфекційні хвороби.

Обслуговуючий персонал, який працює в ізоляторах і інфек­ційних відділеннях, щоквартально обстежують з метою виявлен­ня носіїв збудників інфекційних хвороб. Медичний і обслуговую­чий персонал зобов’язаний носити марлеві маски. У разі потреби здійснюють імунізацію, а у екстрених випадках — неспецифічну профілактику.

При надходженні із осередку бактеріологічного зараження по­терпілих, хворих на особливо небезпечні інфекційні хвороби, етап медичної евакуації негайно переводять на суворий протиепі­демічний режим роботи, що включає:

• розгортання (виділення) спеціальних функціональних підрозділів для прийому інфекційних хворих, їх медичне сорту­вання, санітарне оброблення, надання медичної допомоги і при­значення для роботи у них окремого медичного персоналу;

• відокремлення поранених і хворих з ознаками інфекційних захворювань ще на сортувальному посту;

• проведення часткового і повного санітарного оброблення всіх поранених і хворих, що надійшли;

• проведення екстреної профілактики всім пораненим, хво­рим і особовому складу медичного закладу;

• використання медичним складом при обслуговуванні пора­нених і хворих засобів індивідуального захисту органів дихання, шкіри і очей;

■ активне виявлення інфекційних хворих серед тих, які пере­бувають на лікуванні і серед тимчасово госпіталізованих поране­них і хворих;

• поточну і заключну дезінфекцію в усіх функціональних під­розділах.

Суворий протиепідемічний режим збері­гається до кінця терміну інкубаційного пе­ріоду даного захворювання, що починає від­лік з моменту евакуації останнього хворого і проведення заключної дезінфекції.

Для захисту від зараження при догляді за хворими на ОНІ (чума, холера та ін.) ме­дичний персонал працює у спеціальному за­хисному одязі — протичумних костюмах (мал. 34).

Такий костюм складається з бавовняно­го комбінезона, протичумного халата, ка­пюшона або косинки, ватно-марлевої мас­ки, захисних окулярів, гумових рукавиць і чобіт, шкарпеток, фартуха, рушника, на­рукавників. Ефективність захисної дії кос­тюма значною мірою залежить від умілого користування ним, дотримання порядку надягання і знімання окремих його пред­метів.

Костюм надягають удвох. Спочатку (поза зоною ураження) надягають на натіль­ну білизну комбінезон, потім шкарпетки і взувають чоботи. Волосся покривають ша­почкою або косинкою і надягають на голову спеціальний капюшон. Далі надягають протичумний халат, ре­тельно зав’язуючи комір, рукави, пояс. Поверх капюшона облич­чя захищають ватно-марлевою маскою і окулярами, надягають гумові рукавиці, фартух, за пояс справа заправляють рушник, надягають нарукавники і другу пару рукавиць.

Знімають протичумний костюм у спеціально відведеному міс­ці. Спочатку фартух протирають дезінфекційним розчином і зні­мають його, згортаючи всередину. Потім знімають нарукавники і другу пару рукавиць. Обробляють чоботи дезрозчином зверху вниз. Виймають рушник, знімають окуляри і обробляють їх 70% спиртом; потім знімають маску, згортаючи її всередину. Розв’язують всі зав’язки протичумного халата і знімають його, також згортаючи всередину. Далі знімають з голови косинку, потім гумові рукавиці (першу пару). Знову обробляють дезрозчи­ном чоботи і виходять на чисту половину санпропускника, там знімають чоботи, комбінезон і проходять повне санітарне оброб­лення, що полягає в обмиванні всього тіла водою з милом, зміні білизни, а, за потреби, всього обмундирування. За медперсоналом встановлюється медичне спостереження протягом 6 днів.

 

Мал. 34. Протичумний костюм

Територія етапу медичної евакуації, що переведений на суво­рий протиепідемічний режим роботи, поділяється на 2 зони: суво­рого режиму і зону обмежень. У зоні суворого режиму перебува­ють хворі (уражені), а в зоні обмежень — персонал і підрозділи обслуговування.

Питання і завдання для самопідготовки

1. З якою метою проводиться протиепідемічний захист на етапах медичної евакуації?

2. Дайте визначення поняття “протиепідемічний режим”.

3. Які заходи включає переведення етапу медичної евакуації на суворий протиепідемічний режим роботи?

4. Який порядок надягання протичумного костюма?

5. Методика епідемічного обстеження осередку з поодинокими і численними захворюваннями.

6. Випишіть завдання і функціональні обов’язки молодшого ме­дичного персоналу щодо забезпечення протиепідемічних за­ходів.

7. Оцінювання санітарно-епідемічного стану частин і району їх перебування.

8. Заклади санітарно-епідемічної служби. Випишіть їх завдання та вимоги до організації роботи.

9. Особливості організації і проведення протиепідемічних за­ходів на етапах медичної евакуації.

10. Протичумний костюм. Запишіть порядок його надягання і знімання.

11. Структура військової санітарно-епідеміологічної служби.

12. Організація і проведення санітарно-епідеміологічних заходів у військових підрозділах і частинах.

13. Завдання і організація роботи санітарно-епідеміологічної ла­бораторії.

14. Організація роботи регіональних і територіальних санітарно- епідеміологічних загонів.

Завдання для контролю рівня набутих знань студентів

1. Випишіть головні завдання військової епідеміології.

2. Обґрунтуйте сутність протиепідемічного захисту військ.

3. Порівняйте обсяг протиепідемічних заходів на кожному з ета­пів евакуації, значення для профілактики інфекційної захво­рюваності.

4. Дайте порівняльну характеристику методам епідемічного об­стеження осередків з поодинокими і численними захворюван­нями.

Епідемічне обстеження осередків
3 поодинокими захворюваннями	3 численними захворюваннями

5. Особливості забезпечення протиепідемічного захисту військ в умовах застосування противником бактеріологічної зброї.

6. Основні критерії оцінювання санітарно-епідемічного стану військових частин і району їх перебування.

7. “Надягніть” протичумний костюм.

 

Розділ З