Особливості організації і проведення лікувально-евакуаційного забезпечення в умовах застосування ЗМУ

При усуненні наслідків застосування противником ЗМУ в ос­нові роботи медичної служби лежать загальні принципи організа­ції лікувально-евакуаційного забезпечення. У той же час у цих умовах використовуються також й інші форми і методи роботи. Перш за все на організацію лікувально-евакуаційного забезпе­чення буде мати вплив характер санітарних втрат. Використання противником ядерної, хімічної зброї і деяких видів бактеріаль­них засобів (токсинів), а також руйнування об’єктів атомної і хімічної промисловості зумовлюватимуть одночасне виникнення на порівняно обмеженій території масових санітарних втрат — осередків масових уражень.

Під осередком масового ураження мають на увазі територію з людьми, тваринами, транспортом і різним майном, що перебуває на ній, яка була піддана безпосередньому впливу засобів ураження, здатних спричинити практично одночасно масові втрати осо­бового складу військ.

Медична служба в умовах використання противником ЗМУ організовує і здійснює в обмежені терміни лікувально-евакуа­ційне забезпечення як безпосередньо в осередках масового ура­ження, так і за їх межами. Дії на місцевості, зараженій отруйни­ми речовинами, радіоактивними речовинами, бактеріальними засобами, зумовлять необхідність роботи медичних працівників у індивідуальних засобах захисту і потребуватимуть проведення на етапах медичної евакуації санітарного оброблення уражених, дезактивації, дегазації і дезінфекції їхнього одягу і споря­дження.

Лікувально-евакуаційне забезпечення в осередках масових санітарних втрат здійснюються одночасно з відновленням пору­шеного управління і боєздатності частин у комплексі з іншими заходами з усунення наслідків використання противником ЗМУ.

Важливою умовою ефективної діяльності медичної служби при застосуванні противником засобів Масового ураження є про­гнозування місця, часу і масштабів їх застосування. У зв’язку з цим необхідне своєчасне інформування медичної служби про ви­никнення осередків масового ураження, а також створення пос­тійного резерву сил і засобів, визначення загального порядку його використання і підтримка всіх сил і засобів медичної служби в постійній готовності до проведення заходів з ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ.

Перша медична допомога ураженим і хворим в осередках ядер­ного і хімічного ураження надається у порядку само- і взаємодо­помоги, медичним складом частин, що зазнали впливу ЗМУ, а також особовим складом загонів з ліквідації наслідків застосу­вання противником ЗМУ. Санітарні інструктори і фельдшери без­посередньо керують заходами з надання першої медичної допомо­ги ураженим і надають її найтяжче ураженим. Постраждалих із осередку масових санітарних втрат потрібно вивозити (виносити) на незаражені ділянки місцевості у найкоротші терміни з додер­жанням необхідних заходів захисту.

Після надання ураженим і хворим першої медичної допомоги, вони евакуюються в медичний пункт частини (медичну роту бри­гади) і у військовий польовий пересувний госпіталь. У разі не­можливої швидкої евакуації уражених і хворих, які перебувають на місцевості з високим рівнем радіації або зараженій отруйними

речовинами, їх спочатку вивозять (виносять) за межі цієї місце­вості, де вони очікують подальшої евакуації.

Організація лікувально-евакуаційного забезпечення в осеред­ках ядерного, хімічного і бактеріологічного ураження визна­чається характером уражаючої дії цих видів зброї і умовами робо­ти в осередках.

Найважливішими умовами діяльності медичної служби при застосуванні противником ЗМУ, є характер бойової обстановки і, в першу чергу, наявність чи відсутність загрози виходу противни­ка в район осередку масового ураження. При наявності такої за­грози головним завданням медичної служби буде негайна евакуа­ція уражених з цього району. Обсяг медичної допомоги на етапах медичної евакуації за таких умов скорочується. При відсутності загрози виходу противника в район осередку ураження і сприят­ливій радіаційній, хімічній і бактеріологічній обстановці, сили і засоби медичної служби можуть бути наближені безпосередньо до осередку ураження і забезпечувати надання медичної допомоги в повнішому обсязі.

В осередках ядерного ураження характер санітарних витрат визначається видом і потужністю ядерних вибухів. Так, при ви­користанні ядерних боєприпасів надмалого і малого калібрів ви­никатимуть переважно радіаційні ураження, а середніх і великих калібрів — травматичні і опікові ураження у поєднанні з радіа­ційними.

Ведення рятувальних робіт суттєво ускладнюється через радіо­активне зараження місцевості, значні завали тощо.

При використанні противником хімічної зброї виникають осе­редки ураження, що залежно від її фізико-хімічних властивос­тей, рельєфу місцевості і погодних умов, можуть бути стійкими або нестійкими.

При організації лікувально-евакуаційного забезпечення в осе­редках санітарних втрат від хімічної зброї необхідно враховувати такі особливості:

• одномоментне (при використанні противником швидкодію­чих отруйних речовин) або тривале (отруйні речовини сповільне­ної дії) формування санітарних втрат в осередку;

• можливість виникнення при певних умовах комбінованих уражень особового складу;

• можливість вторинних уражень потерпілих, а також медич­ного персоналу в результаті десорбції отруйних речовин із зара­женого одягу або спорядження евакуйованих уражених;

• необхідність надання медичної допомоги за невідкладними показаннями великій кількості уражень у дуже короткі терміни.

Проведення лікувально-евакуаційного забезпечення в осеред­ках бактеріологічного ураження залежить від характеристики уражаючої дії використаних засобів.

Важливим завданням медичної допомоги є організація бак­теріологічної розвідки і швидке визначення виду бактеріального засобу.

Відразу після встановлення факту використання бактеріаль­них засобів, проводиться екстрена неспецифічна профілактика особового складу. Після ідентифікації виду збудника, організо­вується специфічна профілактика серед особового складу з прове­денням, у разі потреби, запобіжних щеплень.

При необхідності режиму обсервації або карантину медична служба здійснює нагляд за особовим складом з метою виявлення хворих і підозрілих на інфекційні захворювання, їх своєчасної ізоляції та госпіталізації.

Контрольні питання для самоперевірки

1. Поняття “лікувально-евакуаційного забезпечення військ”.

2. Зміст лікувально-евакуаційного забезпечення військ.

3. Головні етапи розвитку системи лікувально-евакуаційного за­безпечення.

4. Сутність сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпе­чення.

5. Принципи сучасної системи лікувально-евакуаційного забез­печення.

6. Поняття про етапи медичної евакуації.

7. Намети, що використовує медична служба, порядок їх розгор­тання.

8. Завдання етапу медичної евакуації.

9. Вимоги до розгортання етапу медичної евакуації.

10. Принципова схема етапу медичної евакуації.

11. Види медичної допомоги, що надаються на етапах евакуації.

12. Обсяг медичної допомоги на різних етапах евакуації.

13. Заходи першої медичної допомоги.

14. Заходи долікарської (фельдшерської) допомоги.

15. Визначення поняття медичного сортування, його коротка ха­рактеристика.

16. Завдання медичного сортування.

17. Принципи медичного сортування поранених і хворих.

18. Визначення поняття “медична евакуація”.

19. Мета медичної евакуації. Порядок проведення медичної ева­куації.

20. Дати визначення поняттям “шлях медичної евакуації” і “ді­лянка медичної евакуації”.

21. Основні принципи евакуації.

22. Порівняйте і дайте визначення поняттям “евакуація за на­правленням” і “евакуація за призначенням”.

23. Роль і завдання фельдшера батальйону в проведенні медично­го сортування поранених і потерпілих.

24. Характеристика санітарно-транспортних засобів, що викорис­товуються для евакуації поранених і хворих.

25. Особливості організації і проведення лікувально-евакуаційно­го забезпечення при ліквідації наслідків застосування против­ником ЗМУ.

 

Розділ 5

ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В МЕДИЧНІЙ РОТІ МЕХАНІЗОВАНОЇ (ТАНКОВОЇ) БРИГАДИ

Завдання і організація медичної служби механізованої (танкової) бригади

На медичну службу механізованої (танкової) бригади покла­даються такі завдання:

• розшук поранених і хворих, надання їм першої медичної до­помоги, їх збір, вивіз (винос) з поля бою (з підрозділів);

• евакуація поранених і хворих з підрозділів у МПБ і медичну роту бригади;

• медичне сортування поранених і хворих і своєчасне надання їм долікарської, першої лікарської і невідкладних заходів кваліфі­кованої медичної допомоги, а також підготовка до подальшої ева­куації тих, хто цього потребує;

• тимчасова госпіталізація нетранспортабельних поранених і хворих;

• лікування легкопоранених і легкохворих із термінами від­новлення боєздатності до 10 діб;

• проведення санітарного нагляду за умовами військової пра­ці, виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил розміщення, харчування, водопостачання, лазнево-прального обслуговування особового складу, захоронення загиблих у бою і померлих війсь­ковослужбовців;

• проведення протиепідемічних заходів, спрямованих на за­побігання виникненню і поширенню інфекційних захворювань;

Розділ 5. Організація надання медичної допомоги в медичній роті

• організація і проведення медичної розвідки в смузі бойових дій (району розташування) бригади;

• медичний контроль за збереженням здоров’я особового складу бригади, організація і здійснення медичних заходів щодо його зміцнення;

• проведення спеціальних медичних заходів із захисту особо­вого складу бригади від ЗМУ;

• забезпечення підрозділів бригади медичним майном, ме­дичною технікою і її технічне обслуговування;

• організація і проведення бойової і гуманітарної підготовки медичного складу і військово-медичної підготовки особового складу бригади, а також пропагування гігієнічних знань і здоро­вого способу життя;

• ведення медичного обліку, звітності, узагальнення досвіду роботи медичної служби.

На сортувальному посту (СП) поранених і хворих ділять на три групи:

а) небезпечні для ближніх (уражені стійкими ОР і особи, які мають внутрішнє радіоактивне зараження, що перевищує допус­тимий рівень);

б) безпечні для ближніх;

в) інфекційні хворі.

У процесі медичного сортування вирізняють такі групи потер­пілих:

• тяжкопоранені, які потребують лікарської допомоги за не­відкладними показниками;

• поранені, які потребують медичної допомоги першочер­гово;

• поранені, які потребують невідкладної кваліфікованої хірургічної допомоги в ОМедБ (окремий медичний батальйон);

• легкопоранені, які можуть повернутися у стрій;

• поранені і хворі, які перебувають у термінальному стані.

Невідкладні заходи першої лікарської допомоги:

• зупинка зовнішньої кровотечі, а також контроль за часом накладання джутів;

• усунення асфіксії;

• накладання герметичної пов’язки при відкритому пневмо­тораксі, пункція плевральної порожнини;

• струминне переливання крові і кровозамінних рідин при тяжкому шоку і гострій кровотечі;

■ уведення знеболювальних і серцевих засобів;

• ШВЛ і закритий масаж серця;

Частина П. Основи організації матеріально-технічного забезпечення медичної служби

• катетеризація або капілярна пункція сечового міхура.

Невідкладні заходи першої лікарської допомоги у разі комбіно­ваних бактеріальних уражень:

—ізоляція поранених;

—використання засобів індивідуального захисту;

—термінова профілактика антибіотиками і сульфаніламідни­ми препаратами.

Невідкладні заходи першої лікарської допомоги у разі комбіно­ваних радіаційних уражень:

—видалення РР із шлунка шляхом його промивання;

—усунення за допомогою антидотів ознак первинної реакції.

Організаційну структура медичної служби механізованої (тан­кової) бригади розглянуто на схемі 8. Медичну службу бригади очолює начальник медичної служби — лікар-організатор, який підпорядкований безпосередньо командирові бригади, а зі спе­ціальних питань — начальникові медичної служби армійського корпусу.

Медична служба бригади включає:

• медичну роту бригади;

• медичні пункти механізованих (танкових) батальйонів;

• медичні пункти артилерійських дивізіонів;

• медичний пункт роти радіоелектронної боротьби (РЕБ);

• фельдшера ремонтно-відновлювального батальйону (РВБ);

• фельдшера зенітно-ракетного артилерійського дивізіону (ЗРАДН);

• фельдшера батальйону матеріально-технічного забезпечен­ня (БМТЗ);

• санітарних інструкторів окремих підрозділів: вузла зв’язку, роти РХБз, розвідувальної роти, групи інженерного забезпечення, батареї управління і радіолокаційної розвідки, роти снайперів.

Головним підрозділом медичної служби бригади є медична рота бригади (медроти), яку очолює командир медичної роти — лікар-хірург. Із усіх питань своєї діяльності він підпорядковуєть­ся начальникові медичної служби бригади.

У кожному механізованому (танковому) батальйоні, арти­лерійському дивізіоні є медичний пункт батальйону (дивізіону) МПБ, МІІД, який очолює начальник МПБ — фельдшер (поміч­ник лікаря). Він підпорядковується безпосередньо командирові батальйону (дивізіону), а з питань медичного забезпечення вико­нує вказівки начальника медичної служби бригади.

У коленій механізованій роті (батареї) медичне забезпечення організовують і здійснюють санітарні інструктори. Вони підпо рядковуються безпосередньо командирам рот (батарей), а з пи­тань організації медичного забезпечення виконують вказівки на­чальника МПБ (МПД). У механізованих взводах медичне забезпе­чення здійснюють стрільці-санітари. Вони підпорядковуються безпосередньо командирам взводів, а зі спеціальних питань — санітарним інструкторам рот.

 

Схема 8. Організаційна структура медичної служби механізованої бригади